Рішення № 51407771, 22.11.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "22" листопада 2013 р. Справа № 906/1541/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Союз-Хмельницький" (м.Хмельницький)

до Приватного багатопрофільного науково-виробничого підприємства "Промсвіт" (м.Житомир)

про стягнення 19456,00 грн.

В судовому засіданні 19.11.13р. оголошувалась перерва до 22.11.13р.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 19456,00 грн. заборгованості, з яких: 11106,66 грн. - основний борг, 7587,88 грн. - пеня, 761,47грн. - 3% річних.

19.11.13р. позивачем подано заяву на виконання вимог ухвали господарського суду від 05.11.13р., відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 15313,03 грн. заборгованості, з яких: 11106,66 грн. - основний борг, 3403,82 грн. - пеня, 802,55 грн. - 3% річних.

Згідно ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу шляхом подання письмової заяви.

Дослідивши подану позивачем заяву, суд прийшов до висновку, що остання за своєю правовою природою є заявою про зменшення позовних вимог.

Враховуючи передбачені ст. 22 ГПК України права позивача, вказана заява не суперечить вимогам чинного законодавства України та не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів, приймається господарським судом.

В судовому засіданні 19.11.13р. представник позивача підтримав уточнені позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні 19.11.13р. позовні вимоги визнав в частині основного боргу та 3% річних, заперечував проти стягнення пені, оскільки розрахунок позивача вважає неправомірним та звертав увагу суду на річний термін позовної давності щодо стягнення пені.

Після перерви в судове засіданні 22.11.13р. в судове засідання представники сторін не з'явилися, хоч про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, на підтвердження чого в матеріалах справи міститься розписка від 19.11.13р. (а.с. 74).

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення представників сторін своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останніх в судове засідання для реалізації ними своїх прав та інтересів.

Проте, представники сторін своїм правом на участь у засіданні суду не скористалися, а тому, беручи до уваги те, що неявка в засідання суду представників сторін, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами згідно із ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 06.06.11р. між Філією ТОВ "Агро-Союз-Хмельницький" (постачальник) та Приватним багатопрофільним науково-виробничим підприємством "Промсвіт" (покупець/відповідач) було укладено договір поставки №3881 (а.с. 10-11), згідно якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити продукцію в асортименті, кількості та за ціною, вказаними в рахунках і накладних, що є невід'ємною частиною цього договору (п.п.1.1. договору).

Поставка продукції здійснюється відповідно до правил "Інкотермс-2000" на умовах ЕХV - склад постачальника: м. Житомир, вул. Баранова, 74 (п.п. 2.1. договору).

Відповідно до п.п. 3.1. договору покупець здійснює оплату за кожну партію продукції протягом 14 днів з дати поставки цієї партії продукції.

Згідно п.п. 3.2. договору оплата проводиться в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок постачальника.

Позивачем на виконання умов договору було поставлено відповідачу продукцію (автозапчастини) на загальну суму 11106,66 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними, копії яких долучені до матеріалів справи (а.с. 12-18).

Відповідач свої зобов'язання по оплаті поставленої йому продукції не виконав.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань утворилась заборгованість перед позивачем, яка становить 11106,66 грн., що підтверджується довідкою про стан заборгованості за вих. №166/13 від 18.11.13р. (а.с. 65).

За таких обставин, позивачем 30.11.11р. направлено відповідачу претензію з проханням погасити заборгованість.

Відповідач дану претензію залишив без належного реагування, тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст. 173 ГК України).

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі 11106,66 грн.

Крім основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 3403,82 грн. - пені та 802,55 грн. - 3% річних.

Згідно приписів ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 230 ГК України штраф та пеня є одними з видів штрафних санкцій, які визнаються як господарські санкції у вигляді грошової суми, котру учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (п. 1 ч. 2 ст. 528 ЦК України).

Відповідно до п. 5.3. договору за порушення строку оплати продукції, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленої на дату нарахування пені, від простроченої суми, за кожен день прострочення. пеня може бути нарахована постачальником за весь період прострочення оплати.

Перевіривши розрахунки позивача та беручи до уваги положення п. 1 ч. 2 ст. 528 ЦК України, суд приходить до висновку, що сума неустойки складає 1609,30 грн., з яких: 75,05 грн. за період з 21.10.12р. по 21.10.13р. із суми боргу 520,02 грн.; 457,56 грн. за період з 21.10.12р. по 21.10.13р. із суми боргу 3170,22 грн.; 377,08 грн. за період з 21.10.12р. по 21.10.13р. із суми боргу 2612,62 грн.; 487,37 грн. за період з 21.10.12р. по 21.10.13р. із суми боргу 3376,78 грн., 95,45 грн. за період з 21.10.12р. по 21.10.13р. із суми боргу 661,33 грн., 86,72 грн. за період з 21.10.12р. по 21.10.13р. із суми боргу 600,86 грн., 24,07 грн. за період з 21.10.12р. по 21.10.13р. із суми боргу 164,83 грн.

За таких обставин вимога позивача про стягнення пені підлягає частковому задоволенню в сумі 1609,30 грн. В задоволенні позову в частині стягнення 1794,52 грн. пені суд відмовляє.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до ч. 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, перевіривши поданий позивачем розрахунок 3% річних (а.с.63), з урахуванням обставин даної справи, господарський суд встановив, що правомірним є нарахування 3% річних в сумі 775,94 грн., зокрема, нарахованих: 36,42 грн. за період з 21.06.11р. по 21.10.13р. із суми боргу 520,02 грн.; 222,00 грн. за період з 21.06.11р. по 21.10.13р. із суми боргу 3170,22 грн.; 182,74 грн. за період з 22.06.11р. по 21.10.13р. із суми боргу 2612,62 грн.; 235,91 грн. за період з 23.06.11р. по 21.10.13р. із суми боргу 3376,78 грн., 45,88 грн. за період з 29.06.11р. по 21.10.13р. із суми боргу 661,33 грн., 41,58 грн. за період з 01.07.11р. по 21.10.13р. із суми боргу 600,86 грн., 11,41 грн. за період з 01.07.11р. по 21.10.13р. із суми боргу 164,83 грн.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних за несвоєчасну оплату наданих послуг підлягають частковому задоволенню в сумі 775,94грн. У задоволенні позову в частині стягнення 26,61 грн. річних суд відмовляє.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 11106,66 грн. - основного боргу, 1609,30 грн. - пені та 775,94 грн. - 3% річних обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В іншій частині позову суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного багатопрофільного науково-виробничого підприємства "Промсвіт" (10003, м. Житомир, вул. Щорса, 91/22, ід. код 32265282)

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Союз-Хмельницький" (29000, м. Хмельницький, вул. Чорновола, 155/1, ід. код 23838102) 13491,90 грн. заборгованості, з яких: 11106,66 грн. - основний борг, 1609,30 грн. - пеня, 775,94 грн. - 3% річних, а також 1515,89 грн. сплаченого судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 27.11.13р.

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу;

2, 3 - сторонам 9рек. з повід.)