Постанова № 51419093, 26.10.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.11 Справа № 5008/583/2011

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючої-судді ОСОБА_1

суддів Скрипчук О.С.

ОСОБА_2

при секретарі судового засідання Гуньці О.П.

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі -ТОВ) Воля б/н та дати

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 14.07.2011 року

у справі № 5008/583/2011

за позовом Публічного акціонерного товариства (надалі - ПАТ) „Державний ощадний банк України, м. Київ в особі Філії Закарпатського обласного управління ПАТ „Державний ощадний банк України, м. Ужгород

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Воля, м. Ужгород

про стягнення 2 435 305,45 грн., в т.ч. 2 200 000 грн. основного боргу, 127 290,03 грн. відсотків за користування кредитом, 100 898,62 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту та 7 116,80 грн. пені за несвоєчасне погашення відсотків за користування кредитними коштами.

За участю представників :

від позивача не зґявився (належним чином повідомлений);

від відповідача ОСОБА_3 (довіреність в матеріалах справи).

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 25.10.2011 року, яке знаходяться в матеріалах справи, змінено склад колегії суддів, що розглядають дану апеляційну скаргу.

Новим складом суду розпочато розгляд справи спочатку та завершено її розгляд прийняттям постанови.

Судом розяснено представнику відповідача права та обовґязки, передбачені ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України).

Відводів складу суду в порядку ст. 20 ГПК України не заявлялось.

Заяв про технічну фіксацію судового процесу не надходило.

Причини відкладення розгляду апеляційної скарги, викладені в ухвалах Львівського апеляційного господарського суду.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 14.07.2011 року у справі № 5008/583/2011 (суддя Русняк В.С.) позов задоволено: стягнуто з ТОВ „Воля на користь ПАТ „Державний ощадний банк України, м. Київ в особі Філії Закарпатського обласного управління ПАТ „Державний ощадний банк України 2435305,45 грн. (в т.ч. 2200000 грн. основного боргу, 127290,03 грн. відсотків за користування кредитом, 100898,62 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту та 7116,80 грн. пені за несвоєчасне погашення відсотків за користування кредитними коштами), а також 24589,05 грн. відшкодування судових витрат: 24353,05 грн. по оплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

ТОВ Воля не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду в цій справі подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. В обгрунтування наведених підстав для скасування оскарженого рішення, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не було зясовано причини, по яких сума погашених відсотків за користування кредитом по даним відповідача становить 996054 грн., тобто є більшою, ніж зазначена позивачем в позовній заяві. Окрім цього, вказує на те, що судом не дано оцінки тому факту, що при рівній сумі боргу, позивачем нараховувались різні суми відсотків за місяць за користування кредитом. Також апелянт вказує на те, що звірка взаєморозрахунків між сторонами не була проведена з вини позивача.

Позивач - ПАТ Державний ощадний банк України (наділ Банк) апеляційну скаргу заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу від 10.08.2011 року. Зокрема, позивач зазначив про те, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення в даній справі, оскільки заборгованість відповідача підтверджується матеріалами справи, та не спростована відповідачем. Також позивач вказав на те, що саме відповідач жодного разу не направляв свого представника до позивача для проведення звірки взаєморозрахунків та не забезпечував явку представника в судове засідання. Просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 14.07.2011 року у цій справі залишити без змін.

25.11.2011 року від позивача на виконання ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 12.10.2011 року надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів в підтвердження описки в договорі відновлювальної кредитної лінії № 18018 від 18.01.2008 року щодо розміру відсоткової ставки, а саме: копію протоколу засідання кредитного комітету Закарпатського обласного управління ПАТ „Державний ощадний банк України № 6 від 17.01.2008 року, копію протоколів зборів учасників № 2 від 16.01.2008 року та № 3 від 22.01.2008 року; розрахунок відсотків до договору відновлювальної кредитної лінії № 18018 від 18.01.2008 року; виписки по рахунку, відповідно до яких відповідач сплачував 18 відсотків за користування кредитом.

Від ТОВ Воля надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі від 21.10.2011 року (вх. № 8314 від 25.10.2011 року) до вирішення справи № 5008/1463/2011 за позовом ТОВ Воля до ПАТ Державний ощадний банк України про визнання недійсною додаткової угоди № 1 до договору відновлювальної кредитної лінії № 18018 від 18.01.2008 року.

Колегія суддів апеляційного суду, розглянувши вказане клопотання відповідача зробила висновок про його відхилення, оскільки провадження у справі № 5008/1463/2011 було порушено лише 24.10.2011 року, тобто вже після прийняття Господарським судом Закарпатської області оскарженого рішення від 14.07.2011 року в даній справі. Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України апеляційний суд лише переглядає законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції на час його прийняття. За таких обставин, відсутні передбачені ч. 1 ст. 79 ГПК України підстави для зупинення провадження в даній справі до вирішення справи № 5008/1463/2011.

Львівський апеляційний господарський суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, заперечень на неї, заслухавши пояснення представника позивача, та дослідивши наявні докази у справі, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. При цьому апеляційний суд встановив наступні обставини та виходив з таких мотивів.

Між ВАТ „Державний ощадний банк України, м. Київ, в особі Філії Закарпатського обласного управління ВАТ „Державний ощадний банк України, м. Ужгород (відповідно до змін до статуту від 07.06.2011 року найменування позивача - ПАТ „Державний ощадний банк України) та ТОВ „Воля, м. Ужгород укладено Договір відновлюваної кредитної лінії № 18018 від 18.01.2008 року (надалі - Договір) та Додаткову угоду № 1 від 09.04.2008 р. до даного Договору (надалі - Додаткову угоду). Відповідно до умов Договору, Банк зобовязується надавати на умовах цього Договору, а Позичальник зобовязується отримувати, належним чином використовувати та повернути в передбачені цим Договором строки кредит в розмірі 2200000 грн. та сплатити відсотки за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Кредит надається у вигляді відновлюваної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 17 січня 2011 року. Кредит надається траншами з позичкового рахунку в безготівковому порядку на поповнення обігових коштів з погашенням кожного траншу протягом 365 днів з дня його видачі (п.п. 1.1-1.3 Договору).

Відповідно до п.п. 1.6.1.1 п. 1.6 Договору, відсотки за користування кредитом розраховуються Банком на основі процентної ставки в розмірі 18% річних, яка може бути замінена в порядку, визначеному цим Договором. Згідно з п.п. 1.6.1.3 п. 1.6 Договору нараховані відсотки за період з першого дня видачі кредиту або з першого числа звітного місяця по останнє число звітного місяця або по останній день повернення Позичальником кредиту, повинні бути сплачені Позичальником не пізніше останнього робочого дня звітного місяця, а в разі дострокового погашення кредиту одночасно з погашенням кредиту. Перший раз Позичальник сплачує відсотки не пізніше 31 січня 2008 року.

При цьому, колегія суддів апеляційного суду оцінивши подані позивачем копію протоколу засідання кредитного комітету Закарпатського обласного управління ПАТ „Державний ощадний банк України № 6 від 17.01.2008 року, копії протоколів зборів учасників № 2 від 16.01.2008 року та № 3 від 22.01.2008 року, виписки з рахунку відповідача, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що погоджений сторонами розмір відсоткової ставки по Договору відновлюваної кредитної лінії № 18018 від 18.01.2008 року (із змінами та доповненнями) становить 18 %, а вказане в п.п. 1.6.1.1 Договору після цифри 18% слово: «шістнадцять»замість правильно - «вісімнадцять»- є технічною опискою.

Таким чином, як вбачається з аналізу вищенаведених умов Договору, даний Договір по своїй правовій природі містить ознаки кредитного договору, правове регулювання якого здійснюється нормами § 1 та 2 глави 71 Цивільного кодексу України.

При цьому, даний Договір та додаткова угода до нього № 1 в силу положень ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірними правочинами, оскільки на час прийняття оскарженого рішення не визнавались недійсними, а факту їх нікчемності судом першої інстанції правомірно не встановлено.

Як вбачається з матеріалів справи, й не заперечується відповідачем, позивач виконав належним чином зобовязання по кредитному договору, надавши відповідачу кредит у повному обсязі відповідно до умов Договору, що підтверджується копіями розпоряджень позивача про видачу кредитних коштів (а.с. 23-39) та виписками з позичкового рахунку відповідача, які знаходяться в матеріалах справи (а.с. 40-74). Даний факт відповідачем не заперечується.

В свою чергу відповідач неналежним чином виконав свої зобовязання по Кредитному договорі щодо повернення кредиту в передбачені ним строки та сплати відсотків по ньому, у звґязку з чим станом на 05.04.2011 року заборгованість Відповідача за Договором відновлюваної кредитної лінії № 18018 від 18.01.2008 року становить 2200000 грн. по кредиту та 127290,03 грн. - заборгованість по сплаті відсотків.

20.01.2011 року позивачем було виставлено відповідачу претензію № 68 про сплату вищевказаної заборгованості, яку, однак, відповідач залишив без задоволення.

Доказів повернення вказаних сум кредиту та сплати відсотків за його користування у строки та розмірах передбачених п.п. 1.1-1.2, Договору, у відповідності до ст.ст. 4-3, 33 ГПК України, відповідачем не подано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції. При цьому, не заслуговують на увагу доводи апелянта щодо неправильності розрахунку позивачем заборгованості по відсотках по Договору, на які, на думку апелянта, суд першої інстанції не звернув уваги, оскільки відповідачем не подано суду жодних доказів в їх підтвердження, чи свого контррозрахунку боргу по кредиту та відсотках за його користування. В той же час, позивачем подано суду банківські виписки по рахунку ТОВ Воля в підтвердження стану розрахунків між сторонами, та розміру заборгованості відповідача перед позивачем по кредиту та відсотках за користування ним згідно договору відновлюваної кредитної лінії № 18018 від 18.01.2008 року.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У відповідності до положень ст. 526 Цивільного кодексу України та ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 ЦК України).

Доказів повернення вказаних сум кредиту та сплати відсотків за його користування, відповідачем у відповідності до ст.ст. 4-3, 33 ГПК України, не подано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції.

За наведених обставин, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду про задоволення позову про стягнення 2200000 грн. заборгованості по кредиту та 127290,03 грн. заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом по договору відновлюваної кредитної лінії № 18018 від 18.01.2008 року.

Враховуючи вищенаведене, рішення Господарського суду Закарпатської області від 14.07.2011 року у даній справі про задоволення позову та стягнення з відповідача вказаних сум заборгованості по кредиту та відсотках за користування кредитом, є законним та обгрунтованим, а тому його слід в цій частині залишити без змін.

Окрім цього, як вбачається з позовної заяви, та розрахунку до неї (а.с. 10-11), відповідачу також нараховано відповідно до п.п. 6.1.1 п. 6.1 Договору пеню за порушення строків повернення кредиту в розмірі 100898,62 за період з 18.01.2011 року по 06.05.2011 року та пеню за порушення строків сплати відсотків за користування даним кредитом в сумі 7116,80 грн. за період з 01.06.2010 року по 29.04.2011 року.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо підставності нарахування позивачем відповідачу вказаних сум пені, оскільки їх нарахування передбачено п.п. 6.1.1 п. 6.1 Договору, ч.ч. 1, 2 ст. 193, 217, 230-231 Господарського кодексу України, ст.ст. 549-551 Цивільного кодексу України, а їх розрахунки здійснені згідно з вимогами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

В частині стягнення основного боргу та пені за несвоєчасне повернення кредиту, відповідач судове рішення в цій справі не оспорює.

За таких обставин, рішення місцевого господарського суду від 14.07.2011 року в цій справі щодо стягнення вищевказаних сум пені є законним та обґрунтованим, а тому його слід залишити без змін.

Судові витрати за розгляд справи в апеляційному порядку відповідно до ст.ст. 49, 105 ГПК України покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 103, 105 ГПК України,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 14.07.2011 року у цій справі залишити без змін.

Судові витрати за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю Воля.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий - суддя Дубник О.П.

Судді Скрипчук О.В.

ОСОБА_2

Повне рішення складено

17.11.2011 року