Постанова № 51364049, 18.09.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 вересня 2015 року письмове првоадження № 826/4963/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Арсірія Р.О., суддів: Кузьменка В.А., Вовка П.В., вирішив у письмовому провадженні адміністративну справу

За позовомОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Донецькій області провизнання протиправним та скасування наказу, поновлення на службіДо Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 (надалі - позивач або ОСОБА_1.) з позовом (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог та зменшення позовних вимог) до Міністерства внутрішніх справ України (надалі - відповідач 1 або МВС України), Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Донецькій області (надалі - відповідач 2 або ГУ МВС України в Донецькій області) в якому просила суд:

1. Визнати протиправним дії відповідача 1 щодо звільнення ОСОБА_1 з ОВС за пунктом 64 «є».

2. Визнати протиправним та скасувати наказ відповідача 2 від 12.09.2014 року №1621 в частині звільнення ОСОБА_1 з ОВС за особисту недисциплінованість.

3. Визнати протиправним та скасувати наказ відповідача 2 від 07.10.2014 року № 363 о/с про звільнення ОСОБА_1 з ОВС за пунктом 64 «є».

4. Зобов'язати відповідача 2 поновити майора міліції ОСОБА_1 на службі в органах внутрішніх справ з 07.10.2014 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що всупереч норм діючого трудового законодавства та законодавства, що регулює проходження служби в органах внутрішніх справ, відповідачами протиправно, без наявності на те законних підстав, звільнено її з займаної посади, чим порушені права та законні інтереси, в той час, як нею не було порушено трудової дисципліни.

Представник відповідача 1 проти позову заперечував, вважаючи позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки з боку відповідача 1 не вчинялося жодної дії щодо звільнення позивача з органів внутрішніх справ, просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник відповідача 2 проти позову заперечував, вважаючи позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки звільнення позивача є законним і правомірним, виходячи зі встановлення в результаті службового розслідування факту порушення позивачем моральних норм та службової дисципліни (самовільне залишення служби без повідомлення керівництва та невихід на службу з серпня 2014 року).

Крім того, представники відповідачів просили суд залишити позовну заяву позивача без розгляду, з огляду на пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав та розглядом Донецьким окружним адміністративним судом справи № 805/1151/15 за позовом ОСОБА_1 до МВС України, ГУ МВС України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі.

Ухвалою суду від 17.06.2015 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, залучено Дзержинський міській відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Донецькій області (надалі - третя особа або Дзержинський МВ ГУ МВС України у Донецькій області).

Керуючись частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи неприбуття у судове засідання 12.08.2015 року представника третьої особи, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані представниками сторін документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються їхні позиції, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач з 2006 року проходила службу в органах внутрішніх справ на посаді старшого інспектора з режиму секретності Центрально-міського РВ Горлівського МУ ГУ МВС України в Донецькій області.

Згідно доводів позивача, у серпні 2014 року у зв'язку з подіями, які розгорнулися на території Донецької області, а також враховуючи характер її роботи, що спровокувало погрози її життю та життю її малолітніх дітей з метою вимагання секретних документів з боку терористичних угруповань м. Горілвки Донецької області, вона була вимушена переїхати до м. Києва.

При цьому, згідно пояснень начальника Дзержинського МВ ГУ МВС України в Донецькій області Г.Л.Приступи від 20.05.2015 року № 7868, співробітники Горлівського МУ ГУ МВС України в Донецькій області та підпорядковані йому райвідділів мали прибути до нового місця дислокації для несення служби до Дзержинського МВ ГУМВС України в Донецькій області, однак на зв'язок співробітники виходили не одразу, так старший інспектор з режиму секретності Центрально - Міського райвідділу Горлівського МУ ГУМВС України в Донецькій області майор міліції ОСОБА_1 прибула до нового місця дислокації підрозділу тільки 04.11.2014 року. У цей день в приміщенні Дзержинського МВ майором міліції ОСОБА_1 у складі комісії: заступника начальника СКР Центрально - Міського райвідділу Горлівського МУ майора міліції Авєріна О.М., та старшого оперуповноваженого СКР Центрально - Міського райвідділу Горлівського МУ майора міліції Лихвара С.М., було проведене службове розслідування за фактом виявлення загрози витоку секретної інформації Центрально - Міського райвідділу Горлівського МУ ГУМВС України в Донецькій області за № 601 Дек від 04.11.2014 року. Після складання відповідних документів 04.11.2014 року майор міліції ОСОБА_1 пояснила підполковнику міліції Тарасенко В.В., який на той час тимчасово виконував обов'язки начальника Центрально - Міського райвідділу Горлівського МУ, що вона ще остаточно не вирішила чи буде вона виконувати службові обов'язки в Дзержинському МВ, після чого покинула адміністративну будівлю, та на зв'язок більше не виходила. Таким чином старший інспектор з режиму секретності Центрально - Міського райвідділу Горлівського МУ ГУМВС України в Донецькій області майор міліції ОСОБА_1 перебувала в Дзержинському МВ ГУМВС України в Донецькій області тільки 04.11.2014 року, куди прибула тільки для підписання матеріалів службового розслідування.

Згідно пояснень позивача, у м. Києві, протягом вересня-листопада 2014 року вона намагалась працевлаштуватись в апарат Святошинського та Шевченківського РУ ГУ МВС України у м. Києві.

В той же час, згідно довідки, складеної начальником відділу комплектування та проходження служби ГУ МВС України в м. Києві О.В.Фадєєва від 19.02.2015 року, у телефонній розмові з ОСОБА_1 з'ясувалось, що вона з рапортом щодо переведення до Шевченківського РУ ГУ МВС України у м. Києві не зверталась. При цьому, щодо результату розгляду її рапорту від 13.09.2014 року про призначення на декретну посаду начальника режимно-секретного сектору Святошинського РУ ГУ МВС України у м. Києві, у телефонній розмові, ОСОБА_1 було повідомлено про непогодження рапорту начальником УРСДЗ ГУ МВС України в м. Києві, після чого вона жодного разу не зверталась до керівництва Святошинського РУ ГУ МВС України у м. Києві з питання працевлаштування.

В лютому 2015 року, позивач звернулась із заявою до Міністра ВС України Авакова А.Б. з проханням сприяти її працевлаштуванню для подальшого проходження служби в ГУ МВС України м. Києва на відповідній посаді згідно офіцерського звання, на яку отримала відповідь від 20.02.015 року № 6/1/1-Р-165, якою позивача було повідомлено, що наказом ГУ МВС України в Донецькій області від 07.10.2014 року № 363 о/с її звільнено з органів внутрішніх справ за пунктом 64 «є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у зв'язку з чим вона має прибути до управління кадрового забезпечення ГУ МВС України в Донецькій області для проведення розрахунку та отримання трудової книжки.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи висновку службового розслідування від 12.09.2014 за фактом порушення моральних норм, службової дисципліни окремими працівниками Макіївського, Горлівського, Донецького МУ та підпорядкованих їм райвідділів, Кіровського, Докучаєвського, Сніжнянського, Харцизького, Шахтарського, Ясинуватського МВ, Новоазовського і Тельманівського РВ та підрозділів ГУМВС України в Донецькій області, встановлено, що 11.09.2014 року до ГУ МВС в області надійшли відомості з Макіївського, Горлівського, Донецького МУ та підпорядкованих їм райвідділів, Кіровського, Докучаєвського, Сніжнянського, Харцизького, Шахтарського, Ясинуватського МВ, Новоазовського і Тельманівського РВ та підрозділів ГУМВС України в Донецькій області з інформацією про порушення моральних норм та службової дисципліни окремими працівниками цих підрозділів, що виразилося у відмові прибути до м. Маріуполя за наказом керівництва ГУМВС в області для подальшого проходження служби в ОВС Маріупольського оперативного округа. До теперішнього часу у м. Маріуполі ці працівники не з'явилися.

Так, крім іншого, службовим розслідуванням встановлено, що керівництвом Головного управління МВС України в Донецькій області було надано усний наказ всім працівникам ОВС Донецького МУ ГУМВС в області і УКЗ Головного управління прибути до м. Маріуполя для подальшого проходження служби в ОВС Маріупольського оперативного округа. Окремі працівники самовільно залишили місце дислокації та не виходять на службу з 25 серпня 2014 року по теперішній час.

До теперішнього часу деякі працівники, а саме: старший інспектор РСС Центрально-міського РВ Горлівського МУ майор міліції ОСОБА_1 грубо порушуючи вимоги статті 10 Закону України «Про міліцію», статей 7, 8 Дисциплінарного статуту ОВС України, пунктів 1.2, 2.2, 4.1. (розділ III) Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, в частині обов'язкового дотримання чинного законодавства України, дотримання службової дисципліни, не прибула до м. Маріуполя для подальшого проходження служби. На теперішній час на службу в м. Маріуполі не виходять. Тим самим зазначені працівники не сприяли керівництву ГУМВС в області у зміцненні в підрозділах службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку, не стали прикладами у дотриманні дисципліни, бездоганному виконанні вимог статуту, норм моралі, професійної та службової етики. Будь-які відомості, документи, які б підтверджували законність та поважність причин відсутності вказаних працівників на службі, відсутні.

З метою встановлення причин відсутності на службі, вказаним працівникам керівництвом органів було запропоновано дати письмові пояснення, але до ГУМВС в області будь-які пояснення не надійшли.

На підставі викладеного, комісія з службового розслідування дійшла висновку, що за особисту недисциплінованість, порушення вимог статті 10 Закону України «Про міліцію», статей 7, 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, порушення Присяги працівника органів внутрішніх справ України, пунктів 1.2, 2.2, 4.1. (розділ III) Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, що виразилось у відмові прибути, у важкий для країни час, до м. Маріуполя за усним наказом керівництва ГУ МВС в області для подальшого проходження служби в ОВС Маріупольського оперативного округа, звільнити з органів внутрішніх справ старшого інспектора режимно-секретного сектора Цетрально-міського РВ Горлівського МУ майора міліції ОСОБА_1

На підставі викладеного, наказом ГУ МВС України в Донецькій області від 12.09.2014 року № 1621 «Про порушення службової дисципліни окремими працівниками ОВС Макіївського, Горлівського, Донецького МУ, Кіровського, Докучаєвського, Сніжнянського, Харцизського, Шахтарського, Ясинуватського, Краматорського МВ, Новоазовського, Тельмановського РВ, підрозділів апарату ГУ МВС України в Донецькій області та покарання винних» за особисту недисциплінованість, порушення вимог статті 10 Закону України «Про міліцію», статей 7, 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України та пунктів 2.2, 4.1. (розділ III) Правил поведінки та професійної етики осіб рядового статут начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджених наказом МВС України № 155-2012 року, що виразилося в невиході на службу з 23-25 серпня 2014 року до цього часу, звільнити з органів внутрішніх справ, зокрема, старшого інспектора режимно-секретного сектора Центрально-Міського - РВ Горлівського МУ майора міліції ОСОБА_1.

На підставі зазначеного наказу, наказом ГУ МВС України в Донецькій області від 07.10.2014 року № 363 о/с «По особовому складу» з 07.10.2014 року позивача було звільнено з органів внутрішніх справ у запас (із постановкою на військовий облік) за пунктом 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Вважаючи протиправним дії відповідача 1 щодо звільнення позивача, а також протиправними спірні накази відповідача 2 від 12.09.2014 року №1621 та від 07.10.2014 року № 363 о/с в частині звільнення позивача, вона звернулась до адміністративного суду з відповідними позовними вимогами.

Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 6, частини 2 статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень, порядок проходження служби в органах внутрішніх справ визначаються Законом України «Про міліцію» (надалі - Закон № 565-XII), Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ» (надалі - Дисциплінарний статут), Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року № 114 (надалі - Положення) та Правилами поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22.02.2012 року № 155 (надалі - Правила поведінки).

Відповідно до статті 18 Закону № 565-XII, порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Так, порядок та підстави проходження і припинення служби в органах внутрішніх справ регулюються Положенням, зокрема, підпунктом «є» пункту 64 якого передбачено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік), зокрема, за порушення дисципліни.

Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут.

Відповідно до статті Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Статтею 2 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

В силу положень статті 7 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівниками органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників, сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку. Дана норма, крім того, зобов'язує дотримуватися ряду інших вимог, виконання яких у своїй сукупності забезпечує службову дисципліну.

Крім того, згідно пунктів 2.2. та 4.1. Правил поведінки, дотримання норм поведінки, установлених цими Правилами, є моральним обов'язком кожного працівника органів внутрішніх справ незалежно від займаної посади та спеціального звання.

Працівник органів внутрішніх справ, керуючись Присягою, відповідно до службового обов'язку, дотримуючись професійних честі і гідності, бере на себе такі моральні зобов'язання: визнавати пріоритет державних і службових інтересів над особистими у своїй діяльності; бути прикладом безумовного дотримання вимог законів та службової дисципліни в професійній діяльності та приватному житті, залишатися за будь-яких обставин чесним і непідкупним, відданим інтересам служби; ставитися нетерпимо до будь-яких дій, які ображають та принижують людську гідність, заподіюють біль і страждання, являють собою тортури, жорстокість, нелюдське поводження з людьми; бути мужнім і безстрашним у небезпечних ситуаціях, які виникають під час припинення правопорушення, ліквідації наслідків аварій та стихійного лиха, проведення заходів щодо порятунку життя і збереження здоров'я людей; виявляти твердість і непримиренність у боротьбі зі злочинцями, застосовуючи для досягнення поставленої мети виключно законні і високоморальні принципи; зберігати і примножувати службові традиції органів внутрішніх справ.

Згідно статті 12 Дисциплінарного статуту, на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Порядок накладання дисциплінарних стягнень закріплений статтею 14 Дисциплінарного статуту.

Так, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.

При цьому, порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ визначає Інструкція про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 року № 230 (надалі - Інструкція).

Згідно пункту 2.1. Інструкції, підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

Пунктом 6.3. Інструкції закріплені права особи РНС, стосовно якої проводиться службове розслідування, зокрема, отримувати інформацію про підстави проведення такого розслідування; брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, в установленому порядку подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування; за письмовим рапортом ознайомлюватися з висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними в процесі його проведення, у частині, яка її стосується, крім випадків, визначених законодавством України; оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки і в порядку, що визначені законодавством України.

Згідно матеріалів справи, вирішуючи питання про звільнення позивача з посади, відповідачем 2 здійснено службове розслідування, яким встановлено факт порушення позивачем службової дисципліни, що виразилося в невиході на службу.

При цьому, суд враховує, що позивач не заперечує факту залишення нею місця несення служби та неприбуття до нового місця дислокації для несення служби до Дзержинського МВ ГУМВС України в Донецькій області.

В той же час, судом встановлено, що при здійсненні службового розслідування щодо звільнення позивача з посади не був дотриманий відповідний порядок, проте суд враховує складний час в умовах якого проводилось службове розслідування, а саме з урахуванням проведення АТО на території Донецької та Луганської областей в зв'язку з небезпечною для життя ситуацією, відсутність поштового зв'язку, проведення бойових дій, масовим порушенням окремими працівниками ОВС дисципліни, а саме відсутність на службі без поважних причин, зрада та перехід на бік озброєних формувань.

З тексту присяги працівника внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1991 року № 382, вбачається, що кожний працівник органів внутрішніх справ України, який склав таку присягу, вступаючи на службу до органів внутрішніх справ України, поклявся завжди залишатися відданим народові України, суворо дотримуватися її Конституції та чинного законодавства, бути гуманним, чесним, сумлінним і дисциплінованим працівником, зберігати державну і службову таємницю; присягнув з високою відповідальністю виконувати свій службовий обов'язок, вимоги статутів і наказів, постійно вдосконалювати професійну майстерність та підвищувати рівень культури, всіляко сприяти зміцненню авторитету органів внутрішніх справ, поклявся мужньо і рішуче, не шкодуючи своїх сил і життя, боротися із злочинністю, захищати від протиправних посягань життя, здоров'я, права й свободи громадян, державний устрій і громадський порядок.

Отже, недодержання працівником органів внутрішніх справ України наведених вище норм є безумовною підставою вважати цю особу такою, яка вчинила правопорушення.

Аналізуючи матеріали справи суд дійшов висновку, що позивач як посадова особа, а саме майор міліції, старший інспектор з режиму секретності Центрально-міського РВ Горлівського МУ ГУ МВС України в Донецькій області, повинна бути прикладом дисципліни та належного виконання службових обов'язків.

Натомість, позивач, займаючи відповідальну посаду, легковажно віднеслась до обов'язку повідомити своє керівництво про причини відсутності, які б підтверджували законність і поважність причин такої відсутності на службі, а також приступити на нове місце служби у такий складний для країни час і захищати свою країну, тому, на думку суду, позивача правомірно звільнено з органів внутрішніх справ.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши матеріали справи, надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

За приписами частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У свою чергу, відповідачами виконаний обов'язок щодо доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Приймаючий до уваги викладене в сукупності, керуючись статтями 69-71, 94, 160-165,167,254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий Суддя Р.О. Арсірій

Судді П.В. Вовк

В.А. Кузьменко