Ухвала суду № 51377208, 28.11.2011, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33023 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" листопада 2011 р. Справа № 5019/2003/11

За позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»в особі філії ПАТ «КБ «Надра»Рівненське РУ

до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства «Агрофірма «Зоря»ім.Плютинського»

про стягнення пені, інфляційних нарахувань та 3% річних за прострочення виконання зобовязання

Суддя Мамченко Ю. А.

Представники:

від позивача : представник ОСОБА_2 (довіреність №1-11-17698 від 15.08.2011 року);

від відповідача : представник ОСОБА_3 (довіреність №296 від 03.10.2011 року)

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 811 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра»в особі філії ПАТ «КБ «Надра»Рівненське РУ звернулось до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до ОСОБА_1 акціонерного товариства «Агрофірма «Зоря»ім.Плютинського»про стягнення пені за прострочення виконання зобов'язань за Кредитним договором №0503/07-01 від 05.03.2007 року за період з 19.11.2009 року по 06.09.2011 року: за прострочення сплати кредиту в розмір 834306,00 грн., за прострочення сплати відсотків в розмірі 163,96 грн., 3% річних за прострочення сплати кредиту в розмірі 155840,08 грн., 3% річних за прострочення сплати відсотків за користування кредитом в розмірі 22289,68 грн., інфляційні втрати за прострочення сплати кредиту в розмірі 415226,12 грн., інфляційні втрати за прострочення сплати відсотків за користування кредитом в розмір 103178,66 грн..

Позивачем 07.10.2011 року подано суду уточнення позовної заяви, у якій позивач зазначає, що ним помилково вказано підставою стягнення пені, 3% річних та інфляційні втрати Кредитний договір №0503/07-01 від 05.03.2007 року, просить суд підставою позову вважати Кредитний договір №0407/07-01 від 04.07.2007 року. Вказана заява за своєю суттю є заявою про зміну підстави позову. На підставі положень ст.22 ГПК України заява прийнята судом до розгляду.

В судовому засіданні позивач повністю підтримав позовні вимоги викладені в позовній заяві з врахуванням заяви про зміну позовних вимог.

Відповідач в судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнав, зазначивши, що станом 31.08.2011 року ОСОБА_1 акціонерним товариством «Агрофірма «Зоря»ім.Плютинського»заборгованість за Кредитним договором №0407/07-01 від 04.07.2007 року оплачено в повному обсязі та подав заяву про застосування строків позовної давності щодо нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, вивчивши подані ними письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

При винесенні рішення суд

ВСТАНОВИВ:

04.07.2007 року між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра»правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра»(далі - Банк) та Закритим акціонерним товариством Агропромислова корпорація «Зоря»правонаступником якого є ОСОБА_4 акціонерне товариство «Агрофірма «Зоря»ім.Плютинського»(далі - Позичальник) укладено Кредитний договір №0407/07-01, згідно з умовами якого Позичальнику Банком було надано кредит в розмірі 13451934,40 грн. строком до 31.05.2010 року із сплатою відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 17,0 % річних.

Відповідно до п.3.6 Кредитного договору № 0407/07-01 від 04.07.2007 року ОСОБА_4 акціонерне товариство «Агрофірма «Зоря»ім.Плютинського»зобов'язалось погашати кредит, згідно встановленого договором графіку погашення, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок №220636000311001 в Філії ВАТ КБ «Надра»Рівненське РУ та проценти за кредитом щомісячно в термін до 05 числа місяця наступного за розрахунковим, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Філії ВАТ КБ «Надра».

В звязку з порушенням Позичальником умов Кредитного договору №0407/07-01 від 04.07.2007 року рішенням Рівненського районного суду від 22.10.2008 року у справі №2-891 стягнуто з ЗАТ «Агропромислова корпорація «Зоря»на користь ВАТ КБ «Надра»9779497,92 грн. заборгованості по тілу кредиту, відсотках за користування кредитними коштами за Кредитним договором про надання кредитної лінії з вільним режимом кредитування №0503/07-01 від 05.03.2007 року.

Відповідно до положень ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 01.03.2010 року у справі №7/1 залишеним в силі Постановою Львівським апеляційним господарським судом від 06.05.2010 року, за позовом Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра»до відповідача ОСОБА_4 акціонерне товариство агропромислова корпорація «Зоря»про стягнення з пені за несвоєчасне виконання зобов'язання по сплаті відсотків та тіла кредиту станом на 18.11.2009 року за період з 17.11.2008 року по 18.11.2009 року згідно Кредитного договору про надання кредитної лінії з вільним режимом кредитування №0503/07-01 від 05.03.2007 року в сумі 1031731,55 грн., з яких 35724,80 грн. пеня по відсотках та 996006,75 грн. пеня по тілу кредиту, та по Кредитному договору №0407/07-01 від 04.07.2007 року 417449,83 грн., з яких 145733,53 грн. пеня по відсоткам та 271716,29 грн. пеня по тілу кредиту, всього на загальну суму 1449181,38 грн., судом відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені за Договором №0407/07-01 від 04.07.2007 року.

Рішенням Рівненського районного суду від 22.10.2008 року у справі №2-891 2008 рік стягнуто з ЗАТ «Агропромислова корпорація «Зоря»та ОСОБА_5 солідарно на користь ВАТ КБ «Надра»15392504 грн. 30 коп. - суму боргу за кредитним договором про надання кредитної лінії з вільним режимом кредитування №0503/07-01 від 05.03.2007 року та кредитного договору № 0407/07-01 від 04.07.2007 року.

Стягнута за рішенням Рівненського районного суду від 22.10.2008 року у справі №2-891 сума заборгованості оплачена ПАТ «Агропромислова компанія «Зоря»30.08.2011 року в повному обсязі.

За прострочення виконання зобовязань за Кредитним договором №0407/07-01 від 04.07.2007 року позивачем за період з 01.06.2010 року по 30.08.2011 року нараховано пеню за прострочення сплати мінімального платежу по тілу кредиту в розмірі 834142,04 грн., за період з 06.04.2010 року по 03.07.2011 року пеню за прострочення сплати мінімального платежу по відсотках в розмірі 163,96 грн..

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Відповідно до ст.193 Господарського процесуального кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України. Одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається.

В силу ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного Кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно статті 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Статтею 1048 Цивільного кодексу України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Відповідно до ч.ч.1,3 ст.1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахуванням грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.2 ст.1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилися, та сплати процентів.

Відповідно до положень ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до положень ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Заборгованість за Кредитним договором №0407/07-01 від 04.07.2007 року оплачена ПАТ «Агропромислова компанія «Зоря»30.08.2011 року в повному обсязі.

Відповідно до п.1.1 Кредитного договору банк надав позичальнику кредит строком з 04.07.2007 року до 31.05.2010 року, відтак строк дії договору закінчився 31.05.2010 року. Станом на 01.06.2010 року заборгованість відповідача становила 5559000,00 грн..

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Підпунктом першим пункту другого статті 258 цього ж Кодексу встановлено, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Відповідачем подано суду заяву про застосування строку позовної давності.

Дослідивши матеріали справи суд прийшов до висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності щодо стягнення пені, відтак в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені за прострочення сплати мінімального платежу по тілу кредиту за період з 01.06.2010 року по 30.08.2011 року в розмірі 834142,04 грн., пені за прострочення сплати мінімального платежу по відсотках за період з 06.04.2010 року по 03.07.2011 року в розмірі 163,96 грн. слід відмовити.

Відповідно до положень ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За прострочення виконання зобовязань за Кредитним договором №0407/07-01 від 04.07.2007 року позивачем за період з 01.06.2010 року 30.08.2011 року нараховано 3% річних за прострочення сплати платежів по тілу кредиту в розмірі 155840,08 грн., за період з 07.08.2007 року по 03.07.2011 року нараховано 3% річних за прострочення сплати платежів по відсотках за користування кредитними коштами в розмірі 22289,68 грн., за період з 01.06.2010 року по 30.08.2011 року інфляційні втрати за прострочення сплати платежів по тілу кредиту в розмірі 415226,12 грн., за період з 07.08.2007 року по 03.07.2011 року інфляційні втрати за прострочення сплати платежів по відсотках за користування кредитними коштами в розмірі 103178,66 грн..

Відповідно по положень ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Судом з врахуванням заяви відповідача про застосування строків позовної давності здійснено розрахунок 3% річних за прострочення сплати платежів по відсотках за користування кредитними коштами за період з 13.09.2008 року по 03.07.2011 року, що становить 18814,11 грн. та інфляційних втрат за прострочення сплати платежів по відсотках за користування кредитними коштами за період 13.09.2008 року по 03.07.2011 року, що становить 65752,88 грн.. При цьому, нарахування 3% річних та інфляційних втрат за прострочення сплати платежів по тілу кредиту здійснене позивачем в межах строків позовної давності, перевірені судом та визнані вірними.

Відповідачем подано суду клопотання, у якому ПАТ Агрофірма «Зоря ім. Плютинського»у звязку з складних фінансовим становищем, а саме наявністю кредиторської заборгованості в розмірі 32105950,00 грн., просить зменшити суму штрафних санкцій, заявлених у позовних вимогах до 30000,00 грн..

В силу п.1 ст.550 ЦК України, у позивача наявне право па неустойку незалежно від наявності у нього збитків. Однак, пунктом 3 вказаної норми передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Аналогічне положення закріплене і в положенні п.1 ст.233 ГК України. Так, за приписом п.1 ст.233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні, санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Згідно з листом ВГСУ № 01-8/211 від 07.04.2008 року «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України»зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

Таким чином, наявність обставин, які мають істотне значення при застосуванні зазначених правових норм про зменшення розміру санкцій, вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації. Тобто істотне значення можуть мати обставини, які стосуються ступеня виконання зобовязання, причин невиконання або неналежного виконання, незначного прострочення у виконанні зобовязання, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків тощо.

З Листа ВГСУ України №01-8/211 від 07.04.2008 року «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України»вбачається, що при застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття «значно»та «надмірно»є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником

Аналогічна позиція викладена в Узагальненні судової практики Верховного суду України щодо розгляду судових справ, що виникають з кредитних правовідносин, в якому зазначено, що положення закону щодо зменшення розміру неустойки є правом, а не обовязком суду, однак, якщо наявні такі обставини, то вони мають ураховуватися судом у разі, якщо на це посилається боржник і просить зменшити розмір неустойки. При цьому суд повинен в обовязковому порядку мотивувати свій висновок.

Істотними обставинами в розумінні ст.551 ЦК можна вважати ступінь виконання зобовязання боржником, наприклад, дострокове погашення кредиту та процентів, доведений матеріалами справи тяжкий майновий стан боржника, інші інтереси сторін (а не лише боржника), які заслуговують на увагу.

Суду слід мати на увазі, що положення ч.3 ст.551 ЦК щодо зменшення розміру неустойки може бути застосоване лише до процентів, які нараховуються як пеня, оскільки вони є засобами цивільно-правової відповідальності, чи згідно з ч.2 ст.625 ЦК, враховуючи її аналогічну компенсаційну природу, а проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статей 1054, 10561 ЦК, у такому порядку не підлягають зменшенню через неспівмірність з розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.

На момент розгляду справи відповідачем заборгованість за Кредитним договором №0407/07-01 від 04.07.2007 року оплачено в повному обсязі. Стягнення надмірно великої суми 3% річних та інфляційних втрат унеможливить в подальшому своєчасне виконання зобов'язань перед іншими кредиторами, своєчасну виплату заробітної плати працівникам підприємства та внесення платежів до бюджету, що призведе до погіршення ситуації у с.Зоря, оскільки відповідач є містоутворюючим підприємством і основна кількість працівників підприємства є мешканцями с.Зоря.

Суд, надавши належну оцінку ступеню виконання зобовязання боржником; майновому стану сторін, які брали участь у зобовязанні; відсутності негативних наслідків у потерпілої сторони від прострочення виконання зобовязання, оскільки доказів понесених позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем свого зобов'язання матеріали справи не містять, вирішив, керуючись ст.83 ГПК України зменшити розмір 3% річних та інфляційних втрат на 90 відсотків. Стягнути з відповідача 41522,61 грн. 3% річних за прострочення сплати платежів по тілу кредиту, 1881,40 грн. 3% річних за прострочення сплати платежів по відсотках за користування кредитом, 41522,61 грн. інфляційних втрат за прострочення сплати платежів по тілу кредиту, 6575,29 грн. інфляційних втрат за прострочення сплати платежів по відсотках за користування кредитними коштами.

На підставі ст.49 ГПК України на сторін покладаються судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства «Агропромислова корпорація «Зоря»(35314, Рівненська область Рівненський район с.Зоря, код ЄДРПОУ 25319777) на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»(04053, м.Київ, вул.Артема, 15, код ЄДРПОУ 20025456) 41522,61 грн. 3% річних за прострочення сплати платежів по тілу кредиту, 1881,40 грн. 3% річних за прострочення сплати платежів по відсотках за користування кредитом, 41522,61 грн. інфляційних втрат за прострочення сплати платежів по тілу кредиту, 6575,29 грн. інфляційних втрат за прострочення сплати платежів по відсотках за користування кредитними коштами; 765,42 грн. витрат на оплату державного мита та 11,80 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні решти позовних вимог відмовити

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Мамченко Ю. А.

Повний текст рішення суддею підписаний «28»листопада 2011 року