Постанова № 51371408, 21.09.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2015 р. Справа № 917/1399/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Россолов В.В., суддя Тихий П.В.

при секретарі судового засідання Деппа-Крівіч А.О.,

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність № 1812, від 05 червня 2015 року,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №4334 П/1-42) на рішення господарського суду Полтавської області від 03 червня 2015 року у справі № 917/1399/14

за позовом ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи", Бульвар Незалежності, буд. 14, м. Бровари, Київська область, 07400;

до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Землянки", с. Землянки, Глобинський район, Полтавська область, 39013;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Волари Експорт", вул. Тираспільська, 43, м. Київ, 04136 (вул. М. Пимоненка, буд. 13, корп. 6А, оф. 21, м. Київ, 04050);

про стягнення коштів у розмірі 3 541 128,46 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 03 червня 2015 року у справі №917/1399/14 (суддя Киричук О.А.) позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ Агрофірми "Землянки" на користь ТОВ "Кредитні Ініціативи" 2976303,02 грн. на повернення авансового платежу, 214049,19 грн. пені та 63807,04 грн. витрат на сплату судового збору. В іншій частині позову відмовлено. Повернуто ТОВ "Кредитні Ініціативи" зі спеціального фонду Державного бюджету України 2257,43 грн. судового збору сплаченого платіжним дорученням №11040 від 19 червня 2014 року

Відповідач, ТОВ Агрофірма "Землянки", не погодився з зазначеним рішенням, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищезазначене рішення в частині стягнення 214049,19 грн. пені та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині в повному обсязі.

У судове засідання, яке відбулось 21 вересня 2015 року, з'явився представник позивача. Відповідач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача у судове засідання не з'явились, будучи належним чином повідомленими про час та місце судового засідання, що підтверджується поштовими повідомленнями (Том 2 а.с.26-27).

Згідно із пунктом 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що явка відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача не була визнана обов'язковою, а також те, що їх неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за їх відсутності за наявними матеріалами у справі.

Розглянувши матеріали справи колегія суддів встановила наступні обставини справи.

27 квітня 2010 року між ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Волари Експорт" (Покупець за договором; третя особа у справі) та ТОВ Агрофірма "Землянки" (Продавець за договором, відповідач у справі) укладено договір поставки № 27/04-19 ВЭ-АФ 2010, відповідно до якого Постачальник зобов'язується передати, а Покупець прийняти та оплатити Товар згідно умов Договору та додатків до цього Договору.

03 червня 2014 року між ТОВ "Волари Експорт" та ТОВ "Кредитні ініціативи" укладено договір факторингу №01, за яким останній набув право вимоги до відповідача.

Звертаючись до суду першої інстанції позивач, спираючись на той факт, що відповідачем не виконано умови договору поставки № 27/04-19 ВЭ-АФ 2010, який був укладений 27 квітня 2010 року з ТОВ "Волари Експорт", а саме не поставлено товар на суму здійсненого авансового платежу, звернувся з вимогою про стягнення суми боргу в сумі 3 541 128,46 грн., з яких : 2 976 303,02 грн. - сума неповернутого авансу, 214 049,19 грн.- пеня, 311 391,20 грн. - інфляційні нарахування та 39 385,05 грн. - 3 % річних.

Виходячи з того, що на час розгляду справи відповідач не надав доказів виконання умов договору поставки чи повернення авансового платежу в сумі 2 976 303,02 грн., суд першої інстанції дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення зазначеної суми підлягають задоволенню. Крім того, встановивши факт прострочення виконання відповідачем зобовязання за договором поставки № 27/04-19 ВЭ-АФ 2010, суд визнав обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, вимоги позивача про стягнення 214 049,19 грн. пені. Одночасно судом було відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 311 391,20 грн. інфляційних втрат та 39 385,05 грн. - 3% річних, оскільки зобовязання відповідача за своєю правовою природою не є грошовим зобовязанням, а договором поставки не встановлений розмір процентів за користування чужими коштами.

Заперечуючи правомірність вказаного судового рішення, відповідач в обґрунтуванні апеляційної скарги вказує на необхідність застосування судом першої інстанції наслідків спливу позовної давності до вимоги позивача стосовно стягнення пені у сумі 214049,19 грн.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає в повній мірі нормам законодавства зважаючи на наступне.

Як слідує з матеріалів справи, 27 квітня 2010 року між ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Волари Експорт" та ТОВ Агрофірма "Землянки" було укладено договір поставки № 27/04-19 ВЭ-АФ 2010, відповідно до якого Постачальник зобов'язується передати, а Покупець прийняти та оплатити Товар згідно умов Договору та додатків до цього Договору.

Зі змісту Договору № 27/04-19 ВЭ-АФ 2010, укладеного між первісним кредитором (ТОВ "Волари Експорт") та відповідачем, вбачається, що між сторонами виникли правовідносини, що випливають з договору поставки.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України одна сторона - продавець передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 4. Договору поставки, предметом договору є товар, тобто с/г продукція врожаю 2010 р. в кількості, згідно Додатків до цього Договору +/- 5% по заліковій вазі.

Ціна Товару визначається в момент фактичної поставки продукції згідно Додатків до цього Договору і дійсна протягом терміну поставки, зазначеного в кожному Додатку. Загальна сума договору становить 2 976 303,02 грн. (п. 6. Договору поставки).

Відповідно до п. 7 Договору поставки, Постачальник проводить постачання Товару на умовах ЕХW ФРАНКО-ЕЛЕВАТОР (Міжнародні правила тлумачення торгових термінів "Інкотермс" в редакції 2000 року). Продавець повинен здійснювати поставку Товару партіями і в строки, згідно з додатками до цього Договору. Датою поставки вважається дата переоформлення Товару за складським документом на елеваторі (ХПП) і підписання Сторонами накладної прийому-передачі партії Товару. Покупець має право вислати свого представника для перевірки наявності Товару, його якості і права власності Постачальника, а також для присутності при перепису Товару на Покупця.

Відповідно до п. 9 Договору поставки, Покупець перераховує на розрахунковий рахунок Продавця 100% вартості кожної партії Товару на умовах і в терміни, зазначені у відповідних Додатках до цього Договору. Датою оплати вважається дата списання коштів з розрахункового рахунку Покупця.

У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором, винна сторона оплачує добросовісній стороні завдані цим збитки відповідно до чинного законодавства України. У разі нездійснення Покупцем платежу згідно п.9 цього Договору, Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі 0,2% від вартості поставленого, але неоплаченого Товару за кожен день прострочення платежу. У разі прострочення оплати на термін більше 10-ти днів Продавець має право переглянути ціну Товару або розірвати Договір в односторонньому порядку. В останньому випадку Покупець зобов'язаний провести за свій рахунок повернення Товару Продавцю. У разі порушення Продавцем умов та/або строку поставки Товару, згідно в п.7 цього Договору та відповідних Додатків до нього, Продавець сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,2% від вартості непоставленого (недопоставленого) Товару за кожний день прострочення поставки. У разі прострочення поставки Товару на термін більше 10-днів Покупець має право переглянути ціну Товару або розірвати Договір в односторонньому порядку. В останньому випадку Продавець зобов'язаний зробити повернення всіх раніше перерахованих на його рахунок грошових коштів, отриманих за цим Договором (п. 10 Договору поставки).

Договір набуває чинності з моменту його належного підписання Сторонами і діє до повного виконання Сторонами взаємних зобов'язань. Договір дійсний з моменту підписання і до 27 грудня 2011 року (п. 13 Договору поставки) (Том 1 а.с. 22-23).

У додатку №1 від 27 квітня 2010 року до договору поставки № 27/04-19 ВЭ-АФ 2010 визначено, що Продавець поставляє партію Товару в кількості, за ціною та на умовах, зазначених нижче: товар - соняшник; кількість 647,022 т., вартість з ПДВ 2 976 303,02 грн.

Умови поставки даної партії: ЕХW ФРАНКО-ЕЛЕВАТОР - ТОВ "Глобинський елеватор" (п. 2 Додатку № 1 від 27 квітня 2010 року).

Термін поставки даної партії: до 15 квітня 2011 року, включно (п. 4 Додатку № 1 від 27 квітня 2010 року) (Том 1 а.с. 24).

У додатку №1 від 10 лютого 2011 року до договору поставки № 27/04-19 ВЭ-АФ 2010 від 27 квітня 2010 року визначено, що Продавець поставляє партію Товару в кількості, за ціною та на умовах, зазначених нижче: товар - соняшник; кількість 647,022 т., вартість з ПДВ 2 976 303,02 грн.

Умови поставки даної партії: ЕХW ФРАНКО-ЕЛЕВАТОР - ТОВ "Глобинський елеватор" (п. 2 Додатку № 1 від 10 лютого 2011 року).

Термін поставки даної партії: до 15 лютого 2011 року, включно (п. 4 Додатку № 1 від 10 лютого 2011 року).

Оплата даної партії здійснюється наступним чином: 100% вартості Товару Покупець сплачує протягом 3-х банківських днів з моменту надання Продавцем документів, зазначених у п.8 Договору поставки № 27/04-19 ВЭ-АФ 2010 від 27 квітня 2010 року. Цей Додаток доповнює Договір поставки № 27/04-19 ВЭ-АФ 2010 від 27 квітня 2010 року і є його невід'ємною частиною (п. 5 Додатку № 1 від 12 квітня 2011 року) (Том 1 а.с. 25).

У Додатковій угоді від 01 квітня 2011 року до договору поставки № 27/04-19 ВЭ-АФ 2010 від 27 квітня 2010 року сторони домовилися:

змінити розділ 4 договору і викласти його в наступній редакції: с/г продукція врожаю 2011 р. в кількості, згідно Додатків до цього Договору +/- 5% по заліковій вазі.

змінити абзац 6 розділу 13 договору і викласти його в наступній редакції: Договір дійсний з моменту підписання і до 31 серпня 2011 року (Том 1 а.с. 27).

У Додатковій угоді від 01 квітня 2011 року до додатку № 1 від 27 квітня 2010 року до договору поставки № 27/04-19 ВЭ-АФ 2010 від 27 квітня 2010 року сторони домовилися:

змінити п.3 додатку до договору і викласти його в наступній редакції: Термін поставки даної партії: до 30 серпня 2011 року, включно (Том 1 а.с. 28).

У додатку №1 від 12 квітня 2011 року до договору поставки № 27/04-19 ВЭ-АФ 2010 від 27 квітня 2010 року визначено, що Продавець поставляє партію Товару в кількості, за ціною та на умовах, зазначених нижче: товар - соняшник; кількість 647,022 т., вартість з ПДВ 2 976 303,02 грн.

Умови поставки даної партії: ЕХW ФРАНКО-ЕЛЕВАТОР - ТОВ "Глобинський елеватор" (п. 2 Додатку № 1 від 12 квітня 2011 року).

Термін поставки даної партії: до 22 квітня 2011 року, включно (п. 4 Додатку № 1 від 12 квітня 2011 року).

Оплата даної партії здійснюється наступним чином: 100% вартості Товару Покупець сплачує протягом 3-х банківських днів з моменту надання Продавцем документів, зазначених у п.8 Договору поставки № 27/04-19 ВЭ-АФ 2010 від 27 квітня 2010 року. Цей Додаток доповнює Договір поставки № 27/04-19 ВЭ-АФ 2010 від 27 квітня 2010 року і є його невід'ємною частиною (п. 5 Додатку № 1 від 12.04.2011) (Том 1 а.с. 26).

У Додатковій угоді від 14 квітня 2011 року до договору поставки № 27/04-19 ВЭ-АФ 2010 від 27 квітня 2010 року сторони домовилися змінити розділ 13 договору, зокрема, абзац 6 викласти його в наступній редакції: Договір дійсний з моменту підписання і до 27 квітня 2012 року (Том 1 а.с. 31)

У Додатковій угоді від 01 серпня 2011 року до додатку № 1 від 27 квітня 2010 року до договору поставки № 27/04-19 ВЭ-АФ 2010 від 27 квітня 2010 року сторони домовилися:

змінити п.3 додатку до договору і викласти його в наступній редакції: Термін поставки даної партії: до 31 грудня 2013 року включно (Том 1 а.с. 29).

У Додатковій угоді від 01 серпня 2011 року до договору поставки № 27/04-19 ВЭ-АФ 2010 від 27 квітня 2010 року сторони домовилися:

змінити розділ 4 договору і викласти його в наступній редакції: с/г продукція врожаю 2011 року, врожаю 2012 року і врожаю 2013 року в кількості, згідно Додатків до цього Договору +/- 5% по заліковій вазі.

змінити абзац 6 розділу 13 договору і викласти його в наступній редакції: Договір дійсний з моменту підписання і до 31 грудня 2013 року (Том 1 а.с. 30).

Таким чином, останньою додатковою угодою від 01 серпня 2011 року до Додатку №1 від 27 квітня 2010 року до Договору поставки № 27/04-19 ВЭ-АФ 2010 від 27 квітня 2010 року, сторони узгодили кінцеву дату постачання товару, а саме до 31 грудня 2013 року.

У відповідності до приписів ч.ч. 1,2 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Матеріалами справи підтверджено, що 28 квітня 2010 року ТОВ "Волари Експорт" здійснило перерахунок обумовленого Договором поставки авансу на рахунок Відповідача у розмірі 2 976 303,02 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 656 від 28 квітня 2010 року та копією податкової накладної виписаної 28 квітня 2010 року за порядковим номером 107.

Однак, факт поставки товару відповідачем матеріалами справи не підтверджується, а відтак покупець має право на повернення суми попередньої оплати в порядку статті 538 ЦК Кодексу.

Разом з тим, слід звернути уваги, що 03 червня 2014 року між ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Волари Експорт" (Клієнт) та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Кредитні Ініціативи" (Фактор) укладено договір факторингу № 01, відповідно до якого, Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт зобов'язується відступити Факторові свої Права грошової вимоги до Боржників за Основними договорами в розмірі та на умовах передбачених цим Договором.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст.ст. 513, 514 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст. 516 ЦК України).

Відповідно до ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Права вимоги вважаються відступленими Фактору в день підписання цього Договору. Додаткового оформлення відступлення Прав вимоги не вимагається. Після переходу Прав вимоги до Фактора останній стає кредитором: по відношенню до Боржників та набуває відповідні Права вимоги. Таке відступлення не потребує вчинення будь-яких додаткових дій з боку Фактора чи Клієнта або підписання будь-яких документів (п. 2.3. Договору факторингу).

Відповідно до п. 3.1. Договору факторингу, загальна сума прав грошової вимоги, що відступаються відповідно до умов даного Договору становить 156 497 140 (сто п'ятдесят шість мільйонів чотириста дев'яносто сім тисяч сто сорок) гривень 49 копійок.

У додатку 1 до договору факторингу від 03 червня 2014 року наведено опис, характеристика, обсяг та розмір прав вимоги боржників за основними договорами, що відступаються фактору клієнтом за договором факторингу.

Так, відповідно до п. 8 додатку 1, права вимоги за Договором поставки № 27/04-19 ВЄ-АФ 2010 від 27 квітня 2010 pоку (надалі - Основний договір 8), укладеним між Клієнтом (ТОВ "Волари") та ТОВ Агрофірма Землянки, (надалі - Боржник 6), а саме:

право вимоги повернення авансового платежу в сумі 2 976 303,02 гривень;

право вимоги сплати неустойки (пені, штрафів) у випадку невиконання чи неналежного виконання Боржником 6 зобов'язань за Основним договором 8;

інші, крім зазначених вище, права грошової вимоги, строк платежу за якими настав (наявна вимога), а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому (майбутня вимога) на підставі Основного договору 8;

інші будь-які права вимоги до Боржника 6 за Основним договором 8, що існують на момент укладення цього Договору та/або виникнуть в майбутньому відповідно до умов Основного договору 8.

