Рішення № 51418833, 24.09.2015, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2015 р. Справа № 923/1194/15

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ситюка В.Г., при секретарі Мальцевій О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом прокурора Дніпровського району м. Херсона в інтересах держави в особі Херсонської міської ради

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Херсон

про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки

за участю прокурора відділу прокуратури Херсонської області Декалюка Д.Е.,

представників сторін:

від позивача - Верещака О.М., зав. сектору, дов. у справі,

від відповідача - Карасьов І.О., адвокат, договір від 01.09.2015 р.

в с т а н о в и в:

Прокурор Дніпровського району м. Херсона звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Херсонської міської ради з позовом до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, яка знаходиться по АДРЕСА_2, шляхом демонтажу тимчасової споруди.

У зв'язку з неявкою в судове засідання відповідача та за клопотанням відповідача розгляд справи відкладався, в судовому засіданні відповідно до ст. 77 ГПК України оголошувалася перерва.

Ухвалою господарського суду від 14.09.2015 р. за клопотанням прокурора для можливості уточнення розміру земельної ділянки, розгляд справи відкладено, строк вирішення спору продовжено.

Прокурором подано до суду додаткові матеріали, позовні вимоги підтримано з підстав зазначених у позові з урахуванням заяви про уточнення розміру земельної ділянки та зазначено на самовільне використання відповідачем земельної ділянки без будь-яких дозвільних документів на можливість її використання. При цьому, зазначено на звернення відповідача за отриманням паспорта прив'язки тимчасової споруди та відмову у наданні вказаного паспорта. Просить задовольнити позовні вимоги та зобов'язати відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 25,8 кв. м. від тимчасової споруди, шляхом її демонтажу.

Представником позивача позовні вимоги підтримано з підстав зазначених у позові, посилаючись на відсутність у відповідача права на користування земельною ділянкою та непідтвердження факту відчуження відповідачем кіоску.

Відповідачем подано до суду відзив на позов, витяг з ЄДР. Представником відповідача позовні вимоги не визнаються з посиланням на відчуження кіоску та відсутність майна за вказаною адресою, а також на неправомірне звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави в особі територіальної громади, оскільки позовні вимоги заявлені у сфері майнових відносин. Просить позовну заяву прокурора залишити без розгляду.

Заслухавши прокурора, представників позивача та відповідача, розглянувши та дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Земельного Кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до п. а) ст. 12 Земельного кодексу України розпорядження землями територіальних громад віднесено до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ та міст.

Відповідно до ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України, у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки.

Відповідно до ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Відповідно до підпункту 3.1 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є власником тимчасової споруди (металевого кіоску), який знаходиться на земельній ділянці площею 25,8 кв. м. біля будинку АДРЕСА_2. При цьому, земельна ділянка, на якій розміщено вказаний металевий кіоск, відноситься до земель комунальної власності і не передана відповідачу в постійне користування чи в оренду, сторонами договір оренди земельної ділянки не укладався.

Також, враховуючи, що вказаний металевий кіоск є тимчасовою спорудою для провадження підприємницької діяльності, відповідачем в порушення Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 р. № 244, не отримано паспорт прив'язки тимчасової споруди.

Вказані обставини підтверджуються листом управління містобудування та архітектури від 07.10.2013 р., заявою відповідача від 20.03.2014 р., заявою відповідача про оформлення паспорта прив'язки тимчасової споруди від 18.07.2014 р., листом-відмовою у оформленні паспорта прив'язки від 31.07.2014 р., актами обстеження земельної ділянки від 03.08.2015 р. та 03.09.2015 р., договором купівлі-продажу металевого кіоску від 19.02.2013 р.

Відповідачем станом на час розгляду справи земельна ділянка від металевого кіоску не звільнена і відповідних доказів відповідачем до суду не подано, з посиланням на відчуження тимчасової споруди після відмови у оформленні паспорта прив'язки та відсутність за вказаною адресою майна відповідача.

Відповідно ж до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проте, відповідачем будь-яких доказів щодо відчуження кіоску та відсутності на земельній ділянці за вказаною адресою його майна до суду не подано.

Таким чином, вказані обставини свідчать про факт самовільного використання відповідачем земельної ділянки площею 25,8 кв. м. під розміщення тимчасової споруди (кіоску), у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

При цьому, посилання відповідача на неправомірне звернення прокурора до суду в інтересах позивача судом не приймається до уваги, оскільки відповідно до ст. 1 ГПК України господарський суд, зокрема, порушує справи за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави, і які самостійно визначають, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовують необхідність їх захисту, а також вказують орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Згідно ж п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 23 березня 2012 р. "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам" слідує, що відповідно до п. 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 № 3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (далі - Рішення Конституційного Суду України) під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади. Відповідні повноваження органу місцевого самоврядування визначаються з огляду на вимоги Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Прокурором у позовній заяві мотивовано порушення інтересів держави та необхідність їх захисту, а саме порушення законодавства у сфері земельних відносин - самовільне використання земельної ділянки, а тому звернення прокурора в інтересах органу місцевого самоврядування - Херсонської міської ради, яка виконує повноваження держави у сфері земельних відносин щодо розпорядження землями комунальної власності цілком правомірне.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, на підставі ст. 212 ЗК України, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, площею 25,8 кв. м., яка знаходиться по АДРЕСА_2 шляхом демонтажу тимчасової споруди.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1 в доход спеціального фонду Державного бюджету України на р/р № 31215206783002 в ГУДКСУ у Херсонській області, МФО 852010, код ЄДРПОУ 37959779, одержувач УДКСУ у місті Херсоні, призначення платежу - судовий збір, код 03500045 - 1218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. судового збору.

Повне рішення складено 25.09.2015 р.

Суддя В.Г. Ситюк