Постанова № 51420468, 23.09.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/2921/14

Категорія: 8.3.2 Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Зуєвої Л.Є.,

суддів Шевчук О.А. та Федусика А.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.02.2015 року по справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправними дій, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області та просила:

- визнати протиправними дії щодо проведення з 28.05.2014 року по 06.06.2014 року фактичної перевірки;

- визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.08.2014 року № 0007541703 та від 15.09.2014 року № 0008451703;

- визнати протиправним та скасувати рішення № 0047611703 від 17.10.2014 року про застосування штрафних санкцій;

- визнати протиправною та скасувати вимогу від 17.10.2014 року № 0047621703.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що висновки зазначені податковим органом в акті перевірки є необґрунтованими та не підтверджуються належними доказами, а тому дії податкової інспекції щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій та винесення вимоги про сплату боргу є протиправними, а рішення такими, що підлягають скасуванню.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.02.2015 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області по проведенню з 28.05.2014 року по 06.06.2014 року фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5) щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.11.2013 по 06.06.2014 року, результати якої оформлено актом від 06.06.2014 року № 318/14-03-17-03- 08/НОМЕР_5 «Про результати фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5) щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.11.2013 по 06.06.2014»;

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 15.08.2014 року № 0007541703.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 15.09.2014 року № 0008451703.

Визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області № 0047611703 від 17.10.2014 року про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Визнано протиправною та скасовано вимогу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про сплату боргу (недоїмки) від 17.10.2014 року № 0047621703.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області в апеляційній скарзі зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому апелянт вважає, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У зв'язку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із відмовою в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення почтових відправлень, однак в судове засідання вони не з'явилися, поважність своєї неявки суду не повідомили, тому апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до вимог ст.197 КАС України за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її часткового задоволення.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що за результатами розгляду інформації щодо порушень суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1 вимог чинного законодавства, які полягають у невиплаті заробітної плати та неперерахуванні до бюджету податків та внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, на підставі пп. 75.1.3. п. 75.1. ст. 75, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, відповідачем в період з 28.10.2014 року по 06.11.2014 року було проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5) щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб,дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування,обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 28.10.2014 року по 06.11.2014 року.

За результатами перевірки складено акт № 318/14-03-17-03-08/НОМЕР_5 від 06.06.2014 року (т. 1 арк. спр. 12 - 18, далі - акт перевірки). Зазначеним актом перевірки були встановлені порушення податкового законодавства з боку позивача, а саме:

- порушення приписів статей ст. 163, п. 164.1 ст. 164, п. 164.2 ст. 164, п. 168.1 ст. 168, пп. «а» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого позивачем занижено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за період з 01.10.2013 року по 30.11.2013 року на загальну суму 2 347,06 грн;

- пп. 7.7.1 п. 7.1, п. 8 ст. 9 Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме: не нарахування, не утримання та неперерахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування із виплачених сум винагород за цивільно-правовим договором з 01.11.2013 року по 31.03.2014 року, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 6 554,47 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0007541703 від 15.08.2014 року, відповідно до якого позивачу нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 510,00 грн. (т. 1 арк. спр. 20);

- № 0008451703 від 15.09.2014 року, відповідно до якого відповідачем збільшено позивачемі суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 1 923,18 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 124,34 грн. (т. 1 арк. спр. 21).

17.10.2014 року відповідачем також винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №0047621703, відповідно до якої податковий орган вимагає відповідача сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені у сумі 5 373,20 грн. (т. 2 арк. спр. 23).

Рішенням про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або своєчасне не нарахування платником єдиного внеску №0047611703 від 17.10.2014 року до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 1 258,46 грн. (т. 2 арк. спр. 22).

Одночасно з цим, актом перевірки було встановлено, що у період з 01.11.2013 року по 31.03.2014 року у ФОП ОСОБА_1, (згідно заяв та пояснень працівників від 19.05.2014 року - арк. спр. 86, 107-110), працювали без належного оформлення два найманих працівника: ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Перевіркою встановлено заниження податку на доходи фізичних осіб на суму 2 347,06 грн.

Актом перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_1 не нарахувала, не утримувала та не перераховувала єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування із виплаченої заробітної плати, що підлягає сплаті до бюджету, у сумі 855,66 грн., чим порушено п.п. 7.1.1 п. 7.1, п. 8 ст. 9 Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями.

Судова колегія суду апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частинні визнання противними дії податкового орагану щодо проведення фактичної перевірки виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється. Як вбачається з матеріалів справи, перевіряючи ми органами було пред'явлено направлення на проведення фактичної перевірки та копію наказу.

При цьому позивач оскаржує лише дії податкового органу, щодо проведення перевірки та вважає їх незаконними, але не оскаржує наказ про її проведення, виходячи з цього колегія суддів вважає, що перевіряючи органи діяли на підставі наказу про проведення фактичної перевірки, а тому не вбачає в діях податкової інспекції протиправності та вважає рішення суду першої інстанції в цій частині не обґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

Разом з тим, у відповідності до п. 163.1 ст. 163 розділу IV «Податок на доходи фізичних осіб» ПК України об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом (пп. 164.1.1 п. 164.1 ст. 164 ПК України).

Згідно з підпунктом 164.1.2 пункту 164.1 ст. 164 ПК України загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Відповідно до пункту 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту); суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору.

При цьому відповідно до пп. 14.1.48 п. 14.1 ст. 14 ПК України «заробітна плата для цілей розділу IV цього Кодексу» - основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 ст. 168 зазначеного Кодексу встановлено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 Кодексу.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету, згідно з підпунктом 168.1.2 пункту 168.1 ст. 168 ПК України, під час виплати оподатковуваного доходу.

Одночасно згідно положень п. 51.1 ст. 51 ПК України податковий агент зобов'язаний подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку органу державної податкової служби за місцем свого обліку.

Таким чином, з контексту вищенаведених норм податкового законодавства випливає, що необхідною умовою для утримання податку з доходів фізичних осіб є наявність факту виплати такого доходу фізичній особі податковим агентом (в тому числі фізичною особою-підприємцем-працедавцем) за трудовою чи цивільно-правовою угодою.

Згідно ч. 1 ст. 21 Кодексу законів про працю України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 24 Кодексу законів про працю України передбачено, що при укладенні трудового договору з фізичною особою додержання письмової форми є обов'язковим.

Відповідно до ч. 3, ч. 4 ст. 24 Кодексу законів про працю України, укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказу чи розпорядження не було видано, але працівника фактично було допущено до роботи.

Відповідно до абзаців 1, 2 і 4 ст. 48 КЗпП трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не надано ні оригінали або копії документів, на яких виключно ґрунтуються висновки Акта фактичної перевірки, ні будь-які інші документальні докази, відомості про місцезнаходження таких доказів, які б засвідчували факти наявності трудових відносин між позивачем і фізичними особами ОСОБА_2 та ОСОБА_3, нарахування і виплату ФОП ОСОБА_1 будь-яких сум доходів на їх користь протягом зазначених періодів.

Разом з тим встановлено, що будь-які документальні підтвердження того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували з ФОП ОСОБА_1 у трудових чи інших цивільно-правових відносинах - відсутні.

Судова колегія вважає, висновки зазначені в Акті перевірки, є лише міркуваннями посадових осіб податкового органу, що суперечить Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року № 984.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Виходячи з зазначеного судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкові повідомлення-рішення № 0007541703 від 15.08.2014 року та № 0008451703 від 15.09.2014 року підлягають скасуванню.

У відповідності до п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно до п. 116.1 ст. 116 ПК України, у разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення - рішення.

Рішення № 0047611703 від 17.10.2014 року та вимога № 0047621703 від 17.10.2014 року прийняті на підставі непогашення позивачем суми заборгованості за податковими повідомленнями-рішеннями № 0007541703 від 15.08.2014 року та №0008451703 від 15.09.2014 року.

Оскільки суд дійшов висновку щодо протиправності податкових повідомлень-рішень № 0007541703 від 15.08.2014 року та № 0008451703 від 15.09.2014 року, а штрафні санкції , нараховані рішенням № 0047611703 від 17.10.2014 року є похідними від основного зобов?язання, тому вимога № 0047621703 від 17.10.2014 року та рішення № 0047611703 від 17.10.2014 року, прийняті у зв?язку з не сплатою основного зобов?язання також підлягають скасуванню.

Таким чином, враховуючи, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, колегія суддів, керуючись п.п.3,4 ч.1 ст. 202 КАС України вважає необхідним скасовуючи постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково.

Керуючись ст.ст.195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.02.2015 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 15.08.2014 року № 0007541703.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 15.09.2014 року № 0008451703.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області № 0047611703 від 17.10.2014 року про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про сплату боргу (недоїмки) від 17.10.2014 року № 0047621703.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5) судовий збір у розмірі 365,40 грн. (триста шістдесят п'ять гривень сорок копійок).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили в порядку, встановленому частиною 5 статті 254 КАС України, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя Л.Є. Зуєва

суддя О.А. Шевчук

суддя А.Г. Федусик