Рішення № 51418082, 15.09.2015, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" вересня 2015 р.Справа № 921/764/15-г/10

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Півторака М.Є.

За участю секретаря судового засідання Качунь І.Є.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", 01021, м. Київ, вул. Мечникова,16-а

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, 48511, Тернопільська область, Чортківський район , с. Косів

про стягнення заборгованості згідно договору фінансового лізингу в сумі 76365,39 грн.

За участі представників:

Позивача: - ТерещукБ.С. - юрисконсульта, довіреність № 14/20-77-15 від 07.05.2015 року;

Відповідача: не прибув;

В судовому засіданні представнику позивача роз'яснено процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20,22,81-1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.

Суть справи: До господарського суду Тернопільської області звернулося з позовною заявою № 14/1356 від 24.07.2015 року (вх. № 797 від 30.07.2015 року), Державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", м. Київ до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, жителя с. Косів Чортківського району стягнення заборгованості відповідно до договору фінансового лізингу №19-14-44 пл-стс/648 від 31.12.2014 року в загальній сумі 76 365,39 грн, з яких: 75 325,28 грн основна сума заборгованості за договором; 990,58 грн пеня; 49,53 грн 3% річних; відшкодування сплачених позивачем судових витрат просить покласти на відповідача.

В обґрунтування заявлених вимог позивач надав суду Договір прямого лізингу №19-14-44 пл-стс/648, укладений між сторонами 31 грудня 2014 року; найменування, кількість, ціна і вартість предмету лізингу (додаток 1 до договору лізингу); Графік сплати лізингових платежів (Додаток № 2 до договору); Акт приймання - передачі від 31.12.2014 року; інші документи, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Посилається на приписи статей 526,530,625,629,651 ЦК України, ст.193 ГК України.

Ухвалою господарського суду від 03 серпня 2015 року порушено провадження у справі №921/764/15-г/10 та призначено судове засідання для розгляду позову по суті за участю повноважних представників сторін о 11 год. 30 хвилин 14 серпня 2015 року.

У зв'язку з неприбуттям у судове засідання 14.08.2015 року представника відповідача розгляд справи було відкладено до 14 год. 15 хвилин 15.09.2015 року в порядку статті 77 ГПК України.

15 вересня 2015 року позивач подав заяву №46-03 від 14.09.2015р. про збільшення позовних вимог на суму 8 147,51 грн., а саме: просить стягнути 75 325,28 грн - сума лізингових платежів, 8 741,90 грн пені та 445,76 грн.

Згідно приписів ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі, серед іншого, збільшити розмір позовних вимог, а тому приймаючи до уваги повідомлення позивача про таке збільшення, суд приймає його заяву, подану до суду 15 вересня 2015 року (вх. № 19886), як таку, що відповідає приписам статті 22 ГПК України.

Представник відповідача у судове засідання 15.09.15 року повторно не прибув, клопотань суду щодо розгляду справи без його представника не надав, письмових заперечень щодо позову не подав.

Оскільки, участь представників сторін у судове засідання не визнавалася обов'язковою, надані позивачем документи є достатніми, а тому суд розглядає позов в порядку статті 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

В судове засідання 15.09.2015 року повноважний представник позивача прибув; суд перейшов до розгляду позову по суті та заслухав пояснення представника позивача, який заявлені вимоги, викладені у заяві №14/1356 та №46-03, підтримав в повному обсязі.

Відповідно до приписів статті 85 ГПК України в судовому засіданні 15 вересня 2015 року було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, господарський суд встановив наступне:

Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності. Визначені статтею 1 ГПК юридичні особи та громадяни можуть бути сторонами в господарському судовому процесі.

Стаття 16 Цивільного Кодексу України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу та визначає способи захисту цивільних прав та інтересів.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (частина друга п. 1 ст. 16 ЦК України).

Пунктом 2 статті 20 Господарського кодексу України визначено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом установлення, зміни та припинення господарських правовідносин.

Позивач у справі - Державне публічне акціонерне товариство "Національна компанія "Украгролізинг", місцезнаходження органів управління якого м. Київ, вул. Мечникова,16-а, зареєстрований у встановленому законом порядку і включений до ЄДРПОУ, ідентифікаційний код 30401456, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, виданого 27.07.2015 року Державним реєстратором Іванюха О.В., а тому наділений правом на звернення до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

В розумінні статті 54 Господарського процесуального кодексу України зміст позовних вимог та коло осіб, до яких пред'являється позов, визначається позивачем.

Предметом позову Державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", м. Київ визначило стягнення лізингових платежів з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, жителя с. Косів Чортківського району Тернопільської області в загальній сумі 84 512,90 грн.

Спосіб захисту цивільних прав та інтересів особа обирає при зверненні з позовною заявою до суду.

Суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту права є таким, що відповідає статтям 15, 16 Цивільного кодексу України.

В силу ст. 11 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 ст. 202 ЦК України).

За змістом приписів статей 205 та 206 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом, однак, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Відповідно до статті 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, тощо, а також підтвердженням прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальної вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

В судовому засіданні встановлено, що 31.12.2014 року між Державним публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (надалі Лізингодавець) м. Київ та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, жителем с. Косів Чортківського району Тернопільської області (надалі Лізингоодержувач) було укладено Договір прямого лізингу № 19-14-44 пл-стс/648 (надалі Договір лізингу).

Згідно умов Договору Позивач зобов'язувався передати Лізитнггоодержувачу Предмет лізингу, який було придбано за рахунок коштів Державного бюджету України згідно з Порядком використання коштів державного бюджету, що спрямовуються на придбання вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу на умовах фінансового лізингу, та заходи за операціями фінансового лізингу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 року №1904, який знаходиться у користуванні ТОВ "ДПЗКУ-МТС" Київська область на умовах договору фінансового лізингу №10-11-83 стс-фл/376 від 15.06.2011 р і його було повернено Лізингодавцю.

Згідно Додатку №1 до договору прямого лізингу (Найменування, кількість, ціна і вартість Предмету лізингу) предметом лізингу є Зернозбиральний комбайн КЗС-812СХ вартістю 821 700,46 грн.

За користування Предметом лізингу Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю лізингові платежі, що включають (п. 4.1. Договору):

- попередній лізинговий платіж в частині відшкодування вартості Предмета лізингу в розмірі 11 (одинадцять) відсотків його вартості, включаючи ПДВ, на який не нараховується лізинговий платіж в частині комісії за організацію поставки предмета лізингу;

- комісію за організацію поставки Предмета лізингу в розмірі 2 (двох) відсотків (без ПДВ) від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості предмета лізингу, відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартість;

- відшкодування вартості предмета лізингу рівними частинами за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім платежем вартості Предмета лізингу;

- комісію за супроводження договору в розмірі 7% (семи) відсотків річних (без ПДВ) від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем та черговими платежами вартістю Предмета лізингу, відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартістю.

Пунктом 4.3. Договору сторони погодили, що з моменту підписання акта Лізингоодержувач за користування предметом лізингу сплачує Лізиногодавцю чергові лізингові платежі, що включають:

- відшкодування вартості предмета лізингу рівними частками за весь термін лізингу суми невідшкодованої попереднім платежем вартості Предмета лізингу;

- комісію за супроводження Договору у розмірі, визначеному п.4.1 даного Договору;

- комісію за організацію поставки Предмета лізингу у розмірі, визначеному пунктом даного Договору, яка сплачується разом зі сплатою чергових лізингових платежів згідно з додатком до договору "Графік сплати лізингових платежів" наступним чином: 90% сплачуються разом зі сплатою першого чергового лізингового платежу, 10% сплачуються разом зі платою другого чергового платежу.

