Постанова № 51420741, 14.09.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2015 р. Справа № 820/6052/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Перцової Т.С. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

позивача - ОСОБА_1, представників: позивача - ОСОБА_2, відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.2015р. по справі № 820/6052/15

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Основ`янської об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_1.) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі по тексту - відповідач, Основ'янська ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області), в якому просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення від 17.01.2014 року за №0000050172, №0000040172.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.2015р. по справі №820/6052/15 адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - залишено без задоволення.

Стягнуто з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь державного бюджету України (одержувач - УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, код ОКПО 37999628, банк ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011, рахунок 31217206784011) судовий збір у розмірі 1689,30 грн. (одна тисяча шістсот вісімдесят дев'ять гривень 30 копійок).

Позивач, частково не погодившись із вказаною постановою, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просила суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.2015р. по справі №820/6052/15 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов про скасування податкового повідомлення - рішення від 17.01.2014 року за №0000050172.

В апеляційній скарзі, додаткових поясненнях, а також у судовому засіданні зі своїм представником, вказували на те, що правомірність формування ФОП ОСОБА_1 податкового кредиту за перевіряємий період підтверджено наявними в матеріалах справи належним чином складеними первинними документами, які відображають реальність господарських операцій позивача з ТОВ "Компанія ВІВАС" та ТОВ «АЗ-Трейд». Отже, з викладених підстав, вважає оскаржуване повідомлення - рішення від 17.01.2014 року №0000050172 протиправними та такими, що мають бути скасовані.

Представник відповідача у судовому засіданні, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. З викладених підстав, вказав на відсутність реальності здійснення господарських операцій між позивачем та її контрагентами ТОВ "Компанія ВІВАС" та ТОВ «АЗ-Трейд» у перевіряємий період. Таким чином, вважає позовні вимоги безпідставними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 17.01.2014 року за №0000050172 таким, що прийняте податковим органом у відповідності до норм чинного законодавства.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 як фізична особа - підприємець зареєстрований виконавчим комітетом Харківської міської ради 13.07.2010 року, що підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_2 (т. 1 а.с. 127).

Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 взято на облік в органах доходів і зборів як платника податків з 14.07.2010 року за реєстраційним номером 26095, що підтверджується довідкою від 14.07.2010 року №1295 (т. 1 а.с. 129).

Фахівцем Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, податковий номер НОМЕР_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року, результати якої оформлені актом від 22.11.2013 року №2010/20-38-17-02-07/НОМЕР_1, яким зафіксовані порушення: п.175.5.2 п.177.5 ст. 177, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 59960 грн. в т.ч. за січень 2011 року на 413 грн., за лютий 2011 року на 78 грн., за жовтень 2011 року на 4238 грн., за листопад 2011 року на 10900 грн., за січень 2012 року на 11788 грн., за квітень 2012 року на 2304 грн., за травень 2012 року на 23015 грн., за червень 2012 року на 7224 грн. (т. 1 а.с. 71-123).

На підставі акту перевірки від 22.11.2013 року відповідач виніс податкові повідомлення - рішення від 17.01.2014 року №№0000050172, №0000040172 (т. 1 а.с. 11-12).

Не погодившись з податковими повідомленнями - рішеннями, позивач скористався своїм правом адміністративного оскарження та подав скарги до ГУ Міндоходів у Харківській області (т.1 а.с. 64-70).

Рішенням ГУ Міндоходів у Харківській області від 23.05.2014 року №3117/Д/20-40-10-04-17, скаргу в частині скасування податкового повідомлення - рішення від 17.01.2014 року №0000040172 задоволено, а податкове повідомлення - рішення від 17.01.2014 року №0000040172 - скасовано, при цьому, податкове повідомлення - рішення від 17.01.2014 року №0000050172 залишено без змін, а скаргу в цій частині без задоволення (т. 1 а.с. 132-135).

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями від 17.01.2014 року №№0000050172, №0000040172, позивач звернулась до суду з даним позовом про їх скасування.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості, з того, що податкове повідомлення - рішення від 17.01.2014 року №0000040172 скасоване рішенням ГУ Міндохдів у Харківській області від 23.05.2014 року, а також з правомірності прийнятого відповідачем оскаржуваного повідомлення-рішення від 17.01.2014 року №0000050172, оскільки позивач не підтвердив реальність господарських операцій, які можуть бути об'єктом оподаткування ПДВ через ненадання належним чином оформленої первинної документації, відсутності документів щодо підтвердження реальності проведених операцій.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, отже, перегляду підлягає рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення - рішення від 17.01.2014 року за №0000050172.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 17.01.2014 року №0000050172, з огляду на таке.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного розгляду підставою для прийняття зазначеного податкового повідомлення-рішення став висновок посадових осіб податкового органу про відсутність реального здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем та ТОВ "Компанія ВІВАС" та ТОВ «АЗ-Трейд», та, як наслідок, порушення позивачем п.175.5.2 п.177.5 ст. 177, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 59960 грн. в т.ч. за січень 2011 року на 413 грн., за лютий 2011 року на 78 грн., за жовтень 2011 року на 4238 грн., за листопад 2011 року на 10900 грн., за січень 2012 року на 11788 грн., за квітень 2012 року на 2304 грн., за травень 2012 року на 23015 грн., за червень 2012 року на 7224 грн.

Колегія суддів вважає такі висновки податкового органу хибними, з огляду на таке.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Правовідносини щодо формування платником податків податкового кредиту з ПДВ з 01 січня 2011 року врегульовано статтею 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Вимоги до оформлення податкової накладної передбачено пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), згідно з яким платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), а також для отримання права на формування витрат, сплачених за придбання товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, колегія суддів зазначає, що вимоги щодо документального забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-Х1У та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24.05.95р. №88 (зареєстровано в Мін'юсті України 05.06.95р. №168/704).

За змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

У відповідності до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.95р. №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З огляду на вищезазначені норми, колегія суддів зазначає, що право на формування податкового кредиту з ПДВ та безпосередньо пов'язане з господарською діяльністю платника податку.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як встановлено судом першої інстанції позивач у перевіряємий період мав господарські відносини із ТОВ "Компанія ВІВАС" та ТОВ «АЗ-Трейд».

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем (замовник) та ТОВ "Компанія ВІВАС" (виконавець) укладено договір про надання послуг №02-10 від 01.10.2011 року, за умовами якого виконавець зобов'язується на замовлення замовника надати послуги з виготовлення та розміщення рекламно - інформаційних матеріалів, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити вартість наданих виконавцем послуг на умовах цього договору (т. 1 а.с. 43-44).

На підтвердження виконання сторонами умов договору №02-10 від 01.10.2011 року, позивачем до суду надано податкові накладні (т. 1 а.с. 13-42).

Також, матеріали справи містять фото-звіти, які підтверджують виконання роботи (т.2 а.с.1-47).

Крім того, на підтвердження реальності виконання вказаного договору, в матеріалах справи наявні:

- договір №Р-03/11 від 02.04.2011 року, укладений ФОП ОСОБА_1 з ПАО КБ «ПРИВАТБАНК», копії електронного листування з представником ПАО КБ «ПРИВАТБАНК» ОСОБА_4, відповідно заявок на погодження та виконання дизайн-макетів, копії електронного листування з представником ТОВ «ВІВАС» ОСОБА_5, начальником цеху по наружній рекламі;

- договір №Р-04/11 від 02.04.2011 року, укладений між ФОП ОСОБА_1 та ПАО «АКЦЕНТБАНК», відповідно якого виконавець зобов'язується надати замовнику послуги з виготовлення та розміщення рекламно-інформаційних конструкцій в порядку та на умовах визначених цим Договором;

- договір № 50111 від 05.01.2011 року, укладений ФО-П ОСОБА_1 з ТОВ «КОМПАНІЯ «МІКО», відповідно якого виконавець зобов'язується надати замовнику послуги з виготовлення і та розміщення рекламно-інформаційних матеріалів в порядку та на умовах визначених цим договором, копії видаткової накладної та довіреність на отримання цінностей;

- договір від 01.10.2011 року укладений ФОП ОСОБА_1 з ТОВ «МПК ЕНЕРГОПОСТАЧ» відповідно якого виконавець зобов'язується надати замовнику послуги з виготовлення та розміщення рекламно-інформаційних матеріалів в порядку та на умовах визначених цим договором та видаткова накладна;

- договір № 10 РК від 12.10.2010 року укладений між ФОП ОСОБА_1 та ДНВП «Об'єднання Комунар» та видаткова накладна, податкова накладна від 26.10.2011 року;

- договір підряду №41011 від 04.10.2010 року, укладений позивачем із «КОРПОРАЦІЄЮ «ГРУППА ВLС», відповідно якого виконавець зобов'язується надати замовнику послуги з виготовлення та розміщення рекламно-інформаційних конструкцій в порядку та на умовах визначених цим договором, додаток №1 до договору № 41011, видаткові накладні , акт здачі-прийняття робіт, довіреність та податкова накладна;

- договір № ЕТМ від 14.10.2011 року, укладений ФОП ОСОБА_1 з ДП завод «Електроважмаш», відповідно якого виконавець зобов'язується надати замовнику поліграфічні послуги, що вказуються в Кошторисі (додаток №1), видаткова накладна , довіреність та податкова накладна.

- договір № 13 РК віді 06.12.2011 року укладений між позивачем та ДНВП «Об'єднання Комунар», видаткова накладна, а також податкова накладна від 26.01.2012року.

- додатково угода №4 до Договору № ЕТМ 15 від 12.01.2011 року, укладеного ФОП ОСОБА_1 з ДП завод «Електроважмаш», податкові, видаткові накладні, довіреності;

- договір № 1511 від 15.11.2012 року укладений ФОП ОСОБА_1 з ППО Зміївської ТЕС, відповідно якого виконавець зобов'язується надати замовнику послуги з виготовлення та розміщення рекламно-інформаційних матеріалів в порядку та на умовах визначених цим договором, акт здачі - прийому робіт, податкова накладна;

- договір № 28/03 від 28.03.2012 року укладений між позивачем та ХДАВП, відповідно якого виконавець зобов'язується надати замовнику послуги з виготовлення та розміщення рекламно-інформаційних матеріалів в порядку та на умовах визначених цим договором, Додаток №1 до Договору № 28/03, податкова та видаткова накладні, довіреність;

- податкові накладні, видаткові накладні та копії Актів здачі - прийому робіт відповідно договору №Е-03/11 від 02.04.2011 року, укладеного ФОП ОСОБА_1 з ПАО КБ «ПРИВАТБАНК».

Також, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що в перевіряємий період між позивачем (замовник) та ТОВ "АЗ-Трейд" (виконавець) укладено договір постачання №5/01 від 19.01.2011 року, за умовами якого виконавець продає, а замовник купує канцелярські товари та друковану продукцію згідно накладної (т. 1 а.с. 47-48).

На підтвердження виконання умов укладеного правочину позивачем надано податкові накладні: №10 від 19.01.2011 року на загальну суму 2478,00 грн., в т.ч. ПДВ 413,0 грн., №38 від 24.02.2011 року на загальну суму 467,52 грн., в т.ч. ПДВ 77,92 грн. (т. 1 а.с. 45-46).

На підтвердження реальності виконання договору з ТОВ «АЗ-ТРЕЙД», матеріали справи містять Договір № ЕТМ ,-15 від 12.01.2011 року укладений ФОП ОСОБА_1 з ДП завод «Електроважмаш», додаткову угоду №1 до Договору № ЕТМ -15 від 12.01.2011 від 28.03.2011 року видаткові накладні та довіреність.

На підтвердження використання отриманих товарів та послуг від ТОВ "Компанія ВІВАС" та ТОВ «АЗ-Трейд» у власній господарській діяльності позивачем надано видаткові накладні, довіреності, акти здачі-прийняття робіт (т.1 а.с.150-224).

Колегія суддів вказує на те, що укладені між позивачем та його контрагентами ТОВ "Компанія ВІВАС", ТОВ «АЗ-Трейд» договори містять основні положення, що свідчить про наявність наміру щодо настання реальних наслідків в момент укладення договорів, оскільки, укладаючи угоду, сторони домовлялися щодо істотних умов правочину.

Колегія суддів зазначає, що договір є первинним документом, який містить інформацію про господарську операцію, та на підставі якого виникають права та обв'язки у сторін, тощо є документами, які підтверджують здійснення господарської операції.

Для бухгалтерського обліку, що базується на безперервному документуванні всіх здійснюваних господарських операцій, первинні документи є документальними свідоцтвами, що підтверджують отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника. Такі документи у свою чергу є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських регістрів.

Колегія суддів вказує на те, що до документів, що є підставою для оприбуткування товару, належать накладні, які виписуються постачальником та містять кількісно-вартісні відомості про товар.

З наявних в матеріалах справи копій вищезазначених первинних документів вбачається, що останні оформлені у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704), а податкові накладні - згідно з нормами п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України. Вищевказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак, є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що наявними у матеріалах справи копіями первинних документів повністю підтверджено факт придбання позивачем у ТОВ «АЗ-Трейд» товарно-матеріальних цінностей та отримання позивачем послуг від ТОВ "Компанія ВІВАС"

Також, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що чинним законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб.

Статтею 198 Податкового кодексу України не встановлено обмежень щодо включення до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах отриманих від продавця, в разі порушення ним умов податкового законодавства, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

Відповідно до частини другої статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів.

Також, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Слід зазначити, обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг).

Таким чином, колегія суддів вказує на те, що кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Лише достовірне встановлення в ході судового розгляду на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на включення витрат до складу валових та для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення операцій між позивачем та вищезазначеними контрагентами. Крім того, не надано доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та ТОВ "Компанія ВІВАС", ТОВ «АЗ-Трейд» взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад.

Враховуючи викладене, колегія суддів відхиляє наведені доводи відповідача та вказує на правомірність формування позивачем у перевіряємий період податкового кредиту, з огляду на реальність спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ "Компанія ВІВАС", ТОВ «АЗ-Трейд», що повністю підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення - рішення від 17.01.2014 року за №0000050172 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ у загальному розмірі 74950 грн., з них 59960 грн. (основний платіж) та 14990 (штрафні санкції), діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, з порушенням вимог ч.3 ст.2 КАС України.

Підсумовуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 17.01.2014 року №0000050172 є обґрунтованими, а відтак підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.2015р. по справі №820/6052/15 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.01.2014 року №0000050172 не відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки вона ухвалена при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 17.01.2014 року №0000050172, внаслідок допущених порушень підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення цієї частини позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195 198, 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.2015р. по справі № 820/6052/15 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 щодо скасування податкового повідомлення-рішення Основ`янської об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 17.01.2014 року №0000050172.

В цій частині прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.01.2014 року №0000050172.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Жигилій С.П.Судді Перцова Т.С. Любчич Л.В. Повний текст постанови виготовлений 18.09.2015 р.