Ухвала суду № 51420256, 21.09.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/2640/15 Головуючий у 1-й інстанції: Волков А.С. Суддя-доповідач: Губська Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

21 вересня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

Суддів: Ісаєнко Ю.А.,

Оксененка О.М.,

при секретарі: Агаркові Б.М..

за участю: представника позивача Денисенко О.П.,

представника відповідача Боросова І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України на постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 липня 2015 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пухівський вентеляційний завод" до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Пухівський вентиляційний завод", звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.03.2015 № 0001002202, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 383580,00 грн., з яких: 255720,00 грн. - за основним платежем; 127860,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом); та № 0001012202, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 426200,00 грн., з яких: 284133,00 грн. - за основним платежем; 142067,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 13 липня 2015 року позов задоволено.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з»ясування обставин, що мають значення для справи, просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав і просив її задовольнити, в той час, як представник позивача проти цього заперечував. Просив залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.

Так, Товариство з обмеженою відповідальністю "Пухівський вентиляційний завод" є юридичною особою, що зареєстрована 12.07.2007, як платник податків перебуває на податковому обліку в Броварській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Київській області, є платником податку на додану вартість.Основним видом діяльності позивача є виробництво промислового холодильного та вентиляційного устаткування.

Вперіод з 18.02.2015 по 24.02.2015 лютого 2015 року посадовими особами Броварської ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо взаємовідносин з постачальником - ТОВ "Вентпростор" та підприємствами-покупцями за період з 01.08.2014 по 31.08.2014, за результатами якої складено акт від 03.03.2015 №105/10-06-22-02/35124850.

Висновками акта перевірки встановлено порушення позивачем: пунктів 138.2, 138.4, 134.6, 134.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток на загальну суму 255720,00 грн., у тому числі за 2014 рік - на суму 255720,00 грн.; та пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200, пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 284133,00 грн., у тому числі за серпень 2014 року - на суму 284133,00 грн.

Висновки посадових осіб відповідача пов'язуються з оцінкою господарських операцій з придбання товарів, які здійснювались між позивачем та ТОВ "Вентпростір". На думку посадових осіб податкового органу, в дійсності товар контрагентом не поставлявся, господарські операції мали безтоварний (фіктивний) характер, а договір та інші фінансово-господарські документи учасники цих господарських операцій склали з метою неправомірного отримання податкової вигоди та ухилення від сплати податків.

Такі висновки посадові особи контролюючого органу, які здійснювали перевірку, зробили на тій підставі, що позивач не надав до невиїзної документальної перевірки копії довіреностей на осіб, які одержували товар та їх відношення до підприємства, сертифікатів відповідності на придбаний товар та доказів транспортування товару (копій товарно-транспортних накладних та подорожніх листів).

На підставі акта перевірки Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області прийняті податкові повідомлення-рішеннявід 27.03.2015: № 0001002202, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 383580,00 грн., з яких: 255720,00 грн. - за основним платежем; 127860,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом); та № 0001012202, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 426200,00 грн., з яких: 284133,00 грн. - за основним платежем; 142067,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

Зазначені ППР були оскаржені позивачем в адміністративному порядку, а зараз є предметом цього позову, оскільки позивач вважає їх протиправними.

Колегіяч суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.

Так,п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Отже, формування платником податку витрат, що приймають участь у визначенні об»єкта оподаткування податком на прибуток, допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а також використання отриманого товару у власній господарській діяльності.

Крім того, відповідно до п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 ПК України 198.2 датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 статті 196 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вентпростір" (постачальник) укладено договір поставки вентиляційного обладнання від 01.07.2014 № 01072014, згідно з яким постачальник зобов'язувався поставити обладнання (пластикові частки повітряного клапану, трубчасті кутники, викрутки ніпельні, кліщі, ключі розвідні, ножиці по металу, лещата слюсарні, підшипники тощо (перелік та вартість товару визначалась на кожну партію окремо у рахунках-фактурах та видаткових накладних)), а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити цей товар.

Згідно з умовами договору поставка обладнання здійснювалась на умовах EXW (згідно з Інкотермс 2000), склад постачальника: Київська область, Броварський район, село Пухівка, вул. Радгоспна, 63.На виконання вказаного договору постачальник здійснив поставку двох партій товару на загальну суму 1704797,16 грн., у тому числі ПДВ - 284133,00 грн.Транспортування товару здійснювалось шляхом переміщення зі складу на склад складською технікою, товарно-транспортні накладні та подорожні листи, при цьому, не виписувались, оскільки ТОВ "Вентпростір" є торговим партнером позивача, який має складські приміщення на спільній з позивачем території, їх склади розташовані за однією адресою.

На підтвердження факту поставки позивачем надані видаткові накладні, прибуткові накладні, оборотно-сальдові відомості.

Крім того, на підтвердження реальності господарських операцій з придбання товару у ТОВ "Вентпростір" позивач надав копії документів, що підтверджують подальше використання придбаного товару: акти списання виробничих запасів у виробництво (щодо товару, призначеного для власного виробництва); договори та видаткові накладні (щодо перепроданого товару); аналітичні бухгалтерські документи, що підтверджують рух товару по регістрам бухгалтерського обліку в розрізі первинних бухгалтерських документів (рахунків-фактур, прибуткових та видаткових накладних).

В оплату за поставлений товар позивач перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Вентпростір" кошти в загальній сумі 1704797,16 грн., у тому числі ПДВ - 284133,00 грн., факт перерахування коштів підтверджується копіями платіжних доручень та оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 "Розрахунки з контрагентами" ТОВ "Вентпростір".

На підтвердження права на формування податкового кредиту за вказаними господарськими операціями позивач отримав від ТОВ "Вентпростір" дві податкових накладних на загальну суму 1704797,16 грн., у тому числі ПДВ - 284133,00 грн., які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. Вказану суму податку на додану вартість позивач включив до складу податкового кредиту за серпень 2014 року, відобразив у податкових деклараціях з податку на додану вартість та реєстрах отриманих податкових накладних за вказаний звітний (податковий) період, а витрати на оплату придбаного товару (за виключенням сум податку на додану вартість) - врахував при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2014 рік.

На погляд судової колегії, суд першої інстанції правомірно прийняв у якості належних та допустимих доказів первинні документи, надані позивачем на підтвердження господарських взаємовідносин із зазначеним контрагентом, оскільки вони відповідають вимогам законодавчого визначення поняття «первинний документ» згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до якого первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Податковий орган, обґрунтовуючи свої висновки, викладені в акті перевірки, посилається виключно на господарську діяльність контрагентів позивача,в той час, як платник податків не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

В разі порушення контрагентом податкової дисципліни, відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи. Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Суд вважає, що висновки відповідача повністю ґрунтуються на сумнівах та припущеннях, що є неприпустимим у податкових правовідносинах, які не доведені у встановленому порядку і які суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв з огляду на положення частини другої статті 71 КАС України, відповідно до якої, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,211,212,254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 липня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту.

Ухвала в повному обсязі складена 25 вересня 2015 року.

Головуючий суддя: Л.В.Губська

Судді: Ю.А.Ісаєнко

О.М.Оксененко

.

Головуючий суддя Губська Л.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Оксененко О.М.