Постанова № 51364063, 20.07.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 липня 2015 року 16:30 № 826/8835/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

за участю секретаря судового засідання Пасічнюк С.В.,

за участю сторін:

представник позивача - Гнатко І.П.,

представник відповідача - Килівник Р.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Смерека+» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу та акту,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Смерека+» (надалі - ТОВ «Смерека+», позивач) до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві, відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу №278 від 26.02.2015р. про проведення документальної позапланової виїзної перевірки; визнання протиправним та скасування акту від 12.03.2015р. № 855/26-58-22-07-17/32765721 документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Смерека+» щодо дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 01.11.2013р. по 30.11.2013р.

Свої позовні вимоги ТОВ «Смерека+» обґрунтовує тим, що наказ відповідача про призначення перевірки є протиправним, оскільки Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014р. № 71-VIII встановлено обмеження щодо проведення перевірок контролюючими органами підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік. Позивач вказав на те, що за 2014 рік обсяг його доходу складає менше 20 млн. грн., що, на його думку, свідчить про відсутність у відповідача підстав для проведення перевірки.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі з підстав, зазначених у письмових запереченнях, пояснив суду, що податковий орган під час видання оскаржуваного наказу, проведення перевірки та складання за її результатами акту діяв у межах наданих йому повноважень.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

У зв'язку із отриманням інформації, що свідчить про можливі факти порушення платником податків податкового законодавства, відповідно до положень п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві направлено на адресу позивача запит від 21.01.2014р. про надання інформації та її документального підтвердження з питань підтвердження показників податкової декларації за листопад 2013 року, в тому числі по контрагенту-покупцю ПрАТ «МТС Україна».

Оскільки письмові пояснення та інформація щодо задекларованих показників позивачем до податкового органу не надана, в.о. начальника ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України видано наказ №278 від 26.02.2015р. про проведення документальної позапланової виїзної перевірки дотримання позивачем вимог податкового законодавства за листопад 2013 року тривалістю 5 робочих днів з 26.02.2015р.

ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено виїзну документальну перевірку, за результатами якої перевірки складено акт від 12.03.2015р. № 855/26-58-22-07-17/32765721.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010р. № 2755-VI.

За змістом п.20.1.4 ст. 20 Податкового кодексу контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до положень ст.75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до п. 81.1. ст. 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Відповідно до п. 81.2 ст. 81 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

На виконання вищезазначених норм закону, в.о. начальника ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві видав наказ №278 від 26.02.2015р. про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача.

Оскаржуваний наказ та направлення отримано технічним директором Васюком A.B. 27.02.2015р. о 14:50 год., що підтверджується розпискою представника позивача, наявною в направленні на перевірку від 26.02.2015р. №231/26-58-22-07-07.

Таким чином, у зв'язку із отриманням податкової інформації про встановлення фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, беручи до уваги той факт, що платник податків не надав пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту, суд приходить до висновку, що в.о. начальника ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві, у межах повноважень, наданих чинним законодавством України, видано оскаржуваний наказ.

Окрім того, суд зазначає, що згідно позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 24.12.2010 року у справі за позовом ТОВ «Foods and Goods L.T.D.» до ДПІ у Калінінському районі м. Донецька, третя особа - Державна податкова адміністрація в Донецькій області, про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Тобто, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Відтак, з огляду на наведене, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки.

В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платника податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

Таким чином, правові наслідки оспорюваного наказу, в наведеному випадку, є вичерпаними, його оскарження не сприяє відновленню порушених прав товариства, що, відповідно, виключає можливість задоволення позовних вимог у даному випадку.

Щодо посилань позивача щодо порушення Закону України від 28.12.2014р., № 71-VIII при призначенні перевірки, суд зазначає наступне.

Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України від 28.12.2014, № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

Зазначене обмеження не поширюється: з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари; з 1 січня 2015 року на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість; з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України (далі - Кодекс), з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Тобто такі зміни направлені на гарантування дотримання прав платників податків, звуження підстав для проведення перевірки, усунення можливості зловживання правом на перевірку.

Однак, суд звертає увагу, що вищевказані положення Закону стосуються перевірок підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень, контролюючими органами у 2015 та 2016 роках за період: попередній календарний рік, тобто 2014 рік.

В свою чергу, відповідно до оскаржуваного наказу, документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Смерека+» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, призначеного за листопад 2013 року, що унеможливлює застосування до спірних правовідносин вказаної норми.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржуваний наказ видано у відповідності до вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування акту перевірки від 12.03.2015р. № 855/26-58-22-07-17/32765721 документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Смерека+» щодо дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 01.11.2013р. по 30.11.2013р. суд зазначає наступне.

У постанові Верховного Суду України від 10.09.2013р. по справі №21-237а13 зазначено, що висновки, викладені у акті, не породжують обов'язкових юридичних наслідків. Водночас судження контролюючого органу про нікчемність окремих угод є висновками тільки контролюючого органу, зазначення яких в акті перевірки не суперечить чинному законодавству. Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 КАС, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору.

Таким чином, суд приходить до висновку, що акт перевірки є службовим документом, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Контролюючий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень.

Оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо складання акту перевірки, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Таким чином, суд вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню позовні вимоги в цій частині.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідачем доведено правомірність своїх дій.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог і відсутність підстав для їх задоволення.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України відшкодування судового збору позивачу не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Смерека+» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний 27.07.2015 р.

Суддя В.П. Шулежко