Ухвала суду № 51420192, 15.09.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/12658/14 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

15 вересня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Зубрицькому Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Форбс Капітал» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.06.2015 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Форбс Капітал» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Форбс Капітал» звернулося до суду першої інстанції із позовом, в якому просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 22.04.2014 №57026552202, №21226551702, №21326551702, №316/26551702.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.10.2014 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2015 апеляційну скаргу залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.10.2014 без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.03.2015 у справі № К/800/4708/15 касаційну скаргу задоволено частково, скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.10.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2015, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.06.2015 у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи в період з 13.02.2014 по 13.03.2014 Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на підставі наказу № 357 від 31.01.2014 проведена виїзна планова перевірка ТОВ «ФОРБС КАПІТАЛ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 17.08.2011 по 31.12.2012.

За результатом перевірки складено акт № 294/26-55-22-02/37185939 від 03.04.2015, яким встановлено порушення позивачем вимог: підпункту 135.5.15 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2 102 100,00 грн., підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, підпункту "а" пункту 176.2 статті 176 з урахуванням підпунктів 170.2.2, 170.2.9 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України, в результаті чого не сплачено до бюджету податок на доходи фізичних осіб в сумі 56 566 974,48 грн. та статті 51, підпункту б» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, у частині не відображення суми додаткового доходу на користь фізичних осіб, у податковому розрахунку за формою 1-ДФ.

22.04.2014 на підставі акту № 294/26-55-22-02/37185939 винесені податкові повідомлення-рішення :

- № 57026552202, яким збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 2 627 625,00 грн., з якої: за основним платежем - 2 102 100,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 525 525,00 грн. за платежем: податок на прибуток;

- № 21226551702, яким визначено суму грошового зобов'язання в розмірі 70708718,00 грн., з якої: за основним платежем - 56 566 974,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 14141 744,00 грн. за платежем: податок на доходи фізичних осіб;

- № 21326551702, яким визначено суму грошового зобов'язання в розмірі 510,00 грн., з якої: за основним платежем - 0,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 510,00 грн. за платежем: податок на доходи фізичних осіб;

- № 316/26551702, яким визначено суму грошового зобов'язання в розмірі 26 026 324,00 грн., з якої: за основним платежем - 0,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 26 026 324,00 грн. за платежем: податок на доходи фізичних осіб.

Податкові повідомлення - рішення №57026552202 від 22.04.2014, №21226551702 від 22.04.2014, №21326551702 від 22.04.2014, №316/26551702 від 22.04.2014 були оскаржені в адміністративному порядку та рішенням Державної фіскальної служби України №273/16/99-99-10-01-03-15 від 24.07.2015 залишені без змін.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими, оскільки у ході перевірки встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, що свідчить про заниження позивачем податкових зобов'язань.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відповідачем зроблено неправомірні висновки щодо нікчемності взаємовідносин між позивачем та контрагентами, оскільки податковий кредит та валові витрати сформовано на підставі належним чином оформлених первинних документів, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені з порушенням вимог законодавства, у зв'язку з чим мають бути скасовані.

Колегія суддів вважає доводи апелянта необґрунтованими та погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та ТОВ «ОЮ Барелла Ассет» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів:

- № 1/1-12 ДД від 22.02.2012 на загальну кількість цінних паперів - 12 штук загальною номінальною вартістю цінних паперів - 12 000 000,00 грн., в т.ч. простий вексель ТОВ «Фасадрем-сервіс» серія АА 2431891, номінальна вартість та ціна 10 000 000,00 грн., дата складання - 22.02.2012, дата погашення - за пред'явленням;

- № 53/1-12 ДД від 25.10.2012 на загальну кількість цінних паперів - 2 штуки загальною номінальною вартістю цінних паперів - 335 500,00 грн., в т.ч. простий вексель ТОВ «Фасадрем-сервіс», серія АА 2431892, номінальна вартість та ціна 10 000 000,00 грн., дата складання - 25.10.2012, дата погашення - за пред'явленням.

В подальшому між позивачем та ТОВ «Фасадрем-сервіс» було укладено договори купівлі-продажу цінних паперів:

- № 2/12-12 ДД від 23.02.2012 на загальну кількість цінних паперів - 1 штука загальною номінальною вартістю цінних паперів - 10 000 000,00 грн., а саме: простий вексель ТОВ «Фасадрем-сервіс», серія АА 2431891, номінальна вартість та ціна 10 000 000,00 грн., дата складання - 22.02.2012, дата погашення - за пред'явленням;

- № 53/3-12 ДД від 25.10.2012 на загальну кількість цінних паперів - 1 штука загальною номінальною вартістю цінних паперів - 10 000 000,00 грн., а саме: простий вексель ТОВ «Фасадрем-сервіс», серія АА 2431892, номінальна вартість та ціна 10 000 000,00 грн., дата складання - 22.02.2012, дата погашення - за пред'явленням.

Пунктом 1.1 зазначених договорів встановлено, що продавець зобов'язується передати цінні папери, а покупець прийняти їх та оплатити, у строки та на умовах передбачених договором.

Згідно з пунктами 2.1 та 2.3 договорів № 2/12-12 ДД від 23.02.2012, № 53/3-12 ДД від 25.10.2012 розрахунки по договору мають бути проведені до 31.12.2012 та моментом виконання обов'язку покупця по оплаті є момент зарахування грошових коштів на рахунок продавця.

Пунктами 3.3 та 3.4 зазначених договорів встановлено, що підтвердження факту переходу права власності на цінні папери є передача цінних паперів за актом прийому - передачі цінних паперів із здійсненням іменного індосаменту та продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання за даним договором, а цінні папери вважаються переданими з моменту підписання акту приймання - передачі цінних паперів продавцем та покупцем.

На підтвердження реальності господарської операції за договорами укладеними з ТОВ «Фасадрем-сервіс» позивачем надано суду: акт прийому-передачі цінних паперів від 23.02.2012 до договору купівлі-продажу цінних паперів № 2/12-12 ДД від 23.02.2012, згідно якого продавець передав, а покупець прийняв цінні папери; простий вексель серія АА 2431891 на суму 10 000 000,00 грн. та акт прийому-передачі цінних паперів від 25.10.2012 до договору купівлі-продажу цінних паперів № 53/3-12 ДД від 25.10.2012, згідно якого продавець передав, а покупець прийняв цінні папери; простий вексель серія АА 2431892 на суму 10 000 000,00 грн., та копії простих векселів серія АА 2431892 номінальна вартість та ціна10 000 000,00 грн., дата складання - 22.02.2012 та АА 2431891, номінальна вартість та ціна10 000 000,00 грн., дата складання - 22.02.2012 з здійсненими на них іменними індосаментами.

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 135.2 статті 135 Податкового кодексу України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, встановлено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 199.1 ст.199 ПК України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття товару тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Закон України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон) поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст. 2).

Частиною 2 ст. 3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Вищий адміністративний суд України скасовуючи ухвалою від 24.03.2015 у справі №К/800/4708/15 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.10.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2015 зазначив, що судам, при вирішенні даної справи, слід звернути увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому, приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення операції. Таким чином, для правильного вирішення даного спору необхідним є дослідження договорів, укладених позивачем, первинних документів, пов'язаних з їх виконанням, обставин, які б підтверджували рух активів у процесі здійснення господарських операцій позивача тощо. З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначила, що дослідженню судами підлягала перш за все реальність операцій позивача, добросовісність дій платника податків, яка полягала у відповідності вчинених ним дій господарській меті та досягненню економічних цілей.

Договори № 2/12-12 ДД від 23.02.2012 та № 53/3-12 ДД від 25.10.2012, акти приймання - передачі та іменні індосаменти від імені з ТОВ «Фасадрем-сервіс» підписані ОСОБА_3.

Відповідно до пояснень відібраних в ОСОБА_3 старшим оперуповноваженим спецпідрозділу БКОЗ УСБУ у м. Києві старшим лейтенантом Кіндяковим А.О. 14.06.2012 , копія яких наявна в матеріалах справи, ОСОБА_3 виключно за грошову винагороду погодився підписувати довіреності, реєстраційні, фінансово-господарські документи підприємства, яке фактично ніякої фінансово-господарської діяльності не вело, фактично ніякого бухгалтерського обліку не вів, бо не має спеціального фаху.

Відповідно до постанови Верховного суду України від 05.03.2012 у справі № 21-421а11, контрагенти позивача, податкові накладні, яких стали підставою для формування податкового кредиту, зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненням невстановлених осіб від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.

Згідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Таким чином, надані позивачем суду акти прийому-передачі цінних паперів та вчиненні на векселях іменні індосанти, не можуть належним чином засвідчувати факт здійснення фінансово - господарських відносин за договорами № 2/12-12 ДД від 23.02.2012 та № 53/3-12 ДД від 25.10.2012.

Інших первинних документів та доказів на підтвердження факту здійснення фінансово - господарських відносин з ТОВ «Фасадрем-сервіс» та на підтвердження наявності факту руху активів у процесу здійснення господарських операцій позивачем суду надано не було, та не було зазначено про причини неможливості їх надання.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач придбав інвестиційні сертифікати (бездокументарна форма) шляхом перерахування коштів на рахунки фізичних осіб:

- ОСОБА_5 на загальну суму 319 304 644,00 грн., а саме, за договорами №2/13-12 від 23.02.2012 на суму 12 702 000,00 грн.; № 3/2-12 від 15.03.2012 на суму 15 000 000,00 грн.; № 5/1-12 від 22.03.2012 на суму 14 000 000,00 грн.; № 7/1-12 від 27.03.2012 на суму 14 500 000,00 грн.; № 9/1-12 від 30.03.2012 на суму 10 000 000,00 грн.; №10/2-12 від 02.04.2012 на суму 15 000 000,00 грн.; № 12/1-12 від 09.04.2012 на суму 16 884 000,00 грн.; № 13/1-12 від 12.04.2012 на суму 15 000 000,00 грн.; № 16/1-12 від 24.04.2012 на суму 15 000 000,00 грн.; № 17/2-12 від 27.04.2012 на суму 21 000 000,00 грн.; № 20/1-12 від 15.05.2012 на суму 15 000 000,00 грн.; № 23/2-12 від 29.05.2012 на суму 18 000 000,00 грн.; № 26/2-12 від 08.06.2012 на суму 19 589 000,00 грн.; № 29/2-12 від 20.06.2012 на суму 20 000 000,00 грн.; № 32/2-12 від 06.07.2012 на суму 18 000 000,00 грн.; № 35/3-12 від 17.07.2012 на суму 20 000 000,00 грн.; № 37/1-12 від 01.08.2012 на суму 17 000 000,00 грн.; № 39/1-12 від 15.08.2012 на суму 19 000 000,00 грн.; № 52/1-12 від 24.10.2012 на суму 5 000 000,00 грн.; № 55/1-1ДД від 29.10.2012 на суму 10 000 000,00 грн.; № 60/2-12 від 23.11.2012 на суму 8 629 644,00 грн.; № 3/2-12 від 15.03.2012 на суму 15 000 000,00 грн.

- ОСОБА_6 на загальну суму 6 730 600,00 грн., а саме, за договорами купівлі-продажу цінних паперів: № 45/3-12 від 19.09.2012 на суму 1 352 600,00 грн.; № 59/2-12 від 21.11.2012 на суму 5 089 500,00 грн.; № 61/6-12 від 28.11.2012 на суму 288 500,00 грн.;

- ОСОБА_7 на загальну суму 6 730 600,00 грн., а саме, згідно договорів купівлі-продажу цінних паперів: № 45/2-12 від 18.09.2012 на суму 1 352 600,00 грн.; № 59/1-12 від 21.11.2012 на суму 5 089 500,00 грн.; № 61/5-12 від 28.11.2012 на суму 288 500,00 грн.

Відповідно до підпункту 170.2.2 пункту 172.2 статті 170 Податкового кодексу України, інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 - 170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

Згідно з підпунктом 170.2.9 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України, податковим агентом платника податку, який здійснює операції з інвестиційними активами з використанням послуг професійного торговця цінними паперами, включаючи банк, є такий професійний торговець (крім операцій з цінними паперами, визначеними у підпункті 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу). Методика визначення інвестиційного прибутку професійним торговцем цінними паперами при виконанні функцій податкового агента встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, спільно з Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Відповідно до підпункту 14.1.180 пункту 14 .1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Пунктом 167.1 статті 167 Податкового кодексу України визначено, що ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри. Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

Відповідно до пункту 1.3 Методики визначення інвестиційного прибутку професійним торговцем цінними паперами при виконанні функцій податкового агента, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 1484 від 22.11.2011 та рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 1689 від 22.11.2011, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.01.2012 за № 100/20413, податковий агент - вживається у значенні терміна "податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб", наведеному в підпункті 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 розділу I Податкового кодексу України, та одночасно означає торговця цінними паперами (його філію, відділення, інший відокремлений підрозділ), який діє на підставі договору, укладеного з платником податку.

В даному випадку податковим агентом, за зазначеними договорами купівлі-продажу цінних паперів є позивач, а, відтак, обов'язок щодо нараховування, утримання та перерахування в бюджет податку на доходи фізичних осіб покладається саме на позивача.

