Ухвала суду № 51404887, 22.09.2015, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"22" вересня 2015 р. Справа № 903/914/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Освіта Плюс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково - технічного університету"

про стягнення 1 799 045,42 грн.

Суддя Філатова С.Т.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, дов. від 03.08.2015р.

від відповідача: ОСОБА_2, дов. від 17.11.2014р., ОСОБА_3, дов. від 01.04.2015р. №177-а

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України розяснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України розяснено процесуальні права та обовязки учасників судового процесу.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Освіта Плюс" звернулось з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково - технічного університету" про стягнення 1 799 045,42 грн., в т.ч. 968 326,00грн. в повернення коштів по недійсному правочину згідно ч.1 ст.216 ЦК України, 87 149,34грн. річних за період з 31.10.2012р. по 02.08.2015р., 743 570,08грн. інфляційних втрат за період з листопада 2012р. по червень 2015р. на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

11 квітня 2006 року між ОСОБА_4 «Освіта-Плюс» та ОСОБА_4 «Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету» було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом та зареєстрований в реєстрі за №1173.

Предметом купівлі-продажу виступило нежитлове приміщення «А-2» загальною площею 2 542,70 кв. м., що знаходиться в м. Луцьку по вул. Г. Сагайдачного, буд. 6.

На виконання умов договору купівлі-продажу відповідач передав ОСОБА_4 «Освіта Плюс» вказане нежитлове приміщення у власність, а позивач сплатив відповідачеві грошові кошти в сумі 968 326,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1 від 12.04.2006 року на суму 79 000,00 грн., № 2 від 13.04.2006 року суму 78 500,00 грн., № 3 від 14.04.2006 року на суму 79 500,00 грн., № 4 від 18.04.2006 року на суму 78 600,00 грн., № 5 від 19.04.2006 року на суму 79 600,00 грн., № 6 від 20.04.2006 року на суму 78 000,00 грн., № 8 від 21.04.2006 року на суму 11 380,00 грн., № 23 від 27.04.2006 року на суму 78 000,00 грн., № 9 від 16.05.2006 року на суму 68 100,00 грн., №10 від 17.05.2006 року на суму 67 800,00 грн., № 11 від 18.05.2006 року на суму 68 300,00 грн., № 12 від 19.05.2006 року на суму 66 400,00 грн., № 13 від 22.05.2006 року на суму 67 800,00грн., № 14 від 23.05.2006 року на суму 67 346,00 грн.

Рішенням господарського суду Волинської області від 03.08.2012 року у справі №5004/725/12, залишеним без змін постановами Рівненського апеляційного господарського суду від 30.10.2012 року та Вищого господарського суду України від 18.12.2012р., договір купівлі-продажу було визнано недійсним та зобов'язано ОСОБА_4 «Освіта-Плюс» повернути ОСОБА_4 «ЛБІ МНТУ» відчужене нежитлове приміщення.

З наступного дня після набрання рішенням господарського суду Волинської області від 03.08.2012 року у справі № 5004/725/12 законної сили, а саме з 31.10.2012р. у відповідача в силу приписів ч. 1 ст. 216 ЦК України виникло зобовязання перед позивачем щодо повернення 968 326,00 грн.

Відповідач у вересні 2012 фізично примусив позивача звільнити нерухоме майно, і з того часу самостійно здійснює у вказаному приміщенні підприємницьку діяльність з надання освітніх послуг. В той же час відповідачем з моменту виникнення зобовязання перед позивачем щодо повернення коштів в сумі 968 326,00 грн. його не виконано і по сьогоднішній день.

Позивач просить стягнути з відповідача 87 149,34грн. річних за період з 31.10.2012р. по 02.08.2015р., 743 570,08грн. інфляційних втрат за період з листопада 2012р. по червень 2015р. на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 359,81грн. комісії за банківські послуги, оплачені при сплаті судового збору.

У поясненнях від 28.08.2015р. позивач вказав, що підтвердженням вказаних обставин є висновки, зроблені працівниками Луцького МВ УМВС України у Волинській області в ході розгляду заяв ОСОБА_5 від 06.07.2012р. та з 04.09.2012 по 13.09.2012 року з приводу рейдерського захоплення невідомими особами приміщення ОСОБА_4 «Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету», що в м. Луцьку по вул. Сагайдачного, 6, та з приводу зникнення компютерної техніки інституту, у якому в зазначений період часу останній працював на посаді ректора. Наразі факт таких звернень сторона позивача може підтвердити відповіддю прокуратури м. Луцька від 02.10.2012 року за №121-680-12.

20.08.2015 року до Луцького МВ УМВС України у Волинській області позивачем подано заяву про надання завірених копії постанов про відмову в порушенні кримінальних справ за результатами розгляду вищевказаних заяв від 06.074.2012р., 04.09.2012р., 13.09.2012р. (або інших кінцевих процесуальних рішень, якщо такі виносились), проте відповідь на таку заяву не надійшла.

В жовтні 2012 року ОСОБА_4 «Освіта-Плюс» звернулось з позовом до приватного вищого навчального закладу «Міжнародний науково-технічний університет імені академіка ОСОБА_6» про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення відповідача із вищевказаного нежитлового приміщення, за результатами якого господарським судом Волинської області 07.11.2012р. винесено рішення у справі №5004/1231/12.

Підтвердженням факту перебування нежитлового приміщення, розташованого в м. Луцьку по вул. Сагайдачного, 6, у повному відданні та користуванні ОСОБА_4 «ЛБІ МНТУ» є постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Волинської області від 06.03.2013р. у справі № 5004/725/12-2 про зобовязання ОСОБА_4 «Освіта-Плюс» звільнити зазначене приміщення, оскільки згідно заяви стягувача рішення суду виконано в повному обсязі, нежитлове приміщення за адресою м. Луцьк, вул. Сагайдачного, 6 звільнено та повернуто стягувачу.

Позивачем на виконання зазначеного договору купівлі-продажу в період квітня-травня 2006 року сплачено відповідачеві грошові кошти в сумі 968 326,00 грн. Підтвердженням цьому слугують додані до позовної заяви завірені копії відповідних банківських квитанцій.

Про сплату коштів зазначено і у постанові Рівненського апеляційного господарського суду від 30.10.2012 року у справі №5004/725/12.

Також факт повного розрахунку між позивачем та відповідачем за договором купівлі-продажу від 11.04.2006 року, посвідченим приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрованим в реєстрі за №1173, підтверджується й актом прийому-передачі від 25.05.2006 року, складеним згідно пункту 2.1 даного договору.

В обґрунтування стягнення річних та інфляційних втрат посилається на п. п. 1.1, 1.6, 1.7, 1.8, 3.1, 5.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань».

До пояснень долучив копії постанови про закінчення виконавчого провадження від 30.09.2014 р. із супровідною, відповідь прокуратури м. Луцька від 02.10.2012 року за №121-680-12, копію акта прийому-передачі від 25.05.2006 року.

У поясненнях від 28.08.2015р. позивач зауважив, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься недостовірна інформація про власника нежитлового приміщення /А-4/, загальною площею 4293,5 кв. м. (ОСОБА_4 «Освіта Плюс»), оскільки підстави виникнення права власності, якими значаться договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за №1173, та рішення господарського суду Волинської області по справі №6/51-75 від 04.08.2008 року, на сьогодні не актуальні. Так, зазначене рішення суду скасоване у відповідності до постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 24.07.2012 року, і така постанова залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 28.09.2012 року.

До пояснень долучив оригінали платіжних доручень, копії яких долучені до позовної заяви, інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна в м. Луцьку по вул. Г. Сагайдачного, буд. 6 станом на 28.08.2015р.

Ухвалою суду від 31.08.2015р. розгляд справи згідно ст.77 ГПК України відкладався у звязку з неявкою представника відповідача, неподанням витребуваних доказів, необхідністю витребування додаткових доказів. Зобовязано відповідача подати суду довідку про включення до ЄДРПОУ станом на день розгляду справи, пояснення (обґрунтовані доводи та заперечення) по суті позовних вимог, заяву стягувача до постанови про закінчення виконавчого провадження від 30.09.2014р.

В порядку ч. 4 ст.65 ГПК України надіслано запит другому відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Міністерства юстиції України щодо надання суду копії заяви стягувача ОСОБА_4 «Луцький інститут новітніх технологій МНТУ», зазначеної у постанові про закінчення виконавчого провадження від 30.09.2014р. ВП №37020423.

Представник позивача у заяві від 21.09.2015р. зазначив, що позивачем отримано відповідь з Луцького МВ УМВС України у Волинській області про відсутність в них на даний момент матеріалів перевірок за заявами ОСОБА_5 від 06.07.2012р. та з 04.09.2012 по 13.09.2012 з приводу рейдерського захоплення невідомими особами приміщення ОСОБА_4 «Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету», що в м. Луцьку по вул. Сагайдачного, 6, за результатами яких 11.07.2012р. та 19.09.2012р. винесено постанови про відмову в порушенні кримінальних справ на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України (в редакції 1960 року), тому їх надати на даний момент не виявляється можливим.

В обґрунтування того, що зобовязання відповідача ОСОБА_4 «ЛБІ МНТУ» зі сплати позивачеві ОСОБА_4 «Освіта Плюс» заборгованості, яке виникло в силу ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України у звязку з недійсністю правочину, є грошовим, вказав, що у абзаці 4 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" зазначено, що грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань відносяться також зобов'язання..., що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях.

Стверджує, що комплексний аналіз даної норми дає можливість зробити беззаперечний висновок про те, що зобовязання, невиконання якого і слугує предметом даного позову, є саме грошовим зобовязанням.

Долучив до матеріалів справи заяву ОСОБА_4 «ЛБІ МНТУ» від 30.09.2014р., адресовану Луцкьому відділу ДВС Луцького міського управління, з проханням завершити виконавче провадження №37020423 у звязку з повним виконанням судового рішення, звільненням та повернення ОСОБА_4 «ЛБІ МНТУ» нежитлового приміщення за адресою м. Луцьк, вул. Сагайдачного, 6, заяву ОСОБА_4 «ЛБІ МНТУ» від 28.08.2015р. про надання копій постанов про відмову у порушенні кримінальних справ.

Представник позивача клопотанням від 22.09.2015р. долучив до матеріалів справи договір про відступлення права вимоги від 10.09.2013р., укладений між ОСОБА_4 «Освіта-Плюс» та ОСОБА_8, угоду від 20.05.2015р. про розірвання договору про відступлення права вимоги від 10.9.2013р., укладену між тими ж сторонами, рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25.12.2013р. по справі №161/16411/13-ц, ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12.03.2014р. по справі №161/1638/14-ц, рішення апеляційного суду Волинської області від 12.02.2015р. у справі №161/16411/13-ц, ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.05.2015р.

В судовому засіданні 22.09.2015р. представник відповідача звернувся з клопотанням про призначення бухгалтерсько-економічної експертизи, на вирішення якої просив поставити питання:

-На яку суму здійснено фактичне перерахування грошових коштів товариством з обмеженою відповідальністю «Освіта Плюс» товариству з обмеженою відповідальністю «Луцький біотехнічний інститут Міжнародного Науково-технічного Університету» за період з квітня 2006 року по травень 2012 року?

-На яку суму здійснено фактичне перерахування грошових коштів товариством з обмеженою відповідальністю «Луцький біотехнічний інститут Міжнародного Науково-технічного Університету» товариству з обмеженою відповідальністю «Освіта Плюс» за період з квітня 2006 року по травень 2012 року?

-Чи здійснювалось товариством з обмеженою відповідальністю «Луцький біотехнічний інститут Міжнародного Науково-технічного Університету» у період з квітня 2006 року по травень 2012 року перерахування грошових коштів на корить третіх осіб та чи здійснювалось перерахування цих коштів третіми особами на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Освіта Плюс»?

-Чи здійснено товариством з обмеженою відповідальністю «Освіта Плюс» фактично, безповоротно та в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «Луцький біотехнічний інститут Міжнародного Науково-технічного Університету» перерахування грошових коштів в розмірі 968 326,00 грн. на виконання умов договору купівлі-продажу від 11.04.2006р. і яким первинними бухгалтерськими документами це підтверджується?

-Чи вбачаються ознаки фіктивності фінансових операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Луцький біотехнічний інститут Міжнародного Науково-технічного Університету», товариством з обмеженою відповідальністю «Освіта Плюс» та третіми особами за період з квітня 2006 року по травень 2012 року?

Відповідач клопотання про призначення експертизи заперечив, мотивуючи тим, що клопотання про призначення експертизи з дослідження питань фіктивності фінансових операцій виходить за межі господарської юрисдикції.

Згідно п. 1 ч.2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зупинити провадження у справі, зокрема, за клопотанням сторони у випадках призначення господарським судом судової експертизи.

Пунктом 3.16. постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що статтею 79 ГПК України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.

Відповідно до ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Вищий господарський суд України у п. 5 постанови пленуму №4 від 23.03.2012р. «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» вказав, що питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

У вирішенні відповідного питання (до призначення судової експертизи) слід:

- визначитися з конкретною установою або конкретним експертом, якими проводитиметься експертиза. З цією метою господарський суд, зокрема, витребує у сторін пропозиції стосовно таких установ та/або судових експертів, у тому числі тих, які не є працівниками зазначених установ. Господарський суд не зв'язаний цими пропозиціями, але може враховувати їх у вирішенні питання про призначення і проведення судової експертизи;

- визначити об'єкти, що підлягають експертному дослідженню;

- максимально конкретно визначити питання, які мають бути роз'ясненні судовим експертом, та сформулювати їх у логічній послідовності;

- за необхідності визначити вид (підвид) судової експертизи, до компетенції якої відноситься роз'яснення відповідних питань. Якщо визначення такого виду (підвиду) саме по собі потребує спеціальних знань, його слід віднести на розсуд експертної установи (експерта);

- визначити обсяг необхідних та достатніх для експертного дослідження матеріалів;

- здійснити перевірку (огляд) матеріалів, які підлягають направленню на експертизу, з точки зору їх повноти та придатності для проведення експертизи, в тому числі з урахуванням належного відображення ознак об'єктів і зразків, а за невідповідності матеріалів цим критеріям - вжити заходів до усунення недоліків матеріалів шляхом витребування додаткових документів і матеріалів у сторін та інших осіб;

- у разі потреби забезпечити відібрання зразків, у тому числі за необхідності - з участю спеціаліста;

- у необхідних випадках розглянути можливість виклику судового експерта для уточнення питань, які ним мають бути роз'яснені, а також для перевірки матеріалів з точки зору їх повноти, достатності та придатності для проведення експертизи;

- з'ясувати усі інші обставини, пов'язані з проведенням судової експертизи.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

Орієнтовний перелік питань, що можуть бути поставлені при проведенні відповідного виду експертизи, наведено в Науково-методичних рекомендаціях з питань підготовки і призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 03 листопада 1998 року за № 705/3145 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26 грудня 2012 року № 1950/5).

Питання, наведенні представником відповідача у клопотанні, виходять за межі цього переліку, не визначено, на підставі яких вихідних даних може бути вирішено питання щодо "безповоротного та в інтересах товариства" перерахування коштів, а питання фіктивності фінансових операцій (підроблення документів) потребує дослідження в межах кримінальної справи.

До того ж, на дослідження експертам подаються оригінали документів, вилучені на підприємстві, в організаціях і закладах.

Суд зауважує, що представником відповідача до клопотання про призначення експертизи долучені нечитаємі копії документів, що уможливило б проведення експертизи.

Зважаючи на викладене, суд, розглянувши клопотання відповідача про призначення експертизи від 22.09.2015р. та зупинення провадження у справі, відхилив як необґрунтоване відповідно до вимог ст.ст. 41, 79 ГПК України.

В судовому засіданні представник відповідача звернувся до суду з клопотанням від 22.09.2015р. про продовження строку розгляду справи на п'ятнадцять календарних днів на підставі ст.69 ГПК України для представлення додаткових доказів.

Представник позивача клопотання підтримав.

З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин по справі, господарський суд, керуючись ст. 69 ГПК України, п. 3 ст. 77 ГПК України, вважає за можливе продовжити строк розгляд спору та відкласти розгляд останнього.

Господарський суд, керуючись ст.69, п. 3 ст.77, ст.86 ГПК України, -

ухвалив:

1. Продовжити строк розгляду справи за клопотанням відповідача від 03.08.2015р., погодженим з позивачем, на п'ятнадцять календарних днів до 02.11.2015р.

1. Розгляд справи відкласти на 27.10.2015р. на 11:00 год.

2. Представити суду до 23.10.2015р.:

2.1. Відповідачу: статут товариства (в редакції на час укладення договору купівлі-продажу від 11.04.2006р. та на даний час), первинні документи на нежитлове приміщення «А-2», що знаходиться за адресою м. Луцьк, вул. Гетьмана Сагайдачного, 6, докази в підтвердження його набуття до внесення до статутного фонду.

Сторони про дату наступного судового засідання повідомлені у судовому засіданні під розписку.

Суд попереджає сторони, що у разі невиконання вимог суду, господарським судом буде вирішене питання про адмінвідповідальність за злісне ухилення від виконання вимог суду та в силу ст. 4-5 ГПК України, ст.ст. 185-3, 221-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення накладено штраф у розмірі до 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (1 700грн.).

Суд повідомляє, що згідно зі ст. 221-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанова суду, прийнята за результатами розгляду такої справи, є остаточною і оскарженню не підлягає.

У разі неподання витребуваних судом доказів та неявки в судове засідання повноважного представника відповідача спір буде розглянуто за наявними в справі матеріалами згідно ст.75 ГПК України.

Суддя С.Т. Філатова