Постанова № 51357515, 21.09.2015, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/4597/15

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2015 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стефанова С.О.,

за участю секретаря судового засідання Гунько О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом дочірнього підприємства «Будівельне управління № 2» відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва «Одесатрансбуд» до державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про часткове визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.08.2015 року № 0002132206 та № 0002142206,-

В С Т А Н О В И В:

Дочірнє підприємство «Будівельне управління № 2» відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва «Одесатрансбуд» (надалі по тексту - позивач або ДП «Будівельне управління № 2» ВАТ транспортного будівництва «Одесатрансбуд») звернулось до суду з позовом до державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (надалі по тексту - відповідач або ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області), в якому, з урахуванням поданої заяви про зменшення позовних вимог, просило суд визнати неправомірними та скасувати винесені відповідачем податкові повідомлення-рішення у частині, а саме: податкове повідомлення-рішення № 0002132206 від 03.08.2015 року у частині нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 74 978,20 грн. та штрафних санкцій відповідно у розмірі 37 489,11 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0002142206 від 03.08.22015 року у частині нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 66 537,34 грн. та штрафних санкцій відповідно у розмірі 33 268,50 грн.

Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що на підставі акту перевірки від 16.07.2015 року № 1568/15-54-2201/22483602 «Про результати планової виїзної перевірки ДП Будівельне управління № 2» ВАТ транспортного будівництва «Одесатрансбуд» код ЄДРПОУ 22483602 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року» відповідачем було прийняті податкові повідомлення - рішення від 03.08.2015 року № 0002132206, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 210 941,00 грн. (за основним платежем - 140 627,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 70314 грн.) та № 0002142206, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 191 330,00 грн. (за основним платежем - 127 553 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 63 777 грн.). Позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 03.08.2015 року № 0002132206 у частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 112 467 грн. 31 коп. (за основним платежем - 74 978,20 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 37 489,11 грн.) та № 0002142206 у частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 99 805 грн. 84 коп. (за основним платежем - 66 537,34 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 33 268,50 грн.) підлягають скасуванню, як такі, що не відповідають у зазначеній частині чинному законодавству.

Так позивач зазначає, що до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування позивачем були списані на собівартість реалізованих товарів, робіт (послуг), витрати на придбання будівельних матеріалів від ТОВ «Два слона» та від ПП «Союз НТВ» на загальну суму 254 913,00 грн. Зазначені господарські операції повністю знайшли своє підтвердження у документах, що були надані до суду у тому числі наданими товарно-транспортними накладними. Щодо взаємовідносин позивача з TOB «ІНКО», то віднесення до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування собівартість реалізованих робіт на суму 77 773,52 гри. відповідно до договору від 18.09.2014 року №18/09 підтверджується відповідними документами, що надані позивачем на розгляд суду. Віднесення до складу «інших витрат звичайної діяльності та інших операційних витрат» витрат на сплату земельного податку у розмірі 83 859, 13 грн. є правомірним, оскільки у матеріалах справи наявний лист ДПІ у Суворовському районі ГУ ДФС в Одеській області, яким підтверджується, що нарахування та сплата земельного податку за земельну ділянку площею 22730 кв.м., що розташована за адресою: м. Одеса, пров. Векслера, 3 на підставі Договору на право тимчасового користування землею від 22.01.2001 року за № 373, укладеного позивачем з Одеською міською радою.

Отже, позивач вказує, що витрати підприємства, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, у загальний сумі 416 545, 65 грн. мають документальне підтвердження, у зв'язку з чим, позивач просить суд визнати неправомірним нарахування відповідачем суму податкового зобов'язання з податку на прибуток згідно податкового повідомлення-рішення № 0002132206 від 03.08.3015 року у розмірі 74 978, 20 грн. та штрафних санкцій відповідно у розмірі 37 489, 11 грн.

На підставі вищезазначеного, у зв'язку з тим, що господарські операції між позивачем та TOB «Два слона», ПП «Союз НТВ» та TOB «ІНКО» знайшли своє документальне підтвердження та до суду надано податкові накладні, які є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту за усіма вищевказаними операціями на загальну суму 66 537, 34 грн., позивач просить суд визнати неправомірним нарахування відповідачем суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість згідно податкового повідомлення-рішення № 0002142206 від 03.08.2015 року у розмірі 66 537,34 грн. та штрафних санкцій відповідно у розмірі 33 268, 50 грн.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позові та в заяві про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог у судовому засіданні заперечувала в повному обсязі, посилаючись на те, що в ході перевірки з боку позивача були встановлені порушення, які знайшли відображення в акті перевірки, що підтверджується фактичними обставинами, а тому оскаржувані рішення є законними.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, суд виходив з наступних підстав та мотивів.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Судом встановлено, що у період з 27.05.2015 року по 09.07.2015 року, на підставі направлень, виданих ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області, службовими особами відповідача на підставі п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, ст. 77 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2756-УІ та наказу ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 24.04.2015оку № 151 проведено документальну виїзну перевірку ДП Будівельне управління № 2» ВАТ транспортного будівництва «Одесатрансбуд» з питання дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.014 року по 3112.14 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.214 року по 31.12.2014 року відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами проведеної перевірки відповідачем був складений акт від 16.07.2015 року № 1568/15-54-2201/22483602 «Про результати планової виїзної перевірки ДП Будівельне управління № 2» ВАТ транспортного будівництва «Одесатрансбуд» код ЄДРПОУ 22483602 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року», відповідно до висновку якого перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 14.1.27, п.п. 14.1.36, п.п. 14.1.257, п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 138.2, п.п. 138.1 п. 138.8, п.п. 138.10.2, п.п. 138.10.4 п. 138.10 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 140 627 грн., у тому числі за 2014 рік на суму 140 627 грн.; п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість у розмірі 127 553 грн., у тому числі за червень 2014 року у розмірі 1652 грн., за серпень 2014 року у розмірі 7191 грн., за жовтень 2014 року у розмірі 41400 грн., за листопад 2014 року у розмірі 10839 грн., за грудень 2014 року у розмірі 66 471 грн. (а.с. 17-45 том 1).

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення від 03.08.2015 року № 0002132206, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 210 941,00 грн. (за основним платежем - 140 627,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 70314 грн.) та № 0002142206, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 191 330,00 грн. (за основним платежем - 127 553 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 63 777 грн.) (а.с. 79-80 том 1).

Не погодившись частково з висновками акту перевірки та прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, а саме: № 0002132206 від 03.08.2015 року у частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 112 467 грн. 31 коп. (за основним платежем - 74 978,20 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 37 489,11 грн.) та № 0002142206 від 03.08.2015 року у частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 99 805 грн. 84 коп. (за основним платежем - 66 537,34 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 33 268,50 грн.) позивач оскаржує їх в судовому порядку, вимагаючи визнання їх у вищезазначених частинах неправомірними та скасування.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, надаючи правову оцінку оскаржуваним у вищезазначених частинах рішенням суб`єкта владних повноважень, суд виходив з приписів ч. 3 ст.2 КАС України та дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ДП Будівельне управління № 2» ВАТ транспортного будівництва «Одесатрансбуд», з наступних підстав.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для донарахування позивачу податку на прибуток у сумі 74 978,20 грн. та відповідно штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) з даного виду податку стали висновки відповідача. про порушенням позивачем .п. 14.1.27, п.п. 14.1.36, п.п. 14.1.257, п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 138.2, п.п. 138.1 п. 138.8, п.п. 138.10.2, п.п. 138.10.4 п. 138.10 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України внаслідок віднесення до складу валових витрат вартості будівельних матеріалів, які списані на собівартість реалізованих товарів, робіт (послуг), отриманих від ТОВ «Два слона» на загальну суму 220109,1 грн. (без ПДВ) та ПП «Союз НТВ» на загальну суму 85786,88 грн. (без ПДВ), витрати на придбання яких та використання у власній господарській діяльності не підтверджено наданими до перевірки документами, а також внаслідок віднесення до складу валових витрат вартості витрат на придбання робіт, послуг у ТОВ «Інко» на суму 228 040 грн. не підтверджену даними бухгалтерського обліку та даними первісних документів.

Крім того, за результатами перевірки встановлено завищення задекларованих позивачем показників у рядку 06.4 «Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати» на загальну суму 83 859 грн., внаслідок віднесення позивачем до складу витрат витрати на сплату земельного податку у розмірі 83 859,13 грн.

Також, як вбачається з акту перевірки, підставою для донарахування позивачу податку на додану вартість у сумі 66 537,34 грн. та відповідно штрафних (фінансових) санкцій з даного виду податку, стали висновки відповідача про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 66 537 грн. відповідно по господарським операціям з ТОВ «Два слона», ПП «Союз НТВ» та ТОВ «Інко», оскільки дані операції з придбання будівельних матеріалів та послуг, витрати на їх придбання не підтверджено наданими до перевірки документами та не доведено зв'язок з господарською діяльністю підприємства.

Суд з даними висновками відповідача не погоджується з огляду на наступне.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами.

Статтею 1 Закону Про бухгалтерський облік визначено загальне поняття та характеристика документу на підставі якого виникає право та обов'язок в платника податків на формування показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинного документу встановлені ст.9 цього Закону та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону Про бухгалтерський облік, на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

Згідно п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України визначено, що оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Так п. 138.1 ст. 138 ПК України визначено, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.п.138.1.1. п.138.1 ст.138 ПК України, витрати операційної діяльності включають, зокрема собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до вимог п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду, включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Підпунктом 138.8.1. п.138.8. ст.138 ПК України визначено, що до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Згідно з п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Зі змісту наведених норм права випливає, що витрати підприємства можна враховувати при обчисленні об'єкта оподаткування лише у разі фактичності відповідних витрат, оскільки сам факт їх здійснення є визначальною ознакою формування витрат. В свою чергу, фактичність здійснення витрат повинна підтверджуватись розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, однак, самі по собі документи без реального здійснення операції, за наслідком якої сформовані витрати підприємства, не мають юридичної сили та не можуть бути підставою для формування валових витрат підприємства.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пункт 201.6 статті 201 ПК України зазначає, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Однією з обов'язкових умов для віднесення витрат підприємства на оплату послуг до складу валових витрат є зв'язок цих витрат з господарською діяльністю платника.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Як, зокрема, зазначено у акті, перевіркою встановлено, що до складу витрат позивачем віднесено витрати на придбання матеріалів, при відсутності товарно-транспортних накладних, у наданих до перевірки документах не зазначено: якими транспортними засобами здійснювалося перевезення; не зазначено маршрут пересування вантажів (пункти відправлення та призначення вантажу); час та місце прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження; яким чином здійснювався облік надходження та відправлення вантажів; не доведено причинно-слідчий зв'язок при здійсненні посередницьких послуг за операціями придбання матеріалів у схемі руху від постачальника до замовника.

Разом з тим, суд вважає, що даний висновок не відповідає а ні наданим до перевірки документам, а ні відповідним нормам Податкового кодексу України.

Так, судом встановлено, що придбання відповідних будівельних матеріалів як у TOB «Два слона» так і у ПП «Союз НТВ» підтверджено позивачем первинними документами, які були належним чином оформлені з дотриманням вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Так, на підтвердження придбання будівельних матеріалів у TOB «Два слона» позивачем до перевірки та до суду надано договір поставки від 04.01.2014 року, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, оборотно-сальдові відомості по рахунку: 201, накладні на внутрішнє переміщення, акти списання (а.с. 162-175, 199-243 том 1, 1-53 том 2).

На підтвердження придбання будівельних матеріалів у ПП «Союз НТВ» позивачем до перевірки та до суду надано договір № 1 від 10.01.2011 року, додаткову угоду № 1 до вказаного договору, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, оборотно-сальдові відомості по рахунку: 281 та по рахунку: 201, картка рахунку: 631, картка рахунку: 3711, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, накладні на внутрішнє переміщення, акти списання, сертифікати відповідності (а.с. 95-108 том 1, 54-144 том 2).

Вищезазначені матеріали будівельні матеріали, придбані у постачальників ПП «Союз НТВ» та TOB «Два слона» були використані позивачем у власній господарській діяльності, а саме для виконання будівельних робіт, по наступним об'єктам: 10-ти поверховий 4-х секційний житловий будинок № 18 в МКР Ш-4-2 селище Котовського м. Одеса, замовник Капітальне підприємство «Міське капітальне будівництво»; 7-ми поверховий житловий будинок вул. Енергетиків, № 89А, м. Теплодар, замовник TOB «Якутський дім»; завершення будівництва багатоквартирного житлового комплексу розташо ваного за адресою м. Ільічівск, вул. Карла Маркса,4 буд. № 7,8,9,10,11 (будів.) з вбудовано-прибудованими приміщеннями, замовник Фінансова компанія «СТС ІНВЕСТ»; 10-ти поверховий 4-х секційний житловий будинок № 18 в МКР Ш-4-2 селище Котовського м. Одеса, замовник ПСГ «ІНТОБУД».

Судом встановлено, що TOB «Два слона», ПП «Союз НТВ» позивачу були надані відповідні податкові накладні, які мають всі необхідні реквізити та відповідають чинному на момент видачі законодавству.

Суми податку на додану вартість у загальному розмірі 50 982,64 грн. за вищезазначеними податковими накладними були включені позивачем до складу податкового кредиту у відповідних звітних періодах, а саме у періоді жовтень 2014 року - у розмірі 25 845,64 грн., у листопада 2014 року - у розмірі 10839,19 грн. та в грудні 2014 року у розмірі 14 297,81 грн.

Відносно відсутності на момент перевірки товарно-транспортних накладних (ТТН), суд зазначає, що ТТН (як і зазначають перевіряючи в Акті) обов'язково складається при здійсненні замовлення перевезення вантажів автомобільним транспортом, тобто є документом для учасників перевезень (вантажовідправника, вантажоодержувача, перевізника), але відповідні будівельні матеріали, як пояснив представник позивача, були доставлені постачальниками (TOB «Два слона», ПП «Союз НТВ») самостійно, тобто послуги перевезення при доставці Постачальником товару Покупцю не замовлялись.

Так, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здачу вантажу і взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з пп. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 зазначених правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Подорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не дозволяються. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий примірники, завірені підписом вантажоодержувача (при необхідності і печаткою або штампом), передаються Перевізнику.

Разом з тим зазначені правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податків а тільки встановлюють права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому документи обумовлені вказаними правилами, зокрема товарно-транспортна накладна та подорожній лист не е документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей. Цей висновок, зокрема був викладений в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.06.2012 року №К-27230/10.

Аналогічна правова позиція була викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 15.01.2015 року №К/9991/56051/11. Так в даній постанові зокрема зазначено що, відсутність товарно-транспортних накладних не є підставою для беззаперечного висновку про завищення позивачем суми податкового кредиту з ПДВ та валових витрат, оскільки зазначені документи є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами перевезення, а не договором поставки.

Таким чином, на підставі вищезазначеного, суд вважає, що не надання до перевірки ТТН по вищезазначеним операціям ні в якому разі не є підставою для відповідного зменшення собівартості реалізованих робіт, послуг, товарів на вартість будівельних матеріалів придбаних у TOB «Два слона», ПП «Союз НТВ» на загальну суму 254 913,00 грн. та зменшення суми податкового кредиту по вказаним операціям на загальну суму 50 982,64 грн., при цьому, що під час судового розгляду справи позивачем до суду були надані товарно-транспортні накладні по вказаним операціям, відносно змісту та форми яких представником відповідача зауважень не висловлено.

Судом встановлено, що у жовтні 2014 року на виконання умов договору від 18.09.2014 року №18/09 (а.с. 109-114 том 1) з Підрядником TOB «ІНКО» складений акт на будівельні роботи на загальну суму 93328,22 грн., без врахування ПДВ у розмірі 77773,52 грн.

Згідно акту приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в в за жовтень 2014 року TOB «ІНКО» (Підрядник за договором) виконало роботи з монтажу системи опалення, холодного та гарячого водопостачання на об'єкті: будівництво дитячого садка №28А в мкр. ІП-4-2 жилого району ім. Котовського (а.с. 116-152 том 1).

Вищенаведені операції відображено суб'єктом господарювання ДП «Будівельне управління №2» ВАТ транспортного будівництва «Одестрансбуд» в бухгалтерському обліку за жовтень 2014 року бухгалтерськими проводками: Дт 631 Кт 311, Дт 23, 64 Кт 631 з подальшим списанням на собівартість реалізованих робіт.

Так в акті, відносно даної операції зазначено про нібито порушення п.138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, згідно з яким собівартість виконаних робіт, наданих послуг складається з вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виконанням робіт, наданням послуг, у зв'язку з чим платником податку завищено за перевірений період собівартість реалізованих робіт на суму 77 773,52 грн. по взаємовідносинам з TOB «ІНКО», по яким не встановлений зв'язок з господарською діяльністю перевіряємого підприємства.

Разом з тим, суд зазначає, що даний висновок перевіряючих не відповідає документам які були надані позивачем в ході проведення перевірки та до суду.

Так, виконання відповідних будівельних робот, а саме: монтаж системи опалення, холодного та гарячого водопостачання на об'єкті: будівництво дитячого садка №28А в мкр. ІП-4-2 жилого району ім. Котовського, підтверджується первинними документами які оформлені з дотриманням вимог ст.9 Закону України № 996-XIV від 16.07.1999 року «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3) за жовтень 2014 року на суму 100 914,08 грн. (в т.ч. ПДВ); актом приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) за жовтень 2014 року на суму 100 914,08 грн. (в т.ч. ПДВ); договірною ціною, актом приймання-здачі матеріалів поставки замовника; податковими накладними, платіжними дорученнями (а.с. 109-161 том 1, 149-202 том 2).

Судом встановлено, що TOB «ІНКО» позивачу були надані відповідні податкові накладні, які мають всі необхідні реквізити та відповідають чинному на момент видачі законодавству.

Суми податку на додану вартість у загальному розмірі 15 554,70 грн. за податковими накладними, отриманими від TOB «ІНКО» були включені позивачем до складу податкового кредиту у відповідному звітному періоді, а саме у жовтні 2014 року.

Відносно твердження відповідача, що по даним операціям не встановлений зв'язок з господарською діяльністю підприємства, то слід зазначити що відповідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, основною діяльністю ДП «Будівельне управління №2» ВАТ транспортного будівництва «Одестрансбуд» є саме «Будівництво житлових і нежитлових будівель» (код КВЕД 41.20), що також підтверджується ліцензією на господарську діяльність пов'язану зі створенням об'єктів архітектури (а.с. 158-160 том 2).

Таким чином, включення відповідних робіт за договором від 18.09.2014 року №18/09 з підрядником TOB «ІНКО» у жовтні 2014 року у сумі 77 773,52 грн. в собівартість реалізованих товарів по вказаним операціям, а також суми ПДВ у розмірі 15 554,70 грн. по податковим накладним отриманим від ТОВ «Інко» до складу податкового кредиту жовтня 2014 року є правомірним та відповідає як вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» так і п.п. 138.10.2 п. 138.2 ст. 138, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

З огляду на викладене, суд зазначає, що на виконання вимог ст. 1, п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» усі первинні документи надані позивачем для перевірки оформлено належним чином, зокрема, щодо наявності в них змісту та обсягу господарської операції, одиниці виміру господарської операції та даних, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з вищевказаних первинних документів, за відповідними господарськими операціями позивач придбав у його контрагентів ТОВ «Два слона», ПП «Союз НТВ» товар (будівельні матеріали), для подальшого використання у межах господарській діяльності, а TOB «Інко» (Підрядник за договором) виконало за замовленням позивача роботи з монтажу системи опалення, холодного та гарячого водопостачання на будівельному об'єкті.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України одним з видів діяльності позивача за КВЕД є: будівництво житлових і нежитлових будівель (код КВЕД 41.20).

Таким чином, з встановлених вище обставин вбачається, що ДП «Будівельне управління №2» ВАТ транспортного будівництва «Одестрансбуд» використовувало у своїй господарській будівельні матеріали придбані у ТОВ «Два слона», ПП «Союз НТВ» та роботи, здійснені підрядником ТОВ «Інко».

Слід зазначити, що відповідачем не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми яких позивач відніс на валові витрати та сформував податковий кредит. Наявні в матеріалах справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи, бухгалтерські та інші супутні документи, надані позивачем, за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані та під час розгляду справи, судом не встановлено.

За таких обставин, судом встановлено, що позивачем було правомірно сформовано та відображено валові витрати та включено відповідно до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ «Два слона», ПП «Союз НТВ» та ТОВ «Інко».

Також суд зазначає, що віднесення позивачем до складу «інших витрат звичайної діяльності та інших операційних витрат» витрат на сплату земельного податку у розмірі 83 859, 13 грн. є правомірним.

Так, у матеріалах справи наявний лист ДПІ у Суворовському районі ГУ ДФС в Одеській області, яким підтверджується нарахування та сплата земельного податку за земельну ділянку площею 22730 кв.м., що розташована за адресою: м. Одеса, пров. Векслера, 3 на підставі договору на право тимчасового користування землею від 22.01.2001 року за № 373, укладеного позивачем з Одеською міською радою, який також був наданий позивачем до суду (а.с. 52-55 том 5). Вказані обставини підтверджують також податковою декларацією з плати за землю за 2014 рік, відомостями про наявні земельні ділянки, квитанціями (а.с. 44-51 том 5).

Враховуючи викладене, зважаючи на встановлені судом обставини, з урахуванням положень діючого законодавства, суд приходить до висновку, що витрати позивача, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, у загальний сумі 416 545, 65 грн. мають документальне підтвердження, а також господарські операції між позивачем та TOB «Два слона», ПП «Союз НТВ» та TOB «ІНКО» знайшли своє документальне підтвердження та до суду надано податкові накладні, які є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту за усіма вищевказаними операціями на загальну суму 66 537, 34 грн., суд дійшов висновку, що визначення відповідачем ДП «Будівельне управління №2» ВАТ транспортного будівництва «Одестрансбуд» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 74 978, 20 грн. та штрафних санкцій відповідно у розмірі 37 489, 11 грн. та суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 66 537, 34 грн. та штрафних санкцій відповідно у розмірі 33 268, 50 грн. є протиправним, а тому оскаржувані рішення в цій частині підлягають скасуванню.

Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінка поданих особами, які беруть участь в адміністративній справі та самостійно зібраних судом в порядку ст.11 КАС України доказів в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, здійснюється судом за правилами ч.2 ст.71 КАС України в порядку, що встановлений ст.86 цього Кодексу.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення, щодо нарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток.

Таким чином, на підставі ст.10 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.11 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, з'ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області від 03.08.2015 року № 0002132206 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 112 467 грн. 31 коп. (за основним платежем - 74 978,20 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 37 489,11 грн.) та № 0002142206 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 99 805 грн. 84 коп. (за основним платежем - 66 537,34 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 33 268,50 грн.) підлягають скасуванню, як такі, що винесені протиправно, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.158-163 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов дочірнього підприємства «Будівельне управління № 2» відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва «Одесатрансбуд» до державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про часткове визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.08.2015 року № 0002132206 та № 0002142206 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області від 03.08.2015 року № 0002132206 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 112 467 грн. 31 коп. (за основним платежем - 74 978,20 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 37 489,11 грн.)

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області від 03.08.2015 року № 0002142206 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 99 805 грн. 84 коп. (за основним платежем - 66 537,34 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 33 268,50 грн.).

Стягнути з Державного бюджету України на користь дочірнього підприємства «Будівельне управління № 2» відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва «Одесатрансбуд» (код ЄДРПОУ - 22483602) сплачений судовий збір у розмірі 487 грн. 20 коп.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. Якщо апеляційну скаргу не буде подано в строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Вступна та резолютивна частина постанови складена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні16 вересня 2015 року.

Постанова у повному обсязі виготовлена 21 вересня 2015 року.

Суддя С.О. Cтефанов

.