Черговість сплати лізингових платежів у частині відшкодування вартості Предмета лізингу та сплати комісії за супроводження Договору кратна 6 місяцям. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання акта. Перший лізинговий платіж сплачується через 6 місяців з дати підписання Акта,подальші платежі - через кожні 6 місяців.

За своїм змістом і правовою природою, укладений між сторонами 31.12.2014 року договір № 19-14-44 пл-стс/648 є договором фінансового лізингу, в якому сторони досягли згоди по всіх істотних умовах, визначили взаємні права та обов'язки.

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж і поставку з урахуванням особливостей, встановлених спеціальним законом, а саме - Законом України від 16 грудня 1997 року № 723/97-ВР "Про фінансовий лізинг".

Згідно з ч. 1 ст. 292 ГК України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Нормою частини 1 статті 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено, що відносини, які виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

За приписами ст. ст. 1, 11, 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовим лізингом є вид цивільно-правових відносин, що виникають з договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). Лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. Сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджується, що позивач свої зобов'язання згідно Договору виконав належним чином та передав відповідачу по Акту приймання-передачі від 31.12.2014 року зернозбиральний комбайн КЗС-812СХ, зав. №370 загальною вартістю 821 700,46 грн. (копія Акту знаходиться в матеріалах справи).

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до вимог ст.ст. 526,598 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п. 3.4.3 Договору, відповідач зобов'язувався своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов Договору.

Станом на час подання позову заборгованість відповідача за даним Договором перед позивачем становить 75 325, 28 грн.

Вказана вимога є обґрунтована, підтверджена матеріалами справи та такою, що підлягає до задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України).

Згідно п. 7.1 Договору за порушення строків сплати лізингових платежів Лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує Лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Позивач нарахував та заявив до стягнення пеню за період прострочення оплати з 01.07.2015 року по 10.09.2015 року у сумі 8 741,16 грн згідно розрахунку.

Дослідивши здійснений позивачем розрахунок пені, судом встановлена його правильність, відповідно є правомірним та підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 8 741,16 грн.

Пунктом 2 статті 625 Цивільного Кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частино основного боргу, а нарахування 3% річних по грошових розрахунках є визначеною законом платою боржника за користування грошовими коштами кредитора.

Передбачене законом право позивача вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Такої ж правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, зокрема, у свої постанові від 08.04.2008 року у справі № 03/4190.

Відповідно до поданого розрахунку ДПАТ НАК "Украгролізинг", просить суд стягнути з відповідача 3% річних, що в період 05.04.2015р. по 07.07.2015р. складає 445,76 грн.

Розглянувши представлений розрахунок 3% річних з 01.07.2015р. по 10.09.2015р., суд вважає вимоги позивача в частині стягнення 445,76 грн - 3% річних обґрунтованими та такими, що підлягають задоволення.

Оскільки, до виникнення спору призвели неправомірні дії Відповідача (фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.) а саме: несплата лізингових платежів Державному публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", суд прийшов до висновку, що відшкодування судового збору, згідно ст.ст. 44- 49 ГПК України та Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу УІ Господарського процесуального кодексу України" (в редакції від 10.07.2014 року), покладаються на відповідача.

Керуючись ст.11, 16, 509, 526, 529, 598, 610, 611, 627, 629, 651, 653 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 1,2,12,22,32,43,44-49,69,82,84,85,115,117 Господарського процесуального кодексу України, статтями 20, 193, ГК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, 48511, Тернопільська область, Чортківський район, с. Косів, серія та номер паспорту НОМЕР_1 на користь Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", 01601, м. Київ вул. Мечникова,16-а , код ЄДРПОУ 30401456 - 75 325,28 грн - лізингових платежів; 8 741, 16 грн - пені; 445,76. 3% річних; 1 827,00 грн. сплаченого судового збору. Видати наказ.

3.Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання).

Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання), через місцевий господарський суд.

4.Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

5.Повне рішення складено та підписано 23 вересня 2015 року.

Суддя М.Є. Півторак