Рішення № 51406024, 22.09.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.09.15р. Справа № 904/5997/15

За позовом Публічного акціонерного товариства "Запорізький хлібокомбінат № 1", (м. Вишгород, Вишгородський район, Київська область)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Амстор", (м. Дніпропетровськ)

про стягнення 97 499,27 грн.

Суддя Дубінін І.Ю.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 - представник (дов. № б/н від 06.03.15р.)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Запорізький хлібокомбінат № 1" (далі-позивач) звернулось до господарського суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Амстор" (далі-відповідач) про стягнення 97 499,27 грн.

Сума позову складається з наступних сум: 61 969,56 грн. - основний борг, 14 559,83 грн. - пеня, 890,12 грн. - 3% річних, 20 079,76 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором постачання № 1050 від 13.12.12р., в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

Представником позивача у судовому засіданні надано оригінал витягу з Держреєстру на відповідача.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за № 20931398 станом 27.07.2015 року юридичне місцезнаходження відповідача (Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Амстор") - 49038, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, Кіровський район, вул. Ленінградська б. 27, - куди і направлялись ухвали суду.

Також, представником позивача у судовому засіданні подано заяву, в якій просить суд продовжити строк розгляду спору по справі № 904/5997/15 на 15 (п'ятнадцять) днів.

Ухвалою господарського суду від 28.07.15р. продовжено строк вирішення спору по справі № 904/59971/15 з 10.09.15р. по 24.09.15р. включно.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, причину неявки суду не повідомив, але був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, що підтверджується поштовим повідомленням, яке повернулось до господарського суду та знаходиться в матеріалах справи.

За таких обставин господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

13 грудня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Амстор", як покупець, та Публічним акціонерним товариством "Запорізький хлібокомбінат № 1", як постачальник, було укладено договір поставки № 1050.

Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2013 року. У випадку, якщо за 30 днів до закінчення терміну дії договору жодна зі сторін письмово не повідомить іншу сторону про намір розірвати договір, то термін дії договору автоматично пролонгується кожного разу на кожний календарний рік. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п.п. 11.1. - 11.3. договору).

Згідно п. 1.1. договору, на умовах даного договору постачальник зобов'язується на власний ризик виготовити та поставити товар під знаком для товарів та послуг "добра V вигода", право власності на який належить покупцю на підставі свідоцтва на знак для товарів і послуг № 85062 від 26.11.2007р. (надалі - товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити виготовлений та поставлений постачальником товар.

У специфікації (додаток № 1 до договору) сторони узгоджують вид товару (з зазначенням ТУ, ГОСТ, ДСТУ), вид пакування (об'єм, маса, способи закривання тощо), вартість (ціну) товару ті інші умови. Умови щодо характеристик складових, органолептичних та смакових якостей товару сторони узгоджують у додатку № 2 до договору. При укладанні специфікації постачальник надає покупцю калькуляцію виробництва товару (додаток № 3 до договору) (п. 1.2. договору).

Пунктом 1.5. договору передбачено, що сертифікація товару, якщо її проведення є обов'язковим, проводиться постачальником. Вартість робіт з сертифікації входить до ціни товару відповідно до умов цього договору.

Асортимент, кількість товару визначається покупцем на кожну партію шляхом надання постачальнику окремого замовлення (п. 2.1. договору).

Товар постачається за цим договором на умовах DDP (рампа магазину покупця) в редакції Інкотермс-2010, за адресою та у строки, передбачені замовленням покупцем (п. 2.4. договору).

Відповідно до п. 2.6. договору, право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін транспортної накладної, яка засвідчує момент передачі товару. Дата підписання накладної зазначається на штампі покупця "Приймання товару". В разі повернення товару право власності на товар переходить від покупця до постачальника в момент підписання товарної, або товарно-транспортної, або транспортної накладної.

Ціна товару, поставленого постачальником за цим договором визначається у специфікації (п. 4.1. договору).

Згідно п. 4.4. договору, покупець зобов'язаний здійснювати оплату реалізованого ним товару, за вирахуванням сум, які передбачені даним договором, в платіжні дні покупця (по робочим вівторках та/або четвергах), які настануть після спливу 45 банківських днів з моменту реалізації товару.

Строк платежу за товар, яка поставлена до нововідкритого торгівельного центру починає перебіг з дати початку покупцем торговельної діяльності в нововідкритому торгівельному центрі.

Платіж не здійснюється у випадку, якщо податкова накладна не відповідає вимогам податкового законодавства України, або податкова накладна надається без товарної накладної, в якій вказано прийнятий товар, або якщо в товарних накладних чи в податкових накладних, одержаних від постачальника, виявлені не виправлені помилки та/або якщо відповідні відкориговані товарні/податкові накладні не було надано, до моменту надання належних документів.

Позивач зазначає, що зі свого боку виконав свої зобов'язання за даним договором належним чином й у повному обсязі. Претензії щодо невідповідності товару з якості або кількості не надходило.

Відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання з оплати отриманого в період з 30.10.2014 року по 27.11.2014 року включно на умовах зазначеного договору товару за товарними накладними у кількості 47 штук, які додаються до позовної заяви, що призвело до утворення заборгованості перед позивачем в розмірі 61 969,56 грн., який й до цього часу не сплачений відповідачем в повному обсязі.

В порушення умов договору розрахунки в повному обсязі за переданий товар в установлений строк відповідачем здійснені не були. Позивач вказує на те, що кошти від відповідача надходили несвоєчасно та не в повному обсязі.

З позовної заяви вбачається, що оскільки іншого не було обумовлено угодою сторін, всі кошти, що надходили від відповідача, направлялись позивачем на погашення попередньої заборгованості в порядку черговості.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар за спірним договором станом на дату подання позовної заяви до суду становить у загальному розмірі 61 969,56 грн.

На підставі викладеного, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 61 969,56 грн.

Доказів виконання по оплаті за договором поставки № 1050 від 13.12.12р. на загальну суму 61 969,56 грн. на момент розгляду спору відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.

Приймаючи рішення господарський суд виходить із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Частиною 6 ст. 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений строк оплати товару.

Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства. Якщо у зобов'язаннi встановлений строк (термiн) його виконання, то воно пiдлягає виконанню у цей строк (термiн).

Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Викладене є підставою для задоволення позову в частині стягнення основного боргу у сумі 61 969,56 грн.

Відповідно до п. 7.10. протоколу розбіжностей до договору постачання № 1050 від 13 грудня 2012 року, за порушення оплати понад 10 (десяти) банківських днів покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу.

На підставі п. 7.10. протоколу розбіжностей до договору постачання № 1050 від 13 грудня 2012 року позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 14 559,83 грн., згідно розрахунків (а.с. 32 - 34).

За ст.ст. 611, 549, 551 ЦК України, у разi порушення зобов'язання настають правовi наслiдки, встановленi договором або законом, зокрема - сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме i нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмiр встановлюється договором або актом цивiльного законодавства.

У відповідності до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців з дня, коли зобов'язання повинно було бути виконане.

За ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.

Враховуючи викладене, та перевіривши розрахунки позивача судом встановлено, що розрахунок пені відповідає вимогам чинного законодавства.

При викладених обставинах вимогу позивача щодо стягнення пені у сумі 14 559,83 грн. слід визнати обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивач розрахував та заявив до стягнення з відповідача інфляційні втрати у сумі 20 079,76 грн. та 3% річних у сумі 890,12 грн., згідно розрахунків (а.с. 35 - 37).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки позивача судом встановлено, що розрахунок інфляційних втрат та 3% річних відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим, вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат у сумі 20 079,76 грн. та 3% річних у сумі 890,12 грн. слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Викладене є підставою для задоволення позову у повному обсязі. Судові витрати по справі слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 629, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 218, 265 Господарського кодексу України, ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань", ст.ст. 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Амстор" (49038, м. Дніпропетровськ, вул. Ленінградська, 27; код ЄДРПОУ 32516492) на користь Публічного акціонерного товариства "Запорізький хлібокомбінат № 1" (місцезнаходження: 073, Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, пр. Івана Мазепи, 8; адреса потужностей виробництва: 69032, м. Запоріжжя, вул. Верхня, 1; код ЄДРПОУ 05486763) - 61 969 (шістдесят одна тисяча дев'ятсот шістдесят дев'ять) грн. 56 коп. основного боргу, 14 559 (чотирнадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 83 коп. пені, 890 (вісімсот дев'яносто) грн. 12 коп. 3% річних, 20 079 (двадцять тисяч сімдесят дев'ять) грн. 76 коп. інфляційних втрат, 1 949 (одна тисяча дев'ятсот сорок дев'ять) грн. 99 коп. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 21.09.15р.

Суддя ОСОБА_2