Перелік договорів, що свідчать про права вимоги: Договір поставки № 27/04-19 ВЄ-АФ 2010 від 27 квітня 2010 pоку;

Додаткова угода від 14 квітня 2011 року до договору поставки № 27/04-19 ВЄ-АФ 2010 від 27 квітня 2010 pоку;

Додаток № 1 від 10 лютого 2011 року до договору поставки № 27/04-19 ВЄ-АФ 2010 від 27 квітня 2010 pоку;

Додаток № 1 від 12 квітня 2011 року до договору поставки № № 27/04-19 ВЄ-АФ 2010 від 27 квітня 2010 pоку;

Додаток № 1 від 27 квітня 2011 року до договору поставки № 27/04-19 ВЄ-АФ 2010 від 27 квітня 2010 pоку;

Додаткова угода від 01 квітня 2011 року до договору поставки № 27/04-19 ВЄ-АФ 2010 від 27 квітня 2010 pоку;

Додаткова угода від 01 квітня 2011 року до додатку № 1 від 27.10.2011р. до договору поставки № 27/04-19 ВЄ-АФ 2010 від 27 квітня 2010 pоку;

Додаткова угода від 01 серпня 2011 року до договору поставки № 27/04-19 ВЄ-АФ 2010 від 27 квітня 2010 pоку;

Додаткова угода від 01 серпня 2011 року до додатку № 1 від 27 жовтня 2010 року до договору поставки № 27/04-19 ВЄ-АФ 2010 від 27 квітня 2010 pоку;

Додатком № 2 до договору факторингу від 03 червня 2014 року є акт прийому - передачі (Том 1 а.с. 20-21).

З наведеного вбачається, що позивач має визначне цивільним законодавством право на грошову вимогу до відповідача, за неналежне виконання умов договору поставки № 27/04-19 ВЄ-АФ 2010 від 27 квітня 2010 pоку.

Згідно ч. 1 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

10 червня 2014 року ТОВ "Волари Експорт" надіслало Відповідачу лист № 30/01 з повідомленням про відступлення права вимоги, яким повідомлено останнього про те, що ТОВ "Волари Експорт" за договором факторингу № 01 право вимоги за грошовими зобов"язаннями, які виникли у відповідача на підставі договору поставки № 27/04-19 ВЄ-АФ 2010 від 27 квітня 2010 pоку відступлено ТОВ Кредитні ініціативи (Том 1 а.с. 36-37).

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку, що оскільки станом на час розгляду справи відповідач не надав доказів виконання умов договору поставки чи повернення авансового платежу в сумі 2 976 303,02 грн., позовні вимоги про стягнення зазначеної суми підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення 214 049,19 грн. пені (за період з 01 січня 2014 року по 20 червня 2014 року), нарахованої від вартості недопоставленого товару на підставі п 10 Договору поставки.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ч. 1 ст. 253 ЦК України).

Як зазначалося вище, сторони узгодили кінцеву дату постачання товару, а саме 31 грудня 2013 року.

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у встановлений строк, він є боржником, що прострочив виконання зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) відповідно до положень ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (далі ГК України), нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 10 Договору поставки передбачено, що у разі порушення Продавцем умов та/або строку поставки Товару, Продавець сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,2% від вартості непоставленого (недопоставленого) Товару за кожний день прострочення поставки.

Отже, відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України позивач має право на нарахування пені згідно договору поставки за період з 01 січня 2014 року по 30 червня 2014 року.

За таких обставин суд першої інстанції правомірно визнав обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, вимоги позивача про стягнення 214 049,19 грн. пені.

Доводи апеляційної скарги стосовно необхідності застосування судом першої інстанції наслідків спливу позовної давності до вимоги позивача стосовно стягнення пені у сумі 214049,19 грн. визнаються судом апеляційної інстанції безпідставними враховуючи наступне.

Згідно ст. 256 ЦК України , позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Частинами 1 та 5 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем зобов'язання з поставки товару мало бути виконано до 31 грудня 2013 року, тобто, з 01 січня 2014 року відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання, тому до 01 січня 2015 року позивач повинен був в межах строку спеціальної позовної давності подати позов про стягнення пені.

Позивач звернувся з позовом до господарського суду по даній справі 09 липня 2014 року, про що свідчить штемпель відділення поштового зв'язку на конверті, в якому позовні матеріали надійшли до суду (Том 1 а.с.63). Отже, позов не було подано до господарського суду з пропуском строку позовної давності.

Більш того, згідно ч. 3, ч. 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно до 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного. В останньому випадку воно обов'язково має бути зазначене в протоколі судового засідання (пункт 6 частини другої статті 81-1 ГПК); господарський суд може також запропонувати відповідачеві викласти таку заяву в письмовій формі та долучити її до матеріалів справи.

В той же час, матеріали справи (відзив на позовну заяву, клопотання відповідача) не містять заяви відповідача про сплив позовної давності до вимоги позивача стосовно стягнення пені, з протоколів судового засідання також не вбачається усного заявлення такої вимоги відповідачем.

Таким чином, під час розгляду справи у суду першої інстанції, відповідачем не було заявлено про необхідність застосування судом першої інстанції наслідків спливу позовної давності до вимоги позивача стосовно стягнення пені у сумі 214049,19 грн.

Згідно до 2.1.постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" у суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом.

Натомість, матеріалами справи підтверджено, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом.

У звязку з чим, у відповідача відсутні правові підстави для подання заяви про сплив позовної давності у суді апеляційної інстанції .

Окрім цього, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції стосовно відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 311 391,20 грн. інфляційних втрат та 39 385,05 грн. - 3% річних.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем заявлено до стягнення 311 391,20 грн. інфляційних втрат (за період з січня 2013 року по червень 2014 року включно) і 39 385,05 грн. - 3% річних (за період з 11 січня 2014 року по 20 червня 2014 року).

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, судом першої інстанції правомірно встановлено, що стягнення з постачальника суми авансового платежу, перерахованого відповідно до договору поставки № 27/10-01 ВЄ-АФ 2010 від 27 жовтня 2010 року не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні ст. 625 ЦК України.

Обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадку повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

На цьому, зокрема, наголошено у п. 5.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Стосовно вимоги позивача про стягнення 39 385,05 грн. - 3% річних (за період з 11 січня 2014 року по 20 червня 2014 року) варто зазначити, що зі змісту позовної заяви, позивач визначає даний розмір річних як проценти за користування чужими грошовими коштами.

В силу положень статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Однак, в даному випадку колегією суддів приймається до уваги, що 1)договором поставки не встановлений розмір процентів за користування чужими коштами, 2) законом або іншим актом цивільного законодавства не визначено розміру процентної ставки, яка береться при розрахунку процентів за користування чужими грошовими коштами у випадку неповернення авансового платежу. А відтак, колегією суддів вказується на неможливості обрання як 3% річних або іншої процентної ставки при розрахунку процентів за користування чужими грошовими коштами, у звязку з чим, в задоволенні вказаної позовної вимоги слід відмовити.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до вимог постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних відносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Згідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23 березня 2012 року "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства та фактичним обставинам справи, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги відповідача та залишення рішення господарського суду Полтавської області від 03 червня 2015 у справі № 917/1399/14 без змін.

У відповідності до ст. 49, ч. 2 ст. 99 ГПК України, вирішуючи питання про перерозподіл судового збору пропорційно задоволеним вимогам, враховуючи приписи абз. 4 п. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21 лютого 2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" з огляду на те, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції в силі, судові витрати за подання апеляційної скарги відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 91, 99, 101, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Землянки" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 03 червня 2015 у справі № 917/1399/14 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 24 вересня 2015 року.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Тихий П.В.