Ухвала суду № 51408903, 20.01.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

20.01.2015 р.Справа№ 914/9/15

Господарський суд Львівської області у складі судді Коссак С.М.

при секретарі Куць М.Я

розглянув заяву про забезпечення позову (вх.№197/15 від 19.01.2015р.) Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Ресурс», м.Київ

у справі № 914/9/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Ресурс», м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Стянівнасіння», м.Дрогобич, Львівська область

про звернення стягнення на предмет іпотеки та заставне майно.

Представники сторін не викликались.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 12.01.2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Ресурс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стянівнасіння» про звернення стягнення на предмет іпотеки та заставне майно провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 26.01.2015р.

19.01.2015р. позивачем у справі (заявником) ТзОВ «ОСОБА_1 Ресурс» подано заяву про забезпечення позов(вх.№197/15) в якій позивач просить суд про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно відповідача, визначене у п.1.1 Іпотечного договору, а саме комплекс, що розташований у м. Радехів, Львівської області по вул. Витківській, буд.35 з перерахуванням майна, яке входить до його складу та на майно, що є предметом застави за договором застави від 12.02.2013 року, укладеного між ТзОВ «ОСОБА_1 ресурс» та ТзОВ «Стоянівнасіння».

Судом встановлено таке.

Згідно статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або зі своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову у разі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Відповідно до п.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» обираючи, який саме захід забезпечення позову слід застосовувати у тій чи іншій справі, господарський суд повинен виходити з такого. Зокрема, арешт може бути лише накладений на індивідуальне визначене майно, і притому лише таке, що відноситься до предмета спору. В такому разі в ухвалі про забезпечення позову мають зазначатися ознаки, які ідентифікують відповідне майно та відрізняють його від іншого (однорідного чи подібного) майна, та за необхідності місцезнаходження майна.

Відповідно до п.8 згаданої постанови у спорах щодо витребування майна в ухвалі про накладення арешту на майно боржника господарський суд повинен чітко охарактеризувати ознаки, за якими той чи інший предмет відрізняється від подібних. Не можна, наприклад, накладати арешт на автомобіль, не зазначивши його видових ознак, державного реєстраційного номера, номера двигуна та ін., що відрізняло б саме цей автомобіль від будь-якого автомобіля взагалі.

Позивач просить суд про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно відповідача, визначене у п.1.1 Іпотечного договору, а саме комплекс, що розташований у м. Радехів, Львівської області по вул. Витківській, буд.35 з перерахуванням майна, яке входить до його складу та на майно, що є предметом застави за договором застави від 12.02.2013 року, укладеного між ТзОВ «ОСОБА_1 ресурс» та ТзОВ «Стоянівнасіння». З цього приводу суд зазначає таке.

Поряд з тим позивач не зазначає ознаки, які ідентифікують відповідне майно та відрізняють його від іншого (однорідного чи подібного) майна. Наприклад, трубний транспортер, що належить ТзОВ «Стоянівнасіння»; Норія 1-10/25, ТзОВ «Стоянівнасіння» тощо (п.2). У п.1 прохальної частини заяви просить накласти арешт на майно, посилаючись при цьому на його місцезнаходження на план земельної ділянки з відповідними . Однак сам план земельної ділянки не додається (також він відсутній і в матеріалах справи №914/9/15). Також заявник не навів докази вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Позивач посилається в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування.

При цьому суд звертає увагу, що до позовної заяви позивачем надано Витяг реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяжень , індексний №443925, дата формування 12.02.2013р. обєкта нерухомого майна - комплекс, що розташований у м.Радехів, Львівської області по вул. Витківській, буд.35, реєстраційний № обєкта нерухомого майна НОМЕР_1, обтяжував - ТзОВ «Стоянівнасіння», підстава виникнення обтяження договір іпотеки, серія і номер: реєстр.№120, вид обтяження заборона на нерухоме майно. Також надано Витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, № витягу 39956760, обтяжував - ТзОВ «Стоянівнасіння», тип обтяження застава рухомого майна, підстава обтяження договір застави б/№, 12.02.2013 року.

За таких обставин, суд доходить висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 66, 86 ГПК України, господарський суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Ресурс» про забезпечення позову (вх.№197/15 від 19.01.2015р.) у справі №914/9/15 - відмовити.

Суддя Коссак С.М.