Рішення № 51408095, 03.09.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2015 р. Справа № 911/3293/15

Розглянувши матеріали справи за позовом Приватного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк», м.Дніпропетровськ

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с.Мала Снітинка

про стягнення 12117,89 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

Представники:

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність №2835-К-О від 05.08.2014);

Від відповідача: не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» (далі позивач) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення 12117,89 грн., з яких: 5063,09 грн. заборгованість за кредитом; 3267,38 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 3149,44 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 637,98 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом.

Провадження у справі №911/3293/15 порушено відповідно до ухвали суду від 31.07.2015 року та призначено справу до розгляду на 18.08.2015 року.

Сторони, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, у судове засідання 18.08.2015 року не зявились, про причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду не виконали. Розгляд справи відкладався до 03.09.2015 року.

У судовому засіданні 03.09.2015 року представник позивача надав документи на виконання ухвали суду та підтримав позовні вимоги.

В судові засідання 18.08.2015 року та 03.09.2015 року представник відповідача не прибув, про причини неявки суд не повідомив, витребувані судом документи та відзив на позов не надав.

Згідно до п.п. 3.9.1., 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством звязку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час та місце і місце розгляду справи судом. У випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, суд розглядає справу у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані докази, судом встановлено наступне.

01.10.2013 року на підстави заяви ФОП ОСОБА_1 про відкриття поточного рахунку, остання приєдналася до «Умов та правил надання банківських послуг» (надалі Умови), тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування від 07.10.2013 року, та взяла на себе зобовязання виконувати його умови (далі-договір).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» Електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму.

У відповідності з ч. 2. ст. 639 Цивільного кодексу України якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Приписами пунктів 3.2.1.1.1, 3.2.1.1.3, 3.2.1.1.8, 3.2.1.1.12, 3.2.1.4.5 Умов передбачено, що кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного звязку банка та клієнта.

Кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його поповнення, сплати процентів та винагороди.

Проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до «Умов і правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі).

Для розрахунку відсотків за користування кредитним лімітом встановлюється диференційована процентна ставка. Відсоткова ставка залежить від терміну існування непогашеного залишку по кредиту.

Клієнт сплачує банку винагороду за користування кредитом згідно з п. 3.2.1.4.4.Умов.

Судом встановлено, що позивач свої зобовязання за договором виконав належним чином. На виконання умов договору відповідачу в електронному вигляді через встановлені засоби електронного звязку банку і клієнта на поточний рахунок №26004056101174 було встановлено кредитний ліміт у розмірі 7000,00 грн. відповідно, що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою з поточного рахунку.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення банком (позивачем) умов договору.

Пунктами 3.2.1.4.1.1-3.2.1.4.1.3, 3.2.1.4.4 Умов передбачено, що за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат до 25-го числа поточного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилось з 1-го до 20-го (включно) числа поточного місяця або до 25-го числа наступного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилось з 21-го до кінцевого числа поточного місяця, розрахунок відсотків проводиться за процентною ставно у розмірі 0% річних.

У випадку необнулювання дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулюванню протягом 90 днів з кінцевої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулюванню, процентна ставка складає 36% річних, починаючи з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню.

У випадку непогашення кредиту починаючи з 91 дня після дати завершення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта вважаються порушеними.

Клієнт сплачує банку винагороду за використання ліміту 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому умовами та правилами надання банківських послуг.

З огляду наведеного, використання відповідачем кредитного ліміту, наданого в рамках договору, свідчить про погодження останнім з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та, відповідно, породжує у відповідача обов'язок по поверненню використаного кредитного ліміту, процентів та винагороди за його користування у повному обсязі згідно умов договору.

Однак, відповідач свої обов'язки за договором в частині своєчасного повернення кредиту, а також сплати процентів та винагороди за користування кредитом належним чином не виконав, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в загальній сумі 12 117,89 грн.

З метою досудового врегулювання даного спору, 17.06.2015 року позивачем було надіслано відповідачу претензію №31008K4R6S014, відповідно до якої позивач інформував останнього про наявність заборгованості за договором та вимагав її погашення.

Оскільки, відповідач на зазначену претензію не відповів, суму заборгованості за договором не погасив, позивач просить суд стягнути з відповідача 12 117,89 грн. заборгованості за договором, в тому числі:

- 5063,09 грн. - заборгованість за кредитом;

- 3267,38 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 3149,44 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором;

- 637,98 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом.

На підтвердження здійснених відповідачем фінансових операцій за кредитним договором позивачем надано суду банківські виписки з позичкового (поточного) рахунку відповідача за спірний період.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що Заява відповідача, якою ініційовано укладення Договору, містить умову, що банк в разі недостатності або відсутності коштів на рахунку може встановити кредитний ліміт, про що повідомляє клієнта в тому числі через засоби електронного звязку. При цьому, у відповідній Заяві зазначено, що порядок встановлення, зміни ліміту, погашення заборгованості та розмір відсоткової ставки регламентуються Умовами та Правилами надання банківських послу і тарифами банку, розміщеними в мережі Інтернет на сайті банку, які разом з цією заявою складають Договір банківського обслуговування.

З відповідними умовами банківського обслуговування відповідач був обізнаний і погодився в момент підписання відповідної Заяви, згоду на отримання кредиту також надав в момент прийняття до використання коштів кредитного ліміту. У разі відмови від кредитних коштів, відповідач не мав би їх використовувати.

Таким чином, встановлені судом обставини свідчать, що відповідач підписавши Заяву та використавши наданий банком кредитний ліміт, погодив кредитні відносини з банком, врегульовані Умовами та Правилами надання банківських послу.

Відповідно до 3.2.1.5.1. Умов при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, термінів повернення кредиту, винагороди, Клієнт сплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.2.1.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.

Відповідно до п.6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, відповідно до 3.2.1.5.4. Умов - нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої н. 3.2.1.5.1., 3.2.1.5.2., 3.2.1.5.3. здійснюється протягом 3 років з дня, коли відповідна зобов'язання мало бути виконано Клієнтом.

Пунктом 3.2.1.6.1. Умов зазначено, що обслуговування кредитного Ліміту на поточному рахунку Клієнта здійснюється з моменту подачі Клієнтом до Банку заяви на приєднання до «Умов та Правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі) та/або з моменту надання Клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитної Ліміту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов'язань сторонами.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч.1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи викладене, з урахуванням відсутності в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитом та процентів за користування кредитом підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Одним із видів неустойки є пеня, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Керуючись вказаними положеннями Цивільного кодексу України, позивач правомірно нарахував Позичальнику пеню на суму прострочених грошових зобов'язань.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (08500, Київська обл., Фастівський район, с. Мала Снітинка, вул. Терешкової, буд. 4, ідентифікаційний код - НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570) 5063,09 грн. заборгованості за кредитом; 3267,38 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом; 3149,44 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 637,98 грн. заборгованості по комісії за користуванням кредитом та 1827 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя А.Ю. Кошик