Постанова № 514081, 05.03.2007, Господарський суд Чернігівської області

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 7-38-36, факс 7-44-62

Іменем України

ПОСТАНОВА

"05" березня 2007 р. Справа № 16/39

„14” год. „25” хв.

Господарський суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Фесюри М.В.,

при секретарі - Казацькому А.В.,

за участю представників сторін:

від позивача – Гапчун В.Г., Федоренко Л.Б.,

від відповідача –Редько С.В., Самоненко О.В.

розглянувши в м. Чернігові у відкритому судовому засіданні справу

за ПОЗОВОМ: Фермерського господарства „Альянс”

(м. Бахмач вул. Кооперативна,38)

До ВІДПОВІДАЧА: Бахмацької міжрайонної державної податкової інспекції

(м. Бахмач вул. Чернігівська,5а)

Про визнання нечинним податкового повідомлення –рішення.

Заявлено позов про визнання нечинним податкового повідомлення –рішення № 000642310/0 від 22.12.2006р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 43426 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 21713 грн.

Позивач не погоджується з оспорюваним рішенням з наступних підстав:

- законодавством не передбачено відповідність суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню до частини податкового кредиту попереднього періоду, зазначеній в рядку 17 декларації з ПДВ;

- сума податкового кредиту попереднього податкового періоду (графа 2 розрахунку) повинна включати в себе не тільки рядок 17 декларації попереднього періоду, а й рядок 23.2, тобто залишок від’ємного значення, який включається до складу податкового кредиту згідно п.п.”б” п.п.7.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (далі –Закон –168);

- спірне рішення суперечить п.1.8 ст.1 Закону –168 , оскільки факт надмірної сплати ПДВ мав місце, та суперечить роз’ясненням , викладеним в листі ДПА України від 28.11.2005р. № 14110/5/16-1116.

Відповідач проти позову заперечив , посилаючись на відповідність спірного рішення вимогам законодавства та на порушення позивачем підпунктів 7.7.1, 7.7.2 ст.7 Закону – 168 та п.п.5.12.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 166, при подання декларації за квітень 2006 року.

Позивач доповнив підстави своїх вимог недотриманням податковим органом порядку та підстав проведення перевірки, за наслідками якої прийняте спірне рішення. Позивач вважає, що проведена перевірка була можлива лише за рішенням суду відповідно до ст.11-1 Закону України „ Про державну податкову службу в Україні”.

Представник відповідача в судовому засідання проти доводів позивача заперечив, посилаючись на те, що відповідно до наведеної норми закону податковий орган має право призначити та провести позапланову перевірку на підставі власного наказу.

Крім того, відповідач надав письмове обґрунтування застосування спірним рішенням штрафних санкцій. Обґрунтовуючи правомірність такого застосування податковий орган посилається на п.8 Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17.03.2001р. № 110, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.03.2001р. № 268/5459, п.п.17.1.3 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. № 2181 –ІІІ (далі –Закон –2181).

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ

18.05.2006р. Фермерським господарством „Альянс” подано до Бахмацької міжрайонної державної податкової інспекції податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2006р. , в якій заявлено до бюджетного відшкодування залишок від’ємного значення попереднього податкового періоду у розмірі 49849 грн. Аналогічна сума вказана у поданому разом з декларацією розрахунку суми бюджетного відшкодування та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування за квітень 2006р.

Така ж звітність була подана 18.05.2006р. до відділення Державного казначейства в Бахмацькому районі, про що свідчать відмітки казначейства на декларації та розрахунку.

З 16 по 30.06.2006р. Бахмацькою МДПІ була проведена виїзна позапланова перевірка платника податків з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за квітень 2006 р., за результатами якої складено довідку № 55-23-32889105/1067 від 30.06.2006р.

Згідно з висновками даної перевірки Фермерському господарству „Альянс” було підтверджено заявлено суму бюджетного відшкодування за квітень 2006 року у розмірі 49849 грн.

30.06.2006р. Бахмацька МДПІ склала протокол засідання робочої групи з питань правомірності та своєчасності відшкодування ПДВ, відповідно до якого було прийнято рішення вважати суму до відшкодування, заявлену по ФГ „Альянс” у розмірі 49849 грн., законною та такою, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

05.07.2006р. податковим органом був складений висновок про суми відшкодування податку на додану вартість, відповідно до якого позивачу у справі підлягало відшкодуванню з бюджету за квітень 2006 року сума податку у розмірі 49849 грн. Згідно з відміткою відділення державного казначейства на висновку зазначена сума була сплачена підприємству 05.07.2006р.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що 23.10.2006р. ДПА в Чернігівській області був виданий наказ № 335 „Про результати надання практичної допомоги Бахмацької МДПІ та ДПІ у Бобровицькому районі”, відповідно до п.3 якого було зобов’язано начальника Бахмацької МДПІ організувати проведення службового розслідування відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 13.06.2000р. № 950 стосовно посадових осіб, які проводили позапланові виїзні перевірки ТОВ „Агрофірма „Шевченко” та ФГ „Аграрнік”.

На виконання вимог п.3 вищевказаного наказу Бахмацька МДПІ видала розпорядження № 53-р від 23.10.2006р. „Про проведення службового розслідування”, згідно з п.1 якого прийняла рішення щодо проведення службового розслідування стосовно посадових осіб, які проводили позапланові виїзні перевірки ТОВ „Агрофірма „Шевченко” та ФГ „Аграрник”, для чого була створена відповідна комісія.

Державною податковою адміністрацією в Чернігівській області був виданий наказ № 407 від 06.12.2006р., згідно з яким у зв”язку з проведенням службового розслідування на підставі п.8 ст.11-1 Закону України від 04.12.1990р. № 509-Х-ІІ „Про державну податкову службу в Україні” (далі –Закон –509) було призначено позапланову виїзну позапланову перевірку ФГ „Альянс” щодо бюджетного відшкодування по декларації з ПДВ за квітень 2006р. Термін проведення перевірки визначений з 07. по 15.12.2006р.

06.12.2006р. Бахмацька МДПІ видала розпорядження № 61-р „Про внесення змін до розпорядження від 23.10.2006р. № 53-р”, відповідно до якого , керуючись вимогами п.3 наказу ДПА В Чернігівській області від 19.10.2006р. № 335 та листом ДПА області від 02.11.2006р. № 6766/7/23-311, внесла зміни до п.1 розпорядження № 53-р від 23.10.2006р., виклавши його в іншій редакції та включивши до цього пункту проведення службового розслідування стосовно посадових осіб, які проводили перевірку ФГ „Альянс” ( довідка про результати перевірки від 30.06.2006р.).

08.12.2006р. на підставі наказу ДПА В Чернігівській області № 407 від 06.12.2006р. № 407, власного розпорядження № 56-р від 23.10.2006р. Бахмацька МДПІ видала наказ про проведення з 08 по 14.12.2006р. позапланової виїзної перевірки ФГ „Альянс” з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2006р.

Відповідно до виданого наказу було видано направлення № 161 від 08.12.2006р., проведення перевірки доручено держподатревізору –інспектору Хроленко О.Г.

За результатами перевірки був складений акт № 448-23-32889105/1968 від 18.12.2006р.

На підставі акту перевірки Бахмацькою МДПІ було прийняте спірне податкове повідомлення –рішення № 0000642310/0 від 22.12.2006р., яким Фермерському господарству „Альянс” зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 43426 грн. та застосовано штрафні (фінансові ) санкції у розмірі 21713 грн.

Однак, податкова перевірка проведена без дотримання вимог чинного законодавства щодо порядку її призначення. До такого висновку слід прийти, проаналізувавши зміни внесені до ст.11-1 Закону –509 та остаточну редакцію цієї статті.

Останні зміни до ст.11-1 , на які посилається в своїх запереченнях відповідач, були внесені Законом України „Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України” від25 березня 2005 року N 2505-IV.

Законодавець доповнив статтю частиною сьомою такого змісту : „Позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а в інших випадках - за рішенням суду".

Частину восьму статті, яка мала таку стару редакцію : „Рішення про вилучення оригіналів фінансово-господарських та бухгалтерських документів, зупинення операцій на рахунках в установах банків, інших фінансово-кредитних установах у зв'язку з порушенням законодавства, контроль за додержанням якого законом покладено на органи державної податкової служби, можуть прийматися лише судом” викладено у наступній редакції : „Позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом".

У частинах дев'ятій - дванадцятій статті старої редакції, які встановлювали термін проведення перевірок та їх продовження, слова "дні" замінено словами "робочі дні" у відповідних відмінках.

Виходячи з порядку внесення змін та їх змісту, із структури статті 11-1 в остаточній редакції, мова про повноваження податкового органу видавати накази про проведення перевірки йдеться в частині дев’ятій цієї статті, а частина 8 ст.11-1 Закону –509 , на яку посилається відповідач в запереченнях, вказує на те, що позапланова виїзна перевірка може здійснюватися лише на підставі рішення суду.

З аналізу всіх норм статті 11-1 в їх сукупності слідує наступне.

Так, одночасно з наданням повноважень податковому органу здійснювати позапланові перевірки на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом, стаття була доповнена частиною сьомою, якою законодавець обмежив такі обставини лише перевірками в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", зазначивши, що в інших випадках позапланові перевірки можуть здійснюватись лише за рішенням суду.

Отже, за змістом ст.11-1, враховуючи також наявність восьмої частини, якою окремо передбачено проведення позапланової перевірки лише за рішенням суду, податковий орган, призначивши службове розслідування, повинен був після прийняття рішення шляхом видачі наказу про проведення позапланової перевірки звернутися до суду для отримання відповідного судового рішення про дозвіл на таку перевірку.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

На підставі викладеного, судом не можуть бути враховані дані, викладені в акті перевірки, що явились підставою для прийняття спірного рішення, оскільки в силу ч.3 ст.70 КАС України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

За таких обставин спірне рішення підлягає визнанню нечинним як таке, що прийняте всупереч вимогам ч.2 ст.19 Конституції України.

Що стосується суті порушення , як слідує з матеріалів справи, судом встановлено наступне.

Податковим органом проведена виїзна позапланова документальна перевірка платника податків з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2006р., за результатами якої складений акт від 18.12.2006р. № 448 - 23 –32889105/1968.

Як зазначено в акті перевірки, сума ПДВ у розмірі 49849 грн., яка підлягає відшкодуванню згідно декларації за квітень 2006р., складається з суми 7840 грн. –від’ємного значення за березень 2006р. (співпадає з сумою податкового кредиту за березень 2006р.) та 42009 грн. залишку суми від’ємного значення, який перенесено з декларації ПДВ за лютий 2006р. та включено до податкового кредиту в січні того ж року по наступним податковим накладним, виданим ТОВ „Каскад”: № 5 від 05.01.2006р. на суму ПДВ 40300 грн., № 280 від 20.12.2005р. на суму ПДВ 32541,7 грн. Оплата по вказаним податковим накладним була здійснена 06.01.2006р. на суму 185000 грн., в т.ч. ПДВ 30833,33 грн., та 09.03.2006р. на суму 252050 грн. в т.ч. ПДВ 42008,33 грн.

З решти суми ПДВ у розмірі 7840 грн., задекларованої до відшкодування в квітні 2006р., податковим органом встановлено, що вона включена до податкового кредиту за березень 2006р. і фактично складає 7848 грн. З цієї суми було сплачено постачальникам у березні 6422,61 грн., решта сплачена у січні –лютому 2006р.

На підставі встановлених обставин податковий орган прийшов до висновку, що не підлягає включенню до відшкодування у квітні 2006р. сума 1425 грн. ПДВ, оскільки, хоча вона і включена до податкового кредиту у попередньому звітному періоді, однак сплачена у січні –лютому, та сума 42009 грн. ПДВ, яка хоча і була сплачена у березні, однак до податкового кредиту була включена у січні 2006р.

Однак такий висновок не відповідає вимогам чинного законодавства з наступних підстав.

Відповідно до п.п.7.7.1. ст. 7 Закону –168, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Це правило має застосовуватись при складанні податкової декларації за кожен звітний період, отже позивач мав право включити до суми податкового кредиту за лютий суму від’ємного значення ПДВ, яка виникла в січні, та в подальшому в разі виникнення від’ємного значення податку у наступних звітних періодах - переносити таке значення до податкового кредиту послідуючих декларацій. При цьому Закон не зобов’язує платника податків використовувати суму від’ємного значення ПДВ тільки для збільшення податкового кредиту у наступному звітному періоді та не забороняє включити таку суму до суми бюджетного відшкодування за умови дотримання вимог , передбачених п.п. 7.7.2 ст.7 Закону –168.

Податковим органом не враховано , що сума 42009 ПДВ, яка була заявлена до відшкодування у квітні 2006 р. та вперше включена до податкового кредиту в січні 2006р., була перенесена також як від’ємне значення ПДВ і до податкового кредиту за березень 2006р. в силу п.п.7.7.1 ст.7 Закону –168.

Крім того ,п.п.7.7.2. цієї статті встановлено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Слід зазначити, що норма цього підпункту визначає лише розмір суми, що може бути відшкодована, який ставиться в залежність від фактичного розміру ПДВ, сплаченого постачальникам у попередньому звітному періоді, незалежно від того , коли такий податок був включений до податкового кредиту.

Податковим органом була перевірена сплата лише тих сум ПДВ, які включені до податкового кредиту за березень 2006р. та не взято до уваги фактичного розміру ПДВ, сплаченого позивачем постачальникам у тому ж періоді.

Позивачем надано докази сплати постачальникам у березні 2006р. ПДВ у сумі 60196,64 грн. , тобто в розмірі більшому, ніж заявлено до відшкодування у квітні 2006р.

Це підтверджується платіжними дорученнями № 1 від 09.03.2006р.,№ 5 від 14.03.2006р., № 13 від 10.03.2006р., № 3 від 01.03.2006р.,№ 9 від 09.03.2006р.,квитанціями до прибуткових касових ордерів від 29,30 та 31.03.2006р. та податковими накладними, доданими до цих платіжних документів, які вказують на те, що оплата здійснювалась по оподатковуваним операціям.

За таких обставин в діях позивача відсутнє порушення п.п. 7.7.1,7.7.2 ст.7 Закону –168, тому податковим органом незаконно зменшена заявлена до відшкодування сума у розмірі 43426 грн.

За відсутності податкового порушення не підлягають застосуванню і штрафні (фінансові) санкції, застосовані відповідачем на підставі п.п.17.1.3 ст.17 Закону –2181.

На підставі викладеного спірне рішення має бути визнане нечинним як таке, що не відповідає ст.7 Закону – 168, ст.17 Закону –2181 та ч.2 ст.19 Конституції України.

Заперечення відповідача судом не приймаються з підстав, викладених вище.

Керуючись ст.ст.94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати повністю нечинним прийняте Бахмацькою міжрайонною державною податковою інспекцією податкове повідомлення –рішення № 0000642310/0 від 22.12.2006р., яким Фермерському господарству „Альянс” зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 43426 грн. та застосовано штрафні (фінансові ) санкції у розмірі 21713 грн.

3. Стягнути з державного бюджету (р/р 31117095500002 УДК в Чернігівській області, МФО 853592, код 22825965) на користь Фермерського господарства „Альянс” (м. Бахмач вул. Кооперативна,38, код 312889105, р/р 26000302835904 в філії ПІБ м. Ніжин, МФО 353334) 3,4 грн. державного мита.

4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова складена у повному обсязі 12.03.2007 року.

Суддя: М.В.Фесюра