Згідно підпунктом "а" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Відповідно до підпункту "б" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Пунктом 2.5 Методики визначення інвестиційного прибутку професійним торговцем цінними паперами при виконанні функцій податкового агента, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 1484 від 22.11.2011 та рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 1689 від 22.11.2011, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.01.2012 за № 100/20413, встановлено, що результат (інвестиційний прибуток або збиток) від операції з кожним окремим пакетом цінних паперів розраховується як різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого пакета цінних паперів, та його вартістю, що визначається як сума витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого окремого пакета цінних паперів з урахуванням розділу III цієї Методики.

Відповідно до пункту 2.13 зазначеної Методики, витрати на придбання інвестиційного активу включають документально підтверджені первинними документами суми компенсації вартості інвестиційного активу (у тому числі витрати, понесені шляхом обміну на інший інвестиційний актив) та інші витрати з урахуванням норм цієї Методики.

Згідно з підпунктом "д" пункту 2 частини п'ятої 5 статті 3 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", боргові цінні папери - цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента сплатити у визначений строк кошти, передати товари або надати послуги відповідно до зобов'язання. До боргових цінних паперів відносяться, зокрема, векселі.

Частиною третьою статті 341 Господарського кодексу України, встановлено, що безготівкові розрахунки можуть здійснюватися у формі платіжних доручень, платіжних вимог, вимог-доручень, векселів, чеків, банківських платіжних карток та інших дебетових і кредитових платіжних інструментів, що застосовуються у міжнародній банківській практиці.

Позивачем факт того, що він не нарахував, не утримав та не перерахував в бюджет, як податковий агент податок на доходи фізичних осіб ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не заперечується, водночас він посилається на те, що у нього не виникало обов'язку щодо нараховування, утримання та перераховування в бюджет податку на доходи фізичних осіб щодо зазначених осіб в розмірі 56 566 974, 48 грн., згідно договорів купівлі-продажу цінних паперів, оскільки витрати вказаних осіб на придбання цінних паперів підтверджуються простими векселями.

Відповідно до наявних в матеріалах справи документів ОСОБА_7 та ОСОБА_6 купуючи у ТОВ «Фондова компанія «Магнат Інвест» інвестиційні сертифікати, які в подальшому були продані позивачу розрахувались за них простими векселями, дата пред'явлення яких - 20.11.2020.

Щодо відносин з ОСОБА_5 позивачем документи суду надані не були.

При цьому, Вищий адміністративний суд України скасовуючи ухвалою від 24.03.2015 у справі №К/800/4708/15 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.10.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2015 зазначив наступне: "З огляду на викладене, колегія суддів вважає за потрібне зазначити, що судам попередніх інстанцій для правильного вирішення справи необхідно встановити, чи здійснювалося ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7 дострокове погашення простих векселів (дата пред'явлення яких - 20.11.2020 р.), які були надані ТОВ «Фондова компанія «Магнат Інвест» за результатами придбання інвестиційних сертифікатів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.04.2015 позивачу було запропоновано надати суду додаткові письмові пояснення та документи щодо обставин викладених у рішенні Вищого адміністративного суду України.

Позивачем письмових пояснень щодо факту здійснення ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7 дострокового погашення простих векселів, які були надані ТОВ «Фондова компанія «Магнат Інвест» за результатами придбання інвестиційних сертифікатів, суду надано не було, як не було зазначено про наявність відповідного факту та причини неможливості надання документів на його підтвердження. Вказаних пояснень не надано й до суду апеляційної інстанції

Таким чином, відсутні правові підстави вважати, що ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7 було здійснено дострокове погашення простих векселів, які були надані ТОВ «Фондова компанія «Магнат Інвест» дата пред'явлення яких - 20.11.2020.

Отже, наявними в матеріалах справи документами підтверджується факт того, що на момент укладання договорів з позивачем ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було отримано дохід від продажу цінних паперів, у той час докази на підтвердження факту понесення зазначеними особами витрат на придбання відповідних цінних паперів відсутні оскільки, зобов'язання за простими векселями, які були надані ТОВ «Фондова компанія «Магнат Інвест» настануть лише 20.11.2020. Документи щодо правовідносин з ОСОБА_5 у суду відсутні, а отже і відсутні докази на підтвердження факту понесення витрат на придбання відповідних цінних паперів, які було продано позивачу.

Таким чином, колегія суддів вважає, що податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 22.04.2014 №57026552202, №21226551702, №21326551702, №316/26551702 є правомірними, оскільки винесені з дотриманням норм чинного податкового законодавства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Форбс Капітал» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.06.2015 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.