Ухвала суду № 51404857, 24.09.2015, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

24 вересня 2015 року Справа № 910/26448/14

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Фінростбанк"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 (головуючий суддя Тищенко О.В., судді Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.)на рішенняГосподарського суду міста Києва від 10.02.2015 (суддя Сівакова В.В.)у справі№ 910/26448/14 Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Фінростбанк"доПублічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит",третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Приватконсалтінг" ,провизнання незаконним звернення стягнення на грошові кошти та стягнення безпідставно списаних грошових коштів у розмірі 15 150 000,00 грн.та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит"до Публічного акціонерного товариства "Фінростбанк"про визнання зобов'язань припиненими,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.02.2015 у справі № 910/26448/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2015, в задоволенні первісного позову Публічного акціонерного товариства "Фінростбанк" відмовлено повністю. Задоволено зустрічний позов Публічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит", визнано припиненим зобов'язання за договором міжбанківського вкладу (депозиту) № 06122010-1/МБД від 06.12.2010, у зв'язку з поєднанням боржника і кредитора в одній особі. Визнано припиненим зобов'язання за договором міжбанківського вкладу (депозиту) № 06122010-2/МБД від 06.12.2010, у зв'язку з поєднанням боржника і кредитора в одній особі. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Фінростбанк" на користь Публічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит" 2 436,00 (дві тисячі чотириста тридцять шість) грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким первісні вимоги задовольнити, у задоволенні зустрічних вимог відмовити в повному обсязі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України розглянувши касаційну скаргу та додані до неї документи, встановила наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 105 ГПК України постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Згідно з ст. 110 ГПК України касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Оскаржувана постанова прийнята та набрала законної сили 20.05.2015.

Таким чином, строк подання касаційної скарги на вказану постанову закінчувався 09.06.2015.

Скаржник звернувся 27.07.2015 (більш як через два місяці) з касаційною скаргою від 30.06.2015 через Київський апеляційний господарський суд, що підтверджується відмітками поштового штемпеля описі вкладення до цінного листа та на конверті, в якому надійшла скарга, тобто з пропуском двадцятиденного строку.

Обгрунтовуючи клопотання про поновлення пропущеного строку на звернення зі скаргою, заявник зазначає про отримання копії оскаржуваного рішення 09.06.2015 та посилається на приписи ч. 3 ст. 51 ГПК України, відповідно до якої коли останній день строку припадає на неробочий день, днем закінчення строку вважається перший наступний за ним робочий день.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк. При цьому Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.

Отже, у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку. Клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

Скаржником не додано жодних належних доказів на підтвердження викладених обставин щодо отримання примірника постанови апеляційного суду від 20.05.2015 лише 09.06.2015, як то копії конверта, в якому надійшов примірник вказаного рішення, із відміткою поштового штемпеля.

При цьому матеріалами справи (відмітка суду на звороті ухвали) підтверджується надіслання судом копій оскаржуваної постанови сторонам у справі, в тому числі і скаржнику, 03.06.2015.

Крім того, представник заявника Баранов О.В. був присутнім у судовому засіданні 20.05.2015 під час оголошення вступної та резолютивної частини постанови апеляційним господарським судом, що підтверджується протоколом судового засідання, а отже позивач був обізнаний про прийняте судове рішення та відповідно до ч. 2 ст. 22 ГПК України мав можливість ознайомитись з матеріалами справи, зняти їх копії і звернутись до суду апеляційної інстанції чи місцевого господарського суду із заявою про отримання на руки додаткової копії прийнятої у справі постанови у разі її неотримання.

На думку колегії суддів, скаржник належним чином не обгрунтував клопотання про відновлення пропущеного строку та не зазначив жодної поважної причини його пропуску крім посилання на отримання постанови суду 09.06.2015, в той час як скаргу заявником подано лише 27.07.2015. Скаржником також не надано належних доказів того, що у заявника не було можливості вчасно здійснити відповідні процесуальні дії щодо касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції.

За таких обставин колегія суддів вважає, що скаржником не надано переконливих доказів наявності поважних причин пропуску строку, встановленого для подання касаційної скарги, а тому згідно з приписами статті 53 Господарського процесуального кодексу України в поновленні пропущеного процесуального строку слід відмовити.

Керуючись статтями 86, 111, пунктом 5 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

1. Відхилити клопотання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Фінростбанк" про відновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 у справі № 910/26448/14.

2. Повернути уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Фінростбанк" касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 та на рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2015 у справі № 910/26448/14 та додані до неї документи без розгляду.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець О.В. Попікова