Ухвала суду № 51420548, 23.09.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/1464/15

Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Князєв В.С.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Кравченко К.В.

Лукянчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу відділу державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції Миколаївської області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.05.2015р. по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ковалівка» до відділу державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції Миколаївської області про стягнення виконавчого збору,-

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2015р. товариства з обмеженою відповідальністю «Ковалівка» (далі ТОВ «Ковалівка») звернулось до суду з позовом до відділу державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції Миколаївської області (далі ДВС), в якому просило скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 21.04.2015р. за №47325468 та постанову про стягнення виконавчого збору від 16.03.2015р. за №46842002.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 11.03.2015р. державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ТОВ «Ковалівка» на користь ТОВ «Сяйво» боргу у сумі 1338221,21грн., в якій було запропоновано боржнику самостійно виконати рішення суду у строк до 16.03.2015р.. Позивач зазначив, що до отримання вищевказаної постанови, ним було добровільно виконано рішення суду. Таким чином, стягнення з нього виконавчого збору за невиконання рішення суду протягом строку на самостійне виконання вважав неправомірним.

Посилаючись на зазначені обставини справи просив позов задовольнити.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.05.2015р. адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною і скасовано постанову державного виконавця державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції Протасевича Є.Ю. про стягнення виконавчого збору від 16.03.2015р. ВП №46842002.

Визнано протиправною і скасовано постанову державного виконавця державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції Протасевича Є.Ю. про відкриття виконавчого провадження від 21.04.2015р. ВП № 47325468.

Присуджено Товариству з обмеженою відповідальністю «Ковалівка» понесені ним судові витрати (судовий збір) в сумі 340,72грн. з Державного бюджету України.

В апеляційній скарзі апелянт просить постанову суду скасувати, ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволені позову, посилаючись на порушення норм права.

Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.197КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, постанови суду без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ст.200КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було самостійно виконано рішення суду до отримання постанови виконавця про відкриття виконавчого провадження, що позбавляє останнього можливості виносити постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення з позивача на користь ВДВС Миколаївського РУЮ виконавчого збору в сумі 133822,12 грн..

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на підставі наказу Господарського суду Миколаївської області від 10.03.2015р. по справі №915/103/15 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції Миколаївської області Протасевич Є.Ю. була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ТОВ «Ковалівка» на користь ТОВ «Сяйво» боргу у сумі 1338221,21грн.. Строк для самостійного виконання рішення боржнику було запропоновано до 16.03.2015р.. Постанову про відкриття виконавчого провадження було направлено позивачу рекомендованим листом 12.03.2015р.

У зв'язку з невиконанням у встановлений державним виконавцем строк рішення суду, з боржника з посиланням на ст.28 ЗУ «Про виконавче провадження» стягнуто виконавчий збір згідно постанови державного виконавця Державної виконавчої служби Миколаївського РУЮ Протасевича Є.Ю. ВП №46842002 від 16.03.2015р. в сумі 133822,12грн..

Разом з тим, судом першої інстанції було встановлено, що позивач у добровільному порядку сплатив на користь стягувача заборгованість за рішенням суду по справі №915/103/15 на загальну суму 1338222,00грн..

20.04.2015р. державним виконавцем органу ДВС винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з повним фактичним виконанням рішення суду згідно з повідомленням стягувача та доданого до нього платіжного доручення. В цій же постанові зазначено про те, що постанову про стягнення виконавчого збору було виділено в окреме виконавче провадження.

21.04.2015р. державним виконавцем Протасевичем Є.Ю. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по стягненню з позивача на користь ВДВС Миколаївського РУЮ виконавчого збору в сумі 133822,12 грн..

Вирішуючи питання щодо правомірності прийнятих постанов, суд першої інстанції виходив з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає ЗУ «Про виконавче провадження».

За змістом ст.25 ЗУ «Про виконавче провадження» державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження в якій вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Частиною 5 вказаної статті передбачено, що копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Відповідно до вимог ч.1 ст.31 ЗУ «Про виконавче провадження» копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Крім того, п.6 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду від 13.12.2010р. №3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» встановлено, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії та рішення про поновлення на роботі. Виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання.

Отже, з наведеного слідує, що державним виконавцем може бути винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору, якщо останній без поважних причин не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк. При цьому, обов'язковою умовою для вирішення питання щодо стягнення з боржника виконавчого збору є реальна можливість виконати рішення суду у встановлений державним виконавцем строк.

Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджується листом Миколаївської дирекції ДП поштового зв'язку «Укрпошта» від 10.04.2015р. за №06-19-216, позивач зазначену постанову отримав 9.04.2015р., в той час як строк для добровільного виконання рішення суду відповідачем було встановлено до 16.03.2014р., що фактично позбавило позивача можливості виконати рішення суду у строк визначений виконавцем.

Але, з копій платіжних доручень, які наявні в матеріалах справи (а.с.21), вбачається, що позивачем 2.04.2015р. було добровільно виконано рішення суду шляхом сплати на користь стягувача (ТОВ «Сяйво») заборгованості у сумі 1338222,00грн., тобто до отримання копії постанови про відкриття виконавчого провадження та встановлення йому строку на добровільне виконання рішення суду.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що боржник своєчасно виконав рішення суду, шляхом оплати боргу, однак в свою чергу державний виконавець помилково вважав необхідним прийняти постанову про стягнення виконавчого збору без належного з'ясування обставин, які стали, на думку ДВС підставою несвоєчасної сплати боргу та виконання рішення суду.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про те, постанови про відкриття виконавчого провадження по стягненню виконавчого збору та постанова про стягнення виконавчого збору є незаконні, оскільки боржник не отримав своєчасно постанову про відкриття провадження, хоча в свою чергу оплатив боргу та виконав рішення суду.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова суду ухвалена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.198, 200, 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відділу державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції Миколаївської області - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.05.2015р. - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: К.В. Кравченко

О.В. Лукянчук