Рішення № 51407683, 18.10.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "18" жовтня 2011 р. Справа № 5/5007/42/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді Ляхевич А.А.

при секретарі Нагорній М.М.

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом: ОСОБА_1, директор,

від відповідача за первісним позовом: ОСОБА_2, довіреність б/н від 25.05.2010р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дортехсервіс-2003" (с.Демидів Вишгородський район Київська область)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт" (смт. Миропіль Романівський район Житомирська область)

про стягнення 313855,00 грн.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт" (смт.Миропіль Романівський район Житомирська область)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дортехсервіс-2003" (с.Демидів Вишгородський район Київська область)

про визнання недійсним договору №7 від 15.09.2010 р.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дортехсервіс-2003" звернулось до господарського суду Житомирської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт" про стягнення боргу за невиконаним зобов"язанням за договором №7 від 15.09.2010 р. по оплаті переданого відповідачу у власність товару - екскаватора марки АТЕК-881.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 12.08.2011 р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дортехсервіс-2003" прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №5/5007/42/11; розгляд справи призначено на 01.09.2011 р.

01.09.2011р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт" надійшла зустрічна позовна заява, відповідно до якої позивач за зустрічним позовом просить визнати недійсним договір поставки №7 на постачання екскаватора марки АТЕК -881, укладений 15.09.2010 р. між ТОВ "Граніт" та ТОВ "Дортехсервіс-2003".

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 01.09.2011 р. зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.

Первісні позовні вимоги заявлені ТОВ "Дортехсервіс-2003" про стягнення з відповідача ТОВ "Граніт" заборгованості за товар - екскаватор марки АТЕК-881, переданий відповідачу за договором №7 від 15.09.2011 р. Доводи позивача за первісним позовом викладені у позовній заяві (а.с.2-8), поясненнях до позовної заяви (а.с.71-72) та відзиві на зустрічну позовну заяву (а.с.73-74).

Зустрічні позовні вимоги заявлені ТОВ "Граніт" про визнання договору №7 від 15.09.2011р. недійсним на підставі ст.ст.203, 215 Цивільного кодексу України, посилаючись на те, що у зв"язку з непроведенням ТОВ "Дортехсервіс-2003" державної реєстрації екскаватора після придбання його за біржовою угодою, ТОВ "Дортехсервіс-2003" не було власником екскаватора на момент його продажу ТОВ "Граніт".

Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні первісні позовні вимоги підтримав у повному обсязі; зустрічні позовні вимоги вважає безпідставними, просить відмовити у їх задоволенні.

Представник відповідача за первісним позовом в засіданні суду заперечив проти первісного позову, посилаючись на те, що договір, укладений між сторонами щодо купівлі-продажу екскаватора слід визнати недійсним, а тому підстави для задоволення позову ТОВ "Дортехсервіс-2003" відсутні. Представник ТОВ "Граніт" просить відмовити у задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічні позовні вимоги. Посилання позивача за зустрічним позовом містяться у позовній заяві (а.с.45-46), додатковому обґрунтуванні до позовної заяви (а.с.79-80) та відзиві на позовну заяву ТОВ "Дортехсервіс-2003".

Згідно ухвали господарського суду від 06.10.2011 р. за клопотанням сторін продовжено строк розгляду спору у відповідності до ч.3 ст.69 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

15.09.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дортехсервіс-2003" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Граніт" (покупець) укладено договір №7 (а.с.23, 50-51), за яким продавець зобов"язався продати належний йому товар - екскаватор марки АТЕК-881 у власність покупцеві, а покупець зобов"язався прийняти товар та сплатити за нього на умовах даного договору.

У розділі 2 договору сторони встановили ціну договору - 300000,00 грн. та умови розрахунків: шляхом перерахунку покупцем коштів на розрахунковий рахунок продавця за наступним графіком: на протязі 6 місяців рівнозначними проплатами щомісячно в розмірі 50000,00 грн. строком до 10 числа кожного місяця.

Згідно п.3.1. договору прийняття екскаватора за комплектністю та якістю проводиться покупцем при отриманні продукції з підписанням акту прийому-передачі.

Відповідно до п.5.1. договору термін дії договору встановлюється до повного виконання сторонами взаєморозрахунків за договором. Відповідальність сторін, пов»язана з невиконанням прийнятих на себе зобов»язань за даною угодою визначається чинним законодавством України.

Цього ж дня, 15.09.2010 р. сторонами складено акт прийому передачі екскаватора від 15.09.2010 р. про те, що згідно договору купівлі-продажу екскаватора від 15.09.2010р. №7, продавець ТОВ "Дортехсервіс-2003" передав, а покупець ТОВ "Граніт" прийняв екскаватор АТЕК-881 (2007 року випуску, заводський №16). Екскаватор в кількості однієї одиниці переданий та прийнятий по якості та комплектності у відповідності до умов договору. Покупець претензій до продавця по якості та комплектності не має. Даний акт прийому-передачі складено в двох екземплярах та є невід"ємною частиною договору (а.с.24,52).

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, між сторонами виникло майново-господарське зобов'язання, в силу якого відповідач повинен оплатити товар, а позивач має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку відповідно до ч.1 ст.175 Господарського кодексу України.

За своєю правовою природою правовідносини, що склалися між сторонами є правовідносинами з купівлі-продажу товару.

Як передбачено ч.1,2 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Зі змісту ст.538 Цивільного кодексу України вбачається, що при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок (ч.2, ч.4 ст.538 ЦК України).

У відповідності до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні норми містяться в ст.193 Господарського кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, продавець за договором виконав обумовлені договором зобов"язання у повному обсязі, в свою чергу, ТОВ "Граніт" не виконало своїх зобов"язань за договором щодо здійснення розрахунків у встановленому договором розмірі та строки. Матеріали справи свідчать, що за придбаний екскаватор ТОВ "Граніт" сплатило лише 10000,00грн. (а.с.31), тобто, несплаченими в строк до 10.03.2011 р. залишились 290000,00 грн.

Таким чином, аналіз наведених норм права та обставин справи свідчить про обґрунтованість заявлених первісних позовних вимог щодо стягнення з відповідача 290000,00 грн. заборгованості.

Отже, згідно встановлених обставин справи підтверджується порушення ТОВ "Граніт" своїх зобов"язань за договором №7.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до зазначеної норми позивачем за первісним позовом було нараховано до стягнення з відповідача 18380,00грн. інфляційних та 5475,00 грн. 3% річних.

Перевіривши розрахунок позивача за первісним позовом, господарський суд встановив правомірність здійснених позивачем нарахувань інфляційних та 3% річних за період прострочення, з врахуванням графіку розрахунку, узгодженого договором, та здійсненої відповідачем часткової оплати. Отже, 18380,00грн. інфляційних та 5475,00грн. 3% річних підлягають стягненню з відповідача.

Стосовно оспорювання дійсності договору №7 від 15.09.2010 р. позивачем за зустрічним позовом слід зазначити, що обґрунтовуючи визнання недійсним договору, за яким передано екскаватор ТОВ "Граніт", останній посилається на те, що на момент укладення договору від 15.09.2010 р. ТОВ "Дортехсервіс-2003" не був зареєстрований як власник екскаватора, а тому у відповідності до п.10 біржової угоди та ст.334 ЦК України, не набув права власності на екскаватор, а тому не мав права продавати вказане майно.

Досліджуючи питання щодо обґрунтованості зустрічних позовних вимог, господарський суд приймає до уваги наступне.

У відповідності до ст.34 Закону України "Про дорожній рух", в редакції, чинній як на момент укладення договору, так і на даний час, державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків.

Державний облік зареєстрованих транспортних засобів включає в себе процес реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників.

Державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення.

Державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюються підрозділами Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України. Для автоматизованого обліку зареєстрованих транспортних засобів та відомостей про їх власників ведеться Єдиний державний реєстр, держателем якого є Державтоінспекція Міністерства внутрішніх справ України.

Відомчу реєстрацію та облік транспортних засобів Збройних Сил України, житлово-комунального господарства, а також тих, що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування, здійснюють відповідні уповноважені на це органи, зокрема, відомчу реєстрацію великотоннажних транспортних засобів та інших технологічних транспортних засобів - уповноважений орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці.

Порядок здійснення відомчої реєстрації та ведення обліку транспортних засобів визначається Кабінетом Міністрів України. Для ведення відомчого обліку зареєстрованих транспортних засобів відповідними органами, якими вони зареєстровані, створюються уніфіковані автоматизовані електронно-облікові системи.

Власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів.

Особливості реєстрації передбачено в Порядку відомчої реєстрації та ведення обліку великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 06.01.2010 р. №8.

Отже, реєстрація технологічних транспортних засобів, до яких відноситься і екскаватор, відноситься до поняття "відомча реєстрація", не є державною, тому виникнення права власності на таку техніку не пов"язується з наявністю або відсутністю відомчої реєстрації права власності на технологічний транспортний засіб.

Щодо посилань позивача за зустрічним позовом слід зазначити, що у відповідності до ст.328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно ст.334 Цивільного кодексу України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Отже, реєстрація майна, на відміну від реєстрації договору (у передбачених чинним законодавством випадках), не має правовстановлюючого значення. З такою реєстрацією законодавець не пов"язує виникнення у особи права власності.

Також, судом досліджено умови біржової угоди від 14.06.2010 р., за якою ТОВ "Дортехсервіс-2003" придбало у власність екскаватор АТЕК -881 (2007 року випуску, заводський №16) у ТОВ "ГідроМашСервіс". Згідно підтвердження товарної біржі від 14.06.2010 р. (а.с.25), угода №014241 від 14.06.2010 р., за якою покупцем -ТОВ "Дортехсервіс-2003" було придбано екскаватор марки АТЕК 881, 2007 року випуску, заводський №16, двигун 010507, паспорт серії АБ №483619, дійсно була зареєстрована на товарній біржі. У відповідності до п.8 вказаної біржової угоди, угоду укладено в 4 примірниках, що мають однакову юридичну силу. Судом оглянуто засвідчену біржею копію примірника угоди, який зберігається у справах біржі (а.с.26), та оригінал примірника, наданого при укладенні угоди ТОВ "Дортехсервіс-2003" (а.с.77), встановлено, що вказані примірники угоди різняться між собою змістом п.10 угоди. Враховуючи вимоги ст.ст.34,36 ГПК України, суд приймає до уваги зміст угоди, наданій суду для огляду в оригіналі, в п.10 якої зазначено: "Цей договір набирає чинності з моменту реєстрації на біржі, а покупець правовласності на придбану за цією угодою транспортний засіб з моменту реєстрацбу у відії транспортного засоповідних органах, згідно діючого Законодавства України".

Взявши до уваги як сам факт різниці між змістом примірників біржової угоди в частині пункту 10, так і вищенаведений частково нерозбірливий зміст п.10 угоди, з якого можна лише здогадуватись про наміри сторін, однак, точно визначити момент набуття покупцем права власності на придбане майно неможливо, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що у біржовій угоді від 14.06.2010р. встановлено інший, ніж передбачено ст.334 ЦК України момент набуття права власності. При цьому, як уже зазначалось вище, згідно діючого законодавства України реєстрація технологічного транспортного засобу не є визначальною для набуття права власності. Слід зазначити також, що зміст п.10 біржової угоди не впливає на чинність біржової угоди від 14.06.2010 р. в цілому, а доводи позивача за зустрічним позовом щодо невідповідності даної угоди вимогам закону не приймаються до уваги судом, оскільки не стосуються предмету доказування у даній справі. Згідно ч.2 ст.328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. На час прийняття рішення у справі біржова угода є чинною, а право власності ТОВ "Дортехсервіс-2003" вважається набутим за цією угодою правомірно, підстав для протилежного висновку не вбачається.

Отже, у відповідності до ст.334 Цивільного кодексу України, ТОВ "Дортехсервіс-2003" набуло право власності на екскаватор марки АТЕК 881, 2007 року випуску, заводський №16, двигун 010507, паспорт серії АБ №483619, з моменту передачі йому вказаного майна за актом приймання-передачі техніки від 14.06.2010 р. (а.с.78). А тому, на час продажу екскаватора ТОВ "Граніт" 15.09.2010 р. як власник вказаного майна, у відповідності до ст.317, ст.319 та ст.658 Цивільного кодексу України, мав право його продати.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину встановлено ст.203 Цивільного кодексу України, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу.

Відтак, вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, господарському суду належить встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, зокрема: відповідність змісту правочину вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правоздатність сторін правочину; свободу волевиявлення учасників правочину та відповідність волевиявлення їх внутрішній волі; спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З матеріалів справи не вбачається, і судом не встановлено наявність протиріч умов спірного договору актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, перевищення особою, що вчиняє правочин, обсягу цивільної дієздатності, не направлення правочину на реальне настання правових наслідків, а отже відсутні й підстави для визнання оспорюваного договору №7 від 15.09.2010 р. недійсним.

Приписами ст.33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Це стосується, в першу чергу, позивача, який повинен довести факти та обставини, на підставі яких він будує свої позовні вимоги. Натомість, позивачем за зустрічним позовом не було надано суду документальних доказів, які б свідчили про наявність підстав для визнання оспорюваного договору недійсним.

Стосовно доводів ТОВ "Граніт", зокрема, щодо неможливості реєстрації придбаного екскаватора за товариством у зв"язку з тим, що в органах Держтехнагляду не знято з обліку попереднього власника (ТОВ "Гідро-Маш-Сервіс"), слід зазначити наступне. По-перше, позивачем за зустрічним позовом не надано жодних доказів ні звернення до уповноважених органів з питання реєстрації придбаного екскаватора, ні відмови уповноваженого органу у здійсненні такої реєстрації із зазначених ТОВ "Граніт" причин. По-друге, позивачем за зустрічним позовом не надано жодного доказу звернень до ТОВ "Дортехсервіс-2003" щодо вжиття останнім дій чи надання документів для вирішення проблеми реєстрації екскаватора за належним власником, у разі, якщо така існує. По-третє, в будь-якому випадку, зазначені ТОВ "Граніт" (хоча й не підтверджені) обставини, не є підставою ні для визнання договору №7 від 15.09.2010 р. недійсним, ні для звільнення ТОВ "Граніт" від зобов"язань за вказаним договором.

За таких обставин, встановивши дійсні обставини справи та надавши їм в сукупності відповідну юридичну оцінку, господарський суд дійшов до висновку про обґрунтованість заявлених первісних позовних вимог про стягнення з ТОВ "Граніт" на користь первісного позивача 290000,00 грн. основного боргу, 18380,00грн. інфляційних та 5475,00 грн. 3% річних; а також про безпідставність зустрічного позову у задоволенні зустрічних позовних вимог слід відмовити.

У відповідності до ст.49 ГПК України, судові витрати позивача за первісним позовом покладаються на відповідача за первісним позовом; судові витрати за зустрічним позовом позивачу не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт" (13033, Житомирська область, Романівський район, смт. Миропіль, вул.Леніна, буд.89, ідентифікаційний код 13563220) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дортехсервіс 2003" (07335, Київська область, Вишгородський район, с.Демидів, вул.Комсомольська,86-А, ідентифікаційний код 32734819):

- 290000,00 грн. основного боргу,

- 18380,00 грн. інфляційних,

- 5475,00 грн. 3% річних,

- 3138,55 грн. витрат з державного мита,

- 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2. У задоволенні зустрічного позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Ляхевич А.А.

Повний текст рішення підписано 21.10.2011 р.

віддрук.прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу за первісним позовом (прост.);

3 - відповідачу за первісним позовом (прост.)