Рішення № 51385517, 15.03.2011, Рахівський районний суд Закарпатської області

Справа 2-344/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.11 року.Рахівський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Ємчук В.Е.

при секретарі - Орос С.Ю.

з участю представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рахів справу за позовом

ОСОБА_1 як представника за дорученням Гюнтер Кауфманна

до

ТзОВ «Техноліс»

про

стягнення боргу

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом за дорученням Гюнтер Кауфманна до ТзОВ «Техноліс» про стягнення боргу. Мотивує позовні вимоги тим, що 14 червня 2005 року між відповідачем та позивачем ОСОБА_1, який діяв за довіреністю Гюнтер Кауфманна, був укладений договір позики, згідно якого позивач зобов'язався надати відповідачу безпроцентну цільову позику в сумі 40000 Євро для закупівлі обладнання для підприємства та запуску виробництва, а останній зобов'язався позику прийняти та повернути в установлені договором строки.

11 липня 2005 року позика була надана відповідачу на термін у 5 років, шляхом перерахування коштів на рахунок ТзОВ «Техноліс», однак останнє станом на 08 липня 2011 року позику не повернуло, чим було порушено умови договору. Намагання позивача врегулювати спір в досудовому порядку позитивного вирішення не знайшло, відповідач кошти так і не повернув та ухиляється від їх повернення до цього часу, а тому станом на 08 лютого 2011 року розмір заборгованості перед позивачем становить 465909,81 грн, що включає в себе суму неповерненої позики у розмірі 40000 євро, що станом на день подання позову до суду становить в гривневому еквіваленті по курсу НБУ суму 430400 грн, заборгованість з урахуванням індексу інфляції у розмірі 27976 гривень, а також заборгованість з урахуванням 3% річних у розмірі 7533,81 грн за прострочений період виконання зобов'язання. У зв'язку з наведеним позивач просить стягнути зазначені суми боргу та судові витрати, понесені по даній справі.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав повністю, пояснив, що відповідач отримані у борг кошти не повертає, обладнання, для якого надавалася позика, так і не купив, таким чином відповідачем порушено умови договору. Наполягає на задоволенні позову.

Представник відповідача ОСОБА_2 позов визнав пояснив; що дійсно борг ТзОВ «Техноліс» перед позивачем існує, однак через відсутність коштів наразі повернути його не має змоги. Не заперечив щодо задоволення позову.

Заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного висновку.

У судовому засіданні було встановлено, що між сторонами існують договірні відносини. Так, згідно матеріалів справи, 14 червня 2005 року був укладений договір позики (безпроцентної цільової), відповідно до якого, ОСОБА_1 за дорученням Гюнтера Кауфманна зобов'язався надати ТзОВ «Техноліс» безпроцентну цільову позику в сумі 40000 Євро строком на п'ять років з моменту надходження коштів на рахунок позичальника, а останній зобов'язався прийняти позику, використати за цільовим призначенням та повернути у визначений договором строк. Згідно зазначеного договору позика надавалася для закупівлі обладнання для підприємства та запуск виробництва. Позичальник у строк до 30 червня 2005 року з моменту надання позики зобов'язаний був надати позикодавцю документи, що засвідчують цільове використання коштів.

Зі змісту статті 1046 Цивільного кодексу України слідує, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В ході розгляду справи було встановлено, що позивач свої вимоги по вказаному вище договору виконав. Зокрема, 11 липня 2005 року ним було перераховано кошти на рахунок ТзОВ «Техноліс».

Статтею 1049 Цивільного кодексу України передбачено обов'язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до статті 1050 ЦК України слідує, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача суму позики 40000 євро, яка була надана згідно договору від 14.04.2005 року та яка не повернута позивачу у строк встановлений договором, з урахуванням індексу інфляції, а також 3 відсотків від суми боргу за прострочений період. Представник відповідача ОСОБА_2 в ході розгляду даної справи неповернення зазначеної у договорі суми боргу визнав та мотивував такі дії відсутністю коштів, що у відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України не може бути взято судом до уваги.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача обґрунтовані і він правомірно ставить питання про захист своїх прав, вимагаючи від відповідача повернення боргу та інфляційних і 3% річних за прострочення грошового зобов'язання, а тому, у відповідності до ст.ст.1046-1050 ЦК України, слід стягнути з відповідача зазначену у договорі суму позики в розмірі 40000 євро, що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ станом на день подачі позову до суду, тобто 08 лютого 2011 року, становить 430400 гривень, а також 27976 гривень, як інфляційні від суми боргу та 7533 гривні 81 копійку, тобто 3% річних від суми боргу за прострочений період, а всього 465909,81 (чотириста шістдесят п'ять тисяч дев'ятсот дев'ять гривень 81 копійку.

Також, у відповідності до ст.88 ЦПК України, до стягнення з відповідача підлягають понесені позивачем судові витрати, а саме: 1700 гривень сплаченого судового збору та 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді, а всього 1821 гривня.

Керуючись ст.ст. ст.ст. 10,58,60,88,212,213,223 ЦПК України, ст.ст.625,1046-1050 Цивільного кодексу України, суд

ВИРІШИВ

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноліс» (смт.Великий Бичків, вул. Промислова,66, Рахівського району, Закарпатської області) на користь Гюнтер Кауфманна (р/р 29244825509100 МФО 305299, ОКПО 14360570 Приватбанку, призначення платежу для поповнення картки ОСОБА_1, ІПН - НОМЕР_1 № картки6762462038199979) кошти у розмірі 465909,81 (чотириста шістдесят п'ять тисяч дев'ятсот дев'ять гривень 81 копійку, а також 31820 гривень судових витрат.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до судової палати з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області через Рахівський районний суд шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особи, які були відсутні під час проголошення рішення мають право подати апеляцію у той же термін з часу отримання копії рішення.

Суддя: Ємчук В.Е.