Ухвала суду № 51360980, 16.09.2015, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 734/852/15-ц Провадження № 22-ц/795/1467/2015 Головуючий у I інстанції -Бузунко О. А. Доповідач - Губар В. С.Категорія - цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2015 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - судді Губар В.С.,

суддів - Вінгаль В.М., Мамонової О.Є.,

при секретарі - Козачковій Ю.В., Поклад Д.В.,

за участю - представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 11 червня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» про визнання договору недійсним,

В С Т А Н О В И В:

В апеляційні скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги та частково задовольнити позов ПАТ КБ „ПриватБанк", стягнувши з неї борг в сумі тіла кредиту та без врахування пені, штрафних санкцій та відсотків за користування кредитом, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Оскаржуваним рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 11 червня 2015 року позов ПАТ КБ "ПриватБанк" про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено, стягнуто з ОСОБА_3 на погашення кредитної заборгованості 22 381 грн. 21 коп., яка виникла станом на 28 лютого 2015 року, з яких:

12023 грн.05 коп. - заборгованість по тілу кредиту;

8066 грн.20 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

750,00 грн. - заборгованість по пені;

500,00 грн. - штраф (фіксована частина);

1041 грн. 96 коп. - штраф (процентна складова).

Стягнуто з відповідача 243 грн. 60 коп. судового збору. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про визнання недійсним кредитного договору - відмовлено.

Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що апелянт з банком не укладала ніякого кредитного договору і такого договору не підписувала. Апелянт наголошує, що заява та довідка про умови кредитування платіжної картки не є кредитним договором, який повинен бути укладений в письмовій формі відповідно до приписів ст. 1055 ЦК України. Вимоги позивача про стягнення заборгованості за неіснуючим кредитним договором вважає незаконними і безпідставними.

В письмових запереченнях ПАТ КБ „ПриватБанк" просить відхилити апеляційну скаргу ОСОБА_3 та залишити без змін законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позов ПАТ КБ "ПриватБанк", суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору станом на 28.02.2015 року виникла заборгованість у розмірі 22 381 грн. 21 коп.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком, оскільки судом першої інстанції обставини справи з'ясовані в обсягу, необхідному для правильного вирішення спору, відповідно до встановлених обставин, правильно визначено суть і характер правовідносин сторін та норми матеріального права, що їх регулюють.

Судом по справі встановлено, що 16.08.2010 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, який складається із анкети-заяви, довідки про умови кредитування, пам'ятки клієнта, умов та правил надання банківських послуг, тарифів, за умовами якого відповідач отримав кредит у сумі 12 040 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів у розмірі 3-х відсотків в місяць з розрахунку 360 днів в році.

Зазначені умови викладені у заяві позичальника при отриманні кредиту від 16.08.2010 році, а не у кредитному договорі, однак вказана заява містить ознаки такого договору. Згідно вказаної заяви ОСОБА_3 підтвердила, що ознайомилась та згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, тарифами банку, які були надані їй у письмовій формі, про що свідчить її підпис (а.с.7 зворот).

У анкеті-заяві також зазначено, що Умови та Правила банківських послуг розміщені на офіційному сайті ПриватБанку www.privatbank.ua. і відповідач бере на себе обов»язок виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг та регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті ПриватБанку. www.privatbank.ua (а.с.7 зворот).

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Тому, доводи апеляційної скарги про те, що підписані нею заява та довідка про умови кредитування не є кредитним договором, не заслуговують на увагу. Факт отримання від ПАТ КБ „ПриватБанк" грошових коштів ОСОБА_3 не заперечується.

У квітні 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що у зв'язку з невиконання відповідачем умов кредитного договору у ОСОБА_3 станом на 28.02.2015 року виникла заборгованість у розмірі 22 381,21 грн., яка складається з: 12023,05 грн. - заборгованості за кредитом; 8066,20 грн. - заборгованості по процентах за користування кредитом; 750 грн. - заборгованості по пені та комісії за користування кредитом, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, а саме: 500,00 грн. штрафу (фіксована частина) та 1041,96 грн. штраф (процента складова).

Відповідно до ст.ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк, або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із виписки по рахунку ОСОБА_3, яка була надана ПАТ КБ „ПриватБанк", встановлено, що ОСОБА_3 після 16.08.2010 року постійно користувалась кредитною карткою, а останнє зняття коштів з кредитної карти здійснено ОСОБА_3 27 квітня 2014 року на суму 60 грн., а останнє погашення боргу - 17 липня 2014 року в сумі 100 грн. На момент вирішення спору, кредитний ліміт відповідачем вичерпано, що унеможливило користування карткою для отримання коштів, але вносити на картку гроші для погашення заборгованості - можливо. На спростування цих обставин належних і допустимих доказів відповідачем апеляційному суду не надано.

В період з серпня 2015 року по серпень 2015 року включно ОСОБА_3 не здійснювалось щомісячне погашення заборгованості.

Пунктами 2.1.1.2.11- 2.1.1.2.13 умов та правил надання банківських послуг після настання зазначеного на картці останнього місяця її дії банком випускається картка на новий термін, за що клієнтом вноситься відповідна плата згідно діючих тарифів. Термін дії картки не підлягає продовженню банком у разі надання клієнтом до початку останнього місяця дії картки письмової заяви про закриття рахунку, за умови відсутності простроченої заборгованості клієнта перед банком за відповідним рахунком. Клієнт повинен до закінчення останнього місяця терміну дії картки звернутися до обслуговуючого відділення банку для отримання платіжної картки з новим терміном дії.

Як встановлено апеляційним судом, після отримання кредитної картки 16.08.2010 р., ОСОБА_3 ще двічі отримувала кредитні картки, а саме: 05.11.2010 року - кредитну картку НОМЕР_2 з строком дії до ІНФОРМАЦІЯ_1 та 26 травня 2014 року - кредитну картку НОМЕР_1 із строком дії до ІНФОРМАЦІЯ_2. Зазначене не спростовано ОСОБА_3 в жодний належний спосіб.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

ОСОБА_3, здійснюючи часткове погашення боргу по кредиту та звертаючись до банку за отриманням нової картки з наступним строком дії, цим самим визнавала факт укладення нею з ПАТ КБ „ПриватБанк" договору, який повинен виконуватись належним чином.

Заперечень щодо суми заборгованості по кредитному договору апеляційна скарга ОСОБА_3 не містить.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції в частині стягнення на користь ПАТ КБ „ПриватБанк" боргу і не надають підстав для скасування судового рішення, яке постановлене в цій частині з дотриманням вимог закону.

В своєму зустрічному позові ОСОБА_3 просила визнати недійсним з моменту укладення кредитний договір від 16.08.2010 року, посилаючись на порушення банком вимог Закону України „Про захист прав споживачів" при укладення зазначеного договору, а саме - ненадання останнім інформації перед укладенням кредитного договору про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції послався на необґрунтованість вимог стосовно доведеності підстав для визнання недійсним укладеного між сторонами кредитного договору.

Апеляційний суд повністю погоджується із таким висновком.

Волевиявлення ОСОБА_3 на укладення кредитного договору на умовах з врахуванням отриманої від банку інформації, передбаченої ч. 2 ст. 11 Закону України „Про захист прав споживачів", її згода з визначеним договором розміром річної відсоткової ставки за кредитом та іншими умовами договору підтверджується наявними в матеріалах справи фінансовими документами, сплатою протягом тривалого часу періодичних платежів згідно умов договору.

Виконанням протягом тривалого часу умов кредитного договору ОСОБА_3 фактично вчиняла дії на схвалення укладеного правочину, чим фактично підтверджувала намір на подальше виконання умов договору та відсутність порушення її законних прав та інтересів при укладенні договору. Своїми підписами на анкеті-заяві від 16.08.2010 року та довідці про умови кредитування позичальник ОСОБА_3 фактично підтвердила своє ознайомлення з умовами кредитування, в тому числі і з умовами взаєморозрахунків.

ОСОБА_3 не надано суду доказів про те, що вона при укладенні оспорюваного договору та отриманні кредитних коштів діяла не на свій розсуд та не за власним бажанням.

Враховуючи викладені обставини, а також матеріали справи, у їх сукупності, а також оцінюючи, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, апеляційний суд вважає законними та обгрунтованими висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог.

Таким чином, справа судом першої інстанції розглянута повно та об'єктивно. Норми матеріального і процесуального права застосовано правильно, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 11 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: