Рішення № 51409106, 22.09.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.15р. Справа №914/2817/15

Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., при секретарі судового засідання Білані О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом: Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м.Київ

до відповідача: Міського комунального підприємства «Новояворівськтеплокомуненерго», м.Новояворівськ Яворівського району Львівської області

про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних.

За участю представників сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з'явився.

Права та обов’язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз’яснено, заяви про відвід судді не поступали, за клопотанням представника позивача технічна фіксація судового процесу не проводилася.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до Міського комунального підприємства «Новояворівськтеплокомуненерго» про стягнення інфляційних втрат у розмірі 405428грн. 99коп. та 3% річних в розмірі 61428грн. 63коп.

Ухвалою суду від 17.08.2015р. порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 31.08.2015р. З метою повного і всестороннього з’ясування всіх обставин спору, для забезпечення принципу змагальності, враховуючи неявку в судове засідання представника відповідача та невиконання сторонами в повному обсязі вимог попередньої ухвали суду, розгляд справи відкладався до 22.09.2015р.

В судове засідання 22.09.2015р. позивач явки повноважного представника не забезпечив. 10.09.2015р. в канцелярію суду від позивача поступило пояснення №31/13-34/7 від 07.09.2015р. (вх.№38339/15 від 10.09.2015р.) по суті позовних вимог, в якому позивач підтримав позовні вимоги та просить суд їх задоволити у повному обсязі. У поданому поясненні №31/13-34/7 від 07.09.2015р. (вх.№38339/15 від 10.09.2015р.) представник позивача також зазначає, що в позовній заяві за базу для нарахування інфляційних втрат та 3% річних, які позивач просить стягнути з відповідача, взято суму основного боргу (682540,38грн.), відповідно до рішення господарського суду Львівської області від 30.09.2003р. у справі № 4/3237-14/280. Позивач також стверджує, що відповідно до ст.534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; у третю чергу сплачується основна сума боргу. Враховуючи, що платежі, які надійшли до позивача від відповідача відповідно до листа НАК «Нафтогаз України» від 31.12.2003р. та платіжного доручення від 31.03.2006р. не погашають повністю грошове зобов’язання загальною сумою 800659,65грн. (682540,38грн. основного боргу + 47315,75грн. пені + 52 586,80грн. інфляційних + 16 398,72грн. 3% річних + 1700,00грн. держмита + 118,00грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу), тому у першу чергу спрямовуються на погашення витрат кредитора, пов'язаних з одержанням виконання - суму судового збору, у другу чергу - проценти і неустойку, а вже потім - суму основного боргу. Позивач також зазначив, що витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання, проценти і неустойка, сума основного боргу статтею 534 ЦК України прямо віднесені до складу грошового зобов’язання, а тому останні окремо є грошовими зобов’язаннями. З урахуванням зазначеного, позивач вважає, що за рахунок здійснених відповідачем платежів, у першу чергу погашено суму судового збору (1700,00грн. + 118,00грн.), у другу чергу - проценти, інфляційні втрати та неустойку. Відтак, як стверджує позивач, беручи до уваги, що сума основного боргу залишилась незмінною і становить 682540,38грн., розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, позивачем здійснено з урахуванням зазначеної суми основного боргу.

В судове засідання 22.09.2015р. відповідач явки повноважного представника не забезпечив, будь-яких пояснень на вимогу суду по суті заявлених позовних вимог не надав, позовні вимоги не оспорив, вимоги ухвали суду не виконав. Причини неявки суду не повідомив, хоча був належним чином та завчасно повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №8105400380487. Жодних заяв чи клопотань на адресу суду від відповідача, станом на 22.09.2015р. не поступало.

Відповідно до п.3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” від 26.12.2011р. №18 (із внесеними змінами і доповненнями) в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За умовами ст.33 ГПК України на сторони покладається обов’язок доводити їх вимоги чи заперечення. Згідно вимог ст.ст.4-2, 4-3 ГПК України, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявленні клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З врахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду усіх сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст.75ГПК України.

Дослідивши подані суду документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд Львівської області,

в с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Львівської області від 30.09.2003р. у справі №4/3237-14/280 встановлено, що 01.01.2001р. між Дочірньою компанією «Торговий дім «Газ України» та Міським державним комунальним підприємством «Новояворівськтеплокомуненерго» укладено договір №1710 на постачання природного газу, за яким ДК «Торговий дім «Газ України», а після реорганізації – ДК «Газ України» зобов’язувався поставити МДКП «Новояворівськтеплокомуненерго» природний газ по ціні 231грн. за 1000,00куб.м., а підприємство зобов’язувалось прийняти та оплатити природний газ.

