Рішення № 51376514, 10.06.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2013 р. Справа № 914/1385/13

Черкаський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, м.Черкаси в інтересах держави - Державний Концерн “Укроборонпром” в особі:

позивач: Державне підприємство Науково-виробничий комплекс “Фотоприлад”

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат”

про стягнення заборгованості

ціна позову: 67200, 00 грн.

Суддя Фартушок Т.Б.

Секретар Полюхович Х.М.

Представники:

прокурор: Гончар Б.С.- прокурор прокуратури

позивача: не з’явився;

відповідача: не з’явився

Суть спору:

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Черкаський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, м.Черкаси в інтересах держави – Державний Концерн «Укроборонпром» в особі: ДП Науково-виробничий комплекс «Фотоприлад» до ТзОВ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» про стягнення заборгованості.

13.04.2013 року ухвалою Господарського суду Львівської області порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 10год. 15хв. 14.05.2013р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах Господарського суду Львівської області по даній справі від 14.05.2013 року та 28.05.2013 року.

Протягом розгляду справи представникам Учасників процесу по явці оголошено права і обов’язки, визначені ст.ст. 20, 22, 28, 29, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень, та письмові повідомлення про відкладення розгляду справи) зазначено, що права та обов’язки сторін визначені ст.ст. 20, 22, 28, 29, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Прокурор в судове засідання з’явився, позовні вимоги підтримав повністю.

Представник Позивача в судове засідання з’явився, позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення по суті спору з обґрунтуванням наявності підстав для стягнення з Відповідача заборгованості.

Відповідач явку повноважного представника в жодне з судових засідань не забезпечив, явка визнавалась обов’язковою, про причини неявки суду не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань; вимог ухвал Господарського суду Львівської області, в тому числі щодо надання відзиву на позовну заяву, не виконав.

Згідно ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвали Господарського суду Львівської області надсилались Сторонам за адресами, зазначеними у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців – Позивачу та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - Відповідачу. Крім того, в матеріалах справи наявні повідомлення про вручення Сторонам копій ухвал суду по даній справі про порушення провадження у справі.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи вручені Сторонам належним чином.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов’язувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до вимог ст. 4-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того суд зазначає, що в силу вимог ч.ч. 1, 3 ст. 69 ГПК України, у суду відсутні правові підстави для подальшого відкладення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників Позивача, суд встановив наступне:

Відповідно до ст. 121 Конституції України, на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді, у випадках передбачених законом. Право на звернення до місцевого суду в інтересах держави, підприємств, та інших юридичних осіб визначено п. 6 ст. 20 Закону України “Про прокуратуру”. Безпосередньо до господарського суду право звернення прокурора передбачено п. 3 ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність її захисту.

Розділом ІХ Декларації “Про державний суверенітет України” та ст. 17 Конституції України передбачено, що як незалежна і суверенна держава, Україна будує свої власні Збройні сили, які є гарантом незалежності і суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості, оскільки відповідно до ст. 1 Закону України “Про Збройні Сили України”, вони є військовим формуванням, на яке покладаються дані функції.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999р. передбачено, що інтереси держави є оціночним поняттям, і прокурор визначає в чому саме відбулось або могло відбутись порушення матеріальних або інших інтересів держави.

Відповідно до положень ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру”, представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

Щодо стягнення 67200,00грн. боргу.

05.06.2012р. між Державним підприємством Науково-виробничим комплексом «Фотоприлад», як виконавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат», як замовником, укладено договір купівлі-продажу №636, відповідно до умов якого (п. 1.1.) Виконавець продає, а Замовник купляє прес-форму для виробництва прокладок бугорчатих для упаковки яєць (на 20 яєць, тип № 25), далі – Продукція, в кількості, передбаченій Специфікацією, яка являється додатком і невід’ємною частиною Договору.

Відповідно до підписаної Сторонами специфікації, загальна вартість Продукції становить 168000грн.

Згідно з п. 3. Договору, ціна на поставлену продукцію встановлюється на умовах, вказаних у Договорі і обумовлюється у Специфікації. Загальна сума договору складається з вартості Продукції, зазначеної у специфікації, яка є невід’ємною частиною Договору і складає 168000,00грн., в тому числі ПДВ-28000,00грн. замовник сплачує на рахунок Виконавця аванс в розмірі 60% вартості Продукції зазначеної у специфікації, який перераховується на протязі 5 банківських днів після підписання Договору. Остаточний розрахунок 40%, проводиться Замовником на рахунок Виконавця на протязі 5 банківських днів після підписання Сторонами акта здачі-прийомки Продукції. Датою оплати рахується день надходження відповідної суми на розрахунковий рахунок Виконавця. Вартість упаковки, маркування та погрузки на транспортний засіб включається в ціну Продукції.

Відповідно до п. 4.1. Договору Виконавець зобов’язується здійснити відгрузку/поставку Продукції Замовнику не пізніше дати, вказаної у Специфікації, яка є невід’ємною частиною Договору. Поставка Продукції здійснюється Замовником на умовах само вивозу (п. 4.2.).

Пунктом 5.1. Договору встановлено, що Продукція вважається поставленою та прийнятою Замовником у кількості – відповідно кількості, зазначеній у накладній.

Приписами п. 10. Договору встановлено, що у випадку виникнення розбіжностей по Договору чи у зв’язку з ним, Сторони зобов’язуються прийняти міри до їхнього врегулювання шляхом мирних двосторонніх переговорів. Пред’явлення претензій є обов’язковим, строк розгляду – 20 днів. У випадку якщо Сторони не дійдуть згоди, всі спори з приводу виконання, тлумачення або закінчення дії Договору будуть передані на розгляд і остаточне вирішення в Господарський суд за місцем знаходження Відповідача. Правовідносини, неврегульовані Договором, регулюються законодавством України.

Згідно з п.11.1 Договору, усі зміни та доповнення до Договору вважаються дійсними якщо вони оформлені в письмовому вигляді, підписані представниками кожної із Сторін і скріплені печатками. Всі додатки до Договору є його невід’ємними частинами (п.11.2.).

Відповідно до п. 12.1. Договір вступає в силу з моменту його підписання двома Сторонами і діє до повного виконання Сторонами зобов’язань по Договору.

На виконання умов Договору та для підтвердження прийняття зобов’язань за Договором Позивачем поставлено, а Відповідачем отримано Продукцію за товарно-транспортною накладною № 09/24 від 01.11.2012р. та довіреністю № 1117 від 29.10.2012р. на загальну суму 168000,00грн., що підтверджується підписами та скріпленими печатками Сторін на вказаній товарно-транспортній накладній.

Проте, Відповідачем заборгованість у повному обсязі не погашена.

При цьому підписання покупцем товарно-транспортної накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” і яка відповідає вимогам, зокрема ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами ч. 1 ст. 692 ЦК України. (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» за поставлену йому продукцію розрахувалося частково (100800,00грн.), що підтверджується випискою з банківського рахунку Позивача, в результаті чого в нього виникла заборгованість в розмірі 67200,00грн.

Проведення Відповідачем часткового розрахунку є також підтвердженням отримання Продукції.

Позивачем 10.01.2013 року на адресу Відповідача направлено акт звірки взаємних розрахунків, який останнім залишено без розгляду.

19.02.2013 року на адресу Відповідача було направлено претензію з пропозицією погасити суму боргу, відповіді на яку Відповідачем не надано, заборгованість не погашено.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З врахуванням вищенаведеного суд зазначає, що Відповідачем порушено зобов’язання щодо оплати за отриманий згідно Договору Товар, в тому числі станом на час подання позову та порушення провадження у справі – на суму 117999,96грн.

Згідно з п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі підтвердження належними доказами здійснення поставки Позивачем Відповідачу; беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази здійсненої Відповідачем часткової оплати; враховуючи те, що матеріалами справи повністю доведено наявність у Відповідача перед Позивачем боргу в розмірі 67200грн. за Договором; беручи до уваги те, що станом на час розгляду спору в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази здійснення Відповідачем оплати 67200грн. боргу повністю чи частково, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 67200грн. боргу підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

10.06.2013 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 16.06.2013р.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Виходячи з наведеного та керуючись нормами ст.ст. 4-3, 4-7, 20, 22, 28, 32, 33, 34, 36, 43, 49, 69, 75, 82-87, 115-116 ГПК України, - суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат” (81700, вул. Фабрична, 4, м. Жидачів, Львівська область; ідентифікаційний код 00278801) на користь Державного підприємства Науково-виробничого комплексу “Фотоприлад” (18000, вул. Б.Вишневецького, 85, м. Черкаси; ідентифікаційний код 14312329) 67200,00грн. основного боргу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат” (81700, вул. Фабрична, 4, м. Жидачів, Львівська область; ідентифікаційний код 00278801) на користь спеціального фонду Державного бюджету України 1720,50грн. судового збору. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.