Ухвала суду № 51360772, 08.07.2014, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 748/310/14-ц Провадження № 22-ц/795/1388/2014 Категорія цивільнаГоловуючий у I інстанції Козак В.І. Доповідач - Євстафіїв О. К.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2014 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіОСОБА_1,суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3,при секретарі:ОСОБА_4,за участю:позивача ОСОБА_5, відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 та його представника ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 на рішення Чернігівського районного суду від 19 травня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_5 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, добових за час відрядження, відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі фізична особа-підприємець ОСОБА_6 просить скасувати дане рішення.

У січні 2014 р. ОСОБА_5 предявив позов до фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, в якому просив стягти з останнього на свою користь 13485 грн. 96 коп. заборгованості з нарахованої, але не виплаченої зарплати, 1036 грн. 83 коп. компенсації за невикористану відпустку, 14058 грн. 33 коп. середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні і 5000 грн. 00 коп. на відшкодування моральної шкоди. Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що за весь період роботи ОСОБА_5 у фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 він не отримував заробітної плати, розмір якої становить 13485 грн. 96 коп., добові у звязку з перебуванням у відрядженнях у загальній сумі 804 грн. 75 коп., а також йому не виплачено 12% від фрахту. З вини відповідача у день звільнення позивача з роботи з ним не проведено остаточного розрахунку, у звязку з чим на користь позивача з відповідача належить стягти 14058 грн. 33 коп. середнього заробітку за затримку остаточного розрахунку. Внаслідок порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 прав ОСОБА_5 останньому завдано моральної шкоди.

Оскаржуваним рішенням позов задоволено частково: з відповідача на користь позивача стягнуто 11036 грн. 25 коп. заборгованості по заробітній платі, 1036 грн. 83 коп. компенсації за невикористану відпустку, 14058 грн. 33 коп. середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, 2000 грн. 00 коп. на відшкодування моральної шкоди і 2952 грн. 00 коп. на відшкодування судових витрат.

Додатковим рішенням суду І інстанції (яке не оскаржується) з відповідача на користь держави стягнуто 504 грн. 91 коп. судового збору.

Доводи апеляційної скарги зводяться до такого:

- за період з березня по жовтень 2012 р. включно ОСОБА_5 особисто отримував нараховану йому заробітну плату і особисто розписувався у відомостях про видачу заробітної плати за ці місяці за її отримання. Тому фізична особа-підприємець ОСОБА_6 не погодився з висновком судово-почеркознавчої експертизи, згідно з яким підписи про отримання заробітної плати позивача у відомостях про її видачу за вказаний період вчинено не позивачем, а іншою особою, і просив призначити по справі комісійну судово-почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставити питання, чи позивачем виконано підписи всіх відомостях на виплату зарплати, чи іншою особою. Але суд це клопотання відхилив,

- відмова у задоволенні вимог ОСОБА_5 про стягнення заробітної плати у сумі 11036 грн. 25 коп. потягне за собою зменшення суми стягнутого на його користь з фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 середнього заробітку за затримку остаточного розрахунку,

- суду не надано належних доказів спричинення позивачеві моральної шкоди і її розмір останнім не обґрунтовано.

У судовому засіданні фізична особа-підприємець ОСОБА_6 та його представник підтримали апеляційну скаргу, а ОСОБА_5 просив її відхилити за безпідставністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що вона підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Постановляючи рішення, суд І інстанції виходив з того, що у наданих у судове засідання відомостях про видачу зарплати, згідно з якими позивач отримав заробітну плату у загальній сумі 11036 грн. 25 коп., підпис про її отримання вчинено не позивачем, а іншою особою, що відповідач не виплатив позивачеві компенсацію за невикористану відпустку у сумі 1036 грн. 83 коп. (в межах позовних вимог), що у день звільнення позивача з роботи відповідач не провів з ним остаточного розрахунку та що невиплатою заборгованості по оплаті праці відповідач завдав позивачеві моральної шкоди, розмір якої є еквівалентним 2000 грн. 00 коп. Ці висновки суду є вірними.

Так, по справі встановлено наступне.

ОСОБА_5 працював за зареєстрованим у Чернігівському міському центрі зайнятості трудовим договором у фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 водієм автотранспортних засобів з 27.03.2012 р. по 12.03.2013 р. (копія даного договору на а.с. 5).

У вказаних нижче відомостях на виплату грошей (оригінали яких досліджено судом) зазначено, що позивачеві під підпис видано такі суми:

- по відомості № ВЗП-000003 за березень 2012 р. 227 грн. 85 коп.,

- по відомості № ВЗП-000004 за квітень 2012 р. 1145 грн. 69 коп.,

- по відомості № ВЗП-000005 за травень 2012 р. 1145 грн. 69 коп.,

- по відомості № ВЗП-000006 за червень 2012 р. 1145 грн. 69 коп.,

- по відомості № ВЗП-000007 за липень 2012 р. 1227 грн. 63 коп.,

- по відомості № ВЗП-000008 за серпень 2012 р. 1227 грн. 63 коп.,

- по відомості № Л-00000002 за вересень 2012 р. 527 грн. 63 коп.,

- по відомості № Л-00000009 700 грн. 00 коп.,

- по відомості № Л-00000004 за жовтень 2012 р. 527 грн. 63 коп.,

- по відомості № Л-00000003 за жовтень 2012 р. 700 грн. 00 коп.,

- по відомості № Л-00000006 за листопад 2012 р. 1227 грн. 63 коп.,

- по відомості № Л-00000002 за січень 2013 р. 533 грн. 18 коп.,

- по відомості № Л-00000001 за січень 2013 р. 700 грн. 00 коп., а всього 11036 грн. 25 коп.

Згідно з висновком судово-почеркознавчої експертизи від 09.04.2014 р. № 971-973/14-24, рукописні підписи у всіх вище перелічених відомостях від імені ОСОБА_5 виконано не останнім, а іншою особою (а.с. 74-84).

Відповідач у день звільнення позивача з роботи не провів з ним остаточного розрахунку: з вини відповідача позивачеві не виплачено зарплату в сумі 11036 грн. 25 коп. та не нараховано й не виплачено компенсацію за невикористану відпустку у сумі 1036 грн. 83 коп. (дану суму місцевим судом визначено у межах позовних вимог).

Розмір середньомісячного заробітку за період затримки відповідачем остаточного розрахунку з позивачем - з дня звільнення позивача з роботи по 31.01.2014 р. становить 14058 грн. 33 коп. (цю суму, а також кінцеву дату періоду затримки остаточного розрахунку судом І інстанції визначено у межах позовних вимог).

Шляхом невиплати заборгованості по оплаті праці у вказаних вище сумах відповідач завдав позивачеві моральної шкоди у вигляді страждань, порушення нормального способу життя і необхідності докладання додаткових зусиль для його нормалізації, грошовий еквівалент якої становить 2000 грн. 00 коп.

З встановленого апеляційний суд робить наступні висновки.

Встановлений судом І інстанції розмір нарахованої до видачі позивачеві на руки зарплати за період з березня 2012 р. по січень 2013 р. включно у загальній сумі 11036 грн. 25 коп. відповідач не оспорює.

Також відповідач не оспорює ні розміри визначених місцевим судом компенсації за невикористану відпустку та середньомісячного заробітку за затримку остаточного розрахунку, ні способи їх визначення та обчислення.

Апелянт не довів, що за період з березня 2012 р. по січень 2013 р. включно ОСОБА_5 особисто отримував нараховану йому заробітну плату і особисто розписувався у відомостях про видачу заробітної плати за її отримання. Так, саме по собі те, що фізична особа-підприємець ОСОБА_6 не погодився з висновком проведеної по справі судово-почеркознавчої експертизи і просив призначити по справі комісійну почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставити питання, чи позивачем виконано підписи у відомостях на виплату зарплати за березень 2012 р. - січень 2013 р., чи іншою особою, не є підставою для задоволення апеляційної скарги, виходячи з такого. Висловлена відповідачем незгода з вказаним висновком експертизи є безмотивною: ні у суді І інстанції, ні в апеляційному суді він не зазначив, які порушення допущено експертом при проведенні експертизи, як вони вплинули на правильність висновку експертизи або яким наявним у справі доказам він суперечить. Отож місцевим судом законно відхилено клопотання фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 про призначення по справі комісійної почеркознавчої експертизи з вказаного вище питання. Оскільки у ході розгляду справи не встановлено, що експертизу проведено з порушенням процедури її проведення та що її висновок суперечить наявним у справі доказам, то місцевий суд обґрунтовано погодився з цим висновком.

Доводи ОСОБА_5 про те, що шляхом невиплати заборгованості по оплаті праці у вказаних вище сумах відповідач завдав йому моральної шкоди у вигляді страждань, порушення нормального способу життя і необхідності докладання додаткових зусиль для його нормалізації, фізичною особою-підприємцем не спростовано. Розмір відшкодування цієї шкоди судом І інстанції визначено з урахуванням встановлених по справі та описаних вище характеру, способу її завдання та тривалості її перетерплювання. До того ж, в апеляційній скарзі відсутнє посилання на те, які позивач мав надати належні й допустимі докази факту завдання йому відповідачем моральної шкоди.

З викладеного випливає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для її задоволення, а отже що підстав для скасування оскаржуваного рішення нема.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313 315 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 відхилити, а рішення Чернігівського районного суду від 19 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але вона може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:Судді: