Рішення № 51379732, 17.09.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.09.15р. Справа № 904/7692/15

За позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності, м.Дніпропетровськ

до комунального закладу "Петропавлівська центральна районна лікарня" Дніпропетровської обласної ради", смт.Петропавлівка, Дніпропетровська область

про стягнення матеріальної шкоди

Суддя Петренко І.В.

Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.

Представники:

від позивача: представник ОСОБА_1 - довіреність № 08-04-4420 від 17.09.15р., представник ОСОБА_2 - довіреність № 08-04-3201 від 26.04.15р.;

від відповідача: представник ОСОБА_3 - довіреність № 1290 від 16.09.15р.

СУТЬ СПОРУ:

Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, м.Дніпропетровськ (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до комунального закладу "Петропавлівська центральна районна лікарня" Дніпропетровська обласна рада, смт.Петропавлівка, Дніпропетровська область (далі по тексту - відповідач) про стягнення 1384,56грн. матеріальної шкоди.

Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.

За результатами розгляду позовної заяви за вих. № 08-08-4120 від 26.08.2015р. ухвалою суду від 28.08.2015р. порушено провадження по справі та призначено слухання на 17.09.2015р.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Позивач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 15.09.2015р. з відміткою представника позивача про отримання ухвали суду 07.09.2015р. та явкою представника в судове засідання.

Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 11.09.2015р. з відміткою представника відповідача про отримання ухвали суду 03.09.2015р. та явкою представника в судове засідання.

17.09.2015р. повноважні представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримують та наполягають на їх задоволенні в повному обсязі, крім того, надали клопотання про долучення до матеріалів справи документів.

Повноважний представник відповідача в судовому засіданні проти позову не заперечує, просить суд відкласти розгляд справи для погашення заборгованості.

В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті.

Враховуючи вимоги статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи у судовому засіданні, яке відбулося 17.09.2015р. в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, що містяться в матеріалах справи, заслухавши пояснення представника позивача, -

ВСТАНОВИВ:

З 1 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28.12.2014 №77-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці», згідно з яким Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" від 18.01.2001 р. № 2240-ІІІ (далі - Закон №2240) визнано таким, що втратив чинність, а Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" викладено в редакції Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №1105 (далі - Закон №1105).

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень, реорганізацією шляхом злиття Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності утворено Фонд соціального страхування України.

До завершення заходів, пов'язаних з утворенням Фонду соціального страхування України та його робочих органів, виконання функцій та завдань, передбачених Законом №1105, забезпечують у межах компетенції відповідні виконавчі дирекції та їх робочі органи Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

На момент виникнення правовідносин між позивачем та відповідачем діяли норми Закону №2240, на виконання якого, керуючись Наказом МОЗУ №455 головними спеціалістами відділу експертизи тимчасової непрацездатності та надання матеріального забезпечення (далі - ЕТН та НМЗ) Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - ДОВ ФСС з ТВП, Позивач), в межах наданих повноважень, 24.07.2014 року проведена планова перевірка первинної медичної документації в частині обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності застрахованим особам відповідачем.

Вказаною перевіркою встановлено факт необґрунтованої (за відсутності висновку лікувально-консультативної комісії) видачі і продовження листка непрацездатності №624587 (далі - Листок непрацездатності) застрахованій особі філії «Рай Автодор», головному бухгалтеру ОСОБА_4

За даними медичної карти стаціонарного хворого №35, Листок непрацездатності, виданий матері ОСОБА_4 по догляду за сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 за період з 06.01.2014р. по 16.01.2014р. лікуючим лікарем КЗ «Петропавлівська ЦРЛ» ДОР одноособово.

Відповідно до пункту 1 «Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності», яка затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03.11.2004р. №532/274/136-0с/1406 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.11.2004р. за №1456/10055 листок непрацездатності - це багатофункціональний документ, який є підставою для звільнення від роботи у зв'язку з непрацездатністю та матеріальним забезпеченням застрахованої особи в разі тимчасової непрацездатності, вагітності та пологів.

Підпунктом 1.3 глави першої «Положення про експертизу тимчасової непрацездатності», затвердженого наказом МОЗ України від 09.04.2008р. №189 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.07.2008р. за №589/15280, визначено тимчасову непрацездатність, як непрацездатність особи внаслідок захворювання, травми або з інших причин, що не залежать від факту втрати працездатності (пологи, карантин, догляд за хворою дитиною).

Пунктом 3.9 наказу Міністерства охорони здоров'я України «Про затвердження Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян» від 13.11.2001р. №455 (далі - Інструкція №455), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04.12.2001р. за №1005/6196 (із змінами, внесеними наказом МОЗУ від 06.12.2011р. №882) передбачено, що у разі стаціонарного лікування важкохворих дітей старшого віку (6-14 років) листок непрацездатності видається одному із працюючих членів сім'ї або іншій працюючій особі, яка здійснює догляд за дитиною, на період, коли за висновком ЛКК, дитина потребує індивідуального догляду.

В даному випадку, листок непрацездатності видано лікуючим лікарем відповідача з порушенням вище зазначених вище вимог діючого законодавства. У зв'язку з цим, зазначений листок непрацездатності визнано необґрунтовано виданим.

Загальна сума збитків, нанесених Фонду, виплаченим матеріальним забезпеченням по необґрунтовано виданому листку непрацездатності складає 1348,56 грн., яка і стала підставою звернення позивача до господарського суду з даною позовною заявою.

В свою чергу, відповідач доказів відшкодування матеріальної шкоди на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач скориставшись наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував, проти задоволення позовних вимог не заперечує.

Згідно з частиною другою статті 43 та статтею 33 Господарського кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (стаття 32 цього Кодексу).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами процесуального законодавства, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих позивачем на вимогу суду в судове засідання та заслухавши повноважних представників позивача та відповідача в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, такими, що несуперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що підлягають задоволенню.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» Фонду надано право здійснювати перевірку обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності застрахованим особам; проводити перевірку правильності використання страхових коштів на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників; одержувати необхідні пояснення (у тому числі письмові) з питань, що виникають під час перевірок.

Інструкція про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13.11.2001 № 455 встановлює порядок видачі листків непрацездатності в разі захворювання та травми, а також покладає контроль за виконанням цієї Інструкції закладами охорони здоров'я на Міністерство охорони здоров'я України, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в межах їх компетенції.

Крім того, наказом Міністерства охорони здоров'я України №189 від 09.04.2008 затверджено Положення про експертизу тимчасової непрацездатності, відповідно до пункту 5.1 якого лікуючий лікар:

- вирішує питання про видачу документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян у разі захворювання або травми. Видає документ, що засвідчує тимчасову непрацездатність громадян;

- відображає в медичних картах амбулаторного (стаціонарного) хворого скарги, анамнез, у т.ч. страховий (за останні 12 місяців), дані об'єктивного огляду, додаткових методів обстеження та інше, які є підставою для визначення діагнозу та видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, перелік необхідних лікувальних та оздоровчих заходів, консультацій відповідно до стандартів медичних технологій лікувально-діагностичного процесу та протоколів надання медичної допомоги за спеціальностями, рекомендований режим; номер документа, що засвідчує тимчасову непрацездатність, термін, з якого до якого він виданий, дату наступної явки хворого на прийом, направлення на ЛКК;

- при чергових оглядах хворого в медичній карті амбулаторного (стаціонарного) хворого відображає динаміку захворювання, обґрунтовує корекцію лікування та призначення додаткових обстежень з урахуванням стандартів медичних технологій лікувально-діагностичного процесу та протоколів надання медичної допомоги за спеціальностями, визначає термін тимчасової непрацездатності та його продовження із зазначенням номера документа, що засвідчує тимчасову непрацездатність, дати, з якої до якої він продовжується, та дати наступного огляду. При відновленні працездатності вносить дані клінічного огляду пацієнта, що є підставою для закриття документа, що засвідчує тимчасову непрацездатність, із зазначенням його номера та дати, з якої пацієнт має стати до роботи;

- забезпечує реєстрацію документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, у день встановлення тимчасової непрацездатності хворого з дня прийому, а при виписуванні документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, при відвідуванні хворого вдома строком не пізніше 10 години наступного дня.

Як зазначалось вище, при перевірці встановлені порушення відповідачем п. 1.3 розділу 1, п.п. 5.1.4, 5.1.5 розділу 5 Положення про експертизу тимчасової непрацездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України №189 від 09.04.2008 та п. 1.14, 1.7, 2.1, 2.9 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13.11.2001 року № 455, а саме мала місце необґрунтована (за відсутності висновку лікувально-консультативної комісії) видача і продовження відповідачем листка непрацездатності застрахованій особі філії "Рай Автодор", головному бухгалтеру ОСОБА_4

За даними медичної карти стаціонарного хворого №35, листок непрацездатності, виданий матері ОСОБА_4 по догляду за сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 за період з 06.01.2014р. по 16.01.2014р. лікуючим лікарем відповідача одноособово.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір при задоволенні позову покладається на відповідача.

З урахуванням положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1827,00грн.

До уваги. Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 9 постанови від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", роз'яснив, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою Господарського процесуального кодексу України покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Аналогічна правова позиція підтримана постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014р. по справі № 904/9428/13, недотримання якої стало підставою скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", ст. ст. 22, 1166, 1172 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 33, 34, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з комунального закладу "Петропавлівська центральна районна лікарня" Дніпропетровської обласної ради (52700, Дніпропетровська область, смт.Петропавлівка, вул.Жовтнева, 102; ідентифікаційний код 01988887) на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (49020, м.Дніпропетровськ, пр.К.Маркса, 93, ідентифікаційний код 21929415) 1384,56грн. (одна тисяча триста вісімдесят чотири грн. 56 коп.) матеріальної шкоди.

Стягнути з комунального закладу "Петропавлівська центральна районна лікарня" Дніпропетровської обласної ради (52700, Дніпропетровська область, смт.Петропавлівка, вул.Жовтнева, 102; ідентифікаційний код 01988887) в доход державного бюджету (одержувач управління Державної казначейської служби України у Жовтневому районі м.Дніпропетровська, ЄДРПОУ 37989269, р/р 31214206783005, банк одержувача ГУДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, КБКД 22030001, судовий збір, код ЄДРПОУ господарського суду Дніпропетровської області 03499891) 1827,00грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) судового збору, про що видати наказ.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

21.09.2015 року

Суддя ОСОБА_6