Постанова № 51380856, 16.09.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2015 р. Справа № 914/946/14

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Скрипчук О.С.

суддівДубник О.П. Матущака О.І.

при секретарі судового засідання: Лагутіні В.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Європа-Транс» за вих. № 30/6-1 від 30.06.2015 року

на рішення Господарського суду Львівської області від 16.06.2015 року

у справі № 914/946/14

за позовом: ОСОБА_1 Корпорейшен (Volvo Truck Corporation), м. Гетеборг, Швеція

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Європа-Транс, м. Жовква

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Тисмениця, м. Львів

про витребування майна з чужого незаконного володіння та зобовязання до вчинення дій.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 довіреність б/н від 15.08.2014 року;

від відповідача: ОСОБА_3 довіреність б/н від 31.03.2015 року;

від третьої особи: не зявився;

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 Корпорейшн, м. Гетеборг, Швеція, звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до ТзОВ «Європа-Транс», м. Жовква про зобовязання повернути майно: десять одиниць сідлових тягачів марки VOLVO, моделі FN, 2008 року випуску, червоного кольору (номери шасі та реєстраційні номери вказані у прохальній частині позову) та десять одиниць напівпричепів марки Schmitz модель SPR 24, 2008 року випуску, сірого кольору (номери шасі та реєстраційні номери вказані у прохальній частині позову), а також про зобовязання вчинити усі необхідні дії для зняття спірних транспортних засобів з обліку у Державтоінспекції та надати позивачу оригінали документів, що підтверджують таке зняття з обліку з відміткою «Знято з обліку для повернення лізингодавцю ОСОБА_1 Корпорейшн».

Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.07.2014 р., залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.10.2014 р., у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому, відмовляючи у позові, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що правовідносини сторін регулюються нормами зобовязального права, які застосовуються до окремих видів угод, а не ст. 1212 ЦК України, на яку, зокрема, покликався позивач як на підставу своїх позовних вимог. Крім цього, суди дійшли висновку, що позивачу необхідно звертатись до суду з позовними вимогами про повернення обєкта лізингу на підставі договору лізингу з врахуванням положень розділу 15 договору, керуючись нормами зобовязального права.

Вищий господарський суд України у своїй постанові від 15 січня 2015 р. зазначив, що з такими висновками судів попередніх інстанцій він погодитись не може та скасував рішення Господарського суду Львівської області від 23.07.2014 р. і постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.10.2014 р. у справі № 914/946/14, а справу передав на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому, Вищий господарський суд у своїй постанові вказав, що господарські суди, відмовляючи в задоволенні позову, обмежились посиланням на помилкове обґрунтування позивачем позовних вимог приписами ст.1212 Цивільного кодексу України. Зазначив що, встановивши, що наведені позивачем норми права не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, суд, приймаючи рішення у справі, самостійно має визначити, якими законами та нормативно-правовими актами слід керуватися для вирішення спору по суті, посилаючись на них у мотивувальній частині рішення, навіть якщо останні не зазначені у позовній заяві.

В розумінні положень чинного Господарського процесуального кодексу України посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не розуміється як вихід суду за межі позовних вимог (п. 3.12 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції"). Також колегія суддів звернула увагу, що господарський суд, розглядаючи справу, має керуватися тими нормами права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, однак, не відмовляти у позові лише з тих підстав, що наведені скаржником норми права не регулюють спірних правовідносин та не обґрунтовують заявленої ним вимоги.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 16.06.2015 року у справі № 914/946/14 (суддя Бортник О.Ю., судді Коссак С.М., Шпакович О.Ф.) за результатами нового розгляду позов ОСОБА_1 Корпорейшн задоволено. Суд виніс рішення, яким витребував з незаконного володіння ТзОВ «Європа-Транс» та зобовязав передати компанії Volvo Truck Corporation («ОСОБА_1 Корпорейшн») майно, що належить Volvo Truck Corporation (ОСОБА_1 Корпорейшн) на праві власності десять одиниць сідлових тягачів марки VOLVO, моделі FН, 2008 року випуску, червоного кольору та десять одиниць напівпричепів марки Schmitz модель SPR 24, 2008 року випуску, cipoго кольору. Зобовязав ТзОВ «Європа-Транс» вчинити необхідні дії для зняття всіх транспортних засобів з обліку в органах Державтоінспекції України та надати Volvo Truck Corporation («ОСОБА_1 Корпорейшн») оригінали документів, що підтверджують таке зняття з обліку з відміткою «Знято з обліку для повернення лізингодавцю - ОСОБА_1 Корпорейшн».

Не погоджуючись з даним рішенням ТзОВ «Європа-Транс» подало апеляційну скаргу за вих. № 30/6-1 від 30.06.2015 року, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 16.06.2015 року скасувати, прийняти нове рішення та провадження у справі припинити. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції про прийнятті рішення порушено норми матеріального і процесуального права. А саме скаржник стверджує, що суд першої інстанції безпідставно не припинив провадження у справі, з тих підстав, що даний спір має вирішуватись Арбітражним Трибуналом Арбітражного Інституту Стокгольмської Торгової палати відповідно до арбітражного регламенту ЮНІСТРАЛ.

Позивачем було подано до суду відзив на апеляційну скаргу б/н від 22.07.2015 року, в якому просить рішення Господарського суду Львівської області від 16.06.2015 року залишити без змін.

Розпорядженнями голови Львівського апеляційного господарського суду від 210.07.25015 року та від 08.09.2015 року змінювався склад колегії суддів.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.03.2008р. між позивачем (лізингодавець) та відповідачем (лізингоодержувач) було укладено договір про фінансовий лізинг №UKR29/0208F. Згідно умов якого лізингодавець зобовязався придбати та передати в лізинг лізингоодержувачу 10 одиниць сідельних тягачів Volvo FN згідно з технічною специфікацією в додатку №1, 4 одиниці напівпричепів Schmitz згідно з технічною специфікацією в додатку 1(1), 6 одиниць напівпричепів Schmitz згідно з технічною специфікацією в додатку №1(2), які є невідємними частинами договору, на загальну суму EUR 1058000 (п.1.1).

Згідно п.1.2 договору строк лізингу, узгоджений сторонами в цьому договорі, складає 4 роки. Дія строку лізингу починається з дати підписання лізингоодержувачем сертифіката про приймання згідно з формою, викладеною в додатку №2.

Пунктом 6.3 зазначеного вище договору сторони визначили, що у випадку, якщо лізингоодержувач не сплачує зазначені в п.6.2 цього договору платежі, а також будь-які інші платежі й витрати, зазначені в цьому договорі або повязані з ним, протягом 15 календарних днів після отримання відповідного письмового повідомлення з боку лізингодавця, лізингоодержувач зобовязаний повернути обладнання протягом 8 робочих днів в тому самому стані, як на дату підписання сертифіката про приймання (виключаючи нормальний знос) у будь-яке місце на території України, визначене лізингодавцем.

Пунктом 15 «Арбітраж» договору сторони погодили, що будь-які спори або розбіжності, що виникають з цього договору, включаючи ті, що стосуються його юридичної сили і тлумачення, будуть вирішуватися виключно і остаточно Арбітражним Трибуналом Арбітражного Інституту Стокгольмської Торгової палати відповідно до арбітражного регламенту ЮНСІТРАЛ (правил арбітражної комісії при ООН і міжнародного торгового права). Закон /правила арбітражу від 1976 року. Кількість арбітрів 3, Місце проведення арбітражного засідання м. Стокгольм. Право, що застосовується, - шведське матеріальне право. Арбітраж проводиться англійською мовою.

У звязку з несплатою відповідачем лізингових платежів за договором про фінансовий лізинг, позивач 11.05.2012 р. направив відповідачу рахунок-попередження з вимогою про сплату прострочених лізингових платежів та відмову від договору лізингу.

ОСОБА_1 Корпорейшн (Volvo Truck Corporation), посилаючись на наявність заборгованості у відповідача зі сплати лізингових платежів, неповернення лізингодавцю обєкта лізингу після закінчення строку, встановленого договором, звернулось до суду з позовом у даній справі про зобовязання ТОВ «Європа-Транс» повернути майно, що належить ОСОБА_1 Корпорейшн (Volvo Truck Corporation) на праві власності: 10 одиниць сідлових тягачів марки Volvo, моделі FH, 2008 року випуску, червоного кольору, та 10 одиниць напівпричепів марки Schmitz, модель SPR, 2008 року випуску, сірого кольору; зобовязання ТОВ «Європа-Транс» вчинити необхідні дії для зняття всіх транспортних засобів, зазначених вище, з обліку в органах Державтоінспекції.

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.

Відповідно до статті 123 ГПК іноземні підприємства і організації мають право звернення до господарських судів згідно з встановленою підвідомчістю і підсудністю господарських спорів за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Так, правовідносини, пов'язані з усіма видами зовнішньоекономічної діяльності в Україні, регулюються положеннями Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", а питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який впливає на виникнення, зміну або припинення правовідносин, мав чи має місце на території іноземної держави), у тому числі й питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, вирішуються згідно із Законом України "Про міжнародне приватне право".

Закон України "Про міжнародне приватне право" (пункт 1 частини 1 статті 1) визначає приватноправові відносини як відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб'єктами яких є фізичні та юридичні особи.

Згідно зі статтею 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

У частині першій статті 7 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв'язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер, чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.

Згідно із частиною першою статті 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

У п. 5 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 31.05.2002 № 04-5/608 "Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій" із наступними змінами та доповненнями, зазначено, що господарським судам слід враховувати, що сторони зовнішньоекономічного договору мають право передбачити у ньому або шляхом укладення окремої угоди (арбітражна умова, арбітражне застереження) передачу спорів, що виникають з такого договору, на вирішення третейського суду (постійно діючого або створеного для вирішення конкретного спору - ad hoc). Ця домовленість повинна чітко визначати, який саме орган вирішення спорів обрали сторони: Міжнародний комерційний арбітражний суд, Морську арбітражну комісію при Торгово-промисловій палаті України або інший третейський суд в Україні чи за кордоном. Господарський суд може порушити провадження зі справи у випадку наявності у зовнішньоекономічному договорі арбітражної угоди, якщо визначить, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана (пункт 3 статті 2 Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень, Нью-Йорк, 1958). Названа норма узгоджується з вимогами статті 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", згідно з пунктом 1 якої суд, до якого подано позов з питання, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін просить про це не пізніше подання своєї першої заяви по суті спору, припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана. Так, арбітражна угода не може бути виконана, якщо сторони неправильно виклали назву третейського суду або зазначили арбітражну установу, якої не існує. Провадження у справі в цих випадках припиняється на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК України.

Судом встановлено, що відповідно до п. 15 договору сторони погодили, що будь-які спори або розбіжності, що виникають з цього договору, включаючи ті, що стосуються його юридичної сили і тлумачення, будуть вирішуватися виключно і остаточно Арбітражним Трибуналом Арбітражного Інституту Стокгольмської Торгової палати відповідно до арбітражного регламенту ЮНСІТРАЛ (правил арбітражної комісії при ООН і міжнародного торгового права). Закон /правила арбітражу від 1976 року. Кількість арбітрів 3, Місце проведення арбітражного засідання м. Стокгольм. Право, що застосовується, - шведське матеріальне право. Арбітраж проводиться англійською мовою.

Відповідно до п. 1 ст. 1 Арбітражного регламенту ЮНСІТРАЛ від 1976 року, якщо сторони в договорі погодилиси в письмовій формі про те, що спори які відносяться до цього договору будуть передаватися на розгляд в арбітраж згідно арбітражному регламенту ЮНСІТРАЛ, такі спори підлягають вирішенню у відповідності з цим Регламентом з такими змінами, про які сторони можуть домовитись в письмовій формі.

Судом встановлено, що клопотання відповідача № 19/1-5 від 19.05.2014 року про припинення провадження у справі, у звязку з тим, що позов подано з питання, що є предметом арбітражної угоди, було подано до суду першої інстанції (коли справа розглядалась вперше) до подання своєї першої заяви щодо суті розгляду справи (а.с. 5 т. 2).

Також, судом встановлено, що при новому розгляді справи відповідачем знову подавалось до суду першої інстанції клопотання № 31/03-1 від 31.03.2015 року про припинення провадження у справі, у звязку з тим, що позов подано з питання, що є предметом арбітражної угоди (а.с. 156, т. 3). Зазначене клопотання було подано відповідачем до суду першої інстанції до подання своєї першої заяви щодо суті розгляду справи.

Однак, суд першої інстанції пославшись на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.03.2014 року зазначив, що інституту Арбітражного Трибуналу Арбітражного Інституту Стокгольмської Торгової палати, (який сторони зазначили у арбітражній угоді) не існує. У звязку з чим, відмовив відповідачеві у задоволенні клопотання про направлення сторін до арбітражу та припинення провадження у справі. Однак, з даним висновком колегія суддів не може погодитись, з огляду на наступне.

Зі змісту листа Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольма від 16.10.2009 року підтверджується факт існування Арбітражного інституту торгової палати м. Стокгольма (надалі ТПС). Також, в даному листі зазначено, що ТПС надає арбітражні послуги при вирішенні спорів відповідно до міжнародного та національного законодавства. Послуги ТПС надаються на підставі та відповідно до чинної угоди сторін про передачу спору на розгляду ТПС.

Судом встановлено, що Арбітражний інститут ТПС є арбітражним органом при Стокгольмської Торгової палаті (Швеція). Його основними функціями є сприяння сторонам у виборі арбітрів, організація проведення засідань арбітражу, а також надання іншої допомоги в здійсненні арбітражного процесу. Якщо сторони домовились про розгляд спору одноосібним арбітром, то його призначення здійснюється Інститутом. У разі розгляду спору колегією арбітрів кожна сторона призначає рівне число арбітрів, Інститут одного арбітра, головуючого в арбітражному трибуналі. За домовленістю сторін Інститут може призначити всіх членів арбітражного трибуналу. Арбітражний трибунал при Арбітражному Інституті Стокгольмської Торгової палати здійснює розгляд справи безпосередньо та виносить рішення.

Отже, Арбітражний трибунал це форма робота арбітражного органу, яим є Арбітражний інститут ТПС. Зазначення сторонами у п. 15 договору, що будь-які спори або розбіжності вирішуватися Арбітражним Трибуналом Арбітражного Інституту Стокгольмської Торгової палати відповідно до арбітражного регламенту ЮНСІТРАЛ не спростовує факту існування Арбітражного Інституту Стокгольмської Торгової палати.

В підтвердження наведеного відповідач посилається на розпорядження Кабінету Міністрів України № 627-р. від 11.04.2011 року, яке міститься посилання на Арбітражний Трибунал при Арбітражному Інституті Торгової палати м.Стокгольма, як на орган який виносить рішення у відповідності до Регламенту Арбітражного Інституту.

А відтак, доводи позивача щодо того, що сторони в арбітражній угоді зазначили арбітражну установу, якої не існує, спростовуються матеріалами справи.

Водночас, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні послався на те, що обставини відсутності існування Арбітражного трибуналу Арбітражного Інституту Стокгольмської Торгової палати не повинні доказуватись при розгляді даної справи в силу приписів ч. 3 ст. 35 ГПК України, оскільки така обставина встановлена Донецьким апеляційним господарським судом в постанові від 11.03.2014 року № 5006/7/187/пд./2012.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що висновок суду першої інстанції не узгоджується із приписами ч. 3 ст. 35 ГПК України.

Так, у постанові від 13.03.2014 року у справі № 5006/7/187/пд./2012 Донецький апеляційний господарський суд послався на те, що матеріали справи містять відомості щодо існування Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольма (надалі ТПС) та не доведено існування такого органу як Арбітражного Трибуналу Арбітражного Інституту Стокгольмської Торгової палати. Отже, Донецький апеляційний господарський суд мотивував свою постанову недоведеністю Компанією (у конкретній справі) факту існування Арбітражного Трибуналу Арбітражного Інституту Стокгольмської Торгової палати.

Висновок суду про неподання стороною (у конкретному спорі) доказів на підтвердження певних обставин не може бути приюдиційним фактом в розумінні ст. 35 ГПК України.

Матеріали справи не містять відомостей, які б давали підставу для висновку щодо недійсності, не чинності чи неможливості виконання арбітражного застереження, зробленого сторонами у договорі від 19.03.2008 р. №UKR29/0208F.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів прийшла до висновку про припинення провадження у справі на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України, у звязку з поданням позову, що є предметом арбітражної угоди.

Таким чином, рішення Господарського суду Львівської області від 16.06.2015 року слід скасувати, а провадження у справі припинити.

На підставі викладеного та керуючись п. 1 ст. 80, ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу задоволити.

2.Рішення Господарського суду Львівської області від 16.06.2015 року скасувати. Провадження у справі припинити.

3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Справу направити в Господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови складено та підписано 21.09.2015 року.

Головуючий - суддяСкрипчук О.С.

суддяДубник О.П.

суддяМатущак О.І.