Постанова № 51364065, 21.09.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2015 року № 826/10102/15

Окружний адміністративний суд міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 81-а, у складі головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "<Медирент>"

до

Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "<Медирент>" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001012206 від 22.12.2014 р.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було прийняте безпідставно та з порушенням вимог чинного законодавства України, у зв’язку з чим воно є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки висновки акту перевірки та оскаржуване податкове повідомлення-рішення є законним та обґрунтованим, прийнятим на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

У період з 20.11.2014 р. по 26.11.2014 р. ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ПП "Діслав", ТОВ "Юридична компанія "Фенікс ЮА", ТОВ "Діслав" за період з 01.07.2014 р. по 31.07.2014 р., за результатами якої відповідачем складено акт №30/1-26-50-22-06-22956058 від 03.12.2014 р. (надалі – акт перевірки №30).

Згідно висновків, викладених в акті перевірки №30, позивачем порушено вимоги п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України (надалі – ПК України), в результаті чого занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету по взаємовідносинам з ПП "Діслав", ТОВ "Юридична компанія "Фенікс ЮА", ТОВ "Діслав" всього на 189 192,00 грн., в т.ч. у липні 2014 р. на 189 192,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки №30 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0001012206 від 22.12.2014 р. (надалі – ППР №0001012206), яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 283 788,00 грн., з яких 189 192,00 грн. – за основним платежем, а 94 596,00 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями

За результатами адміністративного оскарження рішеннями ГУ ДФС у м. Києві №3249/10/26-15-10-05-35 від 26.02.2015 р. "Про результати розгляду первинної скарги" та ДФС України №9117/6/99-99-10-01-04-25 від 29.04.2015 р. "Про результати розгляду скарги" було залишено без змін прийняте відповідачем ППР №0001012206, а скарги позивача – без задоволення.

Судом встановлено, що ТОВ "НВП <Медирент>" зареєстровано як юридична особа 04.05.1995 р., з 15.05.1995 р. взято на податковий облік та станом на дату проведення перевірки перебувало на обліку в ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві, зареєстровано як платник податку на додану вартість 01.11.2011 р.

При наданні оцінки спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Між ТОВ "НВП <Медирент>", як замовником, та ПП "Діслав", як виконавцем, був укладений Договір надання послуг з розробки модуля використання xml-структур для збереження даних екранних форм, що вводяться через BEБ-інтерфейс (з використанням технологи .НЕТ) №14023 від 18.06.2014 р. (надалі – Договір №14023), відповідно до умов якого виконавець зобов'язується у строки, встановлені цим договором, надати замовнику послуги з розробки модуля використання xml-структур для збереження даних екранних форм, що вводяться через ВЕБ-інтерфейс (з використанням технології .НЕТ), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити такі послуги; загальна вартість послуг, що є предметом договору, згідно протоколу узгодження договірної ціни, наведеному у додатку 1 до договору, складає 703 800,00 грн., в т.ч. ПДВ 117 300,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов зазначеного вище Договору №14023 ПП "Діслав" виконало відповідні роботи (надало послуги) загальною вартістю 703 800,00 грн., в т.ч. ПДВ 117 300,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-приймання наданих послуг та актом приймання-передачі (відчуження) майнових прав інтелектуальної власності, що містять всі обов’язкові реквізити.

Судом встановлено, що ПП "Діслав" оформлені на користь позивача податкові накладні №136 від 28.07.2014 р. та №137 від 31.07.2014 р. на загальну суму 703 800,00 грн., в т.ч. ПДВ 117 300,00 грн., що оформлені у відповідності до вимог ст.201 ПК України та містять всі реквізити, передбачені чинним законодавством для первинних документів.

Крім того, на підтвердження реальності Договору №14023 позивачем також було надано до суду календарний план до вказаного договору.

Також судом встановлено, що між ТОВ "НВП <Медирент>", як замовником, та ТОВ "ЮК "Фенікс ЮА", як виконавцем, був укладений Договір надання юридичних послуг №14025 від 27.06.2014 р. (надалі – Договір №140253), відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надати замовнику юридичні послуги (аудит договорів та первинної документації за 2011-2013 рр.) вартістю 182 000, 00 грн., в т.ч. ПДВ 30 333,33 грн.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов зазначеного вище Договору №14025 ТОВ "ЮК "Фенікс ЮА" виконало відповідні роботи (надало послуги) загальною вартістю 182 000, 00 грн., в т.ч. ПДВ 30 333,33 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актом надання послуг та Звітом про проведення юридичного аудиту договірної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство <Медирент>" від 29 липня 2014 року, що містять всі обов’язкові реквізити.

Судом встановлено, що ТОВ "ЮК "Фенікс ЮА" оформлено на користь позивача податкову накладну №77 від 29.07.2014 р. на загальну суму 182 000, 00 грн., в т.ч. ПДВ 30 333,33 грн., що оформлена у відповідності до вимог ст.201 ПК України та містить всі реквізити, передбачені чинним законодавством для первинних документів.

Також судом встановлено, що між ТОВ "НВП <Медирент>", як замовником, та ТОВ "Діслав", як підрядником, був укладений Договір підряду №14027 від 02.07.2014 р. (надалі – Договір №14027), відповідно до умов якого підрядник зобов’язується власними силами та засобами виконати поточний ремонт офісних приміщень згідно об'єктного кошторису за адресою: м. Київ, вул. Боженка, 86Д, офіс 3.2, а замовник зобов’язується прийняти закінчені роботи та оплатити їх; загальна ціна договору складає 249 350,00 грн., в т.ч. ПДВ 41 558,33 грн.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов зазначеного вище Договору №14027 ТОВ "Діслав" виконало відповідні роботи загальною вартістю 249 350,00 грн., в т.ч. ПДВ 41 558,33 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актом приймання виконаних будівельних робіт та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт, що містять всі обов’язкові реквізити.

Судом встановлено, що ТОВ "Діслав" оформлено на користь позивача податкову накладну №81 від 31.07.2014 р. на загальну суму 249 350,00 грн., в т.ч. ПДВ 41 558,33 грн., що оформлена у відповідності до вимог ст.201 ПК України та містить всі реквізити, передбачені чинним законодавством для первинних документів.

Крім того, на підтвердження реальності Договору №14027 позивачем також було надано до суду договірну ціну, зведений кошторисний розрахунок вартості об’єкта будівництва, відомість ресурсів, локальний кошторис на будівельні роботи.

Факт оплати позивачем робіт (послуг), наданих ПП "Діслав", ТОВ "ЮК "Фенікс ЮА" та ТОВ "Діслав" згідно зазначених вище Договору №14023, Договору №14025 та Договору №14027 підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Судом встановлено, що на час існування спірних правовідносин, контрагенти позивача ПП "Діслав", ТОВ "ЮК "Фенікс ЮА" та ТОВ "Діслав" були належним чином зареєстровані як юридичні особи та як платники податку на додану вартість, відтак мали належний обсяг правосуб’єктності для здійснення господарських операцій.

Суд зазначає, що згідно вимог чинного законодавства України, обов’язок контролювати звітність контрагентів на суб’єктів підприємницької діяльності не покладено, також, суб’єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов’язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

Суд критично відноситься до посилань відповідача на податкову інформацію ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві по ПП "Діслав" (код ЄДРПОУ 37963151) щодо фінансово-господарських відносин з платниками податків за липень 2014 року від 25.09.2014 р. №52/7/26-55-22-10, податкову інформацію ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Діслав" (код ЄДРПОУ 38075051) з платниками податків контрагентами - постачальниками та контрагентами - покупцями за період з 01.03.2013 року по 28.02.2015 року для врахування в роботі від 25.05.2015 р. №554/26-59-22-06/38075051, а також на акти про неможливість проведення зустрічних звірок інших контрагентів, як на докази недійсності зазначених вище правочинів, оскільки відповідно до ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Так, суд звертає увагу, що відповідач не звертався до суду з позовом про визнання зазначених вище Договору №14023, Договору №14025 та Договору №14027 недійсними.

Відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов’язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов’язаннями.

Вирішуючи питання реальності виконання договору з метою використання отриманих послуг за вказаними договорами у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ "НВП <Медирент>" здійснює такі види діяльності: видання іншого програмного забезпечення (основний); комп'ютерне програмування; консультування з питань інформатизації; діяльність із керування комп'ютерним устаткованням; інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп'ютерних систем; оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов'язана з ними діяльність. При цьому, з матеріалів справи вбачається, що роботи (послуги), отримані за вказаними вище Договором №14023, Договором №14025 та Договором №14027, придбавались ТОВ "НВП <Медирент>" з метою використання отриманого за цими договорами у власній господарській діяльності, а саме:

- послуги за Договором №14023 придбавались з метою виконання зобов’язань позивача, як виконавця, перед ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, як замовником, за Договором на надання послуг щодо створення та впровадження інформаційної системи "Державний реєстр актів цивільного стану громадян" №14001 від 30.01.2014 р.;

- послуги за Договором №14025 та Договором №14027 придбавались для забезпечення власної господарської діяльності, зокрема, ремонтні роботи виконувались за місцезнаходженням позивача.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського кодексу України (надалі – ГК України) під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Таким чином, суд зазначає, що отримання послуг від ПП "Діслав", ТОВ "ЮК "Фенікс ЮА" та ТОВ "Діслав" відповідає меті та видам господарської діяльності позивача.

Статтею 204 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України) встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.1 ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача про нікчемність зазначених вище Договору №14023, Договору №14025 та Договору №14027, оскільки ці доводи ґрунтуються на припущеннях, не підтверджуються належними доказами та спростовуються доказами, наданими представником позивача.

Відповідно до ч.1 та ч.5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-ч.3, ч.5 та ч.6 ст.203 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.215 ЦК України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За правилами ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених ст.228 ЦК України, необхідними є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентом до бюджету.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав, що дозволяли б дійти висновку про нікчемність чи недійсність вище вказаних правочинів, укладених між позивачем та ПП "Діслав", ТОВ "ЮК "Фенікс ЮА", ТОВ "Діслав", а також не надано доказів, які б свідчили, що правочини в межах спірних правовідносин, є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Суд також звертає увагу, що в силу положень ч.3 ст.228 ЦК України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

Відповідно до п.201.8., п.201.9 та п.201.10. ст.201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.184.1 ст.184 ПК України, реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати анулювання реєстрації платника податку.

Зі змісту наведених положень законодавства України вбачається, що у податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати податку на додану вартість, характер яких залежить від статусу платника (продавець чи покупець), в тому числі підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту. Податкова накладна має силу податкового і одночасно розрахункового документа за умови її складання особою, зареєстрованою як платник податку у порядку, передбаченому статтею 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.198.1 та п.198.3 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

З огляду на те, що судом встановлено наявність усіх обов’язкових підстав для формування позивачем податкового кредиту за результатами реальних господарських відносин із вказаним контрагентом за спірний період, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для донарахування позивачу сум податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Із зазначеного вище вбачається, що відповідач помилково вважав, що первинні документи були складені ПП "Діслав", ТОВ "ЮК "Фенікс ЮА" та ТОВ "Діслав" з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції, та не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права та фактичних обставин справи суд приходить до висновку, що позивачем не було допущено порушень вимог податкового законодавства, що призвело до заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету по взаємовідносинам з ПП "Діслав", ТОВ "Юридична компанія "Фенікс ЮА", ТОВ "Діслав" всього на суму 189 192,00 грн., в т.ч. у липні 2014 р. на 189 192,00 грн.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Згідно з положеннями ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 1 827,00 грн., а тому, керуючись вимогами ч.1 ст.94 КАС України, судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1 827,00 грн. підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство <Медирент>" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві №0001012206 від 22.12.2014 р.

3. Судові витрати в сумі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. грн. стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство <Медирент>" (код ЄДРПОУ 22956058) за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя М.А. Бояринцева