Рішення № 51377270, 17.12.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2013 р.Справа № 922/4592/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Френдій Н.А.

при секретарі судового засідання Алексєєвій Т.О.

розглянувши справу

за позовом Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, пр. Перемоги, 92/2, м. Київ, 03062, код 00013764; до Державного інституту праці та соціально-економічних досліджень, 61057, м. Харків, вул. Сумська, буд.1, код 00190325; про стягнення 111000,00грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, довіреність №386-06-1 від 19.12.2012 року;

відповідача - ОСОБА_2, довіреність від 14.11.2013 року, ОСОБА_3, довіреність від 14.11.2013 року.

В розпочатому судовому засіданні розяснено права і обовязки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

За відсутності відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.

ВСТАНОВИВ:

Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі-позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовом до Державного інституту праці та соціально-економічних досліджень (далі-відповідач) про стягнення 111 000 грн. 00 коп. з яких штраф - 72 000 грн. 00 коп., збитки - 39 000 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором № 106-Ф-10 від 29.07.2010 року, а саме щодо невиконання зобов"язань із надання послуг за 3-ім етапом та послуг по договору в цілому (до 01.10.2013р.), в зв"язку з чим на підставі п.2 додаткової угоди №5 від 28.12.2012р. позивачем нараховано штраф у розмірі вартості договору, яка складає 72000,00грн. (п.3.1. договору), а також тим, що оскільки мета договору у строк досягнута не була, на підставі ст. 224 ГК України, позивач просить стягнути з відповідача і збитки у розмірі 39000,00грн., що складаються з суми коштів, які були сплачені відповідачу за договором .

Ухвалою суду від 02.12.2013р. розгляд справи відкладено на 17.12.2013р.

Відповідно до витягу від 17.12.2013 року автоматизованою системою документообігу господарського суду Харківської області справу №922/4592/13 призначено для розгляду судді Френдій Н.А., підстава повторного автоматичного розподілу: хвороба судді Ємельянової О.О.

Суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача в судовому засіданні 17.12.2013р. позовні вимоги підтримав повністю та просить суд позов задовольнити, мотивуючи свої вимоги невиконанням відповідачем у строк, встановлений договором, послуг за 3-ім етапом та послуг по договору в цілому, що є підставою для застосування до відповідача штрафних санкцій, визначених у п.2 додаткової угоди №5 від 28.12.2012р., яким установлено, що у разі не надання послуг в повному обсязі в межах строку дії договору, виконавець сплачує штраф в розмірі вартості договору, а також, посилаючись на норми ст.224 ГК України, зазначає, що вищевказаними порушеннями зі сторони відповідача, позивачу завдано збитків, які становлять 39000,00грн. та складаються з суми, сплаченої відповідачу за договором платіжними дорученнямя №7216 від 02.09.2010р. в сумі 6000,00грн. (оплата за 1-ий етап робіт згідно акту №1 від 31.08.2010р.) та №7941 від 28.09.2010р. в сумі 39000,00грн. (оплата за 2-ий етап згідно акту №2 від 22.09.2010р.). Також позивач звернувся до суду з поясненнями б/н від 17.12.2013р., наданими на виконання ухвали суду від 02.12.2013р. стосовно обгрунтування збитків, де, посилаючись на ст.ст. 20, 216, 224 ГК України, вказує що розмір збитків складається з сум, сплачених за 1-им та 2-им етапами виконання робіт.

Представники відповідача в судовому засіданні 17.12.2013р. проти позову заперечили, з підстав вказаних у запереченнях на позовну заяву по справі №922/4592/13 про стягнення штрафних санкцій та збитків (вх.№43014 від 19.11.2013р.), в яких відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову повністю, оскільки невиконання третього етапу робіт відповідно до договору сталося не з вини відповідача, а в результаті зміни порядку погодження документації та надав докази на підтвердження своїх заперечень. Стосовно позовних вимог про стягнення неустойки відповідач вказує, що вони також є безпідставними у зв"язку з відсутністю вини відповідача, що для застосовування такого виду відповідальністю є необхідною складовою за змістом ч.1, ч.2 ст. 614 ЦК України, та вказує, що до завершення дії договору відповідач неодноразово як вчиняв дії для належного виконання зобов"язання, так і інформував позивача про стан виконання договору, що в сукупності свідчить про те, що відповідач вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов"язаннь за договором.

Також відповідач звернувся до суду з додатковими поясненнями по справі №922/4592/13 (вх.№47430 від 17.12.2013р.), які представники відповідача підтримали у судовому засіданні, у яких відповідач зазначає, що на теперішній час роботи знаходяться на завершальному етапі, отримані відповідні погодження, наголошує на відсутності вини відповідача у невиконанні робіт у строк встановлений договором. Разом із поясненями надані документи для долучення до матеріалів справи.

За висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та є необхідними для прийняття повного і обґрунтованого судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обовязковим для виконання кожної із сторін.

Між Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (замовник) та Державним інститутом праці та соціально-економічних досліджень (виконавець) 13.07.2011р. був укладений договір №106-Ф-10 про надання послуг з розроблення та перегляду нормативно-правових актів з охорони праці (НПАОП) згідно планів затверджених уповноваженим центральним органом виконавчої влади з охорони праці (Другий етап розроблення та перегляду НПАОП) Розроблення охорони праці у ливарному виробництві", відповідно до умов п.1.2. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець за завданням замовника зобов"язується надати послуги з розроблення охорони праці у ливарному виробництві, в кількості, обсязі та за цінами, в строки, визначені технічними вимогами (додатоу №1) і календарним планом (додаток №2), які є невід"ємними частинами цього договору про закцпівлю, а замовник зобов"язаний оплатити виконавцю надані послуги, в розмірі та в строки, встановлені цим договором.

Згідно з п.3.1. договору ціна цього договору встановлюється в національній валюті України та становить 72000 гривень, у тому числі ПДВ 12000,00грн. Розрахунок вартості послуг надається виконавцем у калькуляції кошторисної вартості (додаток 3), що є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п.5.3. договору види порушень та санкції за них, установлені договором у разі затримки надання послуг або надання не в повному обсязі, заявленому замовником, виконавець сплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми ненаданих послуг за кожний день затримки; у разі ненадання послуг за договором з вини виконавця останній сплачує штраф в розмірі 1% від суми договору.

Згідно з п.9.1 договору договір набирає чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2010р.

Сторонами було погоджено продовжити строк надання послуг за 3 етапом та послуг за договором в цілому, - додаток №2 до договору, з урахуванням змін, внесених додатковою угодою №5 від 28.12.2012р. (а.с.36).

Крім того у додатковій угоді №5 від 28.12.2012р. до договору №106-Ф-10 від 29.07.2010р. сторони погодили внести наступні зміни:

1.1. У пункті 4.6.3. Договору слова 01 серпня 2012 р. замінити словами 01 жовтня 2013 року.

1.3. У Технічних вимогах (додаток №1 до Договору) в третьому стовпці підпункту З пункту 5 слова жовтень 2010р. - 28 грудня 2012 замінити словами 28 грудня 2012р. - 01 жовтня 2013р.

1.4. У Календарному плані (додаток №2 до Договору) у третьому стовпці пункту З слова жовтень 2010р. - 01 серпня 2012 р. замінити словами 28 грудня 2012р. - 01 жовтня 2013р..

Згдіно п.2 додаткової угоди №5 від 28.12.2012р. встановлено, що у разі не надання послуг в повному обсязі в межах строку дії договору, виконавець сплачує штраф у розмірі вартості договору.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач протягом строку дії договору свої зобов'язання за договором в повному обсязі не виконав, зокрема не виконані роботи, передбачені третім етапом, що і стало підставою для нарахування у відповідності до п.2 додаткової угоди №5 від 28.12.2012р. до договору штрафу у розмірі вартості договору, що складає 72000,00грн. (п.3.1. договору), а також оскільки відповідачу за договором було сплачено 39000,00грн., і останнім послуги так і не були надані, позивач, посилаючись на приписи ст. 224 ГК України, просить суд стягнути з відповідача збитки, які складають вказану суму - 111000,00грн.

Натомість відповідач у відзиві на позов зазначив, що причиною затримки виконання робіт, передбачених четвертим етапом договору стали зміни у системі органів центральної виконавчої влади, - а саме: відповідно до Указу Президента України "Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади" № 726/2012 від 24.12.2012 року Держгірпромнагляд визнана такою, що підпорядковується Міністерству енергетики та вугільної промисловості України (далі - Міненерговугілля). Затримка виникла у зв'язку із зміною порядку затвердження та погодження нормативно-правових актів центральними органами виконавчої влади: а саме - направлення Правил, що є предметом договору на перепогодження до Міненерговугілля. Крім того, відповідачем вжито всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов"язаннь за договором, отже відсутня така складова для стягнення збитків, як вина особи.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Послуги за першими двома етапами виконання робіт були надані вчасно і в повному обсязі, що підтверджується актами приймання-передачі №1 від 31.08.2010р. на суму 6000,00грн. (а.с.85) та №2 від 22.09.2010р. на суму 33000,00грн. (а.с.87) і які оплачені позивачем (платіжні доручення №7216 від 02.09.2010р., а.с.86, №7941 від 28.09.2010р., а.с.88).

При цьому, відповідачем 17.12.2013р. надано до суду докази на підтвердження того, що послуги за третім етапом, визначені у технічних вимогах на послугу "Розроблення "правил охорони праці у ливарному виробництві", виконуються відповідачем (копії листів до Держгірпромнагляду на розсилку для погодження та копії листів з аркушами погодження, при цьому останній з таких листів датований 22.11.2013р.).

Держгірпромнагляд України 18.07.2011 року наказом № 110 затвердив Методичні рекомендації, щодо підготовки, опрацювання, супроводження та оформлення проектів законів України, нормати вно-правових актів Президента України, Кабінету міністрів України, МНС та дотримання правил нормопроектної техніки, яким поклав на підпорядкований йому Національний науково-дослідний інститут промислової безпеки та охорони праці обов'язки по супроводженню проектів нормативно-правових актів під час розгляду в управліннях Держгірпромнагляду, погодження з центральними органами виконавчої влади та затвердження Міністерством, чим відсторонив розробників від супроводження і контролювання проходження процедур розгляду, погодження і затвердження.

Затримка виникла у зв'язку із зміною порядку затвердження та погодження нормативно-правових актів центральними органами виконавчої влади.

Як слідує з заперечень відповідача він неодноразово звертався до виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України про перенесення термінів виконання робіт за договором № 106-Ф-10, але позивач не погодив відповідних змін (можливість таких змін встановлена у п.8.1. договору), не виявив ініціативи щодо розірвання договору, не повідомив про втрату актуальності виконання відповідачем послуг за договором.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено догово ром або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Ненадання послуг за 3 етапом та послуг в цілому за договором №106-Ф-10, що слугує підставою для нарахування, у відповідності до п.2 додаткової угоди №5 від 28.12.2012р. до договору, штрафу у розмірі вартості договору, що складає 72000,00грн. (п.3.1. договору).

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що вина відповідача у несвоєчасності виконання договірних зобов'язань відсутня. Оскільки затвердження НПАОП центральними органами виконавчої влади, безпосередньо не залежить від відповідача, тому і відповідальність нести останній не повинен.

Процедура узгодження проекту Правил та його реєстрація в Міністерстві юстиції України відповідно до вимог чинного законодавства складає 4,8 - 7,4 місяця (відповідно до інформації Держгірпромнагляду від 27.12.2011 року № 01/3-61/1048).

Відповідач неодноразово повідомляв Фонд про необхідність перенесення строків вико нання зобов'язань, замовником не зазначалося про розірвання договору, про відсутність фінансування чи про втрату актуальності виконання послуг за договором.

Суд приходить до висновку, що відповідачем вживалися заходи щодо належного виконання зобов'язання. Зміна законодавчого порядку погодження документації призвела до затримки виконання робіт за договором, зокрема четвертого етапу. У зв'язку з цим, вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу в сумі 72000,00 грн. не підлягає задоволенню.

Не підлягає задоволенню також і вимога позивача про стягнення з відповідача збитків в сумі 39000,00 грн., виходячи з наступного.

В силу приписів статей 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно з приписами статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 вказаного кодексу до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки;

2) розміру збитків;

3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками;

4) вини.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України №3-56гс від 20.06.2011р.).

Обов'язок доказування відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. При цьому, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Доказами у справі, згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У відповідності до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вже зазначено вище, судом встановлено, що вина відповідача у простроченні виконання своїх зобов"язань за договором відсутня, отже відсутня складова, необхідна для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, як вина.

Водночас, за змістом ч.2 ст. 22 ЦК України, збитками, зокрема є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

В контексті наведеного вбачається, що твердження позивача про те, що 39000,00грн., сплачених останнім відповідачу за договорм №106-Ф-10 від 13.07.2011р. про надання послуг з розроблення та перегляду нормативно-правових актів з охорони праці (НПАОП) згідно планів затверджених уповноваженим центральним органом виконавчої влади з охорони праці (Другий етап розроблення та перегляду НПАОП) Розроблення охорони праці у ливарному виробництві", є збитками безпідставне, відносини, що склалися між сторонами, є договірними і у даному випадку кошти сплачені на виконання договру не є збитками, у розумінні ст.22 ЦК України, а відтак обгрунтування позову нормами ст.224 ГК України є помилковим.

Позивачем не доведені заявлені позовні вимоги та не надано суду належних доказів, які б об'єктивно і у визначеному законом порядку підтвердили його позицію, що має наслідком відмову в позові в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат у даній справі суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи вищенаведене та те, що суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову, судові витрати покладаються на позивача, але оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судовий збір стягненню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись статтями 22, 32, 33, 43, 44-49, 75, 85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 23.12.2013 р.

Суддя ОСОБА_4