Постанова № 51371945, 17.09.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/0270/5592/11

Головуючий у 1-й інстанції: Комар П.А.

Суддя-доповідач: Полотнянко Ю.П.

17 вересня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Драчук Т. О. Загороднюка А.Г.

за участю:

секретаря судового засідання: Бондаренко С.А.,

Представника позивача: Костенко О.А.

Представника відповідача: Волошенюк Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 24 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Назарет Трейд" до Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся з адміністративним позовом до Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 24 червня 2015 року адміністративний позов задоволено, а саме: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції №0000382301 від 21.09.2011 року.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити .

В судовому засіданні представник відповідача повністю підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити. Аргументуючи доводи апеляційної скарги апелянт посилається на те, що постанова суду першої інстанції винесена при неправильному застосуванні норм матеріального права, а також при неповному з'ясуванні судом всіх обстави, що мають значення для правильного вирішення справи.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечив та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 24 червня 2015 року - скасувати, виходячи з наступного.

Як встановлено з матеріалів справи, звертаючись до суду першої інстанції та на аргументацію адміністративного позову, позивачем було зазначено, що до перевірки були надані усі документи, що підтверджують збільшення рядка 23 Декларації "Залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного періоду" на суму 58865 грн., однак податковим органом надані документи не були прийняті до уваги, а відтак, позивач звернуся до суду про скасування податкового повідомлення - рішення від 21.09.2011 року №0000382301.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Судова колегія апеляційної інстанції не погоджується з даним висновком суду першої інстанції та надаючи правову оцінку публічно - правовому спору в межах апеляційної скарги, зазначає наступне.

Так, як встановлено з матеріалів справи та підтвердилось при апеляційному розгляді, ТОВ "Назарет Трейд" зареєстроване Хмільницькою міською радою 21.05.2008 року за № 117910, свідоцтво про державну реєстрацію від 21.05.2008 року № 547530, взяте на податковий облік Хмільницькою ОДПІ 23.05.2008 року за № 417.

Працівниками податкової інспекції в період з 18.07.2011 року по 29.08.2011 року, на підставі направлень № 387, 388, 389 від 18.07.2011 року та № 395 від 25.07.2011 року, проведено планову виїзну перевірку "Назарет Трейд", з питань дотримання вимог податкового, валютного на іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 01.04.2011 року. Термін проведення перевірки продовжувався на підставі наказу № 687 від 12.08.2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 63-23-35797955 від 05.09.2011 року, яким було встановлено порушення п.п. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Даний висновок податковим органом зроблений в зв'язку з невідповідністю первинних документів вимогам законодавства про бухгалтерський облік та фінансову звітність, що не підтверджують здійснення господарських операцій, які формували валові витрати підприємства. Також під час перевірки встановлено порушення позивачем п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартістю", оскільки товариством не надано за травень 2010 року документального підтвердження збільшення рядка 23 Декларації "Залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного періоду" на суму 58865 грн.

На підставі вказаного акту, Хмільницькою ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення № 000382301 від 21.09.2011 року, якими підприємству визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 73581 грн. за основним платежем, 14716 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Так, порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, а також порядок формування податкового кредиту з цього податку за правовідносинами, які виникли після 01.01.2011 року врегульовані Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI (далі - ПК України).

Пунктом 200.1 статті 200 ПК України визначено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

В підпункті 14.1.181 пункту 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит визначено як сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 цієї статті, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, визначені Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» від 16 липня 1999 року N 996-XIV (тут та далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що визначальним фактором для формування платником податку податкового кредиту є наявність у нього виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог ст. 201 ПК України. При цьому, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні придбаного товару (отриманих робіт, послуг) сум ПДВ до складу податкового кредиту, є підтвердження реальності господарської операції належним чином оформленими первинними документами, які є характерними для тої чи іншої господарської операції. Разом з тим, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Під час перевірки було встановлено, що будь-які підстави для здійснення такого уточнення у платника податків відсутні. Оскільки відповідно до п.п. 7.7.1. п.7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» - Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Тобто платнику, можна було здійснити уточнення рядку 23 декларації, тільки за умови збільшення податкового кредиту, в разі наявності відповідних документів, а саме податкових накладних, або у випадку зменшення податкових зобов'язань, в разу наявності коригування до податкових накладних, що раніше були відображені в податковій звітності. В ході проведення перевірки, було встановлено, що у платника не було вищезазначених підстав для збільшення податкового кредиту, або зменшення податкових зобов'язань, оскільки документи бухгалтерського/податкового обліку, що дають на це підстави були відсутні.

Так, судова колегія зазначає, що судом першої інстанції не було враховано, що позивачем при збільшенні від'ємного значення з податку на додану вартість не було дотримано вимог ведення податкового обліку, оскільки відповідно до додаткових пояснень наданих відповідачем при розгляді справи, що містяться в матеріалах справи, наведено врегульовану законодавством процедуру ведення податкового обліку з податку на додану вартість.

Відповідно до наданих документів а саме відповідно до збільшення рядку 23.3 - було надано податкову накладну № 3 від 17.07.2009 року - сума ПДВ становить 2535 грн., та податкову накладну № 934 від 2.07.2009 року - сума ПДВ становить 24147,76 грн. Дані податкові накладні відношення до попереднього звітного періоду не мають, оскільки датою виписки вказаних накладних є липень 2009 року, а попереднім періодом в якому вони мали бути включені є квітень 2010 року. Відповідно до збільшення рядку 23.4 Позивачем збільшено залишок від'ємного значення за результатами перевірки податкового органу на 31182 грн., відповідно до акту попередньої перевірки № 29-23-35797955 від 16.06.2010 року було встановлено порушення п.п. 7.7.1., п.п.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» - за результатами якої зменшено залишок від'ємного значення за січень 2010 року в сумі 31182 грн.

Отже, позивач при здійсненні даних уточнюючих розрахунків не мав підстав для їх здійснення, оскільки - вищезазначені документи не являються відповідно до чинного на той момент законодавства підставою для збільшення податкового кредиту, що платником було неправомірно збільшено рядок 23 податкової декларації (залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного періоду) на, що призвело до зменшення суми, що підлягала сплаті до бюджету в розмірі 58865 грн.

Відповідно до аналізу поданої податкової звітності з податку на додану вартість здійсненого під час перевірки було встановлено, що платником не було належним чином виправлено помилки в податкових деклараціях податних за травень чи червень 2010 року та відповідно не подано уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість за квітень 2010 року, який би давав платнику право на збільшення податкового кредиту в травні 2010 року за результатами поданого уточнюючого розрахунку. .» А саме позивачем, мали бути подані до уточнюючого розрахунку додаток № 5 в якому відображаються контрагенти, відповідно операції з якими дають право на збільшення податкового кредиту чи Додаток № 2 в якому мало би бути відображено звітний період в якому платник збільшив собі податковий кредит, за рахунок чого в нього в травні 2010 року зменшилась сума сплати до бюджету.

Тобто, для того щоб позивач мав право на збільшення від'ємного значення, яке він відобразив в уточнюючому розрахунку з податку на додану вартість за травень 2010 року, ним мало бути або зменшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість по виписаним податковим накладним, або збільшено суму податкового кредиту по отриманим податковим накладним в квітні 2010 року, що відповідно позивачем зроблено не було.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що Вінницькою ОДПІ, як суб'єктом владних повноважень, при проведенні перевірки та винесенні податкового повідомлення - рішення, було правомірно застосовано норми податкового законодавства.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі, дають адміністративному суду апеляційної інстанції підстав для постановлення висновків, які спростовують правову позицію суду першої інстанції.

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, оскільки спростовують і дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги являються суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області задовольнити повністю.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 24 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Назарет Трейд" до Хмільницька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Назарет Трейд" до Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі протягом п'яти днів.

Головуючий Полотнянко Ю.П.

Судді Драчук Т. О.

Загороднюк А.Г.