Рішення № 51407844, 17.09.2015, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "17" вересня 2015 р. Справа № 906/916/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність №267 від 30.09.2014 року;

від позивача-2: ОСОБА_2, довіреність №2305/30/2-15 від 20.05.2015 року;

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність №02-38/25 від 05.01.2015 року;

від відповідача-2: ОСОБА_4, довіреність №151 від 13.07.2015 року;

ОСОБА_5 - довіреність №208 від 16.09.2015;

прокурор: Шевчук М.М., службове посвідчення №031781.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Прокурора Коростишівського району в інтересах держави в особі

1) Фонду державного майна України

2) Житомирської обласної державної адміністрації

до !) Коростишівської районної державної адміністрації

2) Дочірнього підприємства "Санаторій для батьків з дітьми "Тетерів" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (юридична адреса: 01019, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 39/41; поштова адреса: 01019, Київ-19, а/с 34, ід. код 02583780)

про визнання незаконним та скасування розпорядження від 30.12.2003 р. №493, визнання недійсним договору купівлі-продажу від 31.12.2003 №1

Спір розглянуто в більш тривалий строк, ніж передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України.

Прокурор в інтересах держави в особі позивачів звернувся до суду з позовом про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Коростишівської районної державної адміністрації від 30.12.2003 №493 «Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення», визнання недійсним договору купівлі - продажу від 31.12.2003 за №1 про передачу у власність дочірньому підприємству «Санаторій для батьків з дітьми «Тетерів» закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» земельної ділянки несільськогосподарського призначення, площею 10,2964 га, за адресою: м. Коростишів, провулок Дачний, 13, (який 29.01.2004 зареєстрований в Коростишівському районному земельному відділі). Також прокурор просить припинити право власності дочірнього підприємства «Санаторій для батьків з дітьми «Тетерів» закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (код ЄДРПОУ 02583267) земельною ділянкою несільськогосподарського призначення, площею 10,2964 га, за адресою: м. Коростишів, провулок Дачний, 13, яка відповідно до договору купівлі-продажу від 31.12.2003 за № 1 передана у власність дочірньому підприємству «Санаторій для батьків з дітьми «Тетерів» закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» та визнати за державою в особі Фонду державного майна України право власності на земельну ділянку площею 10,2964 га, за адресою: м. Коростишів, провулок Дачний, 13.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 14.07.2015 строк розгляду справи продовжено на 15 днів.

17.09.2015 до суду від ОСОБА_6 акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, а також залучення у якості третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_6 акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", оскільки останній опосередковано володіє спірною земельною ділянкою і визнання правочину недійсним прямо вплине на його права та обов'язки, а саме будуть спричинені збитки.

Усно представник ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" не наполягав на відкладенні розгляду справи.

Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотань про залучення у якості третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_6 акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" та відкладення розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст. 27 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. У справах щодо майна господарських організацій, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, господарський суд залучає орган державної влади, що здійснює управління корпоративними правами, до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Враховуючи додаткові обґрунтування ОСОБА_6 акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" щодо доцільності залучення до участі в справі в якості третьої особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, господарський суд вважає подане клопотання таким, що підлягає задоволенню.

Представник третьої особи на питання судді пояснив, що не наполягає на відкладенні справи.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених в позовній заяві, просив задовольнити їх в повному обсязі.

Представник позивача-1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача-2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні позовні вимоги визнав, не заперечував проти задоволення позову.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав зазначених, просив відмовити в його задоволенні.

Представник третьої особи в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в позові.

Заслухавши пояснення прокурора, представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням голови Коростишівської районної державної адміністрації від 30.12.2003 №493 (а.с. 20) продано шляхом викупу земельну ділянку несільськогосподарського призначення дочірньому підприємству "Санаторій для батьків з дітьми "Тетерів" (санаторій «Тетерів») загальною площею 10,2964 га вартістю 482992,00 гривень для санаторно-курортного лікування.

На підставі вищевказаного розпорядження 31.12.2003 між Коростишівською районною державною адміністрацією та санаторієм "Тетерів" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" (далі - «Укрпрофоздоровниця») укладено договір купівлі-продажу (а.с. 63-64), відповідно до якого санаторію "Тетерів" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" у власність передано земельну ділянку несільськогосподарського призначення загальною площею 10,2964 га за адресою: м.Коростишів, пров. дачний, 13.

У подальшому Коростишівським районним відділом земельних ресурсів 26.11.2004 видано державні акти серії ЖТ №104948 та ЖТ №10499, які відповідно до законодавства не зареєстровані.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження місцевих державних адміністрацій визначаються Законом України "Про місцеві державні адміністрації".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

До відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить, зокрема, вирішення питань, зокрема, використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля (п. 7 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації").

Згідно статті 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" до повноважень місцевих державних адміністрацій віднесено розпорядження землями державної власності відповідно до закону.

Згідно ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

В силу статті 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Статтею 122 Земельного кодексу України визначено повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування по наданню земельних ділянок.

Згідно з ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції від 03.04.2003) районні державні адміністрації на їх території були уповноважені надавати земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) сільськогосподарського використання;

б) ведення лісового і водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті;

в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо).

У той час, як обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою даної статті (п. 4 ст. 122 ЗК України).

Відповідно до статей 127, 128 Земельного кодексу України органи державної влади відповідно до їх повноважень здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності громадянам та юридичним особам. Продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями в межах їх повноважень.

Отже, з аналізу чинного законодавства в сукупності з обставинами даної справи вбачається, що спірною земельною ділянкою мала право розпоряджатись виключно обласна державна адміністрація, оскільки саме обласні державні адміністрації згідно ч.4 ст.122 ЗК України наділені повноваженнями передачі земельних ділянок на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, окрім вищенаведених випадків.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

За приписами статті 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, можуть бути: визнання правочину недійсним; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу, державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до п. 2 роз'яснень Президії Вищого арбітражного Суду України від 26.01.2000р. №02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів", підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Враховуючи те, що розпорядження Коростишівської районної державної адміністрації від 30.12.2003 №493 "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення" прийнято з порушенням норм права щодо визначеної компетенції райдержадміністрації, вказане розпорядження визнається судом незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Згідно із ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 210 Земельного кодексу України, угоди, укладені із порушенням встановленого законом порядку купівлі-продажу, ренти, дарування, застави, обміну земельних ділянок, визнаються недійсними за рішенням суду.

Враховуючи викладене, а також, те, що розпорядження голови Коростишівської районної державної адміністрації від 30.12.2003 №493 "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення" прийнято головою райдержадміністрації з перевищенням своїх повноважень, суд дійшов висновку, що договір купівлі-продажу земельної ділянки від 31.12.2003 №1, укладений між Коростишівською районною державною адміністрацією та Дочірнім підприємством "Санаторій для батьків з дітьми "Тетерів" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" слід визнати недійсним.

Щодо вимог прокурора Коростишівського району щодо припинення права власності відповідача-2 земельною ділянкою несільськогосподарського призначення, площею 10,2964 га, за адресою: м. Коростишів, провулок Дачний, 13, яка відповідно до договору купівлі-продажу від 31.12.2003 за № 1 передана у власність ДП «Санаторій для батьків з дітьми «Тетерів» закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» та визнання за державою в особі Фонду державного майна України право власності на земельну ділянку, яка є предметом оспорюваного договору, господарський суд зазначає наступне.

Враховуючи вищенаведені висновки щодо недійсності договору купівлі - продажу від 31.12.2003 за №1 земельної ділянки несільськогосподарського призначення, площею 10,2964 га за адресою: Житомирська область, м. Коростишів, провулок Дачний, 13, (який 29.01.2004 зареєстрованого в Коростишівському районному земельному відділі), посвідченого приватним нотаріусом Коростишівського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі №7134 слід зазначити, що ч. 1 ст. 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, законодавець чітко визначає ті способи захисту порушеного права володіння земельною ділянкою, які можуть бути використані фізичними та юридичними особами при зверненні до суду. Такий спосіб захисту права на земельну ділянку не може вважатись правильно обраним та відповідним законодавству, зокрема і тому, що право власності на земельну ділянку виникає у особи лише з певних правових підстав, які прямо передбачені ЗК України.

В той же час, враховуючи, що господарський суд прийшов до висновку, що оспорюване розпорядження голови Коростишівської райдержадміністрації суперечить вимогам закону та підлягає визнанню недійсним, фактично правовий режим земельної ділянки приведено в попередній стан.

Згідно положень ст. 116 ЗК України (в редакції від 03.04.2003) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

При розгляді справ за позовами до органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування в разі незгоди з рішеннями з питань, віднесених у галузі земельних відносин до їх компетенції, або прийнятих з порушенням компетенції, суд за наявності підстав для задоволення позову визнає таке рішення недійсним. Разом з тим, зобовязати цей орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування вчинити дії для відновлення порушеного права позивача суд може лише у тих випадках, які прямо передбачені законом. В інших випадках позивач повинен самостійно вчинити дії на відновлення свого права.

Таким чином суд прийшов до висновку, що визнання недійсним договору купівлі - продажу від 31.12.2003 за №1 земельної ділянки несільськогосподарського призначення, площею 10,2964 га за адресою: Житомирська область, м. Коростишів, провулок Дачний, 13, призводить до припинення права власності відповідача-2 та повернення земельної ділянки несільськогосподарського призначення, площею 10,2964 га за адресою: Житомирська область, м. Коростишів, провулок Дачний, 13 у власність попереднього власника.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні вимог щодо припинення права власності відповідача-2 земельною ділянкою несільськогосподарського призначення, площею 10,2964 га, за адресою: м. Коростишів, провулок Дачний, 13, яка відповідно до договору купівлі-продажу від 31.12.2003 за № 1 передана у власність ДП «Санаторій для батьків з дітьми «Тетерів» закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» та визнання за державою в особі Фонду державного майна України право власності на земельну ділянку, яка є предметом оспорюваного договору.

Що стосується клопотання відповідача про застосування строків позовної давності господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Слід зазначити також, що безпідставною є заява відповідача-2 про застосування строку позовної давності та відмову у позові з причини пропуску прокурором загального строку позовної давності, оскільки за вимогами про визнання незаконним та скасування розпорядження голови райдержадміністрації від 30.12.2003 та визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 31.12.2003 №1 загальний строк позовної давності, визначений ст. 257 ЦК України тривалістю у три роки, прокурором не пропущений. Крім того, у відповідності до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а у даному випадку, як зазначено у позовній заяві, прокуратурі Коростишівського району стало відомо про допущене першим відповідачем порушення з листа Житомирської обласної державної адміністрації від 30.12.2014 №5942/05/2-14, який надійшов до прокуратури району 19.01.2015.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач-2 не подав до суду достатніх доказів на спростування позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання незаконним та скасування розпорядження голови Коростишівської районної державної адміністрації від 30.12.2003 №493 «Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення» та визнання недійсним договору купівлі - продажу від 31.12.2003 за №1 земельної ділянки несільськогосподарського призначення, площею 10,2964 га за адресою: Житомирська область, м. Коростишів, провулок Дачний, 13, (який 29.01.2004 зареєстрований в Коростишівському районному земельному відділі), укладений між Коростишівською районною державною адміністрацією та Дочірнім підприємством «Санаторій для батьків з дітьми «Тетерів» закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», посвідчений приватним нотаріусом Коростишівського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі №7134 обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В іншій частині позову суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів в солідарному порядку пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33,43,44,49,82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Коростишівської районної державної адміністрації від 30.12.2003 №493 «Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення».

3. Визнати недійсним договір купівлі - продажу від 31.12.2003 за №1 земельної ділянки несільськогосподарського призначення, площею 10,2964 га за адресою: Житомирська область, м. Коростишів, провулок Дачний, 13, (який 29.01.2004 зареєстрований в Коростишівському районному земельному відділі), укладений між Коростишівською районною державною адміністрацією та Дочірнім підприємством «Санаторій для батьків з дітьми «Тетерів» закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», посвідчений приватним нотаріусом Коростишівського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі №7134.

4. В решті позову відмовити.

5. Стягнути з Коростишівської районної державної адміністрації (12505, Житомирська область, м. Коростишів, вул. Дарбіняна, 11, ід. код 04053524) та Дочірнього підприємства «Санаторій для батьків з дітьми «Тетерів» закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (12501, Житомирська область, м. Коростишів, пров. Дачний, 15, ід. код 02583267)

- в дохід Державного бюджету 2436,00 грн. в солідарному порядку.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 22.09.15

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу.