Рішення № 51364282, 22.09.2015, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 вересня 2015 р. ОСОБА_1 № 903/882/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю БЛУМІ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Нова ОСОБА_1

про стягнення 493 964,86грн.

Суддя: Філатова С.Т.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача: ОСОБА_2, дов. від 04.06.2015р.

від відповідача: н/в

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу розяснено право відводу судді. Відводу судді не було заявлено. В судовому засіданні учаснику судового процесу згідно ст.22 ГПК України розяснено процесуальні права та обовязки сторін.

В судовому засіданні 22.09.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БЛУМІ" звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова ОСОБА_1" про стягнення 503 640,05грн., з яких: 435087,15 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних за період з 27.11.2014р. по 30.07.2015р., 68 552,90 грн. пені за період з 27.11.2014р. по 30.07.2015р. відповідно до п. 9.4 договору.

Позовні вимоги обґрунтовує наступним:

Відповідно до умов договору поставки №39 від 02.06.2014р., укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "БЛУМІ" (постачальник, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Нова ОСОБА_1" (покупець, відповідач) за товарними накладними №795/10 від 27.10.2014р., №419/11 від 14.11.2014р., №915/12 від 25.12.2014р., №97/02 від 04.02.2015р. та №74/03 від 04.03.2015р. (скріпленими підписами та печатками сторін) відповідач отримав товар на загальну суму 368 069,20грн.

Покупець сплатив частину боргу в сумі 65 119,76грн.

Залишок боргу станом на 30.07.2015р. становив 292 949,44грн.

Згідно з п.5.1. договору відповідачеві було надано відстрочку платежу на 30 календарних днів з моменту отримання товару.

Відповідно з п. 9.4. договору за прострочення платежу покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення.

Згідно з п. 9.5 договору сторони погодили, що у разі прострочення оплати партії товару більш ніж 14 календарних днів покупець зобов`язується сплатити згідно ст. 625 ЦК України суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 24% відсотки річних від простроченої суми з дня порушення зобов`язання щодо оплати товару (партії товару) до дня його фактичної оплати.

Ухвалами суду від 18.08.2015р., 31.08.2015р. розгляд спору згідно зі ст. 77 ГПК України відкладався у звязку з неподанням витребуваних судом доказів, необхідністю витребування додаткових доказів.

На виконання вимог ухвал суду представник позивача клопотанням від 22.09.2015р. долучив до матеріалів справи звіти про дебітові та кредитові операції по рахунку позивача за період з 01.09.2014р. по 30.06.2015р., акти звірки взаєморозрахунків за період з 01.07.2014р. по 31.08.2014р., з вересня 2014р. по травень 2015р.

У судовому засіданні 22.09.2015р. позивач звернувся до суду із заявою про зменшення розміру позовних вимог, просив стягнути з відповідача 493 964,86грн., в т.ч. 292 949,44грн. основного боргу, 96 934,37грн. інфляційних втрат за період з лютого по липень 2015р., 36 010,90грн. 24%річних за періоди з 26.01.2015р. по 24.07.2015р., 10.03.2015р. по 30.07.2015р., 06.04.2015р. по 30.07.2015р., 68 070,15грн. пені за періоди з 26.01.2015р. по 24.07.2015р., 10.03.2015р. по 30.07.2015р., 06.04.2015р. по 30.07.2015р.

Зменшення розміру позовних вимог обґрунтував неврахуванням при розрахунку вихідних днів.

Згідно з ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Вищий господарський суд України у п. 3.10 постанови пленуму від 26.12.2011р. №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції вказав, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Оскільки зменшення розміру позовних вимог не суперечить вимогам законодавства, зокрема, ст.ст. 253, 254 ЦК України, не порушує прав та інтересів відповідача, судом прийнята заява представника позивача про зменшення розміру позовних вимог, спір вирішується виходячи з нової ціни позову 493 964,86грн.

