Рішення № 51364556, 21.09.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.09.2015 Справа № 905/885/15

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Сич Ю.В., судді Уханьова О.О., судді Левшина Г.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.

Розглядає справу за позовом публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк", м.Київ (ідентифікаційний код 19017842)

до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

про стягнення заборгованості у розмірі 2470,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк", м.Київ до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 2470,00 грн.

Ухвалою господарського суду від 14.07.2015р. порушено провадження по справі №905/885/15.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 28.10.2014року ПАТ "ВіЕйБі Банк" здійснено передоплату ФОП ОСОБА_2 у розмірі 2470,00 грн. за обслуговування та ремонт сортувальника банкнот згідно рахунку фактури № 129 від 30.09.2014р., однак послуги відповідачем надані не були, внаслідок чого позивач вважає, що у відповідача виникла заборгованість у розмірі 2470,00 грн. Також, позивач зазначає, що не має можливості надіслати відповідачу претензію або інше повідомлення для досудового врегулювання спору в зв'язку із дією ЗУ «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції».

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 3, 525, 526, 530 ЦК України, ст.ст. 174,193 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 2 Господарського процесуального кодексу України.

На підтвердження позовних вимог позивач надав копію рахунку №129 від 30.09.2014р., платіжного доручення №2708059 від 28.10.2014 р.

Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 19.08.2015р. справу передано на розгляд колегії суддів, у складі головуючого судді Сич Ю.В., судді Уханьової О.О., судді Левшиної Г.В.

ПАТ "ВіЕйБі Банк" 29.07.2015р. звернулось до господарського суду з клопотанням про забезпечення проведення судового засідання в режимі відеоконференції. Ухвалою від 19.08.2015р. зазначене клопотання залишено без задоволення, за відсутностю технічних можливостей суду для проведення відеоконференції.

На адресу господарського суду Донецької області 11.09.2015р. від позивача надійшли додаткові документи, які долучені до матеріалів справи. Також позивачем заявлено клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Відповідач жодного разу не скористався своїм законним правом на участь в судовому засіданні, про причину неявки не повідомив, додаткових документів до матеріалів справи не надав.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги, що відповідно до п. 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014р. №01-06/1290/14 ухвали господарського суду розміщені в мережі Інтернет за адресою http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі Судова влада України, він вважається належним чином повідомленим про час і місце розгляду судом справи.

Господарський суд вирішує спір по суті без явки представника відповідача на підставі ст.75 ГПК України за наявними в матеріалах справи документами, оскільки вони є достатніми для вирішення спору.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ :

ФОП ОСОБА_2 виставлено рахунок №129 від 30.09.2014року на оплату послуг за технічне обслуговування та ремонт сортувальника банкнот К-500 сер.№ К08D012859.

Платіжним дорученням №2708059 від 28.10.2014року ПАТ "ВіЕйБі Банк" здійснило оплату ФОП ОСОБА_2 за ТО та ремонт сортувальника банкнот згідно рах.-факт. №129 від 30.09.2014 без ПДВ у сумі 2470,00 грн.

В позовній заяві позивач вказує, що відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань, не надав визначених сторонами послуг, які були оплачені згідно платіжного доручення №2708059 від 28.10.2014року, що стало підставою для звернення до суду з позовними вимогами щодо стягнення заборгованості в сумі 2470,00грн.

Також, позивач зазначає, що до відповідача з письмовими вимогами щодо повернення вказаних грошових коштів не звертався.

Дослідивши вказані обставини у їх сукупності суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. (ч. 2 ст. 205 ЦК України )

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).

Відповідно до ст. 208 ЦК України за загальним правилом правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

При цьому, відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. (ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України ).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).

У свою чергу, відповідно до ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (ст. 642 ЦК України).

Відтак, оскільки доданий до матеріалів справи рахунок №129 від 30.09.2014року містить найменування послуг, їх кількість, ціну та підпис уповноваженої особи відповідача, а позивач, в свою чергу, перерахував суму передплати у розмірі 2470,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №2708059 від 28.10.2014року, суд дійшов висновку, що між сторонами мало місце укладення договору про надання послуг у спрощений спосіб.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. (ст. 509 Цивільного кодексу України)

Згідно ч.1 ст.173 ГК України зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.

Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Таким чином, виходячи з того, що сторонами у справі укладено договір про надання послуг у спрощений спосіб, відповідач взяв на себе зобов'язання виконати за плату послуги на технічне обслуговування та ремонт сортувальника банкнот К-500 сер.№ К08D012859, а позивач, у свою чергу, зобов'язання їх прийняти та оплатити.

Відповідно, як сторона за договором про надання послуг позивач (Замовник) позивач має право вимагати від відповідача (Виконавця) саме надання послуг у натурі. При цьому, у разі невиконання послуг, Замовник має право звернутись до Виконавця з вимогами щодо розірвання договору та вимагати повернення сплачених грошових коштів - предоплати, як збитків, що виникли внаслідок неправомірної діяльності відповідача, зокрема, у судовому порядку.

З будь-якими вимогами позивач до відповідача не звертався.

Предметом позовних вимог у цій справі стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 2470,00грн., однак будь-яких зобов'язань з оплати робіт відповідач на себе за умовами договору не брав.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позивач, звертаючись з позовом обрав невірний спосіб захисту, тому відмовляє у задоволенні позовних вимог ПАТ "ВіЕйБі Банк" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 2470,00 грн.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 11, 205, 207, 208, 509, 525, 526, 530, 638, 639, 640, 641, 642, 901 Цивільного кодексу України; ст. ст. 173, 181, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 15, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк", м.Київ до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 2470,00 грн. - відмовити.

У судовому засіданні 21.09.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 23.09.2015р.

Головуючий суддя Ю.В. Сич

Суддя О.О. Уханьова

Суддя Г.В. Левшина