Ухвала суду № 51420537, 23.09.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/3911/14

Категорія: 8.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Лебедєва Г. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді -Шевчук О.А.,

суддів: Зуєвої Л.Є., Федусика А.Г.,

при секретарі Алексєєвої Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2015 року по справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2014 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просив стягнути з ФОП ОСОБА_1 податковий борг в сумі 13953075,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач має заборгованість, а саме: по штрафним санкціям за порушення законодавства про патентування, обіг готівки, РРО у загальному розмірі 13953075,00 грн. згідно рішення про застосування штрафних санкцій №0018721720 від 27.10.2010 року. Оскільки відповідачем не було сплачено вказану заборгованість у добровільному порядку, позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач надала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 34-39 КАС України, в судове засідання не з'явились, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 24.03.2006 року зареєстрована як фізична особа-підприємець за №25220000000016756, що підтверджується витягом з пошуку відомостей в ЄДР.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 знаходиться на обліку в державній податковій інспекції у Центральному районі ГУ Міндоходів у Миколаївській області з 01.12.1997 року за №69568.

Згідно довідки - розрахунку податкового боргу державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області, за відповідачем рахується податковий борг у сумі 13 953 075,00 грн., а саме: штрафні санкції нараховані за рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення законодавства про патентування, обігу готівки, РРО, прийнятого на підставі акта перевірки від 13.10.2010 року №549/17-208/НОМЕР_1 (а.с.3).

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем самостійно не сплачено податковий борг в сумі 13953075,00 грн., який станом на момент звернення позивача до суду та на момент розгляду справи є сумою податкового боргу відповідача, суд вважав, що вказана сума податкового боргу підлягає стягненню з відповідача за рішенням суду, у зв'язку із чим позовні вимоги державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно п.15.1 ст.15 Податкового кодексу України (далі- ПК України) платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно до п.п.16.1.3, 16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п.п. 16.1.4. п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно п.36.1. ст.36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податків обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом; крім того, п.36.5, ст.36 ПК України встановлено, що за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку відповідальність несе платник податків.

Вищезазначена заборгованість відповідача виникла з наступних підстав.

Судом встановлено, що посадовою особою державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області в період з 01.01.2009 року по 30.06.2010 року була проведена документальна планова виїзна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), за результатами якої податковим органом складено акт №549/17-208/НОМЕР_1 від 13.10.2010 року.

Вказаним актом перевірки встановлено наступні порушення фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1): - п.19.1 ст.19 Закону України від 22.05.2003 року №889-VI "Про податок з доходів фізичних осіб" із змінами та доповненнями, а саме: неналежне ведення фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 обліку доходів та витрат (за період з 01.04.2009 року по 30.06.2010 року в книгах обліку доходів та витрат (ф.10, реєстр №46 від 09.02.2009 року, №45 від 09.02.2010 року ) графа "Витрати" не заповнювались);

- ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року №13-92 зі змінами та доповненнями" Про прибутковий податок з громадян", з урахуванням п.22.10 ст.22 Закону України від 22.05.2003 року №889-VI "Про податок з доходів фізичних осіб" зі змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2009 рік на суму 121,24 грн.;

- п.1, п.2 ст.3 Закону України від 23.03.1996 року №98/96-ВР "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" зі змінами та доповненнями, а саме: здійснення торгівельної діяльності за готівку без придбання торгового патенту за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року;

- п.6 ст.3 Закону України від 23.03.1996 року №98/96-ВР "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" зі змінами та доповненнями, а саме: здійснення торгівельної діяльності за готівку без придбання пільгового патенту за період з 01.01.2010 року по 30.06.2010 року;

- ст.1, п.1 ст.3 Закону України від 06.07.1995 року №265/95-ВР "Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" зі змінами та доповненнями, а саме: здійснення торгівельної діяльності періодичними виданнями та пресою за готівкові кошти без застосування реєстраторів розрахункових операцій за період з 01.01.2009 року по 30.06.2010 року на загальну суму 4734270,00 грн., в тому числі: за 2009 рік-2663675,00 грн.; за 2010 рік-2070595,00 грн.

На підставі вищезазначеного акту, позивачем було прийняте рішення від 27.10.2010 року №0018721720 про застосування штрафних (фінансових) санкцій форми "С" на загальну суму штрафних (фінансових) санкцій за порушення законодавства про патентування, обігу готівки, РРО 13953075,00 грн. (а.с.5).

Згідно до п.56.1 ст.56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Судом першої інстанції встановлено, що не погодившись з правовими підставами для винесення вказаного рішення, відповідачка оскаржила його у судовому порядку, подавши адміністративний позов до Миколаївського окружного адміністративного суду.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.07.2011 року по справі №2а-8162/10/1470 адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення від 27.10.2010 року №0018721720 про застосування штрафних (фінансових) санкцій було задоволено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2013 року, яка прийнята за розглядом апеляційної скарги державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.07.2011 року по справі №2а-8162/10/1470 було скасовано, та прийнято нову постанову, якою в задоволенні вимог фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення від 27.10.2010 року №0018721720 про застосування штрафних (фінансових) санкцій - було відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.03.2013 року по справі №К/800/16665/13касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 було залишено без руху та наданий строк тридцять днів з моменту отримання ухвали від 29.03.2013 року для усунення недоліків касаційної скарги.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 не виконала вимоги ухвали суду від 29.03.2013 року та не усунула зазначені в ухвалі суду недоліки касаційної скарги, а тому ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.06.2013 року по справі №К/800/16665/13 було відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2013 року у справі №2а-8162/10/1470.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої ці обставини встановлені.

Відповідно до ст.255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Відповідно до п.56.18 ст.56 ПК України, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що грошові зобов'язання, що виникли за рішенням від 27.10.2010 року №0018721720 про застосування штрафних (фінансових) санкцій, вважаються узгодженим на підставі набрання законної сили постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2013 року по справ №2а-8162/10/1470.

Відповідно до п. 59.1. ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно до п. 59.5. ст. 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем у визначені строки не була сплачена сума визначеного грошового зобов'язання згідно рішення від 27.10.2010 року №0018721720 про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем винесено податкову вимогу форми "Ф" від 05.11.2014 року №860-25 на суму податкового боргу платника податків за узгодженим грошовим зобов'язанням станом на 04.11.2014 року у розмірі 13953075,00 грн., яку направлено на адресу відповідача 06.11.2014 року, яка була повернута на адресу державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області із поштовою відміткою від 08.12.2014року: "за закінченням терміну зберігання", що підтверджується копією поштового конверту, який наявний в матеріалах справи (а.с.8).

Даних щодо оплати відповідачем податкової заборгованості у загальній сумі 13953075,00 грн. на дату розгляду справи суду не надані. Наявність податкового боргу на час розгляду справи підтверджена податковим органом шляхом надання суду довідки-розрахунку суми податкового боргу.

Згідно з п.п. 95.1, 95.2, 95.3 ст.95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Як встановлено судом, відповідач суму боргу у визначені строки не сплатив. Разом з тим, жодних доказів на підтвердження сплати відповідачем заборгованості станом на момент розгляду справи до суду не надано.

Враховуючи, що з дня надіслання податковим органом відповідачу податкової вимоги минуло 60 календарних днів, в першу чергу вживаються заходи щодо погашення податкового боргу платника податків за рахунок стягнення коштів, які перебувають у його власності, з рахунків платника податків у банках за рішенням суду.

Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Отже, позивач є органом державної влади, повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу прямо визначені законодавством України.

Саме таке право використала Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області звернувшись до суду із вищезазначеними позовними вимогами.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що постанова Миколаївського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів. Особи, які брали участь у справі, однак не були присутні у судовому засіданні апеляційної інстанції, мають право подати касаційну скаргу протягом 20 днів з дня отримання копії ухвали.

Повний текст рішення виготовлено 25.09.2015 року.

Головуюча суддя: О.А. Шевчук

Суддя: Л.Є. Зуєва

Суддя: А.Г. Федусик