Ухвала суду № 51372360, 22.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2015 року м. Київ К/800/44399/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Млинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 13.06.2014

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2014

у справі № 817/1533/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СБЕ Україна Рівне"

до Млинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області

про визнання протиправним та скасування наказу,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 13.06.2014, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2014, задоволено позовні вимоги: визнано протиправним та скасовано наказ Млинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області «Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "СБЕ Україна Рівне" № 89 від 27.05.2014.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 19.05.2014 позивачем подано до Млинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2014 року, зареєстровану за № 9028471752, у рядку 24 якої задекларовано залишок від'ємного значення, що після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, на рівні 2 440 594,00 грн.

27.05.2014 відповідачем прийнято наказ № 89 "Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "СБЕ Україна Рівне" код ЄДРПОУ 34337505", яким, на підставі пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78., п. 81.1 ст. 81, п. 82.2 ст. 82, п. 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України, прийнято рішення провести позапланову виїзну документальну перевірку платника податку з питань достовірності та правомірності декларування залишку від'ємного значення з податку на додану вартість за 2013 рік та січень-квітень 2014 року, починаючи з 28.05.2014 строком на 15 робочих днів.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податку в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно із п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 зазначеної статті встановлено, що документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

У відповідності із пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється у разі, якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Гіпотеза наведеної правової норми складається з двох самостійних юридичних фактів, настання одного з яких дозволяє контролюючому органу проводити документальну позапланову перевірку платника податку на додану вартість, а саме:

- подання декларації, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених розділом V Кодексу;

- подання декларації, в якій заявлено від'ємне значення з податку на додану вартість у сумі, що складає більше як 100000,00 грн.

Пунктами 200.1-200.3 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Таким чином, від'ємне значення з податку на додану вартість виникає у тому податковому періоді, в якому сума податкового кредиту з податку на додану вартість перевищує суму податкових зобов'язань платника податку.

При цьому, згідно із п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, як вірно зазначено судами, подальше спрямування платником податку залишку від'ємного значення з податку на додану вартість, яке виникло у попередніх податкових періодах, не може вважатись безпосередньо декларуванням від'ємного значення.

Вказане підтверджується також і Наказом Міністерства доходів і зборів України від 13.11.2013 №678, що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 11.12.2013 за №2094/24626, яким встановлено, що у разі виникнення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту з податку на додану вартість платником податку заповнюється рядок 19 декларації.

Така сума враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу (відображається у рядку 20.1 декларації), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 20.2 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення (рядок 22 декларації), до декларації 0110 подається (Д2) (додаток 2).

Платники, які заповнили рядок 22 декларації 0110 та відповідно до статті 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та подають до декларації 0110 (Д3) (додаток 3). Значення рядка 3 (Д3) (додаток 3) переноситься до рядка 23 декларації 0110 за поточний звітний (податковий) період.

Залишок від'ємного значення (після бюджетного відшкодування) включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду).

З урахуванням того, що у податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2014 року від 19.05.2014 № 9028471752 ТОВ "СБЕ Україна Рівне" не було заповнено рядок 19, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність у територіального органу доходів і зборів, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, підстав для проведення документальної позапланової перевірки вказаного платника податку.

Доводи податкового органу щодо можливості тлумачити норми підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України як такі, що надають контролюючому органу право проводити позапланову документальну перевірку платника податків як у разі заповнення ним рядка 19 податкової декларації, так і у разі заповнення рядка 24 правомірно не прийняті до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України визначено, що податкове законодавство України ґрунтується на принципах, одним з яких є презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

З пояснень представника позивача вбачається, що платник податку відмовився розписатися у направленні на перевірку та не допустив посадових осіб Млинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області до проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "СБЕ Україна Рівне" на підставі спірного наказу.

Враховуючи викладене, вірними є висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірного наказу «Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "СБЕ Україна Рівне" № 89 від 27.05.2014

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Таким чином, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Млинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області - відхилити.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 13.06.2014 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль