Постанова № 51364185, 22.09.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 вересня 2015 року 08:00 № 826/14334/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кобилянського К.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1до 1) Державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві Аврамченко Сніжани Сергіївни 2) Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києвіпро визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві Аврамченко Сніжани Сергіївни (далі - відповідач-1) та Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - відповідач-2), в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 09.07.2015 №22741517 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві Аврамченко С.С.;

- зобов'язати відповідача-2 повторно розглянути заяву позивача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності), подану позивачем 19.06.2015 за реєстраційним номером №11947566.

Під час розгляду справи в судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві.

Відповідачі в судове засідання не прибули. Про дату час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи. Подали через канцелярію суду письмові заперечення проти позову, в яких просили суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Справа розглянута в порядку письмового провадження у відповідності до положень ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства, за відсутності необхідності заслуховувати свідків чи експертів.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

09 серпня 2005 між ТОВ «Планета» та ОСОБА_1, укладено договір № 2005-22/і інвестування будівництва житлового будинку, за умовами якого ТОВ «Планета» зобов'язується за рахунок залучених коштів в межах Інвестиційного договору № 85/2004 від 22.06.2004 збудувати і передати інвестору, а інвестор зобов'язуються забезпечити відповідне фінансування об'єкту інвестування - квартири № 84, загальною площею 87,12 кв.м., в будинку АДРЕСА_4 в м. Києві. Запланований термін здачі будинку в експлуатацію - 4-й квартал 2006. Інвестори мають право отримати зазначене майно лише за умови інвестування 100 відсотків загальної площі квартири, що становить 283 140,00 грн.

Згідно довідки № 362 від 07.04.2009, виданої ТОВ «Планета», інвестиційне зобов'язання ОСОБА_1 про сплату на користь ТОВ «Планета» суми в розмірі 283 140 грн. 00 коп. для інвестування квартири АДРЕСА_1, загальною площею 87, 12 кв.м., виконано на 100%.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 05.03.2012 по справі № 2-5252/11 (провадження № 2/2608/847/12), в тому числі, визнано за ОСОБА_1, зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_5 майнові права на об'єкт інвестування - житлове приміщення: двокімнатну квартиру № 84, загальною площею 87,12 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6, згідно договору № 2005-22/і інвестування будівництва житлового будинку.

Як зазначає позивач та не заперечено відповідачами, рішення Святошинського районного суду міста Києва від 05.03.2012 по справі № 2-5252/11 набрало законної сили.

Враховуючи зазначене, 19.06.2015 представником ОСОБА_1 було подано заяву про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень за реєстраційним номером 11947566 щодо квартири АДРЕСА_1

Відповідно до картки прийому заяви №22223597 заявником було подано наступні документи: лист № 107-107/Т-402-1224; лист №Т-3 994-06; лист №804/юр; копію витягу; копію сертифікату; договір № 2005-22/і; рішення суду 2/2608/847/12 від 05.03.2012; технічний паспорт; додаткові угоди №1,2; акт прийому-передачі; довідка №62 від 19.06.2015; рішення суду №2/2608/847/12 від 11.05.2012; копії паспортів; копії ідентифікаційних кодів; копію довіреності.

09 липня 2015 державний реєстратор прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві Аврамченко Сніжана Сергіївна прийняла рішення, яким відмовлено в державній реєстрації права власності форма власності: приватна на квартира, що розташована в АДРЕСА_2, за суб'єктом: ОСОБА_1, податковий номер НОМЕР_1.

Вказане рішення вмотивовано двома наступними обставинами:

- забудовником Державним підприємством Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» було надано оригінали та копії документів, котрі було зареєстровано до системної папки в електронному вигляді (номер заяви 11258032), згідно якої вбачається що строк дії договору оренди земельної ділянки, укладений 26.01.2005 терміном на 3 (три) роки на момент введення житлового будинку в експлуатацію закінчився.

- згідно акта приймання-передачі квартири № 3 від 29.04.2014 Державне підприємство Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» передає квартиру інвестору, згідно Договору інвестування № 37/2005 від 13.04.2005 року з додатками, проте згідно відомостей отриманих з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, наявне обтяження (арешт) на все майно та заборона відчуження будь-якого майна Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд».

Інших обставин відмови позивачу в проведенні державної реєстрації прав та їх обтяжень, рішення № 22741517 від 09.07.2015 в собі не містить.

Не погоджуючись з правомірністю вказаного рішення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: 1) право власності на нерухоме майно.

Таким чином, позивач, з метою використання свого права, звернувся до органу державної реєстраційної служби для здійснення державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Надаючи правову оцінку фактичним обставинам по справі, суд зазначає наступне.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом та їх обтяжень, врегульовано нормами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (надалі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їхобтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення.

У відповідності до п.п. 15, 16 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1141 після здійснення пошуку у Державному реєстрі прав відомостей державний реєстратор розглядає заяву (запит) та оформляє відповідне рішення, якому присвоюється індексний номер, фіксується дата та час його формування. На підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державний реєстратор відкриває розділ Державного реєстру прав та вносить записи до Державного реєстру прав. У випадках, установлених законодавством, державний реєстратор на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вносить записи до спеціального розділу Державного реєстру прав.

Пунктом 20 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1141 визначено, що з метою проведення державної реєстрації виникнення права власності державний реєстратор вносить до запису про нерухоме майно такі відомості, щодо об'єкта нерухомого майна: тип об'єкта нерухомого майна (житловий будинок, будівля, споруда, квартира, житлове приміщення, нежитлове приміщення тощо); призначення об'єкта нерухомого майна (житловий або нежитловий); площа об'єкта нерухомого майна (загальна та (за наявності) житлова); відомості про складові частини об'єкта нерухомого майна (найменування та/або присвоєння літера, загальна та (за наявності) житлова площа об'єкта нерухомого майна, який є складовою частиною складної речі та призначений для обслуговування іншої (головної) речі, пов'язаний з нею спільним призначенням та є її приналежністю); адреса об'єкта нерухомого майна; підстава для внесення запису про нерухоме майно: назва рішення; дата формування рішення; індексний номер рішення; прізвище, ім'я та по батькові державного реєстратора; найменування органу державної реєстрації прав або найменування нотаріальної контори, назва нотаріального округу

Постанова Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868 «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно», визначає процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» є спеціальним для спірних відносин.

Згідно ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4) внесення записів до Державного реєстру прав;

5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх

обтяження.

Відповідно до ч. 4 ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» Державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Пунктом 16 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868, визначено, що у разі подання документів, необхідних для проведення державної реєстрації речових прав, не в повному обсязі державний реєстратор приймає рішення про зупинення розгляду заяви, яке містить рекомендації щодо усунення обставин, що були підставою для його прийняття.

Орган державної реєстрації прав, нотаріус у день прийняття рішення про зупинення розгляду заяви видає таке рішення особисто або надсилає поштою заявникові з повідомленням про вручення.

Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» державна реєстрація прав здійснюється на підставі договорів, укладених у порядку, встановленому законом.

У відповідності до п. 28 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868 «Про затвердження Порядки державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Частина 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» визначає які саме дії повинен вчинити державний реєстратор, що пов'язані з державною реєстрацією прав на майно.

Так, державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; 2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав; 3) відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи; 4) веде реєстраційні справи щодо об'єктів нерухомого майна; 5) присвоює реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації; 6) видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 7) надає інформацію з Державного реєстру прав або відмовляє у її наданні у випадках, передбачених цим Законом; 8) у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень; 8-1) під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та оформлені в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент оформлення права законодавства проводили таке оформлення, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо оформлених речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки; 9) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

Згідно ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень» відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, мають відповідати даним реєстраційної справи, яка містить документовані записи щодо прав на нерухоме майно та їх обтяжень. У разі їх невідповідності пріоритет мають дані реєстраційної справи.

Ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» встановлює вичерпний перелік підстав для відмови у здійсненні реєстрації обтяжень.

Як підставу для відмови позивачу в реєстрації заявлених прав, державний реєстратор обрав п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію прав власності та їх обтяжень» - подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують;

На переконання суду, така відмова державного реєстратора є неправомірною та такою що обмежує право власності на майно, речові права щодо якого підлягають державній реєстрації, з урахуванням наступного.

Пунктом 50 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх

обтяжень від 17.10.2013 № 868 визначено, що для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва на новозбудований або реконструйований об'єкт нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося із залученням коштів фізичних та юридичних осіб, заявник подає:

документ, що підтверджує набуття у власність особою закріпленого за нею об'єкта будівництва, передбачений законодавством (інвестиційний договір, договір про пайову участь, договір купівлі-продажу майнових прав тощо).

довідку (виписку) із переліку осіб, які брали участь в інвестуванні (фінансуванні) об'єкта будівництва та за якими здійснюється державна реєстрація прав, видану особою, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб (замовником будівництва), про участь заінтересованої особи в інвестуванні (фінансуванні) об'єкта будівництва (у тому числі шляхом купівлі-продажу майнових прав);

технічний паспорт на об'єкт інвестування (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо);

завірені особою, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб (замовником будівництва), копії (крім випадків подання оригіналів таких документів особою, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб (замовником будівництва):

документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку (крім випадків реконструкції об'єктів нерухомого майна без зміни зовнішніх геометричних розмірів їх фундаментів у плані);

документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта;

документа, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси (крім випадку, коли в результаті реконструкції об'єкта нерухомого майна його адреса не змінилася).

Документи, зазначені в абзацах третьому - сьомому і дев'ятому - тринадцятому цього пункту, заявникові не повертаються.

У разі коли завершення будівництвом об'єкта містобудування та державна реєстрація прав на такий об'єкт за особами, які брали участь в інвестуванні (фінансуванні) об'єкта будівництва, здійснюється після 1 січня 2013 р., особа, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб (замовник будівництва), після прийняття такого об'єкта в експлуатацію подає:

документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку (крім випадків реконструкції об'єктів нерухомого майна без зміни зовнішніх геометричних розмірів їх фундаментів у плані);

документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення права власності на такий об'єкт до проведення реконструкції (у разі проведення реконструкції об'єкта нерухомого майна);

документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта;

документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси (крім випадку, коли в результаті реконструкції об'єкта нерухомого майна його адреса не змінилася);

затверджений такою особою перелік фізичних та юридичних осіб, кошти яких залучалися на інвестування (фінансування) об'єкта будівництва.

Документи, подані особою, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб (замовником будівництва), після виготовлення електронних копій шляхом сканування та розміщення у Державному реєстрі прав, повертаються такій особі.

З належним чином завіреної копії реєстраційної справи (а.с. 48-122 Том І) видно, що позивачем до проведення державної реєстрації права власності було подано всі необхідні документи, визначені Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868.

Натомість, в оскаржуваному рішенні, відповідач, зазначив про те, що строк дії договору оренди земельної ділянки, укладений 26.01.2005 терміном на 3 (три) роки, на момент введення житлового будинку в експлуатацію закінчився, а згідно акта приймання-передачі квартири № 3 від 29.04.2014 Державне підприємство Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» передає квартиру інвестору, згідно Договору інвестування № 37/2005 від 13.04.2005 року з додатками, проте згідно відомостей отриманих з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, наявне обтяження (арешт) на все майно та заборона відчуження будь-якого майна Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд».

Доводи відповідача з приводу того, що строк дії договору оренди земельної ділянки, укладений 26.01.2005 терміном на 3 (три) роки, на момент введення житлового будинку в експлуатацію закінчився, судом відхиляються, адже пунктом 50 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 17.10.2013 № 868 чітко визначено, що заявник подає, в тому числі, документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку (крім випадків реконструкції об'єктів нерухомого майна без зміни зовнішніх геометричних розмірів їх фундаментів у плані). При цьому, п. 50 порядку № 868 від 17.10.2013 не містить в собі такої підстави для відмови в державній реєстрації права власності, як закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки.

Стосовно наявного обтяження (арешту) на все майно та заборони відчуження будь-якого майна Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд», суд зазначає наступне.

Статтею 331 Цивільного кодексу України визначено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, дозволу на виконання будівельних робіт, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

Відповідно до ч. 3 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Правовий аналіз положень ст. 331 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» дає змогу дійти висновку, що при накладенні державним виконавцем обтяження на все майно боржника, таке обтяження поширюється на те майно, що набуте боржником в установленому законом порядку.

Як зазначив позивач та не спростовано відповідачем, згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ДПМОУ «Укрвійськобуд» є замовником будівництва житлового будинку в м. Києві, по АДРЕСА_1, заява про державну реєстрацію права власності на квартиру в якому подана заявником.

Згідно з ч. 1 ст. 838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що накладення обтяження на все майно ДПМОУ «Укрвійськбуд», в даному випадку, не є підставою для відмови позивачу в реєстрації права власності на квартиру, адже державним реєстратором, в підтвердження власної правової позиції не надано до матеріалів справи правовстановлюючий документ, згідно якого право власності на квартиру квартири № 84, загальною площею 87,12 кв.м., в будинку АДРЕСА_1 в м. Києві, було б закріплено за ДПМОУ «Укрвійськбуд».

В той же час, згідно лист ДП Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» від 22.08.2014 № 804/юр ДП МОУ «Укрвійськбуд» не набувало права власності та не отримувало правовстановлюючі документи на будівлю чи квартиру за адресою: АДРЕСА_3.

За таких обставин, рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень від 09.07.2015 № 22741517 не відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а отже, є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

В той же час, оскільки суд встановив відсутність належних підстав для відмови позивачу в державній реєстрації права власності, з метою захисту прав та інтересів позивача, враховуючи недопустимість втручання суду в дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень, суд вважає за доцільне зобов'язати державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві повторно розглянути заяву позивача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності), подану позивачем 19.06.2015 за реєстраційним номером №11947566.

Частиною 2 ст. 9 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки в даному випадку суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, то судові витрати підлягають відшкоудванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень

Оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 2-7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення від 09.07.2015 № 22741517 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві Аврамченко С.С.;

3. Зобов'язати державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві повторно розглянути заяву позивача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності), подану позивачем 19.06.2015 за реєстраційним номером №11947566.

4. Стягнути судові витрати в сумі 146 (сто сорок шість) грн. 16 коп. на користь ОСОБА_1 шляхом їх безспірного списання з рахунків Головного територіального управління юстиції у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський