Ухвала суду № 51420606, 14.09.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2015 р.Справа № 818/1780/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Любчич Л.В. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Державної фіскальної служби України у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05.06.2015р. по справі № 818/1780/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром-Оптима"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Державної фіскальної служби України у Сумській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром-Оптима" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Пром-Оптима") звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Державної фіскальної служби України у Сумській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Сумах ГУ ДФСУ у Сумській області), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача від 25 травня 2015 року № 0001122202 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток в загальному розмірі 69512 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 05.06.2015р. по справі №818/1780/15 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром-Оптима" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сумах від 25 травня 2015 року № 0001122202 про збільшення суми грошового зобов'язання Товариству з обмеженою відповідальністю "Пром-Оптима" з податку на прибуток на загальну суму 69512 (шістдесят дев'ять тисяч п'ятсот дванадцять) грн., із них за основним платежем - 55610 грн. і 13902 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05.06.2015р. по справі №818/1780/15 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ "Пром-Оптима" відмовити.

В обґрунтування вимог, вказав на те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки факту відсутності реальності вчинення господарських операцій позивачем із платниками податків та зборів ФОП ОСОБА_1 та ТОВ АФ «Візаві» . Вважає вірними висновки акту перевірки про заниження підприємством позивача податку на прибуток на загальну суму 265804 грн., та не вбачає підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення від 25 травня 2015 року № 0001122202.

Позивач, у надісланих запереченнях та додаткових запереченнях на апеляційну скаргу стверджує, що оскаржуване повідомлення-рішення є протиправним, а рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, оскільки матеріали справи містять всі необхідні докази на підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами у перевіряємий період. Отже, з викладених підстав, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанова Сумського окружного адміністративного суду від 05.06.2015р. по справі №818/1780/15 як законна та обґрунтована, має бути залишена без змін.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у м. Сумах було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Пром-Оптима" з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2013 р., за результатами якої 19.02.2015 року складено акт № 618/2202/37845991/4, де вказано про порушення платником податків: підпунктів 14.1.27, 14.1.36, 14.1.228, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, пункту 135.4 статті 135, пунктів 138.1, 138.2, 138.8, підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 265804 грн. (т.1, а.с. 7-57)

За результатами перевірки ДПІ у м. Сумах прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000642202 від 05.03.2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 332255 грн., із них: 265804 грн. основний платіж та 66451 грн. - штрафні (фінансові) санкції (т.1, а.с. 58).

Вищевказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалося в адміністративному порядку, за наслідками розгляду скарги податкове повідомлення - рішення № 0000642202, було скасовано в частині та прийнято нове від 25 травня 2015 року № 000112202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 69512 грн., із них: 55610 грн. основний платіж та 13902 грн. - штрафні (фінансові) санкції (т.1, а.с. 63).

Не погоджуючись з вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням від 25 травня 2015 року № 0001122202, ТОВ "Пром-Оптима" звернулось до суду з вимогою про визнання його протиправним та скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при винесенні зазначеного податкового повідомлення-рішення діяв не в межах наданих повноважень та не у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України.

Так, судом першої інстанції зазначено, що реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ФОП ОСОБА_1, ТОВ АФ «Візаві» підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, укладеними договорами, а податковим органом не надано доказів того, що спірні операції не проводились. В зв'язку з чим, позивач мав встановлене законом право на віднесення сум по даним взаємовідносинам до складу витрат, що підлягають оподаткуванню та формування на їх підставі суми податку на прибуток. Таким чином, суд першої інстанції дійшов до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення слугував висновок відповідача про завищення позивачем податкового кредиту внаслідок порушення позивачем підпунктів 14.1.27, 14.1.36, 14.1.228, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, пункту 135.4 статті 135, пунктів 138.1, 138.2, 138.8, підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України. У свою чергу, такі висновки акту перевірки зроблено з посиланням на твердження відповідача про безпідставне включення до складу витрат за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2013 р. суми вартості послуг по господарським операціям за угодами між позивачем та ФОП ОСОБА_1 та ТОВ АФ «Візаві», які відповідач вважає фіктивними.

Колегія суддів вважає такі висновки відповідача хибними, виходячи з наступного.

За приписами ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п.138.1.1 п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п.п.138.10.2 п.138.10 ст.138 ПК України, до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема, винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності.

При цьому згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 цього ж Кодексу не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до приписів п.п. 138.10.6 п. 138.10. ст. 138 ПК України, до складу інших витрат включаються: інші витрати звичайної діяльності (крім фінансових витрат), не пов'язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема: витрати на створення резерву сумнівної заборгованості визнаються витратами з метою оподаткування в сумі безнадійної дебіторської заборгованості з урахуванням підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Відповідно до п.п.14.1.11. п. 14.1 ст. 14 ПК України, безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак, зокрема: а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; б) прострочена заборгованість, що не погашена внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості; в) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією; г) заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості.

Пунктом 44.1 ст.44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на віднесення витрат за отримані послуги до складу витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, платник повинен мати, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отримані послуги, призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, колегія суддів зазначає, що вимоги щодо документального забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-Х1У та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24.05.95р. №88 (зареєстровано в Мін'юсті України 05.06.95р. №168/704).

За змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

У відповідності до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.95р. №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

З вищенаведених норм вбачається, що податкова звітність повинна ґрунтуватися на даних бухгалтерського обліку, який ведеться на підставі первинних документів, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення. При цьому, договір є первинним документом, який містить інформацію про господарську операцію, та на підставі якого виникають права та обв'язки у сторін, а накладні (видаткова, податкова, товарно-транспортна), акти, розрахункові документи, тощо є документами, які підтверджують здійснення господарської операції.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що у первіряємий період позивач мав господарські відносини з ФОП ОСОБА_1 та ТОВ АФ «Візаві».

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, між ТОВ "Пром - Оптима" та АФ "Візаві" був укладений договір про надання аудиторських послуг № 2911 - 2013 від 29.11.2013 року, за яким останній зобов'язувався провести ТОВ "Пром - Оптима" аудиторські перевірки (т.1, а.с. 68).

На підтвердження виконання договору № 2911-2013 від 29.11.2013 в матеріалах справи наявні: копія акту виконаних робіт № 3112-02 на суму 180000 грн. без податку на додану вартість (т.1, а.с.69), копії платіжних доручень: від 19.05.2014 № 1484 на суму 63000 грн., від 30.05.2014 № 1536 на суму 117000 грн. (т. 1, а.с. 70, 71), копії аудиторських висновків щодо фінансової звітності ТОВ "Пром - Оптима" за 2011 р., 2012 р., 9 місяців 2013 року станом на 30.09.2013 року та за період з 02.09.2011 по 30.11.2013 р. ( т.1, а.с.72-102).

Щодо відносин позивача із ФОП ОСОБА_1 у перевіряємий період, судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ "Пром-Оптима" та ФОП ОСОБА_1 був укладений договір про надання послуг № 1101 - 2013/01 від 11.01.2013 року, за яким ФОП ОСОБА_1 зобов'язувався надавати Замовнику (ТОВ "Пром-Оптима") вантажно - розвантажувальні послуги та послуги з прибирання складу, вартість наданих послуг визначалася із розрахунку 20 грн. за 1 тонну розвантаження чи завантаження товару та 20 грн. за 1 м.кв. прибирання складу(т.1, а.с. 103 - 105).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ "Пром - Оптима" орендує у ТОВ «Інвест-Партнер Груп» приміщення площею 491 кв.м., шо підтверджується наявним в матеріалах справи договором оренди №62 від 01.11.2013 року

На підтвердження реальності виконання вказаного договору № 1101-2013/01 від 11.01.2013 року в матеріалах справи містяться первинні документи: копії актів надання послуг (т.1, а.с. 106-251), копії платіжних доручень: від 03.07.2013 р. № 567 на суму - 21323 грн., від 15.08.2013 р. № 691 на суму 6000 грн., від 07.10.2013 № 1054 на суму 26752,5 грн. (т.2, а.с.1, 3, 4, 5).

Колегія суддів вказує на те, що укладені між позивачем та контрагентами ФОП ОСОБА_1, ТОВ АФ «Візаві» договори містять положення, зокрема, щодо предметів договорів, прав та обов`язків сторін, вартості робіт та порядку розрахунків / оплати послуг та порядку їх приймання, відповідальності сторін, термінів дії договорів та ін., що свідчить про наявність наміру щодо настання реальних наслідків в момент укладення договорів, оскільки, укладаючи угоду, сторони домовлялися щодо істотних умов правочину.

Для бухгалтерського обліку, що базується на безперервному документуванні всіх здійснюваних господарських операцій, первинні документи є документальними свідоцтвами, що підтверджують надання послуг клієнту. Такі документи у свою чергу є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських регістрів.

Колегія суддів зазначає, що договір є первинним документом, який містить інформацію про господарську операцію, та на підставі якого виникають права та обв'язки у сторін, а звіти, акти, розрахункові документи, тощо є документами, які підтверджують здійснення господарської операції.

З наявних в матеріалах справи копій вищезазначених первинних документів вбачається, що останні оформлені у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704), не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак, є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про реальність господарських операцій між позивачем та ФОП ОСОБА_1, ТОВ АФ «Візаві» як таких, що повністю підтверджені належним чином оформленими первинними документами.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення операцій між позивачем та ФОП ОСОБА_1, ТОВ АФ «Візаві». Зокрема, не надано доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та ФОП ОСОБА_1, ТОВ АФ «Візаві» взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем було цілком правомірно сформовано податковий кредит за результатами відносин із ФОП ОСОБА_1, ТОВ АФ «Візаві», по реальним господарським операціям, повністю підтвердженим відповідними первинними документами, з надання робіт та послуг, призначених для використання у власній господарській діяльності позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 25 травня 2015 року № 000112202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 69512 грн., із них: 55610 грн. основний платіж та 13902 грн. - штрафні (фінансові) санкції, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення належним чином не довів.

За таких обставин, факти вказаних в акті перевірки від 19.02.2015 року № 618/2202/37845991/4 порушень слід вважати недоведеними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 25 травня 2015 року № 000112202 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Державної фіскальної служби України у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05.06.2015р. по справі № 818/1780/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Жигилій С.П.Судді Любчич Л.В. Перцова Т.С. Повний текст ухвали виготовлений 18.09.2015 р.