Ухвала суду № 51363893, 23.09.2015, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 734/1247/15-ц Провадження № 22-ц/795/1538/2015 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції -Бузунко О. А. Доповідач - Позігун М. І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2015 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіПозігуна М.І.суддів:Вінгаль В.М., Євстафіїва О.К. при секретарі:Шкарупі Ю.В.за участю:представника відповідача - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Остерського виробничого управління житлово-комунального господарства на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 30 червня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_6 до комунального підприємства „Остерське виробниче управління житлово-комунального господарства", третя особа - ОСОБА_7, про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі комунальне підприємство „Остерське виробниче управління житлово-комунального господарства" (далі КП „Остерське ВУЖКГ") просить скасувати рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 30 червня 2015 року, яким визнано незаконними та скасовано накази КП „Остерське ВУЖКГ" № 43 від 8 квітня 2015 року в частині притягнення ОСОБА_6 до дисциплінарної відповідальності у виді оголошення догани та № 49 від 14 квітня 2015 року „Про звільнення з роботи ОСОБА_6" з поновленням останньої на роботі на посаді головного бухгалтера КП „Остерське ВУЖКГ" з 15 квітня 2015 року, а також стягнуто з відповідача на користь позивача 7 149 грн. 50 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 487 грн. 20 коп. судового збору в дохід держави, яке допущено до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_6 на посаді головного бухгалтера; відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині визнання незаконними та скасування наказів про притягнення ОСОБА_6 до дисциплінарної відповідальності від 22 січня та 9 лютого 2015 року. Незаконність рішення суду апелянт обґрунтовує невідповідністю висновків суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог фактичним обставинам справи, неврахування судом при винесенні рішення невиконання позивачем наказів № 30 від 6 лютого 2015 року про зобов'язання привести особову справу працівника у відповідність до КЗпП України, а саме підтвердити свою кваліфікацію відповідним дипломом, який відсутній в її особовій справі; наказу № 48 від 9 квітня 2015 року про необхідність своєчасної здачі звітності відповідно до листа щодо надання уточнюючого Звіту Чернігівського обласного відділення фонду СЗІ від 2 квітня 2015 року щодо звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2014 рік; три штрафи, сплачені особисто начальником КП „Остерське ВУЖКГ" ОСОБА_7 за період роботи ОСОБА_6 В зв'язку з ухваленням судом рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, всупереч наявним в матеріалах справи доказам систематичного невиконання позивачем покладених трудових обов'язків апелянт і просив суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши доповідача, учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд приходить до слідуючого висновку.

Судом встановлено, що відповідно до наказу № 92 від 04.08.2014 року ОСОБА_6 було прийнято на посаду головного бухгалтера КП „Остерське ВУЖКГ" з 05 серпня 2014 року.

Наказом керівника підприємства № 126 від 30.10.2014 року в зв'язку з удосконаленням збору твердих побутових відходів було зобов'язано головного бухгалтера ОСОБА_6 проводити контроль за оплатою вивезення твердих побутових відходів, своєчасно виписувати рахунки про хід оплати та наявність боржників кожної п'ятниці до 17 год. 00 хв.

Наказом № 31 від 09.02.2015 року ОСОБА_6 було оголошено догану за невиконання розпорядження начальника, а саме наказу № 126 від 30.10.2014 року: за неподання документації начальнику Остерського ВУЖКГ, що завдало значної шкоди підприємству, чим працівник порушив умови трудового договору на посаду „Головного бухгалтера", керуючись ст.ст. 139, 147 КЗпП України. Позивач від підпису про ознайомлення з наказом відмовилась, про що в наказі мається відповідна відмітка (а.с.9).

22.01.2015 року згідно наказу № 28 ОСОБА_6 було оголошено догану за невиконання розпорядження начальника, а саме невчасне розрахування звільнених працівників, передбачених ст. 116 Кодексу законів про працю України, що завдало значної шкоди підприємству, чим працівник порушив умови трудового договору на посаду „Головного бухгалтера".

Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 30 червня 2015 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 в частині визнання незаконними та скасування наказів про притягнення ОСОБА_6 до дисциплінарної відповідальності від 22 січня та 9 лютого 2015 року відмовлено в зв'язку з пропуском позивачем тримісячного строку на звернення до суду за захистом порушеного права та відсутності поважних причин для його поновлення, що узгоджується з матеріалами справи, оскільки ОСОБА_6 до суду за захистом порушеного права звернулася лише 14.05.2015 року.

Наказом № 32 від 09.02.2015 року ОСОБА_6 було зобов'язано вчасно надавати працівникам Остерського ВУЖКГ щомісяця роздруківку нарахувань по заробітній платі та утримання податків з неї.

За невиконання зазначеного наказу 08.04.2015 року згідно наказу № 43 ОСОБА_6 знову було оголошено догану, а саме за невидачу працівникам Остерського ВУЖКГ роздруківок нарахувань по заробітній платі та утримання з неї податків, що спричинило незадоволення колективу та претензії з боку працівників щодо нарахованої та виплаченої заробітної плати.

Наказом №49 від 14 квітня 2015 року за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених трудовим договором і правилами внутрішнього розпорядку, ОСОБА_6 звільнено з роботи згідно з частиною третьою статті 40 Кодексу законів про працю України.

Згідно матеріалів справи вбачається, що позивач тричі за 2015 рік була притягнута до дисциплінарної відповідальності на підставі наказів № 28 від 22.01.2015 року, № 31 від 09.02.2015 року та № 43 від 08.04.2015 року, а наказом № 49 від 14.04.2015 року її звільнено з посади головного бухгалтера.

За правилами п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема, у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Статтею 147 КЗпП України встановлено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один із заходів стягнення, якими є догана і звільнення.

Частиною 2 статті 149 КЗпП України також передбачено, що за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

Відповідно до роз'яснень, викладених в п.п.22, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року N 9 „Про практику розгляду судами трудових спорів", у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясовувати, у чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ч. 1 ст. 40 КЗпП України і п. 1 ст. 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи не застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

За передбаченими п. 3 ст. 40 КЗпП підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (ст. 151 КЗпП), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минуло не більше одного року.

Виходячи зі змісту даної норми для звільнення працівника за систематичне порушення трудової дисципліни необхідно, щоб він вчинив конкретний дисциплінарний проступок, тобто допустив невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків, щоб це невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків було протиправним та винним і носило систематичний характер, а за попередні порушення трудової дисципліни (одне чи декілька) до працівника застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення з додержанням порядку їх застосування, але вони не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

Систематичним порушенням трудової дисципліни вважається порушення, вчинене працівником, який і раніше порушував трудову дисципліну, за що притягувався по дисциплінарної відповідальності та порушив її знову.

Судом встановлено, що згідно наказу № 49 від 14.04.2015 року позивача було звільнено з посади головного бухгалтера за ті самі порушення, які зазначені в наказах про оголошення доган № 28 від 22.01.2015 року, № 31 від 09.02.2015 року та № 43 від 08.04.2015 року, що свідчить про подвійне притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за одне й те ж саме порушення у вигляді догани та звільнення. В наказі № 49 від 14.04.2015 року не зазначено конкретного виду порушення трудової дисципліни, яке ОСОБА_6 вчинила після застосування до неї заходів дисциплінарного стягнення.

З врахуванням викладеного, звільнення ОСОБА_6 за п. 3 ч. 1 ст.40 КЗпП України на підставі тих самих наказів, та за ті ж самі дисциплінарні проступки, за які працівник вже притягувався до дисциплінарної відповідальності, є незаконним.

Посилання апелянта в обґрунтування незаконності рішення суду на невиконання працівником й інших трудових обов'язків в порушення наказів роботодавця, не можуть бути підставою для задоволення апеляційної скарги і скасування рішення суду, оскільки згідно наказу № 49 від 14.04.2015 року роботодавець не пов'язував її звільнення з порушенням інших конкретних трудових обов'язків.

Відповідно до роз'яснень, викладених в п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року N 9 „Про практику розгляду судами трудових спорів" суд не вправі визнати звільнення правильним, виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов'язували звільнення.

Таким чином, ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_6 в частині визнання незаконним та скасування наказу КП „Остерське ВУЖКГ" про звільнення та поновлення позивача на роботі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивача було звільнено з порушенням трудового законодавства.

Виходячи з загальних засад трудового законодавства, обов'язок дотримання вимог трудового законодавства лежить не лише на працівнику, а й на роботодавцеві.

Так, відповідно до ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

В матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази щодо дотримання роботодавцем зазначених вимог при притягненні працівника до дисциплінарної відповідальності.

Зазначена обставина підтверджується, зокрема, і копією наказу № 43 від 08 квітня 2015 року про оголошення догани ОСОБА_6, згідно якого остання відмовилась від підпису і отримання копії наказу, а також від дачі пояснень.

З викладеного вбачається, що в порушення вимог ст. 149 КЗпП України пояснення від працівника витребовувались вже після винесення наказу про застосування дисциплінарного стягнення.

Згідно вищезазначеного наказу № 43 від 8 квітня 2015 року ОСОБА_6 було оголошено догану за невидачу працівникам роздруківок нарахувань по заробітній платі на виконання вимог наказу № 32 від 9 лютого 2015 року, згідно копії якого при ознайомлені з наказом ОСОБА_6 зазначила „Зарплата ведеться вручну. Роздрукувати не має можливості. Писанина на папері. Дайте деякий час".

З врахуванням зазначеної обставини, при вирішенні питання притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності роботодавець повинен був з'ясувати не лише факт невиконання працівником покладених на нього трудових обов'язків, а й мотиви їх невиконання, а саме: суб'єктивну сторону трудового правопорушення, яку характеризує вина, тобто психічне ставлення особи до своїх протиправних дій та їх шкідливих результатів. Вина є обов'язковою умовою притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності. Юридична відповідальність за трудовим правом наступає незалежно від форми провини працівника: умислу чи необережності.

Таким чином, не є винним невиконання чи неналежне виконання обов'язків з причин, що не залежать від волі працівника, зокрема відсутність належних умов праці, чи неможливість виконання обов'язків внаслідок недостатньої кваліфікації, відсутність досвіду роботи з автоматизованою системою бухгалтерського обліку, що могло бути підставою для розірвання трудового договору з працівником з інших підстав, передбачених трудовим законодавством, а не для притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Не з'ясувавши причини невиконання ОСОБА_6 вимог про необхідність видачі роздруківок нарахувань заробітної плати, роботодавець притягнув її до дисциплінарної відповідальності за відсутності доказів умислу в діях останньої на вчинення саме дисциплінарного проступку, без спростування доводів неможливості виконання вимог по видачі роздруківок з інших підстав, не пов'язаних з волею працівника, і таких доказів не надано ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанцій.

З врахуванням викладеного, обґрунтованим є рішення суду і в частині наявності правових підстав для визнання недійсним і скасування наказу № 43 від 8 квітня 2015 року, яким ОСОБА_6 було оголошено догану за невидачу працівникам роздруківок нарахувань по заробітній платі.

За викладених обставин, доводи апеляційної скарги не дають підстав для її задоволення і скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Остерського виробничого управління житлово-комунального господарства відхилити.

Рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 30 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: