Постанова № 51404633, 24.09.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 вересня 2015 року № 826/9748/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., вирішив у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інжинірингова компанія "Нова Лайт"доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києвіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.03.2015р. №0000862205,

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інжинірингова компанія "Нова Лайт" звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.03.2015р. №0000862205.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що податковим органом необґрунтовано прийнято податкове повідомлення-рішення, оскільки позивач вимог чинного законодавства не порушував, відповідачем безпідставно під час здійснення перевірки не враховано первинні документи, що підтверджують правомірність формування позивачем податкового кредиту згідно договорів поставки № К10-14/93 від 21.10.2014р. з ТОВ "Брокбудкепітал" та №ПВ-214/10/14 від 29.10.2014 р. з ТОВ "Пром-Тех-Снаб".

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у запереченнях від 26.06.2015 р. №963/9/26-53-10-02-15, мотивація заперечень співпадає з висновками акта перевірки №212/26-53-22-05-21/37035128 від 19.02.2015 р.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв'язку з тим, що відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а також зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 22.07.2015 року суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Податковим повідомленням-рішенням від 11.03.2015р. №0000862205 Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 150 108,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 37 527,00 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі висновків Акту від 19.02.2015 р. №212/26-53-22-05-21/37035128 про результати позапланової виїзної документальної перевірки позивача з питань формування податку на додану вартість за серпень 2014 р. по взаємовідносинах з ТОВ "Еколайн-СТ", за період з 01.07.2014 р. по 31.07.2014р.,ТОВ "Українська кабельна компанія" за період з 01.08.2014 р. по 31.08.2014 р., ТОВ "Брокбудкепітал" та ТОВ "Пром-Тех-Снаб" за період з 01.10.2014р. по 31.10.2014р.

Так, перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог: п. 198.6 ст.198, п. 201.1, п. 201.2, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.7, ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми з податку на додану вартість за жовтень 2014 р. у сумі 150 108,00 грн.

Висновок про порушення позивачем зазначених норм перевіряючими зроблено з посиланням на те, що перевіркою не підтверджено реальності вчинення фінансово-господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ "Брокбудкепітал" та ТОВ "Пром-Тех-Снаб". Такі висновки податкового органу мотивовані тим, що ТОВ "Брокбудкепітал" та ТОВ "Пром-Тех-Снаб" здійснювало безтоварні операції з придбання товарів (робіт, послуг) у підприємств-постачальників (згідно ЄРПН відсутня інформація щодо придбання даних товарів), а лише полягали в документальному їх оформленні (шляхом складання договорів, актів здач-прийняття робіт (надання послуг), рахунків-фактур, видаткових накладних, податкових накладних та інших документів), з метою ухилення від сплати податків та обов'язкових платежів. Таким чином, у даних підприємств встановлено відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність власних основних фондів, технічного персоналу у необхідній кількості, власних виробничих активів, власних складських приміщень, транспортних засобів у необхідній кількості, що є економічно необхідним для використання даних послуг в господарській діяльності.

Суд бере до уваги, що висновки ДПІ щодо фіктивності діяльності контрагентів позивача, не знайшли свого підтвердження, оскільки належні та допустимі докази на підтвердження нікчемності правочину, укладеного між позивачем та ТОВ "Брокбудкепітал" та ТОВ "Пром-Тех-Снаб" відповідачем суду не надано. Відповідачем також не надано суду вироку суду щодо посадових осіб контрагентів позивача.

Аналізуючи обґрунтованість таких висновків податкового органу, суд приходить до наступного.

Між позивачем та TOB "Брокбудкепітал" було укладено договір поставки № К 10-14/93 від 21.10.2014р. Відповідно до п. 1.1 договору TOB "Брокбудкепітал" - постачальник зобов'язується поставити у власність покупця - позивача електротехнічну продукцію в номенклатурі та асортименті за цінами та строки, визначені цим договором, а позивач зобов'язується прийняти та оплатити товар.

