Постанова № 51420268, 21.09.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/10844/15 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.

Суддя-доповідач: Губська Л.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 вересня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

Суддів: Ісаєнко Ю.А.,

Оксененка О.М.,

при секретарі: Агаркові Б.М.

за участю: позивача ОСОБА_3,

представника відповідача Гудзь О.М.(довіреність від 05.05.2015),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Генеральної прокуратури України про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з даним адміністративним позовом, в якому просив визнати, що Генеральною прокуратурою України об'єктивно та всебічно не перевірена його скарга від 11 листопада 2014 року, що призвело до надання йому необґрунтованої відповіді від 04.12.2014 року №23-35853-12, що, в свою чергу, є протиправним, тому просивзобов'язати Генеральну прокуратуру України повторно розглянути його скаргу від 11.11.2014 року відповідно до положення Закону України «Про звернення нещасних громадян».

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 01 липня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Позивач не погодився з таким рішенням і подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

В судовому засіданні позивач доводи апеляційної скарги підтримав і просив її задовольнити, в той час, як представник відповідача проти цього заперечував, просив залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про її часткове обґрунтування.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 11.11.2014 року ОСОБА_3 подав до Генеральної прокуратури України скаргу на дії посадових осіб Генеральної Прокуратури України, зокрема, начальника відділу Л. Мілевич.

На вказану скаргу Генеральною прокуратурою України 04.12.2014 року листом №23-35853-12 за підписом заступника Генерального прокурора О.Баганця надано відповідь, в якій зазначено, що перевіркою розгляду попередніх звернень позивача порушень вимог законодавства посадовими особами прокуратури не виявлено, крім того, роз»яснено порядок звернення громадян на особистий прийом в органах прокуратури України, зокрема, в Генеральній прокуратурі, та порядок оскарження наданої відповіді.

Позивач вважає, що вказана відповідь є необґрунтованою та поверхньою, тому оскаржує до суду даними позовом.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб»єктів владних повноважень адміністративні суду перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несправедливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч.ч.1,2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 72 цього Кодексу.В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність протиправності в діях відповідача, який, на погляд суду, діяв у відповідності до Конституції та законів України, що він і довів суду як суб»єкт владних повноважень.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції повною мірою.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 13.10.2014 року ОСОБА_3 подав до Генеральної прокуратури України скаргу на дії начальника відділу з питань доступу до публічної інформації Л.Мілевич, яка, на його погляд, неналежним чином розглянула його звернення від 20.08.2014 року (а.с.25-28).

Розгляд даної скарги було доручено самій Л.Мілевич, про що свідчить лист-відповідь від 06.11.2014 за №23-35853-12 за її підписом (а.с.29-30).

Відповідно до статті 40 Конституції України кожна особа має право направляти письмові звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, які зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 № 393/96-ВР (Закон № 393/96-ВР) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності із заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до ч.ч.3,4 ст.7 цього Закону, якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обгрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.

Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Частиною 1 статті 16 цього Закону установлено, що скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Відповідно до ч.1 ст.15 Закону № 393/96-ВР, органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку про те, що скарга на дії певної посадової особи має розглядатись у порядку підлеглості вищим органом або посадовою особою, а не тією особою, дії якої оскаржуються.

Таким чином, колегія суддів вважає, що в цій частині відповідачем було порушено вимоги Закону, тому позовні вимоги є частково обгрунтованими.

Щодо решти позовних вимог судова колегія виходить з наступного.

Як вбачається з відповіді №23-35853-12 від 04.12.2014, в ній повною мірою роз»яснено позивачеві порядок особистого прийому громадян, передбачений Інструкцією про порядок забезпечення доступу до публічної інформації у Генеральній прокуратурі України, затвердженою наказом Генерального прокурора України від 10.05.2011 № 53, та Інструкцією про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України, затвердженою наказом Генерального прокурора України від 21.06.2011 №9гн.Крім того, проінформовано, що звернення розглянуто без його участі, оскільки доводи є досить зрозумілими і не потребують наведення додаткових обґрунтувань, що, в свою чергу, відповідає вимогам ст.ст. 18 та 19 Закону України "Про звернення громадян", а також роз»яснено порядок оскарження наданої відповіді.

Так, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 18 Закону № 393/96-ВР громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право бути присутнім при розгляді заяви чи скарги.

Органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, зокрема, на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу (абз.4 ч.1 ст.19 Закону № 393/96-ВР).

Тобто, присутність особи можлива у разі проведення засідання колегіального органу щодо розгляду її скарги, в той час, як Законом України "Про прокуратуру" не передбачено колегіальний розгляд звернень громадян шляхом проведення засідань.

Щодо позовних вимог про зобов»язанняГенеральну прокуратуру України повторно розглянути скаргу від 11.11.2014 року відповідно до положень Закону України «Про звернення нещасних громадян», колегія суддів вважає їх такими, що не підлягають задоволенню, оскільки зазначений Закон в Україні відсутній.

Керуючись ст..ст.195,196,198,202,205,207,211,212,254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 липня 2015 р. - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Генеральної прокуратури України в частині розгляду скарги ОСОБА_3 від 11.11.2014 року особою, дії якої він оскаржував.

В решті позовни вимоги - залишити без задоволення.

Постанованабирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого адміністративного суду України з дня складення повного тексту.

Постанова в повному обсязі складена 25 вересня 2015 року..

Головуючий суддя: Л.В.Губська

Судді: Ю.А. Ісаєнко

О.М. Оксененко

Головуючий суддя Губська Л.В.

Судді: Оксененко О.М.

Ісаєнко Ю.А.