Постанова № 51419346, 23.09.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2015 р. Справа № 922/4706/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Россолов В.В. , суддя Тихий П.В.

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.

за участю представників сторін:

позивача – не з’явився;

відповідача – не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційні скарги позивача (вх.4531Х/1-43) та відповідача (вх.4564Х/1-43) на ухвалу господарського суду Харківської області від 26 серпня 2015 року у справі №922/4706/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Ольга.”, м.Дніпропетровськ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІОКОН-3”, м.Харків,

про витребування майна, скасування реєстрації та визнання права власності, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26 серпня 2015 року у справі №922/4706/15 (суддя Погорелова О.В.) клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольга." задоволено. Накладено арешт на нежитлову будівлю літ. “3-3”, загальною площею 2386,6 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 120. Заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю “ВІОКОН-3”, вчиняти дії пов'язані з відчуженням та передачею в іпотеку/заставу нежитлової будівлі літ. “ 3-3”, загальною площею 2386,6 кв.м., розташована за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 120.

Позивач з оскаржуваною ухвалою не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх.№4531 від 11.09.2015 року), в якій зазначає, що ухвала суду прийнята з порушенням норм процесуального права. Просить змінити ухвалу господарського суду Харківської області від 26 серпня 2015 року у справі №922/4706/15 шляхом зобов’язання Московського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції у триденний строк вжити заходи щодо накладення арешту, а докази надати суду.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14.09.2015 року апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження, розгляд скарги призначено на 23.09.2015 року.

Відповідач з оскаржуваною ухвалою не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх.№4564 від 15.09.2015 року), в якій зазначає, що ухвала суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 26 серпня 2015 року у справі №922/4706/15 щодо вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16.09.2015 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження, апеляційні скарги позивача та відповідача об’єднано в одне провадження, розгляд скарги призначено на 23.09.2015 року.

Представники сторін в судове засідання не з’явився, до суду повернулись ухвали про прийнята апеляційної скарги до провадження з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання» та «фірма вибула».

Від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№13341 від 22.09.2015 року), яке він мотивує необхідністю підготувати обґрунтований відзив на апеляційну скаргу відповідача.

Колегія суддів відмовляє в задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду, оскільки позиції сторін по даній справи достатньо повно викладено в апеляційних скаргах, а також враховуючи строки розгляду апеляційних скарг на ухвали місцевого господарського суду, передбачені статтею 102 ГПК України, тож підстав для задоволення клопотання позивача та відкладення розгляду справи, колегія суддів не вбачає.

Вищий господарський суд України в абз. 3 пункту 3.9.1 Постанови Пленуму від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» визначив, що за змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Отже, у відповідності до вимог процесуального законодавства судом були вжиті належні заходи щодо повідомлення сторін про час та місце судового засідання.

Враховуючи те, що судом створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, та враховуючи передбачений статтею 102 ГПК України п’ятнадцятиденний строк розгляду апеляційної скарги на ухвалу, проте сторони не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов’язком сторони, суд вважав за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали апеляційних скарг та проаналізувавши їх доводи, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, у серпні 2015 року ТОВ "Ольга." (далі - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "ВІОКОН-3" (далі - відповідач), в якому просить суд:

- витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІОКОН-3” (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39067319, місцезнаходження: 61036, місто Харків, вул. Морозова, буд. 13) нежитлову будівлю літ. “З-3”, загальною площею 2386,6 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 120;

- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності № 5459102 внесений державним реєстратором Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області на підставі Свідоцтва про право власності, серія та номер 20904964, виданого 24.04.2014 року, видавник Реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 12645815 від 24.04.2014 року, власник Товариство з обмеженою відповідальністю “ВІОКОН-3”, код за ЄДРПОУ 39067319;

- визнати право власності на нежитлову будівлю літ. “З-3”, загальною площею 2386,6 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 120 за Товариством з обмеженою відповідальністю “ОЛЬГА.” (ідентифікаційний код 30236375, місцезнаходження: 49033, м. Дніпропетровськ, вул. Краснопільська, буд. 9).

Разом з позовом, 18.08.2015 року до суду позивачем було подане клопотання, в якому останній просив суд вжити заходи забезпечення позову, а саме:

- накласти арешт на нежитлову будівлю літ. “ 3-3”, загальною площею 2386,6 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 120;

- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю “ВІОКОН-3”, (код ЄДРПОУ 39067319, місцезнаходження: 61036, місто Харків, вул. Морозова, буд. 13) вчиняти дії пов'язані з відчуженням та передачею в іпотеку/заставу нежитлової будівлі літ. “ 3-3”, загальною площею 2386,6 кв.м., розташована за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 120.

Клопотання обґрунтовано тим, що ТОВ "ВІОКОН-3" вчинюються дії щодо продажу нерухомого майна, яке підлягає витребуванню за вказаним позовом, про що свідчить оголошення в газеті "Прем'єр Експрес" № 184 від 14.08.2015 року.

На підставі викладеного, позивач вважає, що невжиття заходів до забезпечення позову, може зробити неможливим виконання рішення господарського суду, оскільки таких заходів може призвести до виникнення нового добросовісного набувача, який на момент винесення рішення не буде відомий суду, що призведе до винесення рішення про витребування майна у особи, яка вже не є його власником, оскільки майно буде продано, а новий власник проведе державну реєстрацію своїх прав.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Стаття 67 Господарського процесуального кодексу України передбачає заходи забезпечення позову. А саме, позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору, тощо.

Як роз'яснено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" (з подальшими змінами та доповненнями), питання про забезпечення позову може вирішуватися господарським судом як без проведення окремого судового засідання, так і в засіданні з викликом представників сторін, інших учасників судового процесу із заслуховуванням їх думки.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що існує зв'язок між визначеним предметом спору й заходами до забезпечення позову, і заходи забезпечення позову є адекватними позовним вимогам та спрямовані на попередження порушень прав і охоронюваних законом інтересів позивача й забезпечення виконання рішення суду, у разі задоволення позову.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що місцевий суд правомірно застосував приписи ст. ст. 66, 67 ГПК України, оскільки заява про забезпечення позову є обґрунтованою та доведеною конкретними доказами, а невжиття таких заходів може в майбутньому утруднити виконання рішення господарського суду.

Твердження відповідача в апеляційній скарзі, що позивач навмисно розмістив від імені відповідача оголошення щодо продажу спірного об’єкту нерухомості, не містять жодних обґрунтованих доказів, а мають лише характер припущень.

Таким чином доводи відповідача не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.

Разом з тим, колегія суддів вважає неправомірною вимогу позивача в апеляційній скарзі щодо зміни оскаржуваної ухвали місцевого суд шляхом зобов’язання Московського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції у триденний строк вжити заходи щодо накладення арешту, а докази надати суду.

Оскаржувана ухвала відповідно до норм Закону України "Про виконавче провадження" є виконавчим документом, який набирає чинності з моменту його прийняття, тобто з 26.08.2015 року, та може бути пред’явлена до виконання протягом року, тобто до 27.08.2016 року.

Порядок прийняття виконавчого документа до виконання та строк здійснення виконавчого провадження визначені Законом України "Про виконавче провадження"

Відтак, оскаржувана ухвала повинна виконуватись державним виконавцем в межах строків, передбачених Законом України "Про виконавче провадження". Таким чином, вимога позивача, викладена в апеляційній скарзі, є безпідставною.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів дійшла висновку, що ухвала господарського суду Харківської області від 26 серпня 2015 року у справі №922/4706/15 прийнята при належному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального та процесуального права і підстави для її зміни або скасування відсутні, в зв’язку з чим, апеляційні скарги позивача та відповідача не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 99, 101, 102, п.1 статті 103, статтею 105, 106 Господарського процесуального кодексу України судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги позивача та відповідача залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 26 серпня 2015 року у справі №922/4706/15 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Харківський апеляційний господарський суд.

Повний текст постанови складено 25.09.2015 р.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Тихий П.В.