Ухвала суду № 51420435, 18.09.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2015 р.м.ОдесаСправа № 2а-5958/12/1470

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В. Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

доповідача, судді: Димерлія О.О.

суддів: Єщенка О.В., Романішина В.Л.

за участю секретаря: Жукової Г.В.

розглянув в відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вознесенської об'єднаної Державної податкової інспекції у Миколаївській області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 травня 2013 року за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Технологічна група" до Вознесенської об'єднаної Державної податкової інспекції у Миколаївській області Державної податкової служби за участю третьої особи на стороні позивача яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - товариство з обмеженою відповідальністю "Агронафтаком", про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Технологічна група" (далі - позивач, ТОВ) звернулось до суду з вказаним адміністративним позовом, та посилаючись на протиправність висновків податкового органу щодо нереальності господарських операцій з його контрагентом ТОВ "Агронафтаком" просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000242301 форми "Р" від 26.10.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що будь-яких доказів про нікчемність укладених правочинів співробітниками податкового органу в ході перевірки встановлено не було, у зв'язку із чим висновки за актом перевірки ґрунтуються на припущеннях і є недоведеними. Зважаючи на наявність всіх належним чином оформлених первинних та бухгалтерських документів, які підтверджують господарську діяльність з зазначеним контрагентом та протиправність оскарженого податкового повідомлення-рішення, а також на те, що перевірка проведена відповідачем з порушенням чинного законодавства, позивач звернувся за судовим захистом.

За наслідками розгляду зазначеної справи Миколаївським окружним адміністративним судом 27 травня 2013 року прийнято постанову про задоволення позовних вимог.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби від 26.10.2012р. форми "Р" № 0000242301.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано суду достатні докази на підтвердження реальності господарських операцій та дійсності укладених з контрагентами правочинів, а відповідачем не надано доказів, які заперечують реальність господарських операцій, у зв'язку з чим платник податків не може бути позбавлений права на податковий кредит.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин справи, та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги залишити без задоволення.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідачем зазначено, що операції купівлі-продажу ТОВ "Агронафтаком" з контрагентами-покупцями не спрямовані на реальне настання правових наслідків, суперечать інтересам держави та є недійсними, у зв'язку з чим у позивача відсутнє право на формування податкового кредиту по операціям із зазначеним контрагентом.

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки позивача щодо визначення правомірності формування суми податкового кредиту з ПДВ, задекларованих в податкових деклараціях з ПДВ за вересень 2011 року при здійснення взаєморозрахунків з ТОВ "Агронафтаком" складено акт № 1742/22/34129925 від 19.10.2012 року (а.с. 18 - 44),

У акті встановлено нікчемність угод між TОB "Технологічна група" та ТОВ "Агронафтаком", тому на підставі п. 1 та п. 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 203 ЦК України, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України відсутні підстави для виникнення податкового кредиту з податку на додану вартість по операціях з придбання товарно-матеріальних цінностей, а податковий кредит, задекларований ТОВ "Технологічна група" за вересень 2011 року в сумі 27 789,00 грн. по нікчемних правочинах заявлено безпідставно, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на суму 27 789,00 грн. за вересень 2011 року.

На підставі зазначеного акту відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення № 0000242301 від 26.10.2012 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" на 27 789,00 грн. та нараховані штрафні санкції в розмірі 6 947,25 грн. (а.с. 14).

Отже, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0000242301 від 26.10.2012 року є висновки контролюючого органу про нікчемність правочинів, вчинених позивачем з контрагентом ПП ТОВ "Агронафтаком" на виконання операцій з поставки дизельного палива.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Кодексу податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що видані позивачеві контрагентами податкові накладні відповідають вимогам діючого законодавства і є належним доказом правомірності формування податкового кредиту по ПДВ.

На час укладання та виконання договорів ТОВ "Агронафтаком" було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 194 - 195), зареєстрований платником ПДВ, а отже, мало право виписувати (видавати) податкові накладні. В свою чергу, покупець (позивач) мав правові підстави включити суму ПДВ по таким податковим накладним в податковий кредит.

У акті контролюючий орган також робить висновок про те, що господарські операції з поставки дизельного палива за ланцюгом постачання: ТОВ "Колокол Україна" на користь ТОВ "ПВК "Лоджистік", ТОВ "ПВК "Лоджистік" на користь TOB "Агронафтаком", TOB "Агронафтаком" на користь ТОВ "Технологічна група" є нікчемними правочинами у розумінні статті 228 Цивільного кодексу України і тому необхідно застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину, зокрема виключити із податкового кредиту, задекларованого ТОВ "Технологічна група" за вересень 2011 року, суми податку на додану вартість, включені у зв'язку із придбанням у ТОВ "Агронафтаком" дизельного палива.

Апеляційний суд зазначає, що необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог статті 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

При перевірці відповідності правочину ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися наявність наміру порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що фіктивна діяльність суб'єкта господарювання повинна доводитись в рамках кримінально-процесуального законодавства, зокрема вироком або постановою суду щодо притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб підприємства за здійснення фіктивної підприємницької діяльності.

Положення п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (послуг) їх постачальникам. Несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування податку.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податковим органом безпідставно та необґрунтовано зроблено висновки про порушення ТОВ "Технологічна група" вимог податкового законодавства, адже позивачем підтверджені факти здійснення господарських операцій відповідними первинними документами, податкові зобов'язання по податку на прибуток та податку на додану вартість задекларовані належним чином.

За таких обставин підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржена постанова - без змін.

Керуючись ст. ст. 184, 195, 198, 200, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Вознесенської об'єднаної Державної податкової інспекції у Миколаївській області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 травня 2013 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили після проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України на протязі двадцяти днів з моменту проголошення судового рішення.

Суддя-доповідач: О.О.Димерлій

Суддя: О.В. Єщенко

Суддя: В.Л. Романішин