Згідно з п.1.2 договору постачання товару здійснюється партіями. Найменування, асортимент, кількість, ціна, строк, інші особливі умови поставок окремих партій товару визначаються сторонами в процесі діяльності і відображаються в специфікаціях, рахунках-фактурах, накладних, які є невід'ємною частиною цього договору і визначаються на основі заявок покупця в усній або письмовій формі, підтверджених постачальникам.

Відповідно до п. 1.3 договору отримавши замовлення покупця, постачальник протягом 3 календарних днів з моменту його отримання надає покупцю рахунок-фактуру для проведення покупцем оплати партії товару.

Позивач на виконання договору поставки № К 10-14/93 від 21.10.2014р. отримав від TOB "Брокбудкепітал" видаткову накладну № 819 від 31.10.2014 р.: кабель ВВГнг-нд 1х120; кабель ВВГнг-нд 4х150; кабель АВБбШв 1х70; кабель ВВГнг-нд 5х240 на загальну суму 449 660,65 грн. в т.ч. ПДВ у сумі 74 943,44 грн.; податкову накладну №819 від 31.10.2014 р. на загальну суму 449 660,65 грн. в т.ч. ПДВ у сумі 74 943,44 грн.

При цьому, судом встановлено, що транспортування придбаного у TOB "Брокбудкепітал" товару згідно договору № К 10-14/93 від 21.10.2014р. було здійснено позивачем шляхом використання автомобіля Peugeot Boxer АА 4469 КН згідно товарно-транспортної накладної №П819 від 31.10.2015 р.

Наявність у позивача автотранспорту, за допомогою якого позивач транспортував придбаний у TOB "Брокбудкепітал" товар згідно договору № К 10-14/93 від 21.10.2014р., підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу автомобіля Peugeot Boxer АА 4469 КН за ТОВ "Інжинірингова компанія "Нова Лайт".

Також, між позивачем та TOB "Пром-Тех-Снаб" було укладено договір поставки № ПВ-214/10/14 від 29.10.2014р.

Відповідно до п. 1.1 договору TOB "Пром-Тех-Снаб" - постачальник зобов'язується поставити у власність покупця - позивача електротехнічну продукцію в номенклатурі та асортименті за цінами та строки, визначені цим договором, а позивач зобов'язується прийняти та оплатити товар.

Згідно з п.1.2 договору постачання товару здійснюється партіями. Найменування, асортимент, кількість, ціна, строк, інші особливі умови поставок окремих партій товару визначаються сторонами в процесі діяльності і відображаються в специфікаціях, рахунках-фактурах, накладних, які є невід'ємною частиною цього договору і визначаються на основі заявок покупця в усній або письмовій формі, підтверджених постачальникам.

Відповідно до п. 1.3 договору отримавши замовлення покупця, постачальник протягом 3 календарних днів з моменту його отримання надає покупцю рахунок-фактуру для проведення покупцем оплати партії товару.

Позивач на виконання договору поставки № ПВ-214/10/14 від 29.10.2014р. отримав від TOB "Пром-Тех-Снаб" видаткову накладну № 753 від 31.10.2014 р.: прожектор ДНАТ/МГ 1000W PHIL ЖО/ГО-1000 Е40; прожектор ДНАТ/МГ 400W PHIL SМ ЖО-400 Е40; прожектор ДНАТ/МГ 1000W PHIL Storm SМ ЖО-1000 VS IP65 Е40 на загальну суму 450 987,31 грн. в т.ч. ПДВ у сумі

75 164,55 грн.; податкову накладну №819 від 31.10.2014 р. на загальну суму 449 660,65 грн. в т.ч. ПДВ у сумі 74 943,44 грн.

При цьому, судом встановлено, що транспортування придбаного у TOB "Пром-Тех-Снаб" товару, згідно договору № ПВ-214/10/14 від 29.10.2014 р., було здійснено позивачем шляхом використання автомобіля Peugeot Boxer АА 4469 КН згідно товарно-транспортної накладної №753 від 31.10.2015 р.

Всі зазначені документи наявні у справі та досліджені судом.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

У п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань».

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п.19 ст. 2 та ст.9 Бюджетного кодексу України доходи бюджету - усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти); доходи бюджету класифікуються за такими розділами: податкові надходження, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом, трансферти; податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі.

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття товару тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Закон України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон) поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст. 2).

Частиною 2 ст. 3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку

Відповідно до ст. 1 Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що висновки відповідача не підкріплені належними доказами.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що операції позивача з ТОВ "Брокбудкепітал" та ТОВ "Пром-Тех-Снаб" здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Суд також враховує вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ "Брокбудкепітал" та ТОВ "Пром-Тех-Снаб" були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мали статус платників податку на додану вартість.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідачем не було враховано первинні документи позивача.

Висновки про сумнівність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Брокбудкепітал", ТОВ "Пром-Тех-Снаб" податковим органом були зроблені не у зв'язку з непідтвердженням товарності цих операцій, відсутністю чи неправильним складанням первинних документів або неналежним їх відображенням у бухгалтерському чи податковому обліку, а лише на підставі аналізу податкової звітності контрагентів позивача.

При цьому, в акті перевірки відповідачем не наведено жодного доказу того, що укладені між позивачем і ТОВ "Брокбудкепітал" та ТОВ "Пром-Тех-Снаб" угоди суперечать актам цивільного законодавства чи свідчать про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання цих угод або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету тощо.

Викладене свідчить, що позивач, придбані у ТОВ "Брокбудкепітал" та ТОВ "Пром-Тех-Снаб" товари, використав у подальших оподатковуваних операціях в межах своєї основної господарської діяльності.

Судом встановлено, що податковий кредит був сформований позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ "Брокбудкепітал" та ТОВ "Пром-Тех-Снаб", що не заперечується податковим органом.

Аналіз фактичних обставин справи та наявних в матеріалах справи доказів свідчить про те, що позивачем підтверджено правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами.

Як встановлено судом позивачем правильно відображено у податковому обліку господарські операції з його контрагентом, що свідчить про реальність господарських операцій.

Крім того суд звертає увагу на той факт, що придбання активів (тобто товарів) передбачає наявність мети їх використання в господарській діяльності платника податків. Така мета є необхідною умовою для формування витрат та/або податкового кредиту платником податків. Всі витрати мають бути здійсненими в межах господарської діяльності платника податків.

Відповідно, витрати на придбання активів, здійснені без мети їх використання у господарській діяльності або придбання таких активів поза межами господарської діяльності платника податків не дають право на відповідні врахування цих витрат у податковому обліку. Це однаковою мірою стосується як витрат із податку на прибуток, так і сум податкового кредиту з ПДВ.

Беручи до уваги вищенаведене, суд приходить до висновку, що позивачем вчинено операції за наявності розумних економічних мотивів, зокрема, для регулярної господарської діяльності платника податків та за систематичної його участі у таких операціях.

Отже, враховуючи вищенаведене та перевіривши всі фактичні обставини справи, суд не знаходить порушень чинного законодавства щодо оформлення первинних документів у фінансово - господарських взаємовідносинах між позивачем та ТОВ "Брокбудкепітал" та ТОВ "Пром-Тех-Снаб", а тому вважає, що формування ТОВ «Інжинірингова компанія «Нова лайт» податкового кредиту з податку на додану вартість є правомірним, а нарахування позивачу сум з податку на додану вартість - протиправним.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України визначено, у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу сплачує штрафні санкції.

Оскільки, суд визнав неправомірним нарахування позивачу сум з податку на додану вартість, то нарахування штрафних санкцій є також неправомірним.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 11.03.2015р. №0000862205 прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги ТОВ «Інжинірингова компанія «Нова лайт» є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 69-72, 94, 160-163, 167, 254 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «Нова Лайт» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві від 11.03.2015р. №0000862205.

3. Судові витрати в сумі 375,28 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «Нова Лайт» за рахунок асигнувань ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук