Постанова № 51380801, 19.10.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.11 Справа № 5015/1023/11

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючої-судді ОСОБА_1

суддів Скрипчук О.С.

ОСОБА_2

при секретарі судового засідання Гуньці О.П.

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Мадук-Львів № 31/05/11-1 від 31.05.2011 року (вх. № 1381 від 21.06.2011 року)

на рішення Господарського суду Львівської області від 16.05.2011 року

у справі № 5015/1023/11 (суддя Левицька Н.Г.)

за позовом Публічного акціонерного товариства (надалі ПАТ) Сведбанк, м. Київ.

до Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТОВ) Мадук-Львів, м. Львів.

про стягнення 1 432 768, 68 грн.

За участю представників :

від позивача - ОСОБА_3 (довіреність в матеріалах справи);

від відповідача - ОСОБА_4 (довіреність в матеріалах справи).

Розпорядженням керівника апарату Львівського апеляційного господарського суду від 07.09.2011 року № 63 у звязку з тимчасовою непрацездатністю судді Кордюк Г.Т. призначено повторний автоматичний розподіл справи № 5015/1023/11.

Згідно проведеного 07.09.2011 року повторного автоматичного розподілу справи № 5015/1023/11, дана справа визначена судді-доповідачу ОСОБА_1

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду, які знаходяться в матеріалах справи, змінювався склад колегії суддів, що розглядають дану апеляційну скаргу.

Новим складом суду розпочато розгляд справи спочатку та завершено прийняттям постанови.

Судом розґяснено представникам сторін права та обовґязки, передбачені ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України).

Відводів складу суду в порядку ст. 20 ГПК України не заявлялось.

Заяв про технічну фіксацію судового процесу не надходило.

Причини відкладення розгляду апеляційної скарги, викладені в ухвалах Львівського апеляційного господарського суду.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 16.05.2011 року у справі № 5015/1023/11 (суддя Левицька Н.Г.) задоволено позов ПАТ Сведбанк до ТОВ Мадук-Львів: стягнуто з ТОВ Мадук-Львів на користь ПАТ Сведбанк 1163617,19 грн. заборгованість по тілу кредиту, 112690,47 грн. заборгованість по сплаті відсотків, 156461,03 грн. пені, 14327,68 грн. витрат на оплату державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та розстрочено виконання даного рішення на три місяці рівними частинами.

ТОВ Мадук-Львів не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду подало апеляційну скаргу, в якій просить частково скасувати рішення господарського суду в даній справі в частині стягнення пені та прийняти в цій частині нове рішення, яким врахувати його заяву про застосування спеціальної позовної давності в один рік щодо вимог по стягненню пені та розстрочити виконання рішення на 12 місяців зі сплатою рівних часток стягнутого. В обгрунтування наведених підстав для часткового скасування оскарженого рішення, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції в порушення норм ст. 258 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України зроблено помилковий висновок про те, що позивачем не пропущено позовну давність щодо стягнення пені в сумі 156461,03 грн. Також вказує на те, що судом першої інстанції не було повністю задоволено подане ним клопотання про розстрочення виконання рішення на 12 місяців, хоча суд відповідно до п. 6 ст. 83 ГПК України був наділений такими повноваженнями.

Позивач - ПАТ Сведбанк апеляційну скаргу заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу. Зокрема, позивач зазначив про те, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення в даній справі, оскільки заборгованість відповідача підтверджується матеріалами справи, та не спростовується відповідачем. Щодо доводів апелянта про пропуск ним позовної давності про стягнення пені, то позивач зіслався на норму ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України, вказавши на те, що частковим погашенням заборгованості по кредитному договору, відповідач вчинив дії, що свідчать про визнання ним свого боргу, та які переривають позовну давність, в підтвердження чого подав апеляційному суду банківські виписки по рахунку ТОВ Мадук-Львів. Просить рішення Господарського суду Львівської області від 16.05.2011 року у цій справі залишити без змін.

Представники сторін в судовому засіданні підтримали повністю вимоги апеляційної скарги та заперечення на неї.

Також апелянтом подано суду заяви про зупинення провадження у даній справі до вирішення справи № 5015/4131/11 за позовом ТОВ Мадук-Львів до ПАТ Сведбанк про визнання недійсним кредитного договору № 130-Е/Л від 07.08.2008 року та договору застави № 133 від 07.08.2008 року та до розгляду апеляційним господарським судом скарг ТОВМадук-Львів на судове рішення по справі № 5015/4131/11.

Представник ПАТ Сведбанк вказані заяви вважає як зловживання ТОВ ТОВ Мадук-Львів своїми процесуальними правами, спрямованими на затягування судового процесу.

Колегія суддів апеляційного суду розглянувши вказану заяву дійшла висновку про її відхилення, оскільки провадження у справі № 5015/4131/11 було порушено лише 22.07.2011 року, тобто вже після прийняття Господарським судом Львівської області оскарженого рішення в даній справі. Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України апеляційний суд лише переглядає законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції на час його прийняття. За таких обставин, відсутні передбачені ч. 1 ст. 79 ГПК України підстави для зупинення провадження в даній справі до вирішення справи № 5015/4131/11.

Львівський апеляційний господарський суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, заперечень на неї, заслухавши пояснення представників сторін, та дослідивши наявні докази у справі, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. При цьому апеляційний суд встановив наступні обставини та виходив з таких мотивів.

Між Відкритим акціонерним товариством "Сведбанк" (правонаступником якого є ПАТ "Сведбанк", надалі - Банк) та ТОВ Мадук-Львів було укладено Кредитний договір № 130-Е/Л від 07.08.2008 року (надалі Кредитний договір), відповідно до якого, Банк зобовязувався надати ТОВ Мадук-Львів кредит у вигляді кредитної лінії, що поновлюється, в розмірі 110000 євро на умовах, передбачених цим Договором, зі строком користування з 07 серпня 2008 року по 06.08.2009 року включно згідно графіку (додаток № 1 до Договору), а позичальник зобовязувався повернути кредит, сплатити відсотки за користування у строки, передбачені даним Договором (п.п. 1.2, 1.3).

Згідно з п. 1.4.1 Кредитного Договору плата за користування кредитом встановлена в розмірі 13 % річних, за умови, якщо кредитовий оборот за попередній місяць по поточному рахунку Позичальника становить не менше 100000,00 грн.

Згідно з п. 1.4.2 Договору, у випадку порушення Позичальником умов п. 1.4.1 - застосовується відсоткова ставка в розмірі 16% річних.

Таким чином, як вбачається з аналізу вищенаведених умов Договору, даний Договір по своїй правовій природі містить ознаки кредитного договору, правове регулювання якого здійснюється нормами § 1 та 2 глави 71 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, й не заперечується відповідачем, позивач виконав належним чином зобовязання по кредитному договору, надавши відповідачу кредит у повному обсязі відповідно до умов Договору, що підтверджується випискою з позичкового рахунку відповідача, яка знаходиться в матеріалах справи (а.с. 17). Даний факт відповідачем не заперечується.

В свою чергу відповідач неналежним чином виконав свої зобовязання по Кредитному договорі щодо повернення кредиту в передбачені ним строки та сплати відсотків по ньому, у звґязку з чим станом на 21.01.2011 року заборгованість Відповідача за Кредитним договором № 130-Е/Л від 07.08.2008 року становить 133885, 06 євро, з яких: 108734,20 євро - заборгованість по тілу кредиту; 10530,36 євро - заборгованість по сплаті відсотків

Станом на 21.01.2011 року офіційний курс НБУ гривні щодо євро становить 10,701483 грн. за 1 євро, виходячи з чого, заборгованість відповідача перед позивачем становить 1163617,19 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 112690,47 грн. заборгованість по сплаті відсотків.

05.01.2011 року позивачем було направлено відповідачу вимогу (а.с. 18-19), яку останній отримав 12.01.2011 року, про сплату вищевказаної заборгованості, однак відповідач залишив її без задоволення.

Доказів повернення вказаних сум кредиту та сплати відсотків за його користування у строки та розмірах передбачених п.п. 1.2-1.4, кредитного Договору, у відповідності до ст.ст. 4-3, 33 ГПК України, відповідачем не подано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції. При цьому, необгрунтованими є доводи апелянта щодо неправильності розрахунку позивачем заборгованості по Договору, оскільки ним не подано суду жодних доказів в їх підтвердження, чи свого контррозрахунку боргу по кредиту та відсотках за його користування з документальним підтвердженням правильності його розрахунку. В той же час, позивачем подано суду банківські виписки по рахунку ТОВ Мадук-Львів в підтвердження стану розрахунків між сторонами, та розміру заборгованості відповідача перед позивачем по кредиту та відсотках за користування ним згідно Кредитного договору.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У відповідності до положень ст. 526 Цивільного кодексу України та ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 ЦК України).

Доказів повернення вказаних сум кредиту та сплати відсотків за його користування, відповідачем у відповідності до ст.ст. 4-3, 33 ГПК України, не подано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції.

За наведених обставин, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду про задоволення позову про стягнення 1163617,19 грн. заборгованості по кредиту та 112690,47 грн. заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом по Кредитному договору № 130-Е/Л від 07.08.2008 року.

Враховуючи наведене, рішення Господарського суду Львівської області від 24.06.2010 року у даній справі про задоволення позову про стягнення 1163617,19 грн. заборгованості по кредиту, 112690,47 грн. заборгованості по відсотках за користування кредитом, є законним та обгрунтованим, а тому його слід в цій частині залишити без змін.

Окрім цього, як вбачається з позовної заяви, та розрахунку до неї (а.с. 20-22), відповідачу також нараховано відповідно до п.п. 6.1 п. 6 Кредитного Договору пеню за порушення строків повернення кредиту в розмірі 14534,58 євро за період з 07.08.2009 року по 06.02.2010 року та пеню за порушення строків сплати відсотків за користування даним кредитом в сумі 85,92 євро за період з 07.08.2009 року по 06.02.2010 року, разом 14620,50 євро, що в перерахунку по офіційному курсу НБУ станом на 21.01.2011 року складає 156461,03 грн.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо підставності нарахування позивачем відповідачу вказаних сум пені, оскільки їх нарахування передбачено п.п. 6.1 п. 6 Договору, ч.ч. 1, 2 ст. 193, 217, 230-231 Господарського кодексу України, ст.ст. 549-551 Цивільного кодексу України, а розрахунки здійснені згідно вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

В той же час, суд першої інстанції правильно встановивши вказані обставини, водночас не звернув уваги на заперечення відповідача щодо пропуску позивачем позовної давності про стягнення пені та подану ним заяву від 14.04.2011 року (а.с. 47) про її застосування.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 223 Господарського кодексу України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Згідно з ст. 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 258 цього ж Кодексу передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

При цьому, згідно з ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Таким чином, враховуючи вищевикладені норми права, позовна давність за позовними вимогами про стягнення пені за несвоєчасне повернення кредиту та відсотків за його користування згідно кредитного договору, закінчилась 06.02.2011 року. Дану позовну заяву подано в Господарський суд Львівської області 25.02.2011 року, тобто після спливу позовної давності.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

При цьому, колегія суддів апеляційного суду вважає необґрунтованими доводи позивача про те, що у звязку зі здісненням відповідачем після 06.08.2009 року ряду проплат по Кредитному договору, зокрема, останній раз по кредиту 16.04.2010 року, по відсотках 30.06.2010 року, що свідчать про визнання ним боргу, позовна давність була перервана згідно ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Проте, як вбачається з поданих позивачем банківських виписок по рахунку ТОВ Мадук-Львів, в тому числі й за 16.04.2010 року, та 30.06.2010 року, вбачається, що відповідачем здійснювалось погашенням заборгованості по кредиту та відсотках за користування ним, тобто вчинялись дії, які свідчать про визнання ним своїх зобовязань по їх оплаті, а не зобовязання щодо оплати пені за несвоєчасне повернення кредиту та сплати відсотків.

Таким чином, визнання боржником основного боргу по кредиту, боргу по відсотках за користування кредитом, в тому числі і їх сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора, зокрема, неустойки, а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, виходячи зі змісту ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами.

За таких обставин, рішення Господарського суду Львівської області від 16.05.2011 року у справі № 5015/1023/11 в частині стягнення 156461,03 грн. пені слід скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в позові.

Щодо вимоги апелянта апеляційному господарському суду розстрочити виконання судового рішення на 12 місяців, то, враховуючи відсутність доказів в підтвердження такого клопотання, та те, що відповідач на час розгляду справи в апеляційному порядку, не заперечуючи наявність боргу по тілу кредиту та відсотках, не сплатив жодної його частини, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для розстрочення виконання судового рішення на 12 місяців.

Окрім цього, суд апеляційної інстанції враховуючи положення ст.ст. 49, 105 ГПК України, дійшов висновку про новий розподіл судових витрат по справі, пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зокрема, слід стягнути з ТОВ Мадук-Львів на користь ПАТ Сведбанк 12763,08 грн. державного мита за подання позовної заяви та 210,23 грн. вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. За розгляд справи в апеляційному порядку стягнути з ПАТ Сведбанк на користь ТОВ Мадук-Львів 782,30 грн. державного мита.

Також суд апеляційної інстанції вважає за необхідне видати ТОВ Мадук-Львів довідку на повернення з Державного бюджету зайво сплаченого державного мита в сумі 6381,54 грн. згідно платіжного доручення № 106 від 31.05.2011 року за розгляд справи в апеляційному порядку.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 104, 105 ГПК України,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу задоволити частково. Рішення Господарського суду Львівської області від 16.05.2011 року у цій справі скасувати в частині стягнення пені - 156461,03 грн. В решті судове рішення залишити без змін.

Судові витрати за розгляд справи в місцевому господарському суду розподілити пропорційно задоволеним вимогам, а саме: стягнути з ТОВ Мадук-Львів на користь ПАТ Сведбанк 12763,08 грн. державного мита та 210,23 грн. вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судові витрати за розгляд справи в апеляційному порядку: стягнути з ПАТ Сведбанк на користь ТОВ Мадук-Львів 782,30 грн. державного мита.

Накази видати місцевому господарському суду.

Видати місцевому господарському суду довідку ТОВ Мадук-Львів на повернення з Державного бюджету зайво сплаченого державного мита в сумі 6381,54 грн. згідно платіжного доручення № 106 від 31.05.2011 року за розгляд справи в апеляційному порядку.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий - суддя Дубник О.П.

Судді Скрипчук О.В.

ОСОБА_2

Повне рішення складено

01.11.2011 року