Ухвала суду № 51366589, 22.09.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ - 32, вул. С. Петлюри 16тел. 235-24-26______________________________

У Х В А Л А

"22" вересня 2015 р. Справа № 911/2277/14

Суддя Конюх О.В., розглянувши скаргу державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» від 24.07.2015р. №35-22/1-511 на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо винесення постанови від 14.07.2015р. ВП № 46012920 про стягнення з боржника виконавчого збору в межах виконавчого провадження з примусового виконання рішення у справі

за позовомпублічного акціонерного товариства «Родовід Банк», м. Київ,

до відповідачів:1) відкритого акціонерного товариства Банк «Біг Енергія», м. Київ,

2) державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», м. Бориспіль,

треті особи: 1) товариство з обмеженою відповідальністю «Сорпо Інвест», м. Київ,

2) відкрите акціонерне товариство «Естерра», м. Київ,

3) товариство з обмеженою відповідальністю «БрокІнвестГруп», м. Суми,

про визнання недійсними договорів

за участю представників:

від стягувача: ОСОБА_1, уповноважена, довіреність від 30.04.2015р. №30;

від боржника: ОСОБА_2, уповноважений, довіреність від 23.07.2015р. №01-22/6-226;

від ДВС: ОСОБА_3, уповноважена, довіреність від 27.04.2015р. №20-22/77;

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Київської області від 11.08.2014р. у справі №911/2277/14 у задоволені позову публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2014р., яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 30.12.2014р., рішення господарського суду Київської області від 11.08.2014р. у справі №911/2277/14 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» задоволено повністю.

На виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2014р. у справі № 911/2277/14, яка набрала законної сили 03.11.2014р., господарським судом Київської області видано накази від 21.10.2014р. №911/2277/14 про примусове виконання рішення.

27.07.2015р. від відповідача (боржник) - державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» надійшла скарга від 24.07.2015р. № 35-22/1-511 на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо винесення постанови від 14.07.2015р. серії ВП №46012920 про стягнення з боржника виконавчого збору в межах виконавчого провадження з примусового виконання рішення у справі №911/2277/14, в якій останній просить господарський суд:

- визнати незаконними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_4 щодо винесення постанови від 14.07.2015р. серії ВП № 46012920 про стягнення з боржника виконавчого збору;

- скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 14.07.2015р. ВП №46012920 про стягнення з боржника виконавчого збору.

Скарга обґрунтована тим, що постановою відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 21.01.2015р. стягнуто з боржника виконавчий збір в розмірі 786 398,61 грн. Ухвалою господарського суду Київської області від 03.03.2015р., залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2015р., скасовано постанову відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 21.01.2015р. як таку, що винесена передчасно, з огляду на те, що термін на добровільне виконання рішення суду закінчився 22.01.2015р.

В обґрунтування своїх доводів скаржник зазначає, що чинним законодавством передбачено винесення державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору не інакше як під час першого надходження виконавчого документа і виключно на наступний день після завершення строку, наданого для самостійного виконання рішення.

Боржник твердить, що чинний закон не надає права державному виконавцю повторно виносити постанову про стягнення з боржника виконавчого збору, не у строки, передбачені законом (на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення), відповідно постанова відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 14.07.2015р. ВП №46012920 про стягнення з боржника виконавчого збору є незаконною та має бути скасована.

Відповідно до ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, та постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Відповідно до інформаційного листа Верховного Суду України від 08.11.2005р. №3.2.-2005 виконання рішення, ухвали, постанови господарського суду є невідємною частиною судового процесу. Розгляд господарським судом скарг на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби є однією із форм судового контролю щодо виконання рішень, ухвал, постанов. Виходячи з цього, зазначені скарги щодо виконання рішень господарських судів підлягають розгляду господарським судом, який розглянув справу у першій інстанції в порядку, встановленому ГПК України.

Дослідивши матеріали скарги державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» від 24.07.2015р. №35-22/1-511 на дії державного виконавця, суд ухвалою від 30.07.2015р. розгляд зазначеної скарги призначив в засіданні господарського суду на 15.09.2015р. В судовому засіданні 15.09.2015р. оголошену перерву до 22.09.2015р., про що представників стягувача, боржника та органу державної виконавчої служби повідомлено особисто під розпис.

В судові засідання 15.09.2015р. та 22.09.2015р. зявились повноважні представники стягувача, боржника та органу державної виконавчої служби.

Розглянувши скаргу державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» від 24.07.2015р. №35-22/1-511 на дії державного виконавця, дослідивши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників стягувача, боржника та органу державної виконавчої служби, всебічно та повно зясувавши всі фактичні обставини справи, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду скарги і вирішення її по суті, господарський суд встановив наступне.

Згідно зі ст. 124 Конституції України всі судові рішення ухвалюються іменем України і є обовязковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. ст. 1, 2, 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також вживати заходи до забезпечення реального виконання судового рішення.

