Ухвала суду № 51360911, 22.09.2015, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 738/1075/15-ц Провадження № 22-ц/795/1689/2015 Головуючий у I інстанції -Чепурко В. О. Доповідач - Горобець Т. В.Категорія - цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2015 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

Головуючого судді Горобець Т.В.,

суддів : Хромець Н.С., Острянського В.І.,

при секретарі Мартиновій А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Менського районного суду Чернігівської області від 22 липня 2015 року про повернення позовної заяви по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

в с т а н о в и в :

Ухвалою судді Менського районного суду Чернігівської області від 22 липня 2015 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів повернуто позивачу ОСОБА_2 на підставі ч.3 ст.122 ЦПК України за непідсудністю вказаної справи Менському районному суду Чернігівської області.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу скасувати, а справу повернути для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Доводами апеляційної скарги є посилання на порушенням судом норм процесуального права, зокрема, ч.1 ст.110 ЦПК України, відповідно до якої позови про стягнення аліментів можуть пред»являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача, та не врахував той факт, що в позовній заяви, крім вимог про позбавлення батьківських прав, також заявлена вимога про стягнення аліментів, що дає право позивачу на вибір територіальної підсудності для звернення з позовом : за місцем проживання ( перебування) відповідача або за зареєстрованим місцем постійного проживання чи перебування позивача про що йдеться у роз"ясненнх Верховного суду України, висловлених в узагальнені від 11 грудня 2008 року.

У судове засідання позивачка та її представник не з"явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином ( а.с.42,43), до суду представником подане клопотання про розгляд справи без участі позивача та її представника( а.с.40).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 для подачі до належного суду, суд першої інстанції керувався ст.109 ЦПК України, відповідно до якої, позови до фізичної особи пред»являються у суд за зареєстрованим у встановленому порядку місцем постійного проживання чи перебування відповідача, зазначивши, що на території Менського району ОСОБА_2 зареєстрованим не значиться.

З таким висновком не може погодитись апеляційний суд, оскільки судом першої інстанції допущено порушення положень ч.1 та ч.14 ст.110 ЦПК України, якими передбачено, що позови про стягнення аліментів, можуть також пред»являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування відповідача, при цьому, право вибору підсудності між кількома судами, яким підсудна справа виходячи з позовних вимог, належить позивачу.

Така ж позиція висловлена в пункті 37 Постанови №3 Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року, де зазначено, що право вибору між судами, яким згідно із правилом загальної підсудності (стаття 109 ЦПК) і правилом альтернативної підсудності (стаття 110 ЦПК) підсудна справа, належить виключно позивачеві (ч.14 ст.110 ЦПК України) Якщо позивач при пред»явленні позову дотримався правил територіальної чи альтернативної пісдсудності, суд не має права повернути позивачеві позовну заяву з мотивів непідсудності справи цьому суду.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулась до Менського районного суду з позовом до ОСОБА_2, в якому поєднуються вимоги про позбавлення батьківських прав з вимогою про стягнення аліментів.

Згідно наявної у справі копії паспорту позивачки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 зареєстрованим місцем її проживання значиться АДРЕСА_1 ( а.с. 24-25).

Отже, в конкретному випадку, при вирішенні питання підсудності справи суд першої інстанції помилково застосував положення ст. 109 ЦПК України та не застосував ч.1 та ч.14 ст.110 ЦПК України, де встановлено правила альтернативної підсудності позовів , зокрема, при поєднанні у одному позові декількох вимог, у тому числі і вимог про стягнення аліментів, при цьому, право вибору підсудності надано позивачу.

Відповідно до положень п.4 ч.1 ст. 311 ЦПК України ухвала суду першої інстанції, що перешкоджає провадженню у справі підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції, якщо суд якщо судом першої інстанції були порушені норми матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Керуючись ст.ст. 110,209, 218, 303, 305, п.4 ч.1 ст.311 ЦПК України, ст. 315, 317, 324 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу судді Менського районного суду Чернігівської області від 22 липня 2015 року про повернення позовної заяви скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: