Рішення № 51406040, 23.09.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМ'ЯМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.09.15р. Справа № 904/7486/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровітал", м. Одеса

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АМСТОР", м. Дніпропетровськ

про стягнення 1 994 645, 68 грн.

Суддя Рудовська І.А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 16.09.15р.

від відповідача: не з'явився

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агровітал" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АМСТОР" (далі - відповідач) про стягнення 1 994 645, 68 грн. - заборгованості, з яких: 1 606 455,59 грн. основного боргу, 388 190,09 грн. пені та витрат по сплаті судового збору.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №1298 від 01.09.2014 р., в частині оплати за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2015 р. по справі № 904/7486/15 порушено провадження і розгляд справи призначено до розгляду у судовому засіданні на 08.09.2015 р.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2015 р. розгляд справи відкладено на 23.09.2015 р.

Представник позивача у судовому засіданні 23.09.2015 р. підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судові засідання не з'явився про місце, дату та час судового засідання повідомлений належним чином, доказом чого є поштове повідомлення (судова повістка) про вручення ухвали господарського суду Дніпропетровської області (а.с. 60).

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

Згідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 23.09.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.09.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агровітал" (постачальник) та Товариства з обмеженою відповідальністю "АМСТОР" (покупець) укладений Договір поставки № 1298 (далі Договір № 1298), за умов п. 1.1. якого постачальник зобовязується поставити, а покупець зобовязується прийняти й оплатити в строк та на умовах, передбачених цим Договором і в термін його дії товар найменування, кількість, вартість якого наведена у Специфікації.

Кількість товару, асортимент та умови поставки товару, що поставляється за даним Договором вказується у Специфікаціях, які є невідємною частиною Договору (п.1.2. Договору № 1298).

Пунктом 1.4. Договору № 1298 передбачено, що загальна кількість товару поставленого за цим Договором визначається виходячи з кількості фактично переданого товару за Специфікаціями.

Відповідно до п. 2.3. Договору № 1298 право власності на товар від постачальника до покупця переходить з моменту передачі товару покупцю, а саме підписання сторонами видаткової накладної.

Згідно п. 3.2. Договору № 1298 оплата за товар здійснюється покупцем протягом 70-ти календарних днів з моменту отримання товару.

Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань за Договором (п. 7.2. Договору № 1298).

На виконання умов Договору позивач у період з 01.09.2014 року по 19.12.2014 року передав у власність відповідачу сільськогосподарську продукцію (горох, соя) на загальну суму 18 160 335,66 грн.

Відповідачем було оплачено на рахунок позивача товар на загальну суму 7 999 455,65 грн.

29.12.2014 р. між позивачем (новий кредитор) та відповідачем (первісний кредитор) укладені Договори уступки вимоги № 1, 2 (далі Договір уступки вимоги №№ 1, 2) відповідно до умов п.1.1. яких первісний кредитор уступає новому кредитору дійсні вимоги, зазначені у пункті 2 цього Договору, які виникли на підставі договору комісії.

Право вимоги, що передається за цим Договором складає право Нового кредитора вимагати від Боржника належного виконання зобовязань по перерахуванню коштів за реалізовані товари, які були передані боржнику первісним кредитором для реалізації на експорт (п. 2. Договору уступки вимоги №№ 1, 2).

Пунктом 9 Договору уступки № 1 передбачено, що з моменту підписання сторонами даного договору: - на суму 5255468,99 грн. зменшується заборгованість Первісного кредитора перед Новим кредитором по договору поставки № 1298 від 01.09.2014 року за отриманий товар.

Відповідно до п. 9 Договору уступки № 2 передбачено, що з моменту підписання сторонами даного договору: - на суму 3298955,43 грн. зменшується заборгованість Первісного кредитора перед Новим кредитором по договору поставки № 1298 від 01.09.2014 року за отриманий товар.

Однак, всупереч вимогам п. 3.2. Договору відповідач не здійснив кінцевий розрахунок за отриманий товар по Договору № 1298 від 01.09.2014 року товар, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість з основного зобовязання у розмірі 1 606 455,59 грн., що і є причиною виникнення спору.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України (надалі по тексту ГК України), який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 ГК України).

Стаття 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач всупереч взятим на себе договірним зобовязанням не здійснює оплат в рахунок погашення заборгованості, чим порушує законні права позивача, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем свого зобов'язання щодо поставки товару, проте не підтверджено належного виконання відповідачем своїх обов'язків за договором в частині повної оплати за поставлений товар.

Зважаючи на зазначене вище, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог у частині стягнення з відповідача суми 1 606 455,59 грн. основного боргу.

Водночас, порушення зобовязання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За вимогами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки.

Відповідно до статті 549 названого Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно п. 5.3. Договору покупець за порушення термінів оплати за товар сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від вартості неоплаченого товару.

На підставі п.п. 5.3. Договору та з урахуванням вимог законодавства України щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобовязань позивачем відповідачу нараховано: 388 190,09 грн. пені (за період з 10.03.2015 р. по 03.08.2015 р.)

Перевіривши здійснені позивачем нарахування розміру пені, суд визнає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В силу вимог ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів субєктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обовязку в натурі та застосуванням штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене та з урахуванням встановлених обставин справи, суд вважає, що вимоги позивача до відповідача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у розмірі: 1 606 455,59 грн. основного боргу, 388 190,09 грн. пені.

Судовий збір у справі покладається на відповідача, згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 36, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АМСТОР" (49038, м. Дніпропетровськ, вул. Ленінградська, 27; код ЄДРПОУ 32123041) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровітал" (65103, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 115; код ЄДРПОУ 38847652) 1 606 455,59 грн. (один мільйон шістсот шість тисяч чотириста пятдесят пять грн. 59 коп.) основного боргу, 388 190,09 грн. (триста вісімдесят вісім тисяч сто девяносто грн. 09 коп.) пені, 38 892,91 грн. (тридцять вісім тисяч вісімсот девяносто дві грн. 91 коп.) судового збору, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя ОСОБА_2

Дата підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України "23" вересня 2015 р.