Постанова № 51404573, 14.09.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

14 вересня 2015 року 10:28 №826/14250/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Коровай Л.В., за участю представників сторін, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Аквавіта»

до

державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.07.2015 №0012891503, від 01.07.2015 №0012901503,

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 14 вересня 2015 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз’яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аквавіта» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до державної податкової інспекції у Подільському районі головного управління Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 01.07.2015 №0012891503, від 01.07.2015 №0012901503.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Подільському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві безпідставно застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції, оскільки задекларована помилково сума грошового зобов’язання була в майбутньому відкоригована платником податків.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на те, що задекларована товариством з обмеженою відповідальністю «Аквавіта» сума грошового зобов’язання з єдиного податку юридичної особи була узгодженою, проте у граничні терміни сплати грошового зобов’язання своєчасно не сплаченою. Штрафні санкції застосовано до платника податків у відповідності із приписами статті 126 Податкового кодексу України за період до подачі платником податків уточнюючої декларації.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Подільському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено перевірку своєчасності сплати податків і зборів до бюджету товариством з обмеженою відповідальністю «Аквавіта».

Перевіркою встановлено порушення позивачем строків подання до установ банків платіжних доручень, що є порушенням пункту 57.1статті 57 Податкового кодексу України.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Подільському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 19.06.2015 №2492/26-56-15-03-18 та прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 01.07.2015 №0012891503, яким позивачеві нараховано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 10% за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов’язання з єдиного податку з юридичних осіб у сумі 4 500,00 грн.;

- від 01.07.2015 №0012901503, яким позивачеві нараховано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 20% за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов’язання з єдиного податку з юридичних осіб у сумі 42 086,38 грн.

Позивач, посилаючись на протиправність винесених контролюючим органом податкових повідомлень-рішень, звернувся до суду з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України.

Як зазначено пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Підпунктом 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України зазначено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як вбачається з акту перевірки державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 19.06.2015 №2492/26-56-15-03-18, при перевірці використано податкові декларації з єдиного податку юридичної особи за періоди 2014 та 2015 роки; інформацію з наявних в інспекції баз (ІС «Податковий блок»).

Контролюючий орган зазначає, що товариством з обмеженою відповідальністю «Аквавіта» порушено терміни сплати єдиного податку для юридичних осіб.

Так, позивачем в податковій декларації платника єдиного податку – юридичної особи за 2014 рік самостійно задекларовано суму грошового зобов’язання у розмірі 487 442,05 грн.(рядок 36).

За посиланням позивача, зазначена сума була задекларована платником податків помилково, оскільки фактична сума грошового зобов’язання мала складати 135 671,19 грн., які були сплачені платником податків своєчасно.

Разом з тим, згідно із приписами пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Отже з моменту подання платником податків податкової декларації, визначена ним сума податкового зобов’язання є узгодженою і має бути сплачена у граничні терміни, визначені законом.

За посиланням відповідача, що не спростовано позивачем, через несплату товариством з обмеженою відповідальністю «Аквавіта» самостійно визначеного податкового зобов’язання у строк до 19.02.2015, за останнім по картці особового рахунку обліковувалась заборгованість до моменту коригування платником податків відповідного зобов’язання, тобто до дати подачі уточнюючої декларації 26.03.2015.

Штрафні санкції до платника податків застосовано відповідачем за період з 20.02.2015 по 26.03.2015 відповідно до приписів пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у розмірі 10% та 20% погашеної суми податкового боргу, відповідно.

В силу приписів пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

При цьому, якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

З матеріалів справи вбачається, що нову декларацію з виправленими показниками подано позивачем до контролюючого органу не в межах граничного терміну подання податкової декларації за звітний період (10.02.2015), а майже через півтора місяця (26.03.2015).

Отже відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України підстав для звільнення платника податків від відповідальності, визначеної статтею 126 Податкового кодексу України не має.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про правомірність винесених відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 01.07.2015 №0012891503, та №0012901503, а тому позовні вимоги про скасування зазначених податкових повідомлень-рішень є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат за наслідками відмови у задоволенні позову, суд наголошує на наступному.

Згідно з частиною першою статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно із приписами статті 4 Закону України “Про судовий збір” за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру судовий збір становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати. Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Враховуючи сплачену позивачем при зверненні до суду суму судового збору у розмірі 182,70 грн., з позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі у розмірі 1 644,30 грн. (1 827,00грн. – 182,70 грн.).

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69-71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволені позову відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Аквавіта» (04070, місто Київ, вулиця Боричів Тік, 33/6 літера А, код ЄДРПОУ 30521432) на користь Державного бюджету України (розрахунковий рахунок ГУ ДКСУ в місті Києві №31218206784007, МФО 820019, код отримувача 38004897) судовий збір у розмірі 1 644,30 грн. (одна тисяча шістсот сорок чотири гривні 30 коп.).

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.

Повний текст постанови складено 21.09.2015