Ухвала суду № 51379465, 22.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2015 року м. Київ К/800/1972/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді суддів:Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Паритет» до Київського міського центру зайнятості про визнання протиправним та скасування рішення в частині накладення штрафу за касаційною скаргою Київського міського центру зайнятості на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2014 року,

в с т а н о в и л а :

У вересні 2014 року ТОВ «Паритет» звернулося до суду з позовом до Київського міського центру зайнятості про визнання протиправним та скасування рішення відповідача № 7 (про стягнення простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків, у тому числі донарахованих сум страхових внесків (недоїмки), пені та штрафу) від 10 червня 2014 року в частині накладення штрафу в розмірі 86 086,57 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що оскільки суму виплат, на які повинні нараховуватися страхові внески Товариство не приховувало рішення № 7 від 10 червня 2014 року в частині накладення штрафу є протиправним.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 листопада 2014 року позивачу відмовлено у задоволенні позову.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2014 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано в частині стягнення штрафу у розмірі 860 86,57 грн. рішення № 7 від 10 червня 2014 року про стягнення простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків, у тому числі донарахованих сум страхових внесків (недоїмки), пені та штрафу.

У касаційній скарзі Київський міський центр зайнятості, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 11 лютого 2005 року позивача було взято на облік Оболонським районним центром зайнятості як платника страхових внесків до Фонду.

Оболонським районним центром зайнятості у період з 26 травня 2014 року по 28 травня 2014 року була проведена перевірка ТОВ «Паритет» з питань дотримання вимог законодавства щодо правильності нарахування та своєчасності сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття до Фонду за період із 11 лютого 2005 року по 31 грудня 2010 року, за результатами якої складено Акт перевірки № 205 від 28 травня 2014 року.

10 червня 2014 року за результатами перевірки та на підставі Акт перевірки № 205 від 28 травня 2014 року Київським міським центром зайнятості прийнято рішення № 7 від 10 червня 2014 року, яким позивачу донараховано страхові внески (недоїмку) в сумі 430,44 грн., пеня в розмірі 35,44 грн. та нарахований штраф в сумі 86086,57 грн. В подальшому позивачем було сплачено донараховані внески та пеню.

Згідно рішення № 7 від 10 червня 2014 року недоїмка, пеня та штраф нараховані на суму оплати праці (основну і додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати) працівника ТОВ «Паритет» ОСОБА_4 за період з квітня 2007 року по січень 2009 року включно. Так, згідно даних розрахункових відомостей по заробітній платі за період з квітня 2007 року по січень 2009 року ОСОБА_4 нараховано у 2007 році (з квітня по грудень включно) 30550,00 грн., у 2008 році (з січня по грудень включно) 54450, 86 грн., у 2009 році (січень) 1085,71 грн., що у сумі складає 86086,57 грн.

Вважаючи протиправним рішення відповідача № 7 (про стягнення простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків, у тому числі донарахованих сум страхових внесків (недоїмки), пені та штрафу) від 10 червня 2014 року в частині накладення штрафу в розмірі 86 086,57 грн., позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем сума коштів, на яку згідно законодавства мають бути нараховані страхові внески, не була відображена в повному обсязі в розрахунковій відомості, і, як наслідок, на цю різницю, внески не були нараховані.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та приймаючи нову постанову про задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що оскаржуване рішення відповідача в частині накладення на позивача штрафу є протиправним, оскільки відсутній факт приховування позивачем сум, з яких мають нараховуватися страхові внески.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до абзацу 5 пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, роботодавець зобов'язаний своєчасно та в повному розмірі сплачувати страхові внески.

Відповідно до частини 1 статті 38 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» роботодавець несе відповідальність за несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців. У разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальниками або неповної їх сплати страхувальники сплачують суму донарахованих контролюючим органом страхових внесків (недоїмки), штраф та пеню.

Штраф накладається у розмірі прихованої суми виплат, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, а в разі повторного порушення - у трикратному розмірі зазначеної суми.

За змістом вказаної норми, для накладення на роботодавця штрафу має бути встановленим факт приховування платником сум, з яких мають нараховуватися страхові внески.

Однак, як було встановлено судом апеляційної інстанції, сума виплат, внески на які підлягали нарахуванню, не була прихованою та відображалася позивачем у звітах, що були прийняті представниками відповідача 12 січня 2008 року, 09 січня 2009 року та 10 квітня 2009 року.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що оскільки факт приховування позивачем сум, з яких мають нараховуватися страхові внески відсутній, оскаржуване рішення відповідача в частині накладення на позивача штрафу є протиправним.

Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Тому колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Київського міського центру зайнятості залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.

Головуючий: Судді: Я.Л. Іваненко М.І. Мойсюк В.В. Тракало