Відповідач вимоги ухвал суду від 06.08.2015р., 18.08.2015р., 31.08.2015р. не виконав, пояснень не подав, повноважного представника в судове засідання не направив, хоча вчасно та належним чином був повідомлений про час та місце судового розгляду, що стверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення №4301033379603 від 31.01.2015р., №4301033408778 від 25.08.2015р., витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта", де зазначено, що відправлення за номером 4301033439614 (номер рекомендованого відправлення згідно списку рекомендованої кореспонденції за 02.09.2015р.) вручене адресату (одержувачу) особисто 04.09.2015р.

Згідно з ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами (постанова пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011р. №18 із наступними змінами та доповненнями).

Неподання або несвоєчасне подання доказів з неповажних причин, спрямоване на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, враховуючи те, що відповідач належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, був повідомлений ухвалами суду від 06.08.2015р., 18.08.2015р., 31.08.2015р., що у разі неявки в судове засідання спір буде розглянуто за наявними в справі матеріалами, письмові докази міг відправити поштою і вправі був забезпечити явку представника на власний розсуд, сплив строк розгляду спору, імперативно визначений ст. 69 ГПК України, господарський суд, заслухавши пояснення представника позивача, визнавши зібрані докази достатніми для розгляду спору за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, -

ВСТАНОВИВ:

02.06.2014р. між ТзОВ "БЛУМІ" (постачальник) та ТзОВ "Нова ОСОБА_1" (покупець) був укладений договір поставки №39, відповідно до умов яких постачальник зобовязався передати у власність покупцеві товар, а покупець - прийняти та оплатити товар (а.с. 56-59).

Пунктом 1.2 встановлено, що найменування, одиниці виміру, кількість, асортимент, ціна товару визначається в товарних накладних, що є невідємною частиною договору.

На виконання умов договору позивачем згідно товарних накладних №795/10 від 27.10.2014р., №419/11 від 14.11.2014р., №915/12 від 25.12.2014р., №97/02 від 04.02.2015р. та №74/03 від 04.03.2015р. було поставлено ТзОВ "Нова ОСОБА_1", а останнім прийнято товар загальною вартістю 368 069,20грн. (а.с. 10-17).

Відпуск та отримання товару стверджуються відмітками відповідача про отримання на вказаних вище накладних, підписи завірені печаткою товариства.

В п. 5.1 договору сторони погодили, що оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника в строк 30 календарних днів від дати їх поставки.

Всупереч умов договору відповідач товар оплатив частково, що стверджується звітами про дебітові та кредитові операції по рахунку позивача за період з 01.09.2014р. по 30.06.2015р. (а.с.76-80), При цьому утворилась заборгованість в розмірі 292 949,44грн., що стало причиною для звернення кредитора до суду.

З грудня 2014р. по травень 2015р. між сторонами були звірені розрахунки та підписані акти звірки (а.с. 104-112).

Відповідно до ст.174 ГК України господарські зобовязання можуть виникати, зокрема з господарського договору та в результаті дій субєктів, з якими закон повязує настання правових наслідків. Внаслідок укладення договору та дій позивача по відпуску продукції між сторонами виникло зобовязання, врегульоване ст.265 ГК України, ст. 712 ЦК України, згідно яких одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Існування договірних зобовязань, що випливають із договору поставки №39 від 02.06.2014р., не заперечено. Доказів розірвання, визнання договору недійсним у встановленому законом порядку суду не подано.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач позов не оспорив, не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували фактичне перерахування коштів та/або повернення товару.

Актами звірки взаєморозрахунків за період з 01.07.2014р. по 31.08.2014р., з вересня 2014р. по травень 2015р., підписаними відповідачем, пітверджено наявну заборгованість в розмірі 292 949,44грн. (а.с. 104-112)

Заборгованість за отриманий товар на день розгляду спору становить 292 949,44грн., стверджується договором поставки №39 від 02.06.2014р. (а.с. 56-59), товарними накладними №ВУТЦ6141 від 27.03.2014р., №ВУТЦ6142 від 27.03.2014р., №ВУТЦ8224 від 06.05.2014р., №ВУТЦ8226 від 06.05.2014р., №ВУТЦ8586 від 12.05.2014р., №ВУТЦ8687 від 13.05.2014р., №ВУТЦ9998 від 03.06.2014р. (а.с. 10-17), товарно-транспортними накладними №403891 від 27.10.2014р., №408651 від 14.11.2014р. (а.с. 63-64, 68-69), звітами про дебітові та кредитові операції по рахунку позивача за період з 01.09.2014р. по 30.06.2015р. (а.с. 76-80), актами звірки взаєморозрахунків за період з 01.07.2014р. по 31.08.2014р., з вересня 2014р. по травень 2015р., підписаними відповідачем (а.с. 104-112), відповідачем не оспорена та підлягає до стягнення в силу ст.ст. 193, 265 ГК України, ст. 692 ЦК України, згідно яких учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Договором поставки №39 від 02.06.2014р. (п. 9.4) передбачено, що у разі прострочення покупцем оплати партії товару, покупець зобовязаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період вчинення правопорушення у сфері господарювання, від суми заборгованості (невиконаного зобовязання) за кожен день прострочення виконання зобовязання.

Позивачем нараховано пеню у розмірі 68 070,15грн. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 22.09.2015р. а.с. 113-115), виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, за періоди з 26.01.2015р. по 24.07.2015р., 10.03.2015р. по 30.07.2015р., 06.04.2015р. по 30.07.2015р.

Згідно ст.ст.230-232 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст.ст. 1, 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розрахунок нарахування пені перевірено судом за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ" 9.1.3.

Зважаючи на викладене, вимога позивача про стягнення пені в розмірі 68 070,15грн. за періоди з 26.01.2015р. по 24.07.2015р., 10.03.2015р. по 30.07.2015р., 06.04.2015р. по 30.07.2015р. є підставною та підлягає до задоволення згідно ст.230-232 ГК України, ст.ст. 1, 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" та п.9.1договору.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежів, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У п. 9.5 договору сторони обумовили, що у разі прострочення оплати партії товару більше, ніж 14 календарних днів, покупець зобовязаний оплатити 24% річних від простроченої суми з дня порушення зобовязання щодо оплати товару до дня його фактичної оплати.

Вищий господарський суд України у п.п. 1.3, 4.1 постанови пленуму від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначив, що статтю 625 ЦК України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", і ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з представленими господарському суду розрахунками, не оспореними відповідачем, позивачем відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України було нараховано відповідачу 96 934,37грн. інфляційних втрат за період з лютого по липень 2015р. та 36 010,90 грн. 24% річних за періоди з 26.01.2015р. по 24.07.2015р., 10.03.2015р. по 30.07.2015р., 06.04.2015р. по 30.07.2015р. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 22.09.2015р.. а.с. 113-115)

Розрахунок нарахування річних та інфляційних втрат перевірено судом за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ" 9.1.3.

Розглянувши позовні вимоги щодо стягнення річних та інфляційних втрат, суд вважає, що останні підставні, нараховані у відповідності та з дотриманням вимог чинного законодавства України та підлягають до задоволення згідно зі ст. 625 ЦК України.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору в сумі 9 879,30грн. слід віднести на нього відповідно до ст.49 ГПК України.

Від представника позивача не надходило клопотання про повернення судового збору у звязку зі зменшенням розміру позовних вимог відповідно до вимог п.1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до ст.90 ГПК України господарський суд вважає за необхідне надіслати окрему ухвалу ТзОВ БЛУМІ у звязку з недотриманням позивачем вимог п.п. 2, 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. №99, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996р. за №293/1318 при відпуску товарно-матеріальних цінностей.

Беручи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 193, 230-232, 265 ГК України, ст.ст. 692, 712 ЦК України, ст..ст. 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань", ст.ст. 44, 49, 82-85, 90 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова ОСОБА_1" (43023, м. Луцьк, вул. Карбишева, 2, код ЄДРПОУ 32501266)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛУМІ» (65085, Одеська область, м. Одеса, вул. Овідіопольська дуга, 3, код ЄДРПОУ 39215751)

292 949,44грн. основного боргу, 96 934,37грн. інфляційних втрат, 36 010,90грн. річних, 68 070,15грн. пені, 9 879,30грн. судового збору. Всього: 503 844,16грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Надіслати окрему ухвалу ТзОВ БЛУМІ.

Повне рішення складено

24.09.2015р.

Суддя С. Т. Філатова