Рішення № 51380380, 21.09.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2015 р.Справа № 922/4021/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Лобову Р.М.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лакофарбовий завод "Аврора", м. Черкаси до Споживчого товариства "Колос", м. Харків про стягнення коштів в розмірі 314500,56 грн. за участю представників сторін:

Представник позивача - ОСОБА_1, дов. від 01.05.2015р.;

Представник відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Лакофарбовий завод "Аврора", м. Черкаси, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - Споживчого товариства "Колос", м. Харків, про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу № 04-ЭЭ-ч-06 від 11.12.2006р. в розмірі 314500,56 грн. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду від 14.07.2015р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 25.08.2015р. о 10:30 год.

Ухвалою господарського суду від 08.09.2015р. задоволено клопотання представника позивача про продовження строку розгляду даного спору за межами двомісячного строку. Продовжено строк розгляду справи до 28.09.2015р.

У судовому засіданні 21.09.2015р. представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні. Додаткових доказів по справі суду не надав.

Представник відповідача у судове засідання 21.09.2015р. не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав, заборгованість не спростував. Про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, за адресою зазначеною у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 07.07.2015 року, про що свідчать відмітки про направлення ухвал суду, які направлялись на адресу відповідача. Як свідчать матеріали справи, ухвали суду повернулась на адресу суду з відміткою відділення зв'язку "за закінченням терміну зберігання" .

У постанові пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Таким чином, суд вважає, що відповідач Споживче товариство "Колос", належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Присутній в судовому засіданні 21.08.2015р. позивач вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника відповідача, пояснив, що ним надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною ОСОБА_2 України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд, згідно ст. 75 ГПК України, розглядає справу за наявними матеріалами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

11.12.2006р. між Споживчим товариством «Колос» (постачальник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лакофарбовий завод «Аврора» (покупець, позивач) укладено договір купівлі-продажу №04-33-ч-06, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується погодинно продавати електричну енергію, а покупець - приймати й сплачувати електричну енергію на умовах та в терміни, передбачені цим Договором.

Як зазначає позивач, у квітні ним було сплачено постачальнику суму в розмірі 501526,82 грн., з яких 333394,82 грн. - авансові платежі за електричну енергію, що купується у квітні 2015р., 168132,00 грн. - авансовий платіж за електричну енергію, що купується у травні 2015р.

Згідно акту прийому-передачі електричної енергії від 30.04.2015р. постачальником у квітні 2015 року було відпущено електричної енергії на суму 213680,64 грн.

Таким чином, переплата за електричну енергію, на початок травня 2015 року становить 314500,56 грн., що підтверджується двосторонніх актом звірки взаєморозрахунків.

05.05.2015р. позивачем було отримано листа за №2518 від ПАТ Черкасиобленерго», згідно якого з травня 2015 року споживачі, що купували електричну енергію від СТ «Колос», будуть купувати електричну енергію у Черкаського міського РЕМ ПАТ «Черкасиобленерго».

Відповідач же з травня 2015 року припинив поставку електричної енергії позивачу.

Відповідно до п.5.4. договору купівлі-продажу №04-33-ч-06 від 11.12.2006р., у випадку переплати за фактично спожитий обсяг електричної енергії, сума переплати зараховується постачальником як оплата за електричну енергію в наступному розрахунковому періоді або повертається на поточний рахунок покупця за його письмовою вимогою протягом 5-ти банківських днів з дня отримання такої вимоги.

27.05.2015р. позивачем була направлена відповідачу претензія з вимогою повернути суму переплати на розрахунковий рахунок покупця. Як зазначив позивач, відповідного реагування з боку відповідача на направлену претензію не відбулось, постачальником на даний час поставки електричної енергії позивачу не відбувається та грошові кошти, переплачені позивачем за електричну енергію в сумі 314500,56 грн. на рахунок позивача не повернуті, що і стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обовязку в натурі (присудження до виконання обовязку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ст. 662, 664 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар" Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

В силу положень ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як свідчать матеріали справи, 05.05.2015р. позивачем було отримано листа за №2518 від ПАТ Черкасиобленерго», згідно якого з травня 2015 року споживачі, що купували електричну енергію від СТ «Колос», будуть купувати електричну енергію у Черкаського міського РЕМ ПАТ «Черкасиобленерго», та відповідач з травня 2015 року припинив поставку електричної енергії позивачу.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як встановлено судом та не спростовано відповідачем у судових засіданнях, на виконання умов договору купівлі-продажу №04-33-ч-06, укладеного між Споживчим товариством «Колос» (постачальник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лакофарбовий завод «Аврора» (покупець, позивач), позивач (покупець), позивач сплатив постачальнику, в якості авансових платежів, суму в розмірі 501526,82 грн. за електричну енергію, що купується у квітні 2015р. та у травні 2015р.

Всупереч умовам договору відповідач (постачальник), згідно акту прийому-передачі електричної енергії від 30.04.2015р. відпустив позивачу у квітні 2015 року було електричну енергію на суму 213680,64 грн., в зв'язку з чим переплата за електричну енергію, на початок травня 2015 року становить 314500,56 грн., що підтверджується двосторонніх актом звірки взаєморозрахунків.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобовязання з поставки товару за договором купівлі-продажу №04-33-ч-06 від 11.12.2006р.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право, в тому числі, подавати докази.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження поставки позивачу товару на суму 314500,56 грн. а також не надав суду доказів на підтвердження повернення позивачу зазначеної суми, сплаченої позивачем в якості авансового платежу за поставлений товар, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 314500,56 грн. заборгованості по за договором купівлі-продажу від 11.12.20006р. належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати, в зв'язку з задоволенням позову, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути зі Споживчого товариства "Колос" (61166, м. Харків, пр. Леніна, 40, код ЄДРПОУ 30236600) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лакофарбовий завод "Аврора" (18030, м. Черкаси, вул. Будіндустрії, 3, код ЄДРПОУ 32741978) суму заборгованості в розмірі 314500,56 грн., судовий збір в розмірі 6290,01 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 24.09.2015 р.

Суддя ОСОБА_2

справа № 922/4021/15