Пунктом 4.1 договору №1710 від 01.01.2001р., п.5.1 додаткової угоди №3/ТЕ-21-00000003 від 01.10.2001р., п.5.1 додаткової угоди б/н від 20.09.2002р., п.5.1 додаткової угоди б/н від 07.04.2002р. визначено, що ціна за 1000куб.м. становила протягом січня місяця 2001р. 231грн., лютого-квітня 2001р. – 241, 50грн., жовтня 2001р. – квітня 2002р. 217,50грн., жовтня 2002р. – грудня 2002р. – 217,50грн.

Відповідно до п.5.1. договору №1710 від 01.01.2001р. із змінами і доповненнями, оплата за газ проводиться грошовими коштами, остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту прийому-передачі газу за звітний місяць до 10 числа місяця наступного за звітним.

На підставі договору №1710 із змінами та доповненнями ДК «Торговий дім» Газ України», а після реорганізації – ДК «Газ України» поставив відповідачу природний газ в обсязі 20108076куб.м. на загальну суму 4505937грн. 42коп., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу. Відповідач свої зобов’язання виконав частково, борг за поставлений газ сплатив у сумі 3822397грн. 04коп. Відповідач не заперечив отримання природного газу у спірному періоді у вказаному позивачем обсязі 20108076куб.м. і на загальну суму 4505937грн. 42коп. Станом на час звернення з позовом до суду сума боргу відповідача за поставлений газ становила 682540грн. 38коп.

Так, рішенням господарського суду Львівської області від 30.09.2003р. у справі №4/3237-14/280 позов Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до

Міського державного комунального підприємства «Новояворівськтеплокомуненерго» про стягнення 798841грн. 65коп. задоволено частково. Присуджено до стягнення з НДКП «Новояворівськтеплокомуненерго» на користь ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» 682540грн. 38коп. основного боргу, 2000грн. 00коп. пені, 52586грн. 80коп. збитків від інфляції, 16398грн. 72коп. 3% річних, 1700грн. 00коп. держмита і 118грн. 00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ч.2ст.35 ГПК України факти встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи , не доводяться знову при вирішенні інших спорів,в яких беруть участь ті самі сторони.

Враховуючи вищевикладене, господарським судом Львівської області у справі №4/3237-14/280, зокрема встановлено факт прострочення відповідачем оплати за отриманий природний газ по договору №1710 від 01.01.2001р. (із внесеними змінами і доповненнями), який відображений в актах приймання-передачі природного газу, на загальну суму 682540грн. 38коп.

22.06.2015р. заступником начальника відділу державної виконавчої служби Яворівського районного управління юстиції Львівської області винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві у виконавчому провадженні ВП №46276157 у зв’язку із відсутністю рухомого чи нерухомого майна МКП «Новояворівськтеплокомуненерго» на яке можна звернути стягнення, а також у зв’язку із недостатністю коштів на арештованих рахунках боржника для погашення боргу.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (ст.610 ЦК України).

Згідно із ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 2 ст.218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов’язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

В силу ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У пункті 7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз’яснено, що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивач, на підставі ст.625 ЦК України нарахував відповідачу інфляційні втрати у розмірі 405428грн. 99коп. за період з жовтня 2013 року по червень 2015 року та 3% річних в розмірі 61428грн. 63коп. за період з 13.08.2012р. по 13.08.2015р. (розрахунки наявні в матеріалах справи).

Станом на день прийняття рішення, доказів оплати проведених позивачем нарахувань суду не надано.

Згідно ч.2 ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Враховуючи викладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, не спростованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню.

Судовий збір необхідно віднести на відповідача, відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.3, 12, 22, 33, 34, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Міського комунального підприємства «Новояворівськтеплокомуненерго» (81053, Львівська область, Яворівський район, м.Новояворівськ, вул.Івана Мазепи, буд.№9, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 22400013) на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, буд.№1, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 31301827) 405428грн. 99коп. – інфляційних втрат, 61428грн. 63коп. – 3% річних та 9337грн. 15коп. – судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Суддя Іванчук С.В.

Повне рішення складено 25.09.2015р.