Постановою від 14.01.2015р. про відкриття виконавчого провадження головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України відкрито виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Київської області від 21.11.2014р. про примусове виконання рішення у справі №911/2277/14 та запропоновано боржнику самостійно виконати вимоги виконавчого документа у строк до семи днів з моменту винесення постанови.

У строк, наданий для самостійного виконання рішення, боржником сплачено частину боргу в сумі 112 437 878,58 грн.

Постановою від 21.01.2015р. про стягнення з боржника виконавчого збору головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 786 398,61грн. оскільки рішення суду боржником в повному обсязі та у строк, встановлений для добровільного виконання, не виконано (залишок боргу - 7 863 986,09 грн.).

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.03.2015р., яку залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2015р., визнано незаконними дії органу державної виконавчої служби щодо прийняття відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України постанови від 21.01.2015р. про стягнення з боржника виконавчого збору, постанову скасовано як винесену передчасно, з огляду на те, що термін на добровільне виконання вимог виконавчого документа закінчився 22.01.2015р.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, станом на 17.07.2015р. з боржника стягнуто суму заборгованості в повному обсязі.

Постановою від 14.07.2015р. про стягнення з боржника виконавчого збору головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України стягнуто з боржника державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» виконавчий збір в розмірі 786 398,61 грн.

Виконавче провадження здійснюється державним виконавцем згідно вимог Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон) та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. №512/5 (далі Інструкція).

Господарським судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що після відкриття виконавчого провадження №46012920 та спливу визначеного Законом строку для добровільного виконання рішення в повному обсязі виконано не було, залишок заборгованості становив 7 863 986,09 грн.

Згідно пункту 3.7. Інструкції стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 28 Закону.

В силу ст. 28 Закону у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту 3.7.1. Інструкції постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення. У постанові про стягнення виконавчого збору визначається розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню, зазначений у частині першій статті 28 Закону. Примусове стягнення виконавчого збору здійснюється відповідно до вимог Закону.

Згідно пунктів 3.7.2., 3.7.3. Інструкції, якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до початку його примусового виконання, виконавчий збір стягується з суми, яка не була сплачена боржником самостійно. При наступних пред'явленнях до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута при попередньому виконанні.

За таких обставин, Закон та Інструкція визначають момент, коли у державного виконавця виникає обовязок (а не право) винести постанову про стягнення з боржника виконавчого збору при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після спливу строку, встановленого для самостійного виконання рішення суду; та умову, за настанням якої у державного виконавця виникає такий обовязок у випадку невиконання рішення боржником самостійно у встановлений для цього строк.

Твердження боржника про те, що право державного виконавця винести постанову про стягнення з боржника виконавчого збору діє лише один день і вичерпується із спливом цього єдиного дня (наступного після спливу строку для добровільного виконання), є хибним. За змістом наведених норм закону постанова про стягнення з боржника виконавчого збору може бути винесена у будь-яку дату протягом здійснення виконавчого провадження після завершення строку для самостійного виконання рішення.

Повторне винесення постанови про стягнення виконавчого збору законом не передбачено, однак, твердження боржника про те, що оскаржувана постанова від 14.07.2015р. винесена повторно, є хибним. Скасована постанова від 21.01.2015р. про стягнення виконавчого збору фактично не існує як юридичний факт та не створює жодних правових наслідків для учасників виконавчого провадження.

Оскільки станом на 14.07.2015р. строк для самостійного виконання рішення сплив, рішення суду боржником в добровільному порядку у встановлений для цього строк виконано не було, виконавчий збір у встановленому законом розмірі з боржника також стягнуто не було, для державного виконавця існувала сукупність всіх встановлених законом умов та підстав для винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що стягуючи з боржника виконавчий збір постановою від 14.07.2015р., державний виконавець діяв у межах своїх повноважень та у відповідності до Закону та доказів зворотного скаржником не подано.

17.07.2015р. державним виконавцем перераховано до державного бюджету виконавчий збір в сумі 786398,61 грн.; повернуто боржнику надлишково стягнуті кошти в сумі 6506705,88 грн. Постановою від 05.08.2015р. закінчено виконавче провадження ВП №46012920.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд відмовляє державному підприємству «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» у задоволенні скарги від 24.07.2015р. № 35-22/1-511 на дії державного виконавця щодо стягнення з боржника виконавчого збору.

Керуючись статтями 86, 1212 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Скаргу державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» від 24.07.2015р. № 35-22/1-511 на дії державного виконавця щодо стягнення з боржника виконавчого збору постановою від 14.07.2015р. ВП № 46012920 залишити без задоволення.

Копію ухвали господарського суду надіслати стягувачу, боржнику та відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до пункту 21 частини першої ст. 106 ГПК України.

Суддя О